Ухвала

від 31.10.2022 по справі 385/1098/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

31 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 385/1098/21

провадження № 61-10633ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства «Володимир» на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 17 червня 2022 року, додаткове рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 24 червня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Володимир», третя особа - державний реєстратор речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Манташян Роман Араратович, про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства «Володимир» (далі - ФГ «Володимир»), третя особа - державний реєстратор речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Манташян Р. А., про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права на земельну ділянку.

В обґрунтування позову зазначала, що вона є власником земельної ділянки площею 4,0173 га, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Голованівський район, Солгутівська сільська рада, за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 3521184900:02:000:0233.

10 грудня 2008 року між нею та ФГ «Володимир» за усною домовленістю укладений письмовий договір оренди земельної частки (паю) на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 3521184900:02:000:0233, про передачу нею відповідачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в оренду строком на 10 років земельну ділянку, за щорічну орендну плату 3% від вартості оцінки земельної ділянки, яка на той час становила 41 266,00 грн, і за умов укладення письмового договору оренди земельної ділянки. Вказаний письмовий договір зареєстрований 12 жовтня 2009 року за № 040936700163 у книзі № 4 Гайворонському відділу № 6 КРФ ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі Україні», і діяв до 12 жовтня 2019 року, тобто з моменту його підписання та реєстрації.

Вказувала, що з 12 жовтня 2019 року по день звернення з позовом до суду відповідач перешкоджає їй користуватися і розпоряджатися зазначеною земельною ділянкою № НОМЕР_1, мотивуючи це тим, що між нею та відповідачем укладено додаткову угоду оренди земельної ділянки без номеру від 27 червня 2019 року, яка зареєстрована Державним реєстратором речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Рівнянської сільської ради, Новоукраїнського району в Кіровоградській області, Манташяном Р. А. , згідно заяви ОСОБА_3 від 18 липня 2019 року за № 35065111, реєстраційний номер об`єкта нерухомо майна - 1882310335211, номер запису про інше речове право - 32590158 від 18липня 2019 року, строк дії - на 10 років, і така інформація відображена у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер - 175493340 від 29 липня 2019 року.

Копію зазначеної додаткової угоди оренди земельної ділянки без номеру від 27 червня 2019 року разом з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер - 175493340 від 29 липня 2019 року, ФГ «Володимир» їй видали 27 липня 2021 року.

Зазначала, що не підписувала додаткову угоду оренди земельної ділянки без номеру від 27 червня 2019 року, а тому така реєстрація є противоправна.

Вважала, що так, як додаткова угода оренди земельної ділянки без номеру від 27 червня 2019 року є неукладеною, тобто такою, що не відбулася, то наведені в ній умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Ураховуючи викладене, просила суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні і розпорядженні земельною ділянкою площею 4,0173 га, кадастровий номер 3521184900:02:000:0233, що знаходяться у фактичному користуванні ФГ «Володимир», шляхом повернення земельної ділянки площею 4,0173 гa, кадастровий номер 3521184900:02:000:0233, у її користування і розпорядження; скасувати державну реєстрацію прав про право оренди ФГ «Володимир» на земельну ділянку площею 4,0173 ra, кадастровий номер 3521184900:02:000:0233 у Державному реєстрі речових прав на нерухомо майно, а саме - запис про інше речове право земельної ділянки площею 4,0173 га, кадастровий номер 3521184900:02:000:0233, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Голованівський район, Солгутівська сільська рада, зареєстрований Державним реєстратором речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району в Кіровоградській області Манташяном Р. А., згідно заяви ОСОБА_3 від 18 липня 2019 року за № 35065111, реєстраційний номер об`єкта нерухомо майна - 1882310335211, номер запису про інше речове право - 32590158 від 18 липня 2019 року, строк дії - на 10 років, згідно додаткової угоди оренди земельної ділянки без номеру від 27 серпня 2019 року, що відображена у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер - 175493340 29 липня 2019 року.

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 17 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ФГ «Володимир» усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим номером 3521184900:02:000:0233, площею 4,0173 га, яка розташована на території Солгутівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, шляхом її повернення власниці. Скасовано державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки укладеної між ОСОБА_1 та ФГ «Володимир» від 27 червня 2019 року, зареєстрованої 18 липня 2019 року, номер запису про інше речове право № 32590158. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 24 червня 2022 стягнуто з ФГ «Володимир» на користь ОСОБА_1 витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 08 вересня 2022 року апеляційну скаргу ФГ «Володимир» залишено без задоволення. Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 17 червня 2022 року та додаткове рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 24 червня 2022 року залишені без змін.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ефективним способом захисту права, яке позивачка як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої земельної ділянки. Оскільки реєстрація права оренди земельної ділянки, на підставі додаткової угоди, яка не укладалась, порушує права та законні інтереси позивачки, суди дійшли висновку про скасування державної реєстрації права на земельну ділянку.

21 жовтня 2022 року ФГ «Володимир» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 17 червня 2022 року, додаткове рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 24 червня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 вересня 2022 року.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, положеннями вказаної норми передбачено, що підставою касаційного оскарження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах.

Особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду (абзац 2 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини четвертої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з обґрунтуванням наявності таких підстав.

Обґрунтовуючи свою касаційну скаргу підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначеною у пункті 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), заявник не вказує щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

Формальне посилання у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статями 389, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Володимир» на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 17 червня 2022 року, додаткове рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 24 червня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Володимир», третя особа - державний реєстратор речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Манташян Роман Араратович, про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права на земельну ділянку повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак