Постанова

від 25.10.2022 по справі 747/51/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

25 жовтня 2022 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 747/51/22

Головуючий у першій інстанції Тіщенко Л. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1015/22, № 22-ц/4823/1016/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Мамонової О.Є.,

суддів: Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,

із секретарем: Зіньковець О.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Фермерське господарство «Логвиненка М.М.»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Талалаївська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2022 року (ухвалене о 12:56, повний текст складено 15 серпня 2022 року) та додаткове рішення цього ж суду від 19 серпня 2022 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Логвиненка М.М.» про визнання договорів оренди землі від 19.02.2019 та додаткових угод від 13.05.2019 недійсними, -

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «Логвиненка М.М.» (далі по тексту ФГ «Логвиненка М.М.»), в якому просив:

- визнати договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 7425384500:05:001:1581 від 19.02.2019, укладений між ним та ФГ «Логвиненка М.М.», та додаткову угоду від 13.05.2019 до цього договору недійсними;

- визнати договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 7425384500:05:001:0631 від 19.02.2019, укладений між ним та ФГ «Логвиненка М.М.», та додаткову угоду від 13.05.2019 до цього договору недійсними;

- зобов`язати Талалаївську селищну раду Чернігівської області Прилуцького району зняти з реєстру договори оренди землі від 19.02.2019 та додаткові угоди від 13.05.2019 укладені, між ним та ФГ «Логвиненка М.М.»;

- припинити право користування належними йому земельними ділянками з кадастровими номерами 7425384500:05:001:1581 та 7425384500:05:001:0631 ФГ « ОСОБА_2 »;

- стягнути з відповідача витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є власником земельних ділянок площею 3,0 га ріллі кадастровий номер 7425384500:05:001:1581 та площею 3,48 га ріллі кадастровий номер 7425384500:05:001:0631, які знаходяться на території Української сільської ради Талалаївського району Чернігівської області.

19.02.2019 ним укладено договори оренди щодо вказаних земельних ділянок з ФГ «Логвиненка М.М.», які зареєстровані у визначеному законом порядку.

Уважав оспорювані договори оренди землі недійсними через порушення положень ст. 15 Закону України «Про оренду землі», якою визначені істотні умови договору оренди землі, зокрема;

- відсутня вартість нормативно-грошової оцінки землі,

- не значиться грошова сума орендної плати,

- не зазначено до 31 грудня якого року вноситься орендна плата,

- не визначено спосіб та умови розрахунків.

На думку позивача, умови договорів оренди, викладені у п. 21 та 39, є неконкретними і суперечливими. На його неодноразові звернення про узгодження умов договорів оренди від ФГ «Логвиненка М.М.» відповіді не отримано.

Указував, що 13.05.2019 укладено додаткові угоди до договорів оренди землі від 19.02.2019, якими змінено редакцію п. 9. Додаткові угоди підписані в графі «Орендодавець» ОСОБА_2 на підставі довіреності № 516 від 13.05.2019. Проте видана позивачем довіреність від 13.05.2019 на представництво його інтересів ОСОБА_2 не передбачає таких повноважень, як підписання договорів. Дані додаткові угоди фактично підписані однією стороною за орендодавця і орендаря ОСОБА_2 , що суперечить ч.3 ст. 238 ЦК України. Крім того, пропозиція щодо укладення додаткових угод від 13.05.2019 до договорів оренди землі від 19.02.2019 від орендаря не надходила, а це, на думку позивача, не відповідає вимогам ч.2 ст. 638 ЦК України.

Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Логвиненка М.М.» про визнання договорів оренди землі від 19.02.2019 та додаткових угод від 13.05.2019 недійсними відмовлено.

Додатковим рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 19 серпня 2022 року заяву представника відповідача адвоката Фесика І.А. задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФГ «Логвиненка М.М.» судові витрати на правничу допомогу в сумі 9 250 грн.

В решті вимог заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2022 року та додаткове рішення цього ж суду від 19 серпня 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення, стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до повторного викладення вимог позовної заяви.

Заявник зазначає, що судом не надано належної оцінки направленій ним до ФГ «Логвиненка М.М.» претензії, в якій наголошувалось про перегляд орендної плати за землю.

Указує, що у рішенні Талаївського районного суду Чернігівської області від 21 серпня 2019 року, на яке послався суд у оскаржуваному рішенні, розглянуті інші обставини, інший предмет спору.

Уважає, що додаткове рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права. Про заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, він дізнався після ухвалення додаткового рішення. При розгляді справи та у додатках до відзиву на позовну заяву документи правничої допомоги йому не направлялись.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Фесик І.А. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення та додаткове рішення - без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції правильно визначився з предметом позову та підставами позовних вимог.

Указує, що в судовому засіданні позивач повідомив, що отримав за всі роки орендну плату. Отримання орендної плати позивачем свідчить про визнання та схвалення наявних договірних правовідносин з відповідачем на умовах оспорюваного договору, будь-яких заперечень з приводу укладення чи виконання умов договору він не заявляв.

Зазначає, що нормативна грошова оцінка землі встановлюється не відповідачем, а її обчислення проводиться відповідно до встановлених норм та правил уповноваженими на це органами. Вплинути на розмір нормативної грошової оцінки землі відповідач позбавлений можливості.

Зауважує, що при укладенні додаткових договорів ОСОБА_2 діяв в інтересах саме позивача, а не в інтересах юридичної особи. Більш того, саме позивач запропонував видати довіреність на ім`я ОСОБА_2 та таким чином внести зміни в договори.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, пояснення представника відповідача - адвоката Фесика І.А., який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення без змін, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що належними та допустимими доказами не підтверджено те, що не зазначення в договорах оренди нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не визначення розміру орендної плати виходячи з нормативної грошової оцінки, а не прибутку орендаря, підпис відповідача від імені ОСОБА_1 в додатковій угоді, якою збільшено розмір орендної плати, якимось чином порушують права позивача.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником:

- земельної ділянки площею 3,48 га (кадастровий номер 7425384500:05:001:0631) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Української сільської ради Талалаївського району Чернігівської області (а.с. 6-7, 17)

- земельної ділянки площею 3,00 га (кадастровий номер 7425384500:05:001:1581) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Української сільської ради Талалаївського району Чернігівської області (а.с. 8-9, 16).

За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 27.01.2014 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказані земельні ділянки.

19.02.2019 між ОСОБА_1 та ФГ «Логвиненка М.М.» укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець ОСОБА_1 надає, а орендар ФГ «Логвиненка М.М.» приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 3,48 га (рілля), кадастровий номер 7425384500:05:001:0631, яка знаходиться на території Української сільської ради Талалаївського району Чернігівської області. Договір укладено на 7 років, до 31.12.2026 року.

У п. 5 договору зазначено: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить____грн», тобто не зазначено її розмір.

У п. 9 зазначено: «Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 (три) відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в грошовому еквіваленті взагальному складає на момент укладення договору_____грн», тобто не зазначено грошовий еквівалент орендної плати.

У п. 11 договору зазначено: «Орендна плата вноситься щорічно в строк до 31 грудня».

Пунктом 13 договору оренди передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, в тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

У п. 14 вказується, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі, встановленому відповідно до чинного законодавства.

Договором передбачені умови використання земельної ділянки, зокрема вона передається в оренду для вирощування сільськогосподарської продукції, всі доходи за урожай, отримані орендарем від використання земельної ділянки є його власністю. Умовами збереження стану об`єкта оренди за умовами договору є дотримання сівозміни, використання сучасних агротехнологій, вжиття заходів щодо збереження родючості ґрунтів, зменшення шкідливого техногенного впливу (п. 15, 17).

У пункті 21 встановлено умови повернення земельної ділянки, а у п. 39 визначено, що дія договору припиняється шляхом розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду з підстав, визначених законом (а.с.12-13).

19.02.2019 між ОСОБА_1 та ФГ «Логвиненка М.М.» укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець ОСОБА_1 надає, а орендар Фермерське господарство «Логвиненка М.М.» приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 3,00 га (рілля), кадастровий номер 7425384500:05:001:1581, яка знаходиться на території Української сільської ради Талалаївського району Чернігівської області. Договір укладено на 7 років, до 31.12.2026 року (а.с.14-15).

У п. 5 договору зазначено: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить____грн», тобто не зазначено її розмір.

У п. 9 зазначено: «Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 (три) відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в грошовому еквіваленті взагальному складає на момент укладення договору_____грн», тобто не зазначено грошовий еквівалент орендної плати.

У п. 11 договору зазначено: «Орендна плата вноситься щорічно в строк до 31 грудня».

Пунктом 13 договору оренди передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, в тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

У п. 14 вказується, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі, встановленому відповідно до чинного законодавства.

Договором передбачені умови використання земельної ділянки, зокрема вона передається в оренду для вирощування сільськогосподарської продукції, всі доходи за урожай, отримані орендарем від використання земельної ділянки є його власністю. Умовами збереження стану об`єкта оренди за умовами договору є дотримання сівозміни, використання сучасних агротехнологій, вжиття заходів щодо збереження родючості ґрунтів, зменшення шкідливого техногенного впливу (п. 15, 17).

У пункті 21 встановлено умови повернення земельної ділянки, а у п. 39 визначено, що дія договору припиняється шляхом розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду з підстав, визначених законом (а.с.14-15).

13.05.2019 укладено Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 19.02.2019, кадастровий номер 7425384500:05:001:0631, між ОСОБА_1 та ФГ «Логвіненка М.М.», за якою сторони в зв`язку з допущенням помилки внесли зміни до п.9 Договору, виклавши перше речення його у наступній редакції: «Орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі 13 (тринадцяти) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в грошовому еквіваленті в загальному складає на момент укладення договору 12 449,83 грн». Інші умови договору оренди не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами раніше і сторони підтверджують їх обов`язковість для себе. Додаткова угода згідно умов є невід`ємною частиною договору оренди та набирає чинності з моменту підписання та державної реєстрації (а.с.10).

13.05.2019 укладено Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 19.02.2019, кадастровий номер 7425384500:05:001:1581, між ОСОБА_1 та ФГ «Логвіненка М.М.», за якою сторони в зв`язку з допущенням помилки внесли зміни до п.9 Договору, виклавши перше речення його у наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 13 (тринадцяти) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в грошовому еквіваленті в загальному складає на момент укладення договору 10 707,95 грн». Інші умови договору оренди не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами раніше і сторони підтверджують їх обов`язковість для себе. Додаткова угода згідно умов є невід`ємною частиною договору оренди та набирає чинності з моменту підписання та державної реєстрації (а.с.11).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 19.02.2019 зареєстроване право оренди на вказані вище земельні ділянки на підставі договорів оренди землі від 19.02.2019 та додаткових угод до договорів оренди від 13.05.2019 між Фермерським господарством «Логвиненка М.М.» та ОСОБА_1 зі строком дії до 31.12.2026 з правом пролонгації. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 13 (тринадцяти) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 6-9).

Додаткові угоди від 13.05.2019 до договорів оренди земельних ділянок від 19.02.2019 підписані від імені орендодавця ОСОБА_1 за довіреністю № 516 від 13.05.2019 ОСОБА_2 , від імені орендаря ОСОБА_2 (а.с. 10, 11).

Як вбачається з довіреності від 13.05.2019, посвідченої приватним нотаріусом Краснокутського районного нотаріального округу Харківської області Соломко С.І., ОСОБА_1 за попередньою усною домовленістю уповноважив ОСОБА_2 вчиняти від свого імені такі дії: представляти його інтереси в усіх державних, громадських, господарських, адміністративних та інших органах, і організаціях, незалежно від підпорядкування та форм власності, галузевої належності з усіх без винятку питань, а також у судах всіх юрисдикцій. За цією довіреністю представнику надано право, зокрема, розписуватись за нього, вести від його імені переговори та попередні узгодження всіх процедурних питань, а також вчиняти всі інші дії, пов`язані з даною довіреністю. Довіреність видана строком на три роки і дійсна до13 травня 2022 року (а.с.18).

У матеріалах справи наявна претензія від 13.01.2022 за підписом ОСОБА_1 адресована голові ФГ «Логвиненка М.М.», у якій орендодавець зазначає, що за три роки не переглядалась орендна плата, хоча згідно договору вона повинна переглядатись у випадку підвищення цін, тарифів і внаслідок інфляції. ОСОБА_1 категорично проти вирощування однієї культури кукурудзи, адже в договорі зазначено дотримання сівозміни. Його вимога це зелене органічне виробництво без внесення гербіцидів і інших хімічних засобів але це теж не виконується. Зазначає, що додаткових угод до договорів оренди він не підписував і дозволу на це не давав, а довіреність видана виключно для судових справ. Вважає, що додаткова угода сфальсифікована і пропонує домовитись для вирішення спірних питань, а ще краще розірвати договірні зобов`язання, на чому наполягає (а.с.19).

Рішенням Талалаївського районного суду від 21 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, у справі за позовом СТОВ «Агрофірма «Зоря» до ОСОБА_1 , ФГ «Логвиненка М.М.», Талалаївської РДА Чернігівської області про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 19.02.2019 та скасування їх державної реєстрації, визнання поновленими договорів оренди земельних ділянок від 15.01.2014 та визнання укладеними додаткових угод від 18.03.2019 до договорів оренди від 15.01.2014 в задоволенні позову відмовлено. Суд, керуючись презумпцією розумності поведінки сторін договору, спільною зацікавленістю в подальшому виконанні умов договору вважав такими, що заслуговують на увагу пояснення представника відповідачів ОСОБА_1 і ФГ «Логвіненка М.М.» щодо технічної помилки (описки) у договорі оренди землі від 19.02.2019 в частині розміру орендної плати 3 % від нормативної грошової оцінки землі, яка виправлена внесенням зміни до договору одразу після її виявлення (а.с. 77-86).

Звернувшись до суду з даним позовом про визнання договорів оренди землі недійсними, позивач посилався на ту обставину, що при їх укладенні не було дотримано положень ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Спірним питанням є відсутність в оспорюваних договорах вартості нормативної грошової оцінки землі, відсутність грошової суми орендної плати, не зазначення до 31 грудня якого року вноситься орендна плата, не визначення способу та умов розрахунків, що на думку позивача, є підставою для визнання договорів оренди недійсними.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

У частині 1 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його недійсним її майнові права буде захищено та відновлено.

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилами статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України « Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами статті 13 вказаного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотні умови договору оренди землі визначені в статті 15 Закону України «Про оренду землі» відповідно до частини першої якої істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Проаналізувавши умови оспорюваних договорів оренди землі та вимоги чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини за часом їх виникнення, колегія суддів зазначає про те, що в оспорюваних договорах зазначені передбачені ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотні умови договору оренди землі, а саме: об`єкт оренди, строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, як передбачено у частині першій статті 215 ЦК України.

У справі, яка переглядається, установлено, що 19.02.2019 між ОСОБА_1 та ФГ «Логвиненка М.М.» укладено договір оренди земельної ділянки, в якому сторонами обумовлено строк дії договору до 31.12.2021; розмір і порядок виплати орендної плати, умови використання земельної ділянки, так у п. 9, 10, 11 зазначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, виплачується орендодавцеві за вирахуванням усіх належних податків та зборів, в тому числі податку з доходів фізичних осіб, її обчислення здійснюється з урахуванням індексів інфляції, орендна плата вноситься щорічно в строк до 31 грудня. Також договори оренди містять умови і строки передачі земельної ділянки в оренду, умови повернення земельної ділянки, обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, права та обов`язки сторін договору, ризики випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини, страхування об`єкта оренди, порядок внесення змін до умов договору і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору та його прикінцеві положення щодо набрання ним чинності та державної реєстрації.

Враховуючи, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору оренди землі, які визначені в ст.15 Закону України «Про оренду землі», оспорювані договори укладені в письмовий формі, підписані сторонами, зареєстровані у встановленому законом порядку, що не заперечується позивачем та відповідачем та зважаючи на те, що позивач не обґрунтував, яким чином порушуються його права як орендодавця, в чому полягають ці порушення, колегія суддів вважає, що відсутні передбачені ст. 203, 215 ЦК України підстави для визнання правочинів недійсними, а тому суд правильно відмовив позивачу у задоволенні його вимог щодо визнання договорів оренди землі недійсним.

За таких обставин, доводи позивача, що оспорювані договори оренди земельної ділянки не містить усіх, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», істотних умов, є безпідставними та спростовуються змістом договорів оренди, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оренду земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відсутність розміру нормативної грошової оцінки землі в договорі оренди землі не може бути підставою для визнання вказаних договорів недійсними, оскільки нормативна грошова оцінка обчислюється відповідно до встановлених норм та правил і проводиться уповноваженими на це органами. Не зазначення нормативної грошової оцінки не порушує права позивача.

Посилання заявника на те, що договорами оренди не визначено строку сплати орендної плати, не заслуговують на увагу, оскільки у п.11 договорів сторони погодили, що орендна плата вноситься щорічно до 31 грудня.

Оспорюючи укладені 13.05.2019 додаткові угоди до договорів оренди земельної ділянки від 19.02.2019, якими внесено зміни, а саме у п.9 Договору із визначенням орендної плати у формі та розмірі 13 (тринадцяти) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та визначенням відповідного грошового еквівалента, позивач посилався на те, що довіреність, яку позивач надав відповідачу, не містить повноважень щодо підпису від його імені додаткових угод.

Як наголошувалось вище, згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем не обґрунтована та обставина, яким чином неправомірний, на його думку, підпис ОСОБА_2 в додаткових угодах порушує його права як орендодавця, адже в судовому засіданні встановлено, що даними додатковими угодами виправлена помилка у договорах оренди і збільшено розмір орендної плати з 3 % до 13%.

Внесення змін у договори оренди в частині приведення орендної плати до узгодженої сторонами жодним чином не порушує права позивача, адже не погіршує його майнового стану.

Більш того, задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання недісними додаткових угод від 13.05.2019, призведене до приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину, тобто до визначення розміру орендної плати у 3%.

Щодо доводів ОСОБА_1 про порушення норм процесуального права при ухваленні додаткового рішення, апеляційний суд уважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України стороною відповідача заявлялося у відзиві на позовну заяву про те, що відповідач очікує понести судові витрати у розмірі 25 000 грн, повідомлялося, що докази понесення таких витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 09.08.2022 ФГ «Логвиненка М.М.» надіслало ОСОБА_1 заяву про ухвалення додаткового рішення з додатками, що підтверджується описом вкладень у цінний лист та штампом АТ «Укрпошта» (а.с. 138-139).

Відповідно до накладної за трекінговим №1720001467111 АТ «Укрпошта», ОСОБА_1 вручено дане поштове повідомлення 15.08.2022, тобто до винесення додаткового рішення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 будь-яких заперечень щодо заявленої відповідачем суми витрат на правничу допомогу не висловлював.

Відтак, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування додаткового рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 19.08.2022.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки районного суду, який їх обґрунтовано спростував.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення постановлено районним судом з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим, згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2022 року та додаткове рішення цього ж суду від 19 серпня 2022 року - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2022 року та додаткове рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 19 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 жовтня 2022 року.

Головуюча О.Є.Мамонова

Судді: Н.В.Висоцька

О.І. Онищенко