Рішення

від 18.10.2022 по справі 751/887/22

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №751/887/22

Провадження №2/751/704/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2022 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Деркача О. Г.

при секретарі Савчук М.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Чернігівської міської ради Сидор А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки,

встановив:

Адвокат Шевченко О.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Новозаводського районного суду м. Чернігова з позовною заявою до Чернігівської міської ради, ОСОБА_3 , в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати пункт 1.2 рішення Чернігівської міської ради від 25 лютого 2019 року №39/VII-16 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, передачу земельних ділянок у власність та оренду громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального садівництва та учасникам АТО, учасникам бойових дій, ветеранам війни та членам сімей загиблих учасників АТО для індивідуального дачного будівництва, для будівництва індивідуальних гаражів»;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,073 га, кадастровий номер 7410100000:01:053:0147 та припинити право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при розробці у 2021 році на замовлення ОСОБА_1 технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж використовуваної земельної ділянки для її передачі у власність, у результаті аналізу матеріалів публічної кадастрової карти України, було виявлено, що на фактичне місце розташування даної земельної ділянки накладаються графічні межі іншої (суміжної) земельної ділянки - № НОМЕР_1 , площею 0,073 га, кадастровий номер 7410100000:01:053:0147, зареєстрованої на праві власності за членом садового товариства «Жайворонок» - ОСОБА_3 , та призначеної для ведення індивідуального садівництва. Ділянку відповідача ОСОБА_3 не позначено на місцевості межовими знаками. Позивач ніколи не повідомлявся та не брав участі у проведенні робіт із закріплення межовими знаками меж належної ОСОБА_3 земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0730 га, кадастровий номер 7410100000:01:053:0147, в натурі (на місцевості).

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.05.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

13.06.2022 року на адресу суду від відповідача Чернігівської міської ради надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти позовних вимог і просить у позові відмовити. Також зазначає, що Чернігівською міською радою прийнято відповідне рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.09.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги і просять їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Чернігівської міської ради в судовому засіданні заперечує проти позовних вимог, вважає доводи позивача необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам законодавства і просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, відзиву на позов не надала, про дату та час розгляду справи повідомлялась у встановленому законодавством порядку.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач є членом садового товариства «Жайворонок», створеного у формі обслуговуючого кооперативу. Рішенням правління вказаного товариства ОСОБА_1 1996 року було надано у користування земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 0,0592 га для ведення садівництва. З часом площу даної земельної ділянки було збільшено до 0,0765 га в результаті виконання позивачем ряду робіт з благоустрою території товариства.

05.04.2018 року громадянка ОСОБА_3 звернулась до Чернігівської міської ради з проханням надати дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0730 га за адресою: м. Чернігів, садівниче товариство «Жаворонок» зі цільовим призначенням для індивідуального садівництва.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3 рішення Чернігівської міської ради від 31 травня 2018 року №31/VII-21 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального садівництва, городництва, будівництва індивідуальних гаражів» ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для індивідуального садівництва, громадянам членам садівничого товариства «Жайворонок», на земельну ділянку № НОМЕР_1 , орієнтовною площею 0,0730 га.

26.12.2018 року ОСОБА_3 звернулась до Чернігівської міської ради щодо передачі у власність земельної ділянки площею 0,0730 га в АДРЕСА_1 для індивідуального садівництва.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3 рішення Чернігівської міської ради від 25 лютого 2019 року №39/VII-16 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, передачу земельних ділянок у власність та оренду громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального садівництва та учасникам АТО, учасникам бойових дій, ветеранам війни та членам сімей загиблих учасників АТО для індивідуального дачного будівництва, для будівництва індивідуальних гаражів» ОСОБА_3 затверджено проект відведення земельної ділянки та передано у власність безоплатно земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0730 га (кадастровий номер 7410100000:01:053:0147) для індивідуального садівництва.

Дане рішення прийнято на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0730 га, який розроблений сертифікованим інженером-землевпорядником та сертифікованим інженером-геодезистом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 діючого ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог, і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч.1-2 ст. 321 ЦК України).

У Земельному кодексі України закріплено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (ч.1 ст. 153 ЗК України).

Частиною 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно зі ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з положеннями статті 55 Закону України «Про землеустрій» установлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція № 376).

Згідно з пунктом 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Аналіз зазначених норм права свідчить, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому, стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не випливає, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа, акта погодження меж, потрібно вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) та № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18), від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19).

Згідно з пунктом 4 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.

Норми Закону України «Про державний земельний кадастр» визначають компетенцію уповноважених осіб, підстави скасування державної реєстрації земельної ділянки та порядок виправлення у Державному земельному кадастрі допущених помилок.

У справі «Ґаші проти Хорватії», рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2007 року, наявні висновки про те, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Тобто, навіть якщо орган місцевого самоврядування, чи посадова особа, яка виготовляла технічну документацію, чи реєструвала право власності, припустилася помилки, то така помилка не може бути виправлена за рахунок особи, інтереси якої зачіпаються

Європейський Суд з прав людини вказує на те, що «особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносин прав власності, які виникли внаслідок дій органу влади ( справа «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003).

Частинами 1-3 ст. 158 ЗК України встановлено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина п`ята статті 158 ЗК України).

Судом встановлено, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на його земельну ділянку є накладення меж земельної ділянки, яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 .

При цьому, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08 грудня 2021 року у справі №751/2284/20, об`єктом цивільних прав може виступати лише сформована земельна ділянка: після визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру, тобто виключно з моменту її формування.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що документів як на підтвердження меж належної позивачу земельної ділянки, так і на підтвердження її формування, останній суду не представив.

Враховуючи положення статті 158 ЗК України щодо органів, що вирішують земельні спори, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду.

Більш того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 640/12437/16-ц (провадження № 61-13037св20) вказано, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для визнання недійсним та скасування оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування, а також скасування державної реєстрації земельної ділянки, правомірність якого є похідною і залежить від вирішення питання про законність набуття відповідачем ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 76-83, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду виготовлений 28 жовтня 2022 року.

Головуючий - суддя О. Г. Деркач