Постанова

від 29.09.2022 по справі 509/4845/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5344/22

Справа № 509/4845/19

Головуючий у першій інстанції Кириченко П. Л.

Доповідач Князюк О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого Князюка О.В.,

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.,

за участю секретаря Дубрянської Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 29.10.2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення оплати за договором та моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним пункту угоди, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

05 вересня 2019 року до Овідіопольського районного суду Одеської області звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про стягнення оплати за договором та моральної шкоди, та просить стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у сумі 197 928 гривень у якості оплати за надані адвокатські послуги за Договором про правову допомогу №144 від 12.12.2015 року, та стягнути з відповідача на його користь 300 000 грн. моральної шкоди (а.с. 1).

29 жовтня 2019 року до Овідіопольського райсуду Одеської області звернувся ОСОБА_1 з зустрічним позовом про визнання недійсним п.4 угоди №144 від 12.12.2015 року укладений між ОСОБА_1 і адвокатом Орловським О.В. в частині розміру винагороди.

В обґрунтуванняпозовних вимог,позивач ОСОБА_2 зазначив, що 12 грудня 2015 року ним, як адвокатом, було укладено Угоду про надання правової допомоги №144 з ОСОБА_1 , згідно якої позивачем здійснювалося представництво інтересів ОСОБА_1 у цивільній справі №509/3302/15 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, яким позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені повністю, а рішення суду набрало чинності 11.04.2016 року. Вказував, що зобов`язання за Угодою ним були виконані, були підготовлені процесуальні документи, відвідані судові засідання, досягнуто позитивного результату.

Відповідач ОСОБА_1 згідно умов Угоди зобов`язувався виплатити за надані йому адвокатські послуги гонорар у розмірі 3% від 1/3 всієї спадкової маси, яка залишилася після смерті його батька, тобто від вартості належної йому за законом частки. Згідно наявних оціночних звітів, приблизна вартість 1/3 (частки ОСОБА_1 ) отриманого у спадок нерухомого майна, складала станом на 30.03.2016 року (на дату винесення рішення) приблизно 5 145 926 грн., 3% від яких складають 154 377 грн. Крім того, до складу спадщини входило три автомобіля, приблизна загальна вартість яких складала 920 000 грн., 3% від яких складають 9200 грн. Загальна сума боргу складала 163 577 грн., та з урахуванням індексу інфляції і 3% річних від простроченої суми сума заборгованості складає 197 928 грн. Відповідач гроші, визначені Угодою не сплатив, став переховуватися від позивача. Такими діями відповідача також було завдано моральну шкоду у вигляді душевних страждань та хвилювань, пов`язаних з тривалою затримкою та несплатою винагороди, почалася депресія та на нервовому ґрунті загострилися хронічні захворювання. Завдану моральну шкоду оцінив у 300 000 грн.

Позивач по первісному позову ОСОБА_2 в ході судового розгляду надав до суду заяву про слухання справи за його відсутності, в якої підтримав позовні вимоги та просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 в ході судового розгляду надав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 зазначив, що вказана у п.4 Угоди №144 від 12.12.2015 року винагорода у розмірі 3% від 1/3 частини спадкової маси, є неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а також вона не відповідає вимогам статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно якої гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни гонорару, порядок його сплати, умови повернення визначаються у договорі. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація, досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вважає, що зазначена у п.4 Угоди оплата у розмірі 3% від 1/3 частини спадкової маси не є фіксованим розміром або погодинною оплатою, а є завуальованою формою сплати за результат розгляду справи судом, що є неприпустимим, як складова предмету договору про надання юридичних послуг суперечить основним засадам здійснення правосуддя в Україні, актам цивільного законодавства.

Зазначає, що позовну заяву він готував та подавав до суду самостійно, 29.07.2015 року за його позовною заявою судом було відкрито провадження по справі, та після цього, у грудні 2015 року було укладено Угоду №144 з адвокатом Орловським О.В. на вкрай невигідних для нього умовах в непередбаченої законом формі в частині виплати гонорару у розмірі 3% від 1/3 частини спадкової маси, що є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатських послуг, так як адвокат був присутнім лише у трьох проміжних короткочасних судових засіданнях, а у судовому засіданні 30.03.2016 р. під час з`ясування обставин справи та дослідження доказів участі не приймав, пояснень суду не надавав, у судових дебатах участі не приймав, прийняття рішення про задоволення позову відбулося у відсутності адвоката Орловського О.В., відповідачі погоджувалися з його позовними вимогами, а тому справа не була складна.

Також вказує, що Угодою №144 від 12.12.2015 року не встановлено такої відповідальності, як відшкодування моральної шкоди, а тому така шкода не підлягає відшкодуванню у договірних правовідносинах.

Позивач по зустрічному позову ОСОБА_1 наполягав на своїх позовних вимогах та просить розглянути справу на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідач по зустрічному позову ОСОБА_2 копію позову та матеріалів до нього отримав належним чином, до суду направив заяву, з якої вбачається, що з позовом не погоджується.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 29.10.2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення оплати за договором та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 оплату за договором в розмірі 163 577 грн. та судовий збір в розмірі768 грн., а всього 164 345 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 867.77 грн.

В іншій частині відмовлено.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним пункту угоди відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

06.12.2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 29.10.2021 року відповідно до вимог якої просить суд рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову у сумі 163577 грн та відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення оплати за договором та моральної шкоди та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним пункту угоди.

Узагальнені доводи особи, що подали апеляційну скаргу

Апелянт вважає, що судом першої інстанції в порушення вимог ст. 12 81, 263, 264 ЦПК України не перевірено належним чином обставини, що мають значення для справи та не надано правильної оцінки наявним у справі доказам.

Крім того, ОСОБА_5 вказує, що суд не надав оцінки аргументам висловленим відповідачем, щодо відсутності підстав для задоволення позову. Не надав оцінки запереченням проти позову та вимог зустрічного позову, не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення спору, а лише частково погодився з доводами позивача, викладеними у позовній заяві.

З огляду на зазначене, апелянт вважає. що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову у сумі 163577 грн та відмова у задоволенні зустрічного позову, не відповідає вимогам Європейського суду з прав людини, нормам ЦПК України та судовій практиці, а тому є незаконним, необґрунтованим та таким що підлягає скасуванню у вказаній частині, з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволенні зустрічного позову з наступних підстав.

ОСОБА_5 посилається відповідно на висновок Верховного Суду викладений у постанові від 12.06.2018 року у справі №462/9006/14-ц, відповідно до якого, вказується, що за своїм змістом і правовою природою «гонорар успіху» не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632,903 ЦК України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого, відповідно до умов договору не ставиться в залежності від фактично наданих послуг. За результатами розгляду справи, Верховний Суд дійшов висновку, що « реалізуючи принцип свободи договору, сторони не вправі змінювати імперативну вимогу закону щодо предмета договору про надання юридичних послуг шляхом визначення в безпосередній чи завуальовані формі результат розгляду справи судом, як складову предмета договору про надання юридичних послуг.

Більш того, суд зазначив, що включення в умови договору про надання юридичних послуг положень про винагороду адвокату за досягнення позитивного рішення суду суперечить основним засадам здійснення правосуддя в Україні. Актам цивільного законодавства, у зв`язку з цим вони підлягають визнанню недійсними.

Апелянт наголошує на тому, що ВП ВС у справі № 904/4507/18 від 12 травня 2020 р.) також вказала, що гонорар успіху можливий, якщо він розумний, співмірний із ціною позову та складністю справи і правильно прописаний у договорі про надання правової допомоги.

ВС КГС у справі № 910/4201/19 від 07 вересня 2020 р. зазначив, що договір про надання правової допомоги повинен містити пункти про розрахунок гонорару саме за даний судовий спір, інакше заява про стягнення гонорару залишається без розгляду. Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

В пункті ж 2 «Предмет угоди» №144 від 12.12.2015 року тільки вказано, предметом угоди є «представництво інтересів в Овідіопольському районному суді Одеської області» і навіть не вказано в якій справі і про що, в той час як номер справи вже був відомий, та не зазначено в п. 4 угоди про те від якої частини спадкової маси - присудженої чи отриманої, встановлено розмір гонорару і не обумовлено порядок її оцінки.

Що до того, що «гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час», суд в рішенні цього зовсім не врахував та не спростував, викладені у відзиві та зазначені у рішенні суду, доводи відповідача з цього приводу.

ОСОБА_1 зазначає, що його представник ОСОБА_2 не збирав докази у справі, не формулював правову позицію та не складав і не подавав позову, а був присутнім тільки на трьох проміжних короткочасних судових засіданнях та не був присутнім у судовому засіданні 30.03.2016 року під час з`ясування обставин справи та дослідження доказів, не давав додаткових пояснень, не приймав участі у судових дебатах і рішення про задоволення його позову в повному обсязі відбулося у відсутність мого представника ОСОБА_2 .

Не аналізуючи змісту позовних вимог апелянта та не співставляючи їх зі змістом рішення його представник ОСОБА_2 не вчиняв заходів для виправлення наявних у рішенні помилок.

Більше того ОСОБА_1 наголошує на тому, що суд при постановленні рішення від 29.10.2021 року, виправлення наявних у рішенні, справа № 509/3302/15-ц помилок, безпідставно використав для мотивування свого твердження для спростування його заяви про застосування строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення з нього заявлених позивачем сум. Адже адвокат не знав про наявність цих описок і не приймав участі у їх виправленні, тому не зрозуміло яке відношення, у розумінні суду, вони мають до початку застосування строку позовної давності.

Незаконним і необґрунтованим є рішення суду від 29.10.2021 року в частині обґрунтування стягнутої суми 163 577 грн. з посиланням на «довідки ТОВ "Ніка-Моріс" від 16.09.2019 року. (а.с.42-59). Згідно звітів вартість 1/3 частки отриманого відповідачем ОСОБА_1 у власність нерухомого майна, відповідно до судового рішення складає 5 145 926 грн., рухомого майна (автомобілі) складає - 306 666 грн., в свою чергу 3 % від даної суми складає - 163 577 грн.».

Незаконність і необґрунтованість такого посилання по-перше полягає в тому, що вказані довідки не є висновками судово-технічної, бухгалтерської чи економічної експертизи і прямо в них зазначено, що «вказана інформація носить консультативний характер, вартість вказана орієнтовна без проведення усіх оціночних процедур».

По-друге, обґрунтовуючи суму 163 577 грн., суд бездоказово зазначив, що «дане майно фактично знаходиться в його (відповідача) користуванні, належних та допустимих доказів того, щоб спростовували вартість надану з боку позивача ОСОБА_2 відповідач не надав», тобто суд B порушення вимог ст. 12, ст. 81 ЦПК України, про те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, звільнив позивача від необхідності доведення належними та допустимими доказами розміру позову.

Твердження суду про те, що все дане майно фактично знаходиться в його володінні не відповідає дійсності так як з 26.12.2018, згідно рішень Овідіопольского суду у справах №509/5721/18 та №509/5783/18, визнані власністю іншої особи і нікому із спадкоємців, в тому разі і йому не належить.

-Житловий будинок під літ.«А», загальною площею 137,2кв.м., житловою площею 66,4м2 з спорудженнями під № 1-2, 1, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0125 га. - земельна ділянка а для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0,0125 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 424,90 м2, житловою - 193,5 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . на земельній ділянці площею 0,1295 га. - земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку загальною площею 0,1295 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,

Що стосується об`єкта нерухомості за адресою АДРЕСА_2 , то цей об`єкт був в розваленому стані ще з 90-х років, там ніхто ніколи не проводив реконструкцій та ремонтів. Напів розвалені технічні приміщення розграблені на цеглу і металобрухт, та один цех з дірою в даху. Папери які приводить в якості оцінки Орловський не можуть бути доказами так як не було проведено усіх оціночних процедур.

Автомобіль Lexus LX570 2008 року держ. Номер НОМЕР_1 VIN: НОМЕР_2 був викрадений ще у 2011 році. A Lexus GX470 2001 року держ номер НОМЕР_3 VIN: НОМЕР_4 з 2011 року стоїть на штраф майданчику в місті Ізмаїлі і зазнав значних погіршень в стані та з накопленим боргом більш ніж сто тисяч гривень.

Окрім того, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 189 і 210 ЦПК України, якими встановлені процесуальні строки 90 і 30 днів, ухвалою від 10 вересня 2019 року відкрив провадження у справі і підготовче судове засідання призначив на 31жовтня 2019 року, а закінчив підготовче судове засідання та призначив справу до розгляду аж через 2 (ДВА) РОКИ - 29 жовтня 2021 року та ще й в цей самий день виніс оскаржуване рішення. Тобто, оскаржуване рішення від 29 жовтня 2021 року винесено без повідомлення сторін про дату розгляду справи та і без самого розгляду.

Про необ`єктивність і упередженість суду при ухваленні рішення від 29 жовтня 2021 року свідчить і те, що в ньому суд посилається на досліджені ним матеріали цивільної справи №509/3302/15 в якій ціна позову складає 2 185 600 грн. (2 185 600 грн.x3%-65 568грн.), але суд ігнорує цю ціну і бере до уваги ціну вказану в довідках (5 145 926 грн., рухомого майна (автомобіля) складає - 306 666 грн.).

Стосовно мого зустрічного позову апелянт вважає необхідним зазначити, що суд у рішенні не про аналізував та не спростував його доводи про те, що аналіз положень п.4 угоди №144 від 12.12.2015 року та матеріалів цивільної справи № 509/3302/15-ц (оскільки в угоді не вказано номер справи та її суть), дають підстави для висновку, що його умовами визначено оплату не стільки наданих юридичних послуг, а тільки факту досягнення позитивного для особи, в інтересах якої укладено договір, - результату судового розгляду цивільної справи № 509/3302/15-ц.

Включення в умови угоди №144 від 12.12.2015 року п.4 «сума винагороди у розмірі 3% від 1/3 частини спадкової маси» завуальованою формою результату розгляду справи судом (досягнення позитивного рішення суду), як складова предмета договору про надання юридичних послуг, суперечить основним засадам здійснення правосуддя в Україні, актам цивільного законодавства, у зв`язку з чим та в силу положень частини першої статті 203, частини першої статті 215 України підлягає визнанню недійсним за пред`явленим стороною договору позову.

Узагальнені доводи інших сторін у справі

03.02.2022 року ОСОБА_2 подано до суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , з якого вбачається, що позивав вважає рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 29.10.2021 року законним, ухваленим у строгій відповідності до чинного законодавства України, а вимоги апелянта скасувати рішення безпідставними та незаконними.

ОСОБА_2 зазначає, що саме апелянт під час укладання договору, запропонувавши саме такий розмір гонорару, ОСОБА_1 вважав його співмірним, а коли потрібно було сплатити за надані адвокатські послуги, він вирішив, що може не виконувати свої обов`язки за договором.

Крім того, у матеріалах справи міститься Довідка від 30.07.2021 року щодо обсягу виконаних по справі № 509/3302/15 робот, з якої вбачається, що обсяг наданих послуг відповідає сумі гонорару, з чим погодився суд першої інстанції.

Також, відповідно до Постанови Верховного Суду від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19, гонорар адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не потребує детального опису робіт.

Щодо нібито невідповідності п. 4 Угоди № 144 від 12.12.2015 вимогам ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», то відповідач спотворює факти, оскільки вказаний в угоді розмір гонорару - 3% від 1/3 спадкової маси, саме і є фіксованим розміром винагороди. Зазначенню цього розміру гонорару у грошовому еквівалент за сутність на той час відповідного оціночного звіту, на проведення якого у ОСОБА_1 не було коштів.

Після набрання чинності рішення суду, яким було задоволено позов ОСОБА_1 , позивач вказує, що він спочатку ухилявся від сплати гонорару, посилаючись на різні особисті обставини, різноманітні причини, а згодом взагалі почав ховатися, перестав виходити на зв`язок.

ОСОБА_2 наголошує на тому, що особисто ним якісно та у повному обсязі було надано правову допомогу ОСОБА_1 відповідно до укладеної угоди, і посилання скаржника на невеликий, на його думку, обсяг здійсненої ним роботи не звільняє його вiд обов`язку виконати умови договору.

Стосовно незгоди ОСОБА_1 із оціночним звітом вартості отриманого ним у спадок майна, зазначає, що сама по собі його незгода не є належним та допустимим доказом. Чинним законодавством України передбачено єдиний законний шлях обґрунтування своєї позиції з цього приводу - проведення за власний рахунок іншої оцінки або експертизи та подання її у якості доказу до суду, що ОСОБА_1 зроблено не було.

Щодо згаданих в тексті апеляційної скарги ОСОБА_1 строках позовної давності, зазначаю наступне. За загальним правилом, встановленим цивільно-процесуальним законодавством України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Як вказано позивачем у позовній заяві, про порушення свого права він дізнався 28.06.2019 року, коли в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно отримав дані щодо реєстрації у березні 2019 року на відповідача тих об`єктів нерухомості, які входили до спадкової маси, що цілком суперечило змісту пояснень ОСОБА_1 про причини затримки його розрахунку за Договором. Таким чином, ОСОБА_2 зрозумів, що відповідач вводить його в оману i розраховуватись за надані адвокатські послуги не збирається.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.12.2021 року провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 29.10.2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення оплати за договором та моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним пункту угоди було відкрито.

Ухвалою від23.12.2021рокувказануцивільну справу було призначено до розгляду на 29.09.2022 року о 09:45 год.

Сторони в судове засідання 29.09.2022 року не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

28.09.2022 року ОСОБА_2 подано заяву про розгляд справи за його відсутності.

Згідно із частиною 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому вирішені питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, освідомленість учасників справи про її розгляд, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що 12 грудня 2015 року між фізичною особою ОСОБА_1 та адвокатом Орловським Олегом Володимировичем було укладено Угоду №144. (а.с.10). Пунктом 2 "Предмет угоди" зазначено представництво інтересів в Овідіопольському районному суді Одеській області. Пунктом 4 "Сума винагороди" зазначено 3% від 1/3 частини спадкової маси. Виходячи з угоди, яку було укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд приходить до висновку, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини, передбачені главою 63 ЦК України "Послуги" та розділом ІV Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

З матеріалів цивільної справи №509/3302/15 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , що діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права власності на частину нерухомого майна та корпоративних прав в порядку спадкування за законом, видно, що учасниками цивільного провадження є позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Орловський О.В., відповідачка ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_6 , відповідачка ОСОБА_7 . Предмет позову є вимоги майнового та не майнового характеру, а саме визнано право власності в порядку спадкування за законом на нерухоме майно, у вигляді 9(дев`яти) об`єктів нерухомого майна яке перебуває в різних населених пунктах на території Одеської області; 3(три) автомобіля; корпоративні права 3(трьох) юридичних осіб. Ціна позову складає 2 185 600. Під час судового розгляду судом першої інстанції не одноразово приймались процесуальні рішення, в тому числі 30 березня 2016 року, з якого видно, що позов був задоволений. В ході судового розгляду було призначено судові засідання. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_2 надав суду детальний опис (довідка) від 30.07.2021 року наданих послуг та виконаних робіт необхідних для надання правничої допомоги. Даний опис (довідка) відповідає матеріалам вищевказаної цивільної справи та підтверджується ходом розгляду справи. На час розгляду справи рішення є чинним.

30 березня 2016 року Овідіопольським районним судом Одеської області по вищевказаній цивільній справі №509/3302/15-ц за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визначено право спільної часткової власності на наступне рухоме та нерухоме майно та корпоративні права:

-1/3 частину земельної ділянки, площею 0,0489 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, розташованої по АДРЕСА_3 . Вартість об`єкту нерухомого майна відповідно до позову складає 720 000 грн.;

- 2/15частин житлового домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 та складається: літ А жилою площею 23,2 кв. м., загальною площею 30,3 кв. м., літ.«Б» - житлова площа: 35,6 кв.м. загальна площа 43,4 кв.м., літ. «Д»- вбиральня, літер «К»-сарай, літ. «Е»-вбиральня, 1-9 надвірні споруди, та розташовані на земельній ділянці пл. 0,091 га, яка знаходиться у фактичному користуванні. Вартість об`єкту нерухомого майна відповідно до позову складає 80 000 грн.;

- 1/36 частин домоволодіння з надвірними будівлями, яке знаходиться в АДРЕСА_6 , яке складається в цілому із: літ «А» - будинок жилий, цегляний, площею 128,7 кв.м., літ. «Б» магазин цегляний, площею 638,1 кв.м., літ. «Б» установа, цегляна, площею 67,5 кв. м., літ. «В», «Г», «Д» сараї, на земельній ділянці 1264 кв. метрів, яка знаходиться у фактичному користуванні. Вартість об`єкту нерухомого майна відповідно до позову складає 20 791 грн. грн.;

- 4/141 частин жилого будинку-будівлі, який знаходиться в АДРЕСА_7 , який складається в цілому із: літ. «А» будинок жилий будівля, цегляний, площею 1323,5 кв.м., літ. «В» гараж, літ. «Б» сарай, який розташований на земельній ділянці площею 1371, кв.м.,яка знаходиться у фактичному користуванні,

- 1/99 частин нежитлового приміщення, позначеного в плані: літ. «А» приміщення № XXXII, XXXIII, XXXIV - підвали, загальною площею 39, 4 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_7 , що складається в цілому: літ А будинок житловий, цегляний, площею 1323,5 кв.м., на земельній ділянці, площею 1371 кв.м. Вартість об`єкту нерухомого майна відповідно до позову складає 5 800 грн.;

-1/3 частину житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 , який складається в цілому з одного кам`яного жилого будинку під літ. «А», загальною площею 115,7 кв.м., житловою площею 66,4 кв.м. з спорудженням під № 1-2,І. Вартість об`єкту нерухомого майна (житловий будинок та земельна ділянка) відповідно до позову складає 1 600 000 грн.;

-1/3 частину земельної ділянки, площею 0,0125 га., цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована в АДРЕСА_1 . Вартість об`єкту нерухомого майна (житловий будинок та земельна ділянка) відповідно до позову складає 1 600 000 грн.;

-1/3 частину житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 424,90 м, житловою 193,5 м, який розташований в АДРЕСА_8 , житловому масиві « ІНФОРМАЦІЯ_2 », по АДРЕСА_9 . Вартість об`єкту нерухомого майна (житловий будинок та земельна ділянка) відповідно до позову складає 3 200 000 грн.;

-1/3 частину земельної ділянки площею 0,1295 га для будівництва і обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_9 . Вартість об`єкту нерухомого майна (житловий будинок та земельна ділянка) відповідно до позову складає 1 600 000 грн.;

-1/3 частину автомобіля марки LEXUS LX470, 2008 року виписку, номер шасі № НОМЕР_2 , вартістю 450000 грн.;

-1/3 частину автомобіля марки TOYOTA Lexus, 2000 р.в., кузов НОМЕР_4 , держ. номер НОМЕР_5 , вартістю 240000 грн.;

-1/3 частину автомобіля марки VOLKSWAGEN PASSAT, 1993 р.в., шасі НОМЕР_6 ,вартістю 40000 грн.;

-1/3частину корпоративних прав засновника юридичної особи суб`єкта підприємницької діяльності Приватного підприємства «Транспортне-виробниче підприємство Автобаза № 5» (ПП „ТВП „Автобаза № 5), ідентифікаційний код 30662931, адреса: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Островського, 79; розмір статутного фонду складає 1000 грн.;

-1/3 частину корпоративних прав засновника юридичної особи суб`єкта підприємницької діяльності Малого багатопрофільного приватного підприємства «Дунай-Метал-Експорт» (МБПП Дунай-Метал-Експорт), ідентифікаційний код 30129130, адреса: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Островського, 79, розмір статутного фонду складає 1000 грн.;

-1/3 частину корпоративних прав засновника юридичної особи суб`єкта підприємницької діяльності Малого багатопрофільного приватного підприємства „Босфор Плюс (МБПП „Босфор Плюс), ідентифікаційний код 30129167, адреса: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Островського, 79, розмір статутного фонду складає 1000 грн.

Загальна ціна позову 1/3 частини спірного майна складає 2 185 600 грн. (а.с. 11)

В обґрунтування своїх позовних вимог в частині винагороди за надання правової допомоги, позивач ОСОБА_2 , посилається на довідки ТОВ "Ніка-Моріс" від 16.09.2019 року . (а.с.42-59) Згідно звітів вартість 1/3 частки отриманого відповідачем ОСОБА_1 у власність нерухомого майна, відповідно до судового рішення складає 5 145 926 грн., рухомого майна (автомобілі) складає 306 666 грн., в свою чергу 3 % від даної суми складає 163 577 грн.

Мотивувальна частина

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено ст.15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Відповідно до ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно ст.263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений ст.16 ЦК України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Тлумачення пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" свідчить, що правова допомога має інтерес для клієнта не самі по собі, а переслідує певну мету і задовольняє потребу у захисті, відновленні і задоволенні його прав. Саме тому ці наслідки бажані клієнтом і сприймаються ним саме як результат надання правової допомоги. Наявність або відсутність бажаного судового рішення, що задовольняє права і інтереси замовника, є для нього чіткою і найбільш переконливою оцінкою якості послуг виконавця і при відсутності інших критеріїв - нормальною і законною умовою розміру відповідної винагороди за спільною домовленістю сторін.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

У статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм, викладених у постановах Верховного Суду.

У постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 14листопада 2018року усправі N2-383/2010(провадженняN14-308цс18)зроблено висновок,що "стаття204ЦК Українизакріплює презумпціюправомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню".

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі N 761/26815/17 (провадження N 61-16353сво18) зроблено висновок, що "недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 червня 2020 року в справі N 281/129/17 (провадження N 61-14661св19) зроблено висновок по застосуванню частини першої статті 203 ЦК України та вказано, що "під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім, більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із цивільно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у цивільно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних нормах".

У пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі N 917/1739/17 (провадження N 12-161гс19) вказано, що "саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту".

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі N 753/11000/14-ц (провадження N 61-11сво17) вказано, що відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України".

Судом встановлено, що 12 грудня 2015 року між фізичною особою ОСОБА_1 та адвокатом Орловським Олегом Володимировичем було укладено Угоду №144. (а.с.10). Пунктом 2 "Предмет угоди" зазначено представництво інтересів в Овідіопольському районному суді Одеській області. Пунктом 4 "Сума винагороди" зазначено 3% від 1/3 частини спадкової маси.

Виходячи з угоди, яку було укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд приходить до висновку, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини, передбачені главою 63 ЦК України "Послуги" та розділом ІV Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

З матеріалів цивільної справи №509/3302/15 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , що діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права власності на частину нерухомого майна та корпоративних прав в порядку спадкування за законом, видно, що учасниками цивільного провадження є позивач ОСОБА_1 та йогопредставник адвокатОрловський О.В., відповідачка ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_6 , відповідачка ОСОБА_7 . Предмет позову є вимоги майнового та не майнового характеру, а саме визнано право власності в порядку спадкування за законом на нерухоме майно, у вигляді 9(дев`яти) об`єктів нерухомого майна яке перебуває в різних населених пунктах на території Одеської області; 3(три) автомобіля; корпоративні права 3(трьох) юридичних осіб. Ціна позову складає 2 185600 грн. Під час судового розгляду судом першої інстанції не одноразово приймались процесуальні рішення,в томучислі 30березня 2016року,з якоговидно,що позовбув задоволений. В ході судового розгляду було призначено судові засідання. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_2 надав суду детальний опис(довідка)від 30.07.2021року наданих послуг та виконаних робіт необхідних для надання правничої допомоги. Даний опис (довідка) відповідає матеріалам вищевказаної цивільної справи та підтверджується ходом розгляду справи. На час розгляду справи рішення є чинним.

Позивач ОСОБА_1 під час судового розгляду не заперечував, що уклав угоду без будь-якого тиску, погрози, насильства тощо, або в будь-яких складних умовах.

Даний пункт угоди в контексті всієї угоди відповідає вимогам щодо звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та був підписаний та укладений учасниками без будь-яких обмежень.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що сама угода від 12.12.2015 року та в тому числі пункт 4 цієї угоди, було укладено відповідно до ст. 627 ЦК України на умовах вільності його укладання, вибору контрагента та визначення умов договору.

З огляду на що, судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним пункту угоди, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що передбачена абзацом п.4 угоди №144 від 12.12.2015 року укладений між ОСОБА_1 і адвокатом Орловським О.В., винагорода є додатковою винагородою адвоката, платою за досягнутий адвокатом результат, та є за своєю суттю так званим "гонораром успіху", нарахування та сплата якого залежать від настання певної події.

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 28 липня 2022 року у справі N 903/781/21.

Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте Верховний Суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі N 904/4507/18 (провадження N 12-171гс19) фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових витрат у вигляді "гонорару успіху", саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.

Аналогічним чином тлумачить це питання і Європейський суд з прав людини, висновки якого зокрема у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96), свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Таким чином зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату "гонорару успіху" не є обов`язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат та покладення таких витрат на іншу сторону справи, оскільки в такому випадку суд застосовуючи відповідні положення процесуального законодавства, зокрема частин четвертої - п`ятої статті 137 ЦПК України, може оцінювати необхідність, розумність та інші критерії співмірності цих витрат.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Однак вищенаведене не означає, що такі зобов`язання між адвокатом та клієнтом не є обов`язковими для сторін договору про надання правової допомоги, у разі якщо такий договір є дійсним.

30 березня 2016 року Овідіопольським районним судом Одеської області по вищевказаній цивільній справі №509/3302/15-ц за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визначено право спільної часткової власності на наступне рухоме та нерухоме майно та корпоративні права:

-1/3 частину земельної ділянки, площею 0,0489 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, розташованої по АДРЕСА_3 . Вартість об`єкту нерухомого майна відповідно до позову складає 720 000 грн.;

- 2/15частин житлового домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 та складається: літ А жилою площею 23,2 кв. м., загальною площею 30,3 кв. м., літ.«Б» - житлова площа: 35,6 кв.м. загальна площа 43,4 кв.м., літ. «Д»- вбиральня, літер «К»-сарай, літ. «Е»-вбиральня, 1-9 надвірні споруди, та розташовані на земельній ділянці пл. 0,091 га, яка знаходиться у фактичному користуванні. Вартість об`єкту нерухомого майна відповідно до позову складає 80 000 грн.;

- 1/36 частин домоволодіння з надвірними будівлями, яке знаходиться в АДРЕСА_6 , яке складається в цілому із: літ «А» - будинок жилий, цегляний, площею 128,7 кв.м., літ. «Б» магазин цегляний, площею 638,1 кв.м., літ. «Б» установа, цегляна, площею 67,5 кв. м., літ. «В», «Г», «Д» сараї, на земельній ділянці 1264 кв. метрів, яка знаходиться у фактичному користуванні. Вартість об`єкту нерухомого майна відповідно до позову складає 20 791 грн. грн.;

- 4/141 частин жилого будинку-будівлі, який знаходиться в АДРЕСА_7 , який складається в цілому із: літ. «А» будинок жилий будівля, цегляний, площею 1323,5 кв.м., літ. «В» гараж, літ. «Б» сарай, який розташований на земельній ділянці площею 1371, кв.м.,яка знаходиться у фактичному користуванні,

- 1/99 частин нежитлового приміщення, позначеного в плані: літ. «А» приміщення № XXXII, XXXIII, XXXIV - підвали, загальною площею 39, 4 кв.м., яке знаходиться АДРЕСА_7 , що складається в цілому: літ А будинок житловий, цегляний, площею 1323,5 кв.м., на земельній ділянці, площею 1371 кв.м. Вартість об`єкту нерухомого майна відповідно до позову складає 5 800 грн.;

-1/3 частину житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_8 , який складається в цілому з одного кам`яного жилого будинку під літ. «А», загальною площею 115,7 кв.м., житловою площею 66,4 кв.м. з спорудженням під № 1-2,І. Вартість об`єкту нерухомого майна (житловий будинок та земельна ділянка) відповідно до позову складає 1 600 000 грн.;

-1/3 частину земельної ділянки, площею 0,0125 га., цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована в АДРЕСА_8 . Вартість об`єкту нерухомого майна (житловий будинок та земельна ділянка) відповідно до позову складає 1 600 000 грн.;

-1/3 частину житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 424,90 м, житловою 193,5 м, який розташований в АДРЕСА_8 , житловому масиві « ІНФОРМАЦІЯ_2 », по АДРЕСА_9 . Вартість об`єкту нерухомого майна (житловий будинок та земельна ділянка) відповідно до позову складає 3 200 000 грн.;

-1/3 частину земельної ділянки площею 0,1295 га для будівництва і обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_9 . Вартість об`єкту нерухомого майна (житловий будинок та земельна ділянка) відповідно до позову складає 1 600 000 грн.;

-1/3 частину автомобіля марки LEXUS LX470, 2008 року виписку, номер шасі № НОМЕР_2 , вартістю 450000 грн.;

-1/3 частину автомобіля марки TOYOTA Lexus, 2000 р.в., кузов НОМЕР_4 , держ. номер НОМЕР_5 , вартістю 240000 грн.;

-1/3 частину автомобіля марки VOLKSWAGEN PASSAT, 1993 р.в., шасі НОМЕР_6 ,вартістю 40000 грн.;

-1/3частину корпоративних прав засновника юридичної особи суб`єкта підприємницької діяльності Приватного підприємства «Транспортне-виробниче підприємство Автобаза № 5» (ПП „ТВП „Автобаза № 5), ідентифікаційний код 30662931, адреса: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Островського, 79; розмір статутного фонду складає 1000 грн.;

-1/3 частину корпоративних прав засновника юридичної особи суб`єкта підприємницької діяльності Малого багатопрофільного приватного підприємства «Дунай-Метал-Експорт» (МБПП Дунай-Метал-Експорт), ідентифікаційний код 30129130, адреса: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Островського, 79, розмір статутного фонду складає 1000 грн.;

-1/3 частину корпоративних прав засновника юридичної особи суб`єкта підприємницької діяльності Малого багатопрофільного приватного підприємства „Босфор Плюс (МБПП „Босфор Плюс), ідентифікаційний код 30129167, адреса: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Островського, 79, розмір статутного фонду складає 1000 грн.

Загальна ціна позову 1/3 частини спірного майна складає 2 185 600 грн. (а.с. 11)

Як вже було зазначено, 12 грудня 2015 року між фізичною особою ОСОБА_1 та адвокатом Орловським Олегом Володимировичем було укладено Угоду №144. (а.с.10). Пунктом 2 "Предмет угоди" зазначено представництво інтересів в Овідіопольському районному суді Одеській області. Пунктом 4 "Сума винагороди" зазначено 3% від 1/3 частини спадкової маси.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду справи №509/3302/15-ц ОСОБА_2 було виконано вимоги договору про надання правової допомоги, та досягнуто позитивного результату.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, об`єкти, що входили до спадкової маси були зареєстровано за відповідачем ОСОБА_8 у березні 2019 року.

З огляду на що, вбачається, що відповідач в повній мірі прийняв виконану адвокатом Орловським О.В. роботу за договором про надання правової допомоги №144 від 12.12.2015 року.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги наданий ОСОБА_2 суду детальний опис (довідка) від 30.07.2021 року наданих послуг та виконаних робіт необхідних для надання правничої допомоги. Даний опис (довідка) відповідає матеріалам вищевказаної цивільної справи та підтверджується ходом розгляду справи. На час розгляду даної справи рішення у справі № 509/3302/15-ц є чинним.

В обґрунтування своїх позовних вимог в частині винагороди за надання правової допомоги, позивач ОСОБА_2 , посилається на довідки ТОВ "Ніка-Моріс" від 16.09.2019 року . (а.с.42-59) Згідно звітів вартість 1/3 частки отриманого відповідачем ОСОБА_1 у власність нерухомого майна, відповідно до судового рішення складає 5 145 926 грн., рухомого майна (автомобілі) складає 306 666 грн., в свою чергу 3 % від даної суми складає 163 577 грн.

Крім того, визначаючи суму заборгованості за договором про надання правової допомоги, апеляційний суд враховує, що пункт 4 угоди N 144 від 12.12.2015 року не передбачає визначення вартості присудженого майна не відповідно до рішення суду, а за будь-якою додатковою оцінкою.

Відповідач фактично не погоджується з даною вартістю об`єктів нерухомого майна, при цьому дане майно фактично знаходиться в його користуванні, належних та допустимих доказів того, щоб спростовували вартість надану з боку позивач ОСОБА_2 відповідач не надав.

Предметом розглядуданого спорує вартістьпослуг. Розмір послуг, який просить стягнути позивач ОСОБА_2 з відповідача складає 163 577 грн. З урахуванням предмету позову, який є надання послуг, відсутності доступу позивача до об`єктів вищевказаного майна, суд вірно дійшов висновку про можливість взяття за основу вартість майна наданої з боку позивача ОСОБА_2 .

В частині позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідача 3 % річних за не виконання своїх зобов`язань в розмірі 34 351 грн та стягнення моральної шкоди рішення суду не оскаржується.

Щодо звернення ОСОБА_1 із заявою в порядку ст. 267 ЦК України про застосування наслідків спливу строків позовної давності, посилаючись на те, що рішення суду по справі, в якій ОСОБА_2 представляв інтереси ОСОБА_1 , набуло чинності 11.04.2016 року, а позовну заяву ОСОБА_2 подав 05.09.2019 року, після спливу трирічного строку позовної давності, та цей строк було пропущено ним без поважних причин. З вищевказаною заявою позивач фактично не погодився.

В ході судового розгляду справи судом першої інстанції було з`ясовано, що по цивільній справі №509/3302/15-ц за позовом ОСОБА_1 до інших фізичних осіб, приймались неодноразово процесуальні рішення, останнє процесуальне рішення було прийнято 09.01.2018 року.

З урахуванням останнього процесуального рішення та датою звернення до суду, яке мало місце 05.09.2019 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач ОСОБА_2 не пропустив строк позовної давності, а сама заява відповідача ОСОБА_1 про застосування даних строків не знайшла свого підтвердження.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами 1 та 2 ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стороною позивача не надано суду належних та допустимих доказів, якими б підтверджувалися заявлені доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, переконливих доказів на спростування позиції відповідача стороною позивача суду не надано, а позовна заява не ґрунтується на законних підставах.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд вважає, що в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст.374,376,382,383,384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 29.10.2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення буде складено 07.10.2022 року.

Головуючий: О. В. Князюк

Судді: А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе