Ухвала

від 25.04.2024 по справі 705/2599/22

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/2599/22

2/705/388/24

УХВАЛА

25.04.2024 м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Єщенко О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Остропольської В.С.,

розглянувши увідкритому підготовчомузасіданні взалі судуклопотання відповідача ОСОБА_1 прозакриття провадженняу справіза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,Малого приватногопідприємства «Агропромресурси»про визнанняфраундаторного правочинунедійсним,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним договір дарування частки в МПП «Агропромресурси» від 26.11.2015, укладений між боржником ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Роголь Г.І., реєстровий номер 4667.

Ухвалою від 18 липня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року скасовано ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 липня 2022 року та матеріали справи направлені до Уманського міськрайонного суду Черкаської області для продовження розгляду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 вересня 2022 року справа передана на розгляд судді Єщенко О.І.

Ухвалою судді Єщенко О.І. від 15.09.2022 справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання.

18.05.2023 до суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, мотивоване тим, що предметом позову у даній справі є визнання договору дарування частки в статутному капіталі юридичної особи (МПП «Агропромресурси). Проте такий спір не підпадає під категорію цивільних спорів, визначених в ч. 1 ст. 2 та ч. 1 ст. 19 ЦПК України. Питання відчуження частки в статутному капіталі юридичної особи не є земельним, цивільним, трудовим, сімейним, спадковим житловим чи іншим спором, вирішення якого віднесено до юрисдикції цивільних судів. Вказаний спір є виключно господарським, що підтверджується нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема нормами п. 4 ч. 1 ст. 20 вказаного кодексу, де зазначено: «Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті) та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах». Враховуючи фактичні обставини справи, спір у справі № 705/2599/22 є господарсько-правовим, проте не цивільно-правовим. Тому просив закрити провадження у справі № 705/2599/22 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

У підготовчому засіданні представник позивача ОСОБА_2 адвокат Прудивус М.А. заперечував проти задоволення вказаного клопотання. Вказав, що існує ухвала Господарського суду Черкаської області від 07.07.2022, якою провадження у справі закрито. Господарський суд вказав, що це спір між учасником і товариством. ОСОБА_2 не учасник і не вибувший учасник, він захищає своє приватне право. Вважав, що це клопотання відповідача є наслідками зловживання процесуальними правами.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Комісаренко А.В. у підготовчому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вважав, що справа повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у підготовче засідання не з`явились, причини неявки невідомі, про час та місце розгляду повідомлялись належним чином.

Представник відповідача Малого приватного підприємства «Агропромресурси» у підготовче засідання не з`явився, причини неявки невідомі, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання та матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 19 ЦПК України зазначається, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, які передбачено у статті 2 ЦПК України, до яких віднесено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При цьому, суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності провадження, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами у різних юрисдикціях.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому, випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, підсудні господарському суду, чітко визначені положеннями ст. 20 ГПК України (п.п. 5, 10, 14 ч. 1 ст. 20 ГПК України).

Предметом спору у справі є вимоги немайнового характеру визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі МПП «Агропромресурси» в розмірі 79,52%, укладеного 26.11.2015 між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Роголь Г.І.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, спір виник між сторонами з приводу укладення договору, що укладений між боржником позивача ( ОСОБА_3 ) стосовно своєї частки в статутному капіталі на користь близького родича (сина), на шкоду позивачу (фраундаторний договір), з метою уникнення накладення стягнення на цю частку у випадку неповернення ОСОБА_1 грошових коштів за договорами позики, оформлені розписками.

Отже, у позивача існує цивільний інтерес до майна ОСОБА_3 фізичної особи, як до особи - боржника. Спір ґрунтується на правовідносинах, направлених на захист прав позивача як стягувача за рішенням Дарницького районного суду міста Києва у справі № 705/3275/18.

З огляду на суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності, суд доходить висновку, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд вважає, що закриття провадження у даній справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, порушить права та законні інтереси позивача і призведе до порушення конвенційних принципів, метою яких є забезпечення права кожної із сторін на справедливий розгляд його справи судом, а тому клопотання відповідача ОСОБА_1 щодо закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 255,259 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.І.Єщенко