Ухвала

від 27.10.2022 по справі 388/1040/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

27 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 388/1040/20

провадження № 61-10233ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як правонаступники ОСОБА_3 ,

відповідачі: Долинська міська рада, ОСОБА_4 ,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 16 травня 2022 року у складі судді Кнурова О. А. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Єгорової С. М., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Долинської міської ради про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , з якою він перебував у шлюбі з 06 січня 2015 року. Внаслідок її смерті відкрилася спадщина щодо її майна, яке складається з житлового будинку та земельної ділянки сількогосподарського призначення в межах території Долинської міської ради Долинського району Кіровоградської області.

Позивач зазначав, що з вересня 2017 року вони з дружиною проживали окремо один від одного, стосунки між собою не підтримували, спільних дітей не мали, а тому він тривалий час не знав про її смерть та відкриття спадщини. Лише у липні 2020 року звернувся до приватного нотаріуса Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Кубасова І. Ю. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 , але в задоволенні цієї заяви нотаріус відмовив у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини.

Він вважав, що строк на прийняття спадщини пропустив з поважних причин. Інших спадкоємців за законом або за заповітом щодо майна померлої немає, відтак просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 дружини ОСОБА_6 - три місяці з часу набрання законної сили рішенням у цій справі.

Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2020 року до участі у справі залучено співвідповідача ОСОБА_4 , яка є спадкоємцем ОСОБА_7 , який, у свою чергу, був спадкоємцем ОСОБА_6 .

У зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_3 ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 27 жовтня 2021 року до участі у справі залучено правонаступників померлого: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 16 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 13 вересня 2022 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Долинської міської ради, ОСОБА_4 відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що необізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця не є поважною причиною пропуску встановленого законом строку для прийняття спадщини, а тому відсутні підстави для призначення позивачу додаткового строку. Про наявність інших причин несвоєчасного прийняття спадщини позивач не заявляв. Відхиляючи доводи апеляційної скарги про наявність іншої причини неприйняття ОСОБА_3 спадщини у встановлений законом строк - наявність у нього хвороби та алкогольної залежності, суд апеляційної інстанції зазначив, що, визначаючи підстави позову, позивач в позовній заяві про вказані обставини нічого не зазначив, а тому відповідно до частини шостої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються нові позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 у жовтні 2022 року засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 16 травня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 вересня 2022 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження представник заявника посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, зокрема неврахування правових висновків, висловлених у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 та постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Зокрема, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано той факт, що ОСОБА_3 не був обізнаний про смерть своєї дружини, хворів і перебував на диспансерному обліку як алкозалежний, а відтак наявні всі підстави для визнання цих причин поважними та такими, що створюють істотні труднощі для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Також заявник не погоджується з висновком апеляційного суду щодо неможливості встановлення нових обставин у справі, зокрема посилання на те, що ОСОБА_3 пропущено строк для прийняття спадщини з підстав перебування на диспансерному обліку як алкозалежний. Зазначає, що докази цього факту не були надані до суду першої інстанції з поважних причин. Відтак, вважає, що ще однією підставою для скасування рішення суду є недослідження зібраних доказів у справі (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 06 січня 2015 року до його припинення на підставі, яка передбачена частиною першою статті 104 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі довідки Комунального підприємства «Долинський міськомунгосп» від 15 липня 2020 року № 1583 суд встановив, що з 06 вересня 2006 ОСОБА_6 була зареєстрована одна за адресою: АДРЕСА_1 .

На час смерті ОСОБА_6 вони з ОСОБА_3 проживали окремо, шлюбні стосунки не підтримували.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 3521987600:02:000:0248, площею 6,498 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за адресою: Березівська сільська рада, Долинський район, Кіровоградська область.

Спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 , прийняв її рідний брат ОСОБА_7 (спадкоємець другої черги згідно з статтею 1262 ЦК України). У зв`язку з цим, 18 лютого 2019 року приватний нотаріус Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Кубасов І. Ю. видав йому свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку за кадастровим номером 3521987600:02:000:0248. Проте вже ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер. Спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7 , прийняла спадкоємиця четвертої черги за законом ОСОБА_4 . У зв`язку з цим 15 вересня 2020 року приватний нотаріус Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко В. О. видав їй свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, за кадастровим номером 3521987600:02:000:0248.

У липні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Кубасова І. Ю. з метою оформлення спадкових прав, на що йому було повідомлено про те, що у встановлений статтею 1270 ЦК України строк після смерті ОСОБА_6 він не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а також роз`яснено зміст норм законодавства про спадкування.

За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом вищезазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За загальним правилом, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини потрібно також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов`язані, зокрема, з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, надав належну оцінку обставинам, на які позивач посилався на підтвердження поважності причин пропуску ним строку для прийняття спадщини, у взаємозв`язку з правовідносинами сторін, що склалися конкретно у цій справі, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у ОСОБА_3 об`єктивних, непереборних та істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , оскільки позивачами не доведено належними та допустимим доказами існування обставин, які б перешкоджали ОСОБА_3 дізнатися про смерть його дружини до липня 2020 року за умови існування відповідного наміру у нього щодо отримання такої інформації.

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 викладено висновок про те, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 зробив висновок про те, що позивач за первісним позовом не надав належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску ним шестимісячного строку для прийняття спадщини з моменту відкриття спадщини, а також того, що він був позбавлений можливості звернутись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Вказані позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини не пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для вчинення дій щодо прийняття спадщини протягом шести місяців. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довела потребу спадкодавця у допомозі саме відповідача за умови надання йому допомоги дружиною (позивачем), не довела, що зверталася до відповідача за зустрічним позовом з вимогою про надання такої допомоги, а відповідач ухилявся від надання допомоги батькові та мав змогу надавати таку допомогу.

Верховний Суд у постанові від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, вказав, що позивачем не доведено поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини.

У постанові від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 Верховний Суд, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, зазначив, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що йому не було відомо про існування заповіту. Твердження позивача, про те що саме дії нотаріуса унеможливили вчасне прийняття ним спадщини шляхом подачі заяви, суперечать нормам матеріального права, оскільки закон не пов`язує прийняття спадщини з часом, коли особа довідалась про відкриття такої, а лише фактом смерті спадкодавця (часом її відкриття). Крім цього, посилання позивача на ту обставину, що йому не було відомо про існування заповіту, не може бути прийнято судом до уваги ще і з тих підстав, що навіть при незнанні про існування заповіту, позивач повинен був подати заяву про прийняття спадщини за законом при наявності інформації про смерть спадкодавця.

Проаналізувавши наведені вище судові рішення, які представник заявника зазначає як підставу касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що посилання представника заявника на не урахування апеляційним судом зазначених правових висновків є безпідставними, оскільки судами правильно застосовано до спірних правовідносин положення частини третьої статей 1272 ЦК України, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у наведених вище справах, але за інших встановлених судами обставинами справ.

Велика Палата Верхового Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) звернула увагу на те, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

На предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Доводи касаційної скарги про протиправне неприйняття судом апеляційної інстанції нових посилань, як на підставу поважності пропуску ОСОБА_3 строку на звернення до нотаріальної контори, Суд відхиляє, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені позивачем вимоги чи заперечення відповідача або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Попри обов`язок суду надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу. Застосувати конкретну норму права за принципом jura novit curia («суд знає закони») суд має право лише в межах заявлених позивачем вимог, визначених ним предмета та підстав позову.

За таких обставин, враховуючи, що суд обмежений під час розгляду справи предметом та підставами позову, суд апеляційної інстанції правомірно відхилив посилання апеляційної скарги на наявність іншої причини пропуску ОСОБА_3 строку звернення до нотаріальної контори, оскільки виходять за окреслені позивачем межі розгляду справи; таку підставу позову, як наявність у нього хвороби та алкогольної залежності, в позовній заяві не зазначав. У зв`язку з наведеним доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно не прийняв нові докази, подані до апеляційного суду, на підтвердження зазначеної підстави є необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.

Узагальнюючи наведене, необхідно дійти висновку, що доводи касаційної скарги про те, що зазначені позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_6 є поважними, зводяться до помилкового тлумачення заявником положення частини третьої статей 1272 ЦК України, без урахування фактичних обставин даної справи, яким суди попередніх інстанцій надали правильну оцінку. Верховний Суд, діючи у межах повноважень визначених статтею 400 ЦПК України, не вправі здійснювати переоцінку доказів та встановлювати нові обставини.

Суд звертає увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Враховуючи те, що касаційна скарга подана на підставі пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, тоді як Верховний Суд уже викладав висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, правильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а отже відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Щодо посилання представника заявника у касаційній скарзі на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу), то Верховний Суд зазначає, що застосування для касаційного оскарження судового рішення підстави, передбаченої вказаним пунктом, можливе лише одночасно із однією з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Враховуючи те, що Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленої у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, тоді як касаційна скарга не містить посилання на пункти 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, тому відсутні правові підстави для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадженняу справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як правонаступників ОСОБА_3 , до Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 16 травня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 вересня 2022 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак