Ухвала

від 26.10.2022 по справі 601/495/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 601/495/22

провадження № 61-10129 ск22

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду у складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І., Храпак Н. М., від 07 вересня 2022 рокупро забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Вишнівецької селищної ради Кременецького району Тернопільської області, товариства з обмеженою відповідальністю «Теквінд» про визнання недійсними електронних земельних торгів,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Вишнівецької селищної ради Кременецького району Тернопільської області, товариства з обмеженою відповідальністю «Теквінд» (далі - ТОВ «Теквінд») про визнання недійсними електронних земельних торгів та договору купівлі-продажу земельної ділянки.

На стадії підготовчого розгляду справи ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення цього позову шляхом заборони ТОВ «Теквінд» вчиняти будь-які дії щодо відчуження та забудови земельної ділянки площею 0,4 га, яка є предметом спору.

Заяву обгрунтувала тим, що внаслідок проведення земельних торгів та відчуження за їх результатами вказаної земельної ділянки, було порушено її право на приватизацію цієї земельної ділянки, а також її право та законний інтерес на участь в земельних торгах та можливість придбання за результатами чесних, відкритих та конкурентних торгів земельної ділянки.

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області у складі судді Щербатої Г. Р. від 14 липня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Заборонено ТОВ «Теквінд» вчиняти будь-які дії щодо відчуження та забудови земельної ділянки площею 0,4 га, що розташована в межах населеного пункту смт Вишнівець, майдан Шевченка, Кременецького району Тернопільської області.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року ухвалу Збаразького районного суду Тернопільської області від 14 липня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

12 жовтня 2022 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції з пропуском строку, установленого частиною першою статті 390 ЦПК України, у якій просила поновити строк посилаючись на те, що повний текст оскаржуваної постанови складений 09 вересня 2022 року та направлений на електронну адресу адвоката 12 вересня 2022 року. Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, заявник у розумний інтервал часу після отримання копії постанови суду апеляційної інстанції звернулася з касаційною скаргою, вважаємо за можливе його поновити.

Разом з тим, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її необгрунтованість, з огляду на таке.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (пункт 2 частини першої, частина 3 статті 150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

З касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що між сторонами виник спір щодо визнання електронних торгів з реалізації земельної ділянки та договору купівлі-продажу недійсними. Заявлені позивачем вимоги у випадку їх задоволення не призведуть до виникнення у ОСОБА_1 речового права на спірну земельну ділянку.

Отже, заборона вчиняти будь-які дії щодо відчуження та забудови означеної земельної ділянки не є співмірною із заявленими позовними вимогами.

Встановивши ці обставини, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що позивач не довела існування очевидної та об`єктивної загрози порушення її законних прав та інтересів у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Зазначені ОСОБА_1 у касаційній скарзі доводи, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання судового рішенняпро визнання недійсними електронних земельних торгів та договору купівлі-продажу земельної ділянки є безпідставними, оскільки такі немайнові вимоги не підлягають примусовому виконанню.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення апеляційної інстанції, оскільки ґрунтуються на незгоді з висновками суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга, подана на постанову апеляційного суду, якою вирішено лише процесуальне питання, є необґрунтованою. Правильне застосовування норм статей 149-150 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Керуючись статтею 390, частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ :

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Тернопільського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Вишнівецької селищної ради Кременецького району Тернопільської області, товариства з обмеженою відповідальністю «Теквінд» про визнання недійсними електронних земельних торгів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара