Постанова

від 08.03.2023 по справі 747/51/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 березня 2023 року

м. Київ

справа № 747/51/22

провадження № 61-11843св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство «Логвиненка М. М.»,

третя особа - Талалаївська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2022 року, додаткове рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 19 серпня 2022 року у складі судді Тіщенко Л. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Висоцької Н. В., Онищенко О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «Логвиненка М. М.» (далі - ФГ «Логвиненка М. М.»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Талалаївська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області, про визнання договорів оренди землі та додаткових угод до цих договорів недійсними, припинення права користування, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельних ділянок, площею 3,0 га, ріллі, кадастровий номер 7425384500:05:001:1581 та площею 3,48 га, ріллі, кадастровий номер 7425384500:05:001:0631, які знаходяться на території Української сільської ради Талалаївського району Чернігівської області.

Зазначав, що 19 лютого 2019 року ним укладено договори оренди щодо вказаних земельних ділянок з ФГ «Логвиненка М. М.», які зареєстровані у визначеному законом порядку.

Позивач уважав оспорювані договори оренди землі недійсними через порушення положень статті 15 Закону України «Про оренду землі», якою визначені істотні умови договору оренди землі, зокрема:

- відсутня вартість нормативно-грошової оцінки землі;

- не значиться грошова сума орендної плати;

- не зазначено до 31 грудня якого року вноситься орендна плата;

- не визначено спосіб та умови розрахунків.

На думку позивача, умови договорів оренди, викладені у пунктах 21 та 39, є неконкретними і суперечливими. На його неодноразові звернення про узгодження умов договорів оренди від ФГ «Логвиненка М. М.» відповіді не отримано.

Указував на те, що 13 травня 2019 року укладено додаткові угоди до договорів оренди землі від 19 лютого 2019 року, якими змінено редакцію пункту 9. Додаткові угоди підписані в графі «Орендодавець» ОСОБА_2 на підставі довіреності № 516 від 13 травня 2019 року. Проте, видана ним довіреність від 13 травня 2019 року на представництво його інтересів ОСОБА_2 не передбачає таких повноважень, як підписання договорів. Дані додаткові угоди фактично підписані однією стороною за орендодавця і орендаря - ОСОБА_2 , що суперечить частині третій статті 238 ЦК України. Крім того, пропозиція щодо укладення додаткових угод від 13 травня 2019 року до договорів оренди землі від 19 лютого 2019 року від орендаря не надходила, що, на його думку, не відповідає вимогам частини другої статті 638 ЦК України.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 7425384500:05:001:1581 від 19 лютого 2019 року, укладений між ним та ФГ «Логвиненка М. М.», та додаткову угоду від 13 травня 2019 року до цього договору недійсними;

- визнати договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 7425384500:05:001:0631 від 19 лютого 2019 року, укладений між ним та ФГ «Логвиненка М. М.», та додаткову угоду від 13 травня 2019 року до цього договору недійсними;

- зобов`язати Талалаївську селищну раду Чернігівської області Прилуцького району зняти з реєстру договори оренди землі від 19 лютого 2019 року та додаткові угоди від 13 травня 2019 року укладені, між ним та ФГ «Логвиненка М. М.»;

- припинити право користування належними йому земельними ділянками з кадастровими номерами 7425384500:05:001:1581 та 7425384500:05:001:0631 ФГ «Логвиненка М. М.»;

- стягнути з відповідача витрати на правову допомогу.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що належними та допустимими доказами не підтверджено, що незазначення в договорах оренди нормативної грошової оцінки земельної ділянки, невизначення розміру орендної плати виходячи з нормативної грошової оцінки, а не прибутку орендаря, підпис відповідача від імені ОСОБА_1 в додатковій угоді, якою збільшено розмір орендної плати, порушують права позивача.

При цьому суд першої інстанції взяв до уваги наявність рішення суду від 21 серпня 2019 року, залишене без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 747/287/19 щодо спірних договорів оренди земельних ділянок і додаткових угод до них, якими встановлено, що договори відповідають вимогам закону.

Додатковим рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області

від 19 серпня 2022 року заяву ФГ «Логвиненка М. М.» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФГ «Логвиненка М. М.» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 9 250 грн. У решті вимог заяви відмовлено.

Додаткове рішення районного суду мотивоване тим, що послуги представника відповідача в частині його участі в судових засіданнях в Талалаївському районному суді частково необґрунтовані, тому заява представника відповідача підлягає частковому задоволенню.

Районний суд зазначив, що згідно з протоколами судових засідань у справі участь представника відповідача ОСОБА_3 в судових засіданнях була в режимі відеоконференції - 20 червня 2022 року з 10.00 год до 10.50 - 50 хв; 26 липня 2022 року - з 10.00 до 10.35 - 35 хв; 05 серпня 2022 року з 11.00 год до 12 год 18 хв (видалення судді до нарадчої кімнати) - 1 год 18 хв. Отже, час, коли представник відповідача брав участь в судових засідання в режимі відеоконференції в загальному становить 2 год 45 хв.

Суд вважав, що вартість послуги щодо представництва в суді - 8 000 грн за 2 год 45 хв - не відповідає критеріям виправданості, розумності та справедливості і дійшов висновку про зменшення суми витрат на правничу допомогу до 2 500 грн.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2022 року та додаткове рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 19 серпня 2022 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору оренди землі, які визначені в статті 15 Закону України «Про оренду землі», оспорювані договори укладені в письмовий формі, підписані сторонами, зареєстровані у встановленому законом порядку, що не заперечується позивачем та відповідачем та зважаючи на те, що позивач не обґрунтував, як порушуються його права як орендодавця, у чому полягають ці порушення, відсутні, передбачені статтями 203, 215 ЦК України, підстави для визнання правочинів недійсними.

За таких обставин доводи позивача, що оспорювані договори оренди земельної ділянки не містить усіх, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі» істотних умов, є безпідставними та спростовуються змістом договорів оренди, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що позивачем не обґрунтована обставина, як саме неправомірний, на його думку, підпис ОСОБА_2 у додаткових угодах порушує його права як орендодавця, адже в судовому засіданні встановлено, що даними додатковими угодами виправлена помилка у договорах оренди і збільшено розмір орендної плати з 3 % до 13%.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити судове рішення про задоволення його позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2022 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 29 листопада 2022 року справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2023 року у зв`язку з перебуванням судді Черняк Ю. В. у відпустці, пов`язаною з вагітністю та пологами, на підставі службових записок Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д. справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2023 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що відсутність в договорах оренди конкретних умов договору, способу та умов розрахунків за орендну плату, перегляду ціни орендної плати, відповідальність за невиконання умов договору впливає на майновий стан.

При цьому додаткові угоди від 13 травня 2019 року підписані однією особою - ОСОБА_2 і за орендаря, і за орендодавця, що суперечить положенням частини третьої статті 238 ЦК України.

Зазначає, що питання про стягнення з нього на користь відповідача витрат на правничу допомогу з ним не обговорювалося, не оголошено судові витрати до судових дебатів, попередній розрахунок на його поштову адресу не направлявся.

Підставою касаційного оскарження рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2022 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 282/422/20 (провадження № 61-15203св20) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник указує на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки.

Крім того зазначає, що додаткове рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 19 серпня 2022 року суперечить висновкам, які викладені у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 916/24/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У грудні 2022 року ФГ «Логвиненка М. М.» подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій ухвалено судові рішення, які не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України.

Вважає, що суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що зміни в договорі оренди в частині приведення орендної плати до узгодженої сторонами ніяк не порушують права позивача, адже не погіршують його майновий стан.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником:

- земельної ділянки, площею 3,48 га (кадастровий номер 7425384500:05:001:0631), з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Української сільської ради Талалаївського району Чернігівської області (а. с. 6-7, 17);

- земельної ділянки, площею 3,00 га (кадастровий номер 7425384500:05:001:1581), з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Української сільської ради Талалаївського району Чернігівської області (а. с. 8-9, 16).

За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 27 січня 2014 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказані земельні ділянки.

19 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та ФГ «Логвиненка М. М.» укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець ОСОБА_1 надає, а орендар ФГ «Логвиненка М. М.» приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 3,48 га (рілля), кадастровий номер 7425384500:05:001:0631, яка знаходиться на території Української сільської ради Талалаївського району Чернігівської області. Договір укладено на 7 років, до 31 грудня 2026 року.

У пункті 5 договору зазначено: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить____грн», тобто не зазначено її розмір.

У пункті 9 договору зазначено: «Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 (три) відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в грошовому еквіваленті взагальному складає на момент укладення договору_____грн», тобто не зазначено грошовий еквівалент орендної плати.

У пункті 11 договору зазначено: «Орендна плата вноситься щорічно в строк до 31 грудня».

Пунктом 13 договору оренди передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, в тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

У пункті 14 договору вказується, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі, встановленому відповідно до чинного законодавства.

Договором передбачені умови використання земельної ділянки, зокрема вона передається в оренду для вирощування сільськогосподарської продукції, всі доходи за урожай, отримані орендарем від використання земельної ділянки є його власністю. Умовами збереження стану об`єкта оренди за умовами договору є дотримання сівозміни, використання сучасних агротехнологій, вжиття заходів щодо збереження родючості ґрунтів, зменшення шкідливого техногенного впливу (пункти 15, 17).

У пункті 21 договору встановлено умови повернення земельної ділянки, а у пункті 39 визначено, що дія договору припиняється шляхом розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду з підстав, визначених законом (а. с. 12-13).

19 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та ФГ «Логвиненка М. М.» укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець ОСОБА_1 надає, а орендар Фермерське господарство «Логвиненка М. М.» приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 3,00 га (рілля), кадастровий номер 7425384500:05:001:1581, яка знаходиться на території Української сільської ради Талалаївського району Чернігівської області. Договір укладено на 7 років, до 31 грудня 2026 року (а. с. 14-15).

У пункті 5 договору зазначено: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить____грн», тобто не зазначено її розмір.

У пункті 9 договору зазначено: «Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 (три) відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в грошовому еквіваленті взагальному складає на момент укладення договору_____грн», тобто не зазначено грошовий еквівалент орендної плати.

У пункті 11 договору зазначено: «Орендна плата вноситься щорічно в строк до 31 грудня».

Пунктом 13 договору оренди передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, в тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

У пункті 14 договору зазначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі, встановленому відповідно до чинного законодавства.

Договором передбачені умови використання земельної ділянки, зокрема вона передається в оренду для вирощування сільськогосподарської продукції, всі доходи за урожай, отримані орендарем від використання земельної ділянки є його власністю. Умовами збереження стану об`єкта оренди за умовами договору є дотримання сівозміни, використання сучасних агротехнологій, вжиття заходів щодо збереження родючості ґрунтів, зменшення шкідливого техногенного впливу (пункти 15, 17).

У пункті 21 договору встановлено умови повернення земельної ділянки, а у п. 39 визначено, що дія договору припиняється шляхом розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду з підстав, визначених законом (а. с. 14-15).

13 травня 2019 року укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 19 лютого 2019 року, кадастровий номер 7425384500:05:001:0631, між ОСОБА_1 та ФГ «Логвиненка М. М.», за якою сторони в зв`язку з допущенням помилки внесли зміни до пункту 9 договору, виклавши перше речення його у наступній редакції: «Орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі 13 (тринадцяти) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в грошовому еквіваленті в загальному складає на момент укладення договору 12 449,83 грн». Інші умови договору оренди не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами раніше і сторони підтверджують їх обов`язковість для себе. Додаткова угода згідно умов є невід`ємною частиною договору оренди та набирає чинності з моменту підписання та державної реєстрації (а. с. 10).

13 травня 2019 року укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 19 лютого 2019 року, кадастровий номер 7425384500:05:001:1581, між ОСОБА_1 та ФГ «Логвиненка М. М.», за якою сторони в зв`язку з допущенням помилки внесли зміни до пункту 9 договору, виклавши перше речення його у наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 13 (тринадцяти) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в грошовому еквіваленті в загальному складає на момент укладення договору 10 707,95 грн». Інші умови договору оренди не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами раніше і сторони підтверджують їх обов`язковість для себе. Додаткова угода згідно умов є невід`ємною частиною договору оренди та набирає чинності з моменту підписання та державної реєстрації (а. с. 11).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 19 лютого 2019 року зареєстроване право оренди на вказані вище земельні ділянки на підставі договорів оренди землі від 19 лютого 2019 року та додаткових угод до договорів оренди від 13 травня 2019 року між Фермерським господарством «Логвиненка М. М.» та ОСОБА_1 зі строком дії до 31 грудня 2026 року з правом пролонгації. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 13 (тринадцяти) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а. с. 6-9).

Додаткові угоди від 13 травня 2019 року до договорів оренди земельних ділянок від 19 лютого 2019 року підписані від імені орендодавця ОСОБА_1 - за довіреністю № 516 від 13 травня 2019 року ОСОБА_2 , від імені орендаря - ОСОБА_2 (а. с. 10, 11).

Як вбачається з довіреності від 13 травня 2019 року, посвідченої приватним нотаріусом Краснокутського районного нотаріального округу Харківської області Соломко С. І., ОСОБА_1 за попередньою усною домовленістю уповноважив ОСОБА_2 вчиняти від свого імені такі дії: представляти його інтереси в усіх державних, громадських, господарських, адміністративних та інших органах, і організаціях, незалежно від підпорядкування та форм власності, галузевої належності з усіх без винятку питань, а також у судах всіх юрисдикцій. За цією довіреністю представнику надано право, зокрема, розписуватись за нього, вести від його імені переговори та попередні узгодження всіх процедурних питань, а також вчиняти всі інші дії, пов`язані з даною довіреністю. Довіреність видана строком на три роки і дійсна до13 травня 2022 року (а. с. 18).

У матеріалах справи наявна претензія від 13 січня 2022 року за підписом ОСОБА_1 адресована голові ФГ «Логвиненка М. М.», у якій орендодавець зазначає, що за три роки не переглядалась орендна плата, хоча згідно договору вона повинна переглядатись у випадку підвищення цін, тарифів і внаслідок інфляції. ОСОБА_1 категорично проти вирощування однієї культури - кукурудзи, адже в договорі зазначено - дотримання сівозміни. Його вимога - це зелене органічне виробництво без внесення гербіцидів і інших хімічних засобів - але це теж не виконується. Зазначає, що додаткових угод до договорів оренди він не підписував і дозволу на це не давав, а довіреність видана виключно для судових справ. Вважає, що додаткова угода сфальсифікована і пропонує домовитись для вирішення спірних питань, а ще краще розірвати договірні зобов`язання, на чому наполягає (а. с. 19).

Рішенням Талалаївського районного суду від 21 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, у справі № 747/287/19 за позовом СТОВ «Агрофірма «Зоря» до ОСОБА_1 , ФГ «Логвиненка М. М.», Талалаївської РДА Чернігівської області про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 19 лютого 2019 року та скасування їх державної реєстрації, визнання поновленими договорів оренди земельних ділянок від 15 січня 2014 року та визнання укладеними додаткових угод від 18 березня 2019 року до договорів оренди від 15 січня 2014 року в задоволенні позову відмовлено. Суд, керуючись презумпцією розумності поведінки сторін договору, спільною зацікавленістю в подальшому виконанні умов договору вважав такими, що заслуговують на увагу пояснення представника відповідачів ОСОБА_1 і ФГ «Логвиненка М. М.» щодо технічної помилки (описки) у договорі оренди землі від 19 лютого 2019 року в частині розміру орендної плати - 3 % від нормативної грошової оцінки землі, яка виправлена внесенням зміни до договору одразу після її виявлення (а. с. 77-86).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами частини першої статті 93 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги до змісту та порядок припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ? це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Частинами першою-третьою статті 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, що передбачено у частині першій статті 215 ЦК України.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що спірний договір не містить усіх, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», істотних умов, зокрема щодо вартості нормативно-грошової оцінки землі; грошової суми орендної плати, не зазначено до 31 грудня якого року вноситься орендна плата, не визначено спосіб та умови розрахунків.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання оспорюваних договорів оренди землі недійсними з огляду на таке.

Верховний Суд України неодноразово висловлював підхід, згідно якого відсутність однієї із істотних умов у договорі оренди землі, передбачених частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі», може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у разі встановлення факту порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів особи, яка звертається із позовом.

Зокрема: у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-88цс14 вказано, що: «відповідно до вимог статті З ЦПК України й статті 15 ЦК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту порушене право, а тому при розгляді справи про визнання недійсним договору оренди землі, з підстав відсутності у договорі передбаченої статтею 15 Закону України «Про оренду землі» такої істотної умови, як умова передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, суду слід з`ясувати чи дійсно порушено права орендодавця відсутністю такої умови, її істотність та в чому полягає порушення законних прав позивача»;

у постанові Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року у справі № 6-94цс14 зроблено висновок, що: «відсутність у договорі оренди землі, укладеному 05 грудня 2008 року, істотної умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, не може бути підставою для визнання спірного договору недійсним. Крім того, судом залишено поза увагою вимоги статті З ЦПК України та статті 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і не встановлено, чи дійсно були порушені права позивача при укладенні договору у зв`язку з відсутністю в ньому зазначеної умови»;

у постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16 зазначено, що: «правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Отже, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав».

Судами встановлено, що 13 травня 2019 року між ОСОБА_1 та ФГ «Логвиненка М. М.» укладено додаткову угоду до договорів оренди земельних ділянки від 19 лютого 2019 року, кадастровий номер 7425384500:05:001:0631, відповідно до яких сторони внесли зміни до пункту 9 договорів, виклавши перше речення його у наступній редакції: «Орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі 13 (тринадцяти) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в грошовому еквіваленті в загальному складає на момент укладення договору 12 449,83 грн».

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсними додаткових угод до договорів оренди, суди посилалися на те, що права позивача не порушені, оскільки цими угодами збільшено розмір плати за оренду.

Верховний Суд не повністю погоджується з такими доводами, оскільки суди не звернули увагу на підстави позову у цій частині.

Позивач посилався на положення частини третьої статті 238 ЦК України, згідно з якою представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Дійсно, ОСОБА_2 як голова ФГ «Логвиненка М. М.» уклав договір за довіреністю від імені ОСОБА_1 в інтересах ФГ «Логвиненка М. М.», що не відповідає вимогам закону.

Разом з тим, Верховний Суд погоджується з висновками судів, що цим самим права позивача не порушені, оскільки кожна сторона договірних правовідносин повинна діяти добросовісно.

Відповідно до пункту 6 статті 3 ЦК України однією із основних засад цивільного законодавства є добросовісність. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується відкритістю, чесністю та повагою до іншої сторони договору і, навпаки, поведінка є недобросовісною, якщо вона не відповідає попереднім заявам сторони правочину та його діям, на які розраховує контрагент договору (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

У цій справі судом встановлено, що додаткові угоди, якими збільшена орендна плата для позивача, укладені 13 травня 2019 року. Позивач подає позов у лютому 2022 року. Отже, майже три роки позивач отримував суттєво збільшену орендну плату, погоджувався з такими умовами додаткових угод, а подальше їх оспорення є недобросовісною поведінкою позивача.

Крім того, колегія суддів погоджується із врахуванням судами попередніх інстанцій наявної у матеріалах справи копії рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 21 серпня 2019 року, яке залишене без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, у справі № 747/287/19 за позовом СТОВ Агрофірма «Зоря» до ОСОБА_1 , ФГ «Логвиненка М. М.», Талалаївської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 19 лютого 2019 року та скасування їх державної реєстрації, визнання поновленими договорів оренди земельних ділянок від 15 січня 2014 року та визнання укладеними додаткових угод від 18 березня 2019 року до договорів оренди від 15 січня 2014 року. Під час розгляду зазначеної справи судами встановлено, що договори оренди земельних ділянок між ОСОБА_1 і ФГ «Логвиненка М. М.» були укладені 19 лютого 2019 року, тобто вже після припинення дії договорів, укладених із СТОВ АФ «Зоря», що відповідає вимогам Закону України «Про оренду землі». Вказані договори укладені на кращих для ОСОБА_1 умовах, ніж ті, що запропоновані СТОВ АФ «Зоря»: строк дії договору - 7 років (а не 12 років, як запропонував позивач), розмір орендної плати - 13% (а не 11%, як запропонував позивач).

Отже, встановивши, що відсутні підстави для визнання оспорюваних договорів оренди землі недійсними, суди зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Посилання заявника на застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 282/422/20 (провадження № 61-15203св20), колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначеній справі встановлено інші фактичні обставини, відмінні від справи, що є предметом касаційного провадження.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України забезпечили повний та всебічний розгляд справи, дійшовши обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними.

Колегія суддів вважає, що підстави для скасування оскаржуваного додаткового рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 19 серпня 2022 року, яким з ОСОБА_1 на користь ФГ «Логвиненка М. М.» стягнуто витрати на правничу допомогу, відсутні, оскільки у відзиві на позовну заяву від 23 червня 2022 року (а. с. 63-68) ФГ «Логвиненка М. М.» повідомлено, що попередній розрахунок судових витрат, які відповідач очікує понести становить 25 000 грн.

Крім того, заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат ФГ «Логвиненка М. М.» подало 09 серпня 2022 року. Заперечень на зазначену заяву та клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене, підстав для скасування додаткового рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 19 серпня 2022 року немає.

Посилання заявника на застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 916/24/18 не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо розподілу судових витрат та не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, оскільки розподіл судових витрат здійснено судом з урахуванням положень статті 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 402, 409,410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2022 року, додаткове рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 19 серпня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець