Постанова

від 22.09.2022 по справі 910/13299/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2022 р. Справа№ 910/13299/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Токар Т.Г.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 22.09.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 (повний текст складено 14.01.2022)

у справі №910/13299/18 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Національного банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (відповідач-1)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" (відповідач-2)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

ОСОБА_2 (третя особа-1)

ОСОБА_3 (третя особа-2)

ОСОБА_4 (третя особа-3)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" (третя особа-4)

ОСОБА_1 (третя особа-5)

про визнання договорів недійсними та зобов`язання повернути документи

В судовому засіданні 22.09.2022 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 910/13299/18 позовні вимоги Національного банку України в частині визнання недійсним договору №009 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) - задоволено; визнано недійсним договір №009 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» за кредитним договором №27/10-7211 від 05.12.2006.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, ОСОБА_1 , який приймає участь у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду м. Києва від 22.12.2021 по справі №910/13299/18 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» про визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності відмовити.

Оскаржуване рішення від 22.12.2021 прийняте після направлення справи на новий розгляд постановою Верховного Суду від 28.07.2021.

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року Національний банк України звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом про визнання недійсним договору № 009 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором № 27/10-721І від 05.12.2006, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант», та зобов`язання ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» повернути ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» документи, отримані згідно з договором № 009 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором № 27/10-721І від 05.12.2006.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний правочин укладений з порушенням вимог чинного законодавства України, Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 369 від 28.08.2001, всупереч умовам договору про передання в управління непроданих активів від 20.11.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2018 задоволено клопотання Національного банку України та об`єднано в одне провадження справи №910/13299/18, №910/13398/18 та №910/13405/18. Об`єднаній справі присвоєно №910/13299/18.

У справі №910/13398/18 позивач просив визнати недійсним договір № 011 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором № 27/10-889А від 24.09.2007 та зобов`язати ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» повернути ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» документи, отримані згідно з договором № 011 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором № 27/10-889А від 24.09.2007.

У справі №910/13405/18 Національний банк України просив визнати недійсним договір № 014 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором № 27/10-673І від 21.09.2006 та зобов`язати ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» повернути ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» документи, отримані згідно з договором № 014 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором № 27/10-673І від 21.09.2006.

Вказані позови у справах обгрунтовані аналогічними підставами.

За першим розглядом справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021, позов задоволено частково:

- визнано недійсними договір №009 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), укладений між ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» за кредитним договором №27/10-721І від 05.12.2006; договір №011 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), укладений між ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» за кредитним договором №27/10-889А від 24.09.2007; договір №014 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), укладений між ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» за кредитним договором №27/10-673І від 21.09.2006;

- зобов`язано ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» повернути ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» документи, отримані згідно з договором №014 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором №27/10-673І від 21.09.2006;

- в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 28.07.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 04 червня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24 травня 2021 року у справі № 910/13299/18 в частині задоволення позову про визнання недійсним договору №009 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором №27/10-721І від 05.12.2006, укладеного між ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та ТОВ «Колекторська компанія «Гарант», та розподілу судового збору скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі №910/13299/18 позовні вимоги Національного банку України в частині визнання недійсним договору №009 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) - задоволено.

Задовольняючи позов в частині визнання недійсним договору №009 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), суд першої інстанції виходив із встановлених обставин про вчинення договору відступлення з порушенням вимог ст.1037 Цивільного кодексу України, п. 13.11 Положення №369 та п. 4.1 Договору управління, за відсутності необхідного обсягу правомочності у ТОВ «Дельта М» щодо розпорядження таким майном, що свідчить про недодержання при укладенні Договорів відступлення встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України вимог, а тому є підставою для визнання його недійсним в силу приписів ст. 215 Цивільного кодексу України.

Щодо розгляду заяви відповідача-2 про застосування строків позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся до суду із даним позовом у межах трирічного строку, тобто без пропуску строку позовної давності, оскільки міг дізнатися про укладення спірного договору цесії лише 06.11.2015 (саме ця дата стоїть на вхідному штемпелі про отримання позивачем звіту станом на 01.11.2015 та у п. 2 додатку до звіту зазначено про відступлення права вимоги за спірним договором).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Згідно доводів апеляційної скарги третьої особи:

- судом було прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи;

- суд дійшов неправильного висновку, що позивач мав змогу дізнатися про укладений договір лише 06.11.2015, оскільки 01.10.2015 товариство подало до НБУ звіти про вжиті заходи щодо управління активами; у додатку до звіту «Звіт про вжиті заходи щодо управління непроданими активами банку» у колонці «Стан здійснення заходів щодо повернення кредиту» навпроти колонки з кредитним договором 27/10-7211 від 05.12.2006 зазначено, що «право вимоги до боржника відступлено шляхом укладення договору про відступлення права вимоги на підставі рішення НБУ»;

- позивач був повідомлений про продаж активів, оскільки погоджував їх реалізацію, йому були відомі кінцеві дати продажу та в рішенні №414 останній зазначив про необхідність здійснити продаж в строк дії оцінки активів, який закінчувався 30 вересня 2015 року, а також зважаючи, що позивач отримував звіти з інформацією про продаж активів, останнім було порушено строк позовної давності;

- приймаючи рішення про визнання договору недійсним та зобов`язання повернути документи, суд зазначив про задоволення позовних вимог, в той же час вимогу про зобов`язання повернути документи по кредитному договору розглянуто не було та в цій частині рішення не винесено.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13299/18.

28.04.2022 матеріали справи №910/13299/18 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2022 залишено апеляційну скаргу без руху з огляду на неподання належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Надано скаржнику строк не більше семи днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

16.06.2022 від апелянта надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого долучено копію квитанції №146450077 від 07.06.2022 про доплату судового збору в сумі 618,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 910/13299/18, розгляд скарги призначено в судовому засіданні на 28.07.2022.

Розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.09.2022 ухвалою від 28.07.2022.

До справи під час апеляційного провадження 06.07.2022 від позивача отримано відзив на апеляційну скаргу, 09.08.2022 третьою особою на стороні позивача ОСОБА_2 до справи подано заяву, в якій повідомлено, що на даний час набрали законної сили судові рішення про визнання недійсними практично всіх договорів відступлення права вимоги за кредитним договором ліквідованого АБ «Банк регіонального розвитку» на користь ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» укладені у вересні 2015 року, за винятком лише одного договору № 009, який є предметом спору у даній справі; відповідно Національний банк України через штучне затягування набрання законної сили рішення по договору №009, тривалий час не може визначити нового управителя всіма активами ліквідованого банку.

Явка представників сторін

Представник відповідача-1 в судовому засіданні апеляційної інстанції 22.09.2022 просив задовольнити подану у справі апеляційну скаргу, рішення у справі скасувати.

Представник позивача та третя особа на стороні позивача ( ОСОБА_2 ) в судовому засіданні апеляційної інстанції 22.09.2022 заперечували проти задоволення апеляційної скарги у справі, просили її відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Забезпечення присутності представника в судовому засіданні є правом сторони, а не обов`язком, явка скаржника, представників відповідача-2, скаржника та третіх осіб 2,3,4 в судове засідання обов`язковою не визнавалася, поважних причин, з яких не може бути здійснено судовий розгляд справи у відповідності до норм процесуального закону суду не повідомлено і таких не встановлено.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

02.12.2009 постановою правління Національного банку України №713 «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації АБ «Банк регіонального розвитку» прийнято рішення з 07.12.2009 відкликати банківську ліцензію у АБ «Банк регіонального розвитку» та ініційовано процедуру ліквідації банку.

Процедура ліквідації банків здійснювалась відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Положення про застосування Національним банком заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою правління Національного банку України №369 від 28.08.2001 (в редакціях, що діяли до 22.09.2012).

20.11.2013 між позивачем, АБ «Банк регіонального розвитку» в особі ліквідатора Євсієнка І.С. (установником управління) та відповідачем-1 (управителем) було укладено договір про передавання в управління непроданих активів, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрований за №3960 (договір управління), відповідно до якого установник управління передає в управління управителеві активи, наявні на балансі установника управління на дату укладення цього договору (активи), а управитель - приймає в управління активи і зобов`язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів установника управління (вигодонабувачів) відповідно до переліку (реєстру) вимог кредиторів за рахунок активів, перелік яких наведено в додатку 1 до цього договору. Вигодонабувачами за договором є кредитори установника управління, які на дату підписання договору внесені до переліку (реєстру) вимог кредиторів установника управління (перелік вигодонабувачів) та розрахунки з якими не проведені. Управитель є довірчим власником отриманих в управління активів. До управителя не переходить право власності на активи. Обмеження права довірчої власності управителя встановлюється цим договором і законодавством України.

За п. 4.1 договору управління продаж, відступлення права вимоги, переведення боргу щодо активів, переданих в управління за цим договором, здійснюються лише за попереднім погодженням із позивачем.

Рішенням комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем Національного банку України №255 від 25.05.2015 «Про відчуження ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» майна (активів) АБ «Банк регіонального розвитку» вирішено: погодити управителю відчуження майна (активів) АБ «Банк регіонального розвитку» за ціною не нижчою, ніж оціночна ринкова вартість, визначена суб`єктом оціночної діяльності станом на 31.03.2015 на загальну суму 1 639 013,00 грн. (без урахування ПДВ), а саме: майнові права за кредитними договорами у кількості 76 одиниць згідно з переліком майна (активів), який зазначений в інформації про майно (активи) та наданий листом управителя від 27.01.2015, шляхом проведення аукціону. Зазначено, що у разі відсутності заяв щодо придбання майна (активів) АБ «Банк регіонального розвитку» на аукціоні, управителю здійснити безпосередній продаж майна (активу) АБ «Банк регіонального розвитку» фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону; відмовити у погодженні відчуження майнових прав за кредитними договорами: ОСОБА_2 - договір №27/10-7211 від 05.12.2006, ОСОБА_5 - договір №27/10-7101 від 15.12.2003, ОСОБА_6 - договір №27/10-912П від 01.11.2007 та договір №27/10-930А від 25.12.2007, ОСОБА_7 - договір №27/10-746А від 29.12.2006, ОСОБА_8 - договір №27/10-997П від 31.07.2008, ОСОБА_9 - договір №11/02-814-КІ від 20.12.2005, ОСОБА_10 - договір №11/03-28 від 22.06.2007, ОСОБА_11 - договір №20/Б.в. від 12.03.2007, ОСОБА_12 - договір №14/10-191 від 14.12.2006.

10.06.2015 між відповідачем-1 (замовник) та Українською універсальною товарною біржею (виконавець) було укладено договір-доручення №100 на проведення аукціону, відповідно до якого сторони зобов`язалися здійснити ділове співробітництво з використанням організаційно-правових механізмів аукціонних торгів з метою створення умов для забезпечення ефективності аукціонних торгів з продажу майна, що належить АБ «Банк регіонального розвитку», а саме: лот №1 - майнові права на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами АБ «Банк регіонального розвитку» у кількості 76 одиниць, з початковою ціною продажу у розмірі 1 639 013,00 грн. (без урахування ПДВ).

У газеті «Голос України» за 13.06.2015 №104 (6108) та в газеті «Експрес об`ява» за 12.06.2015 №22 (5079) відповідачем-1 було опубліковано оголошення про продаж на аукціоні активів банку, який відбудеться 30.06.2015 лот №1, за стартовою ціною лоту 1 639 013,00 грн.

30.06.2015 Українською універсальною товарною біржею складено протокол №1, відповідно до якого торги за лотом №1 не відбулися у зв`язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.

У газеті «Голос України» за 03.07.2015 №117 (6121) та в газеті «Експрес об`ява» за 03.07.2015 №25 (5082) відповідачем-1 було опубліковано оголошення про проведення 20.07.2015 повторного аукціону з реалізації активів АБ «Банк регіонального розвитку» за стартовою ціною лоту 1 147 309,10 грн.

20.07.2015 Українською універсальною товарною біржею було складено протокол №1, відповідно до якого торги за лотом №1 не відбулися у зв`язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.

Рішенням Національного банку України №414 від 05.08.2015 «Про відчуження ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» майна (активів) АБ «Банк регіонального розвитку» погоджено умови реалізації активів, що перебували в управлінні відповідача-1, а саме: погоджено управителю відчуження майна (активів) банку, за ціною не нижчою, ніж оціночна ринкова вартість визначена суб`єктом оціночної діяльності за станом на 31.03.2015 на загальну суму 322 463,00 грн. (без врахування ПДВ), а саме майнові права за кредитними договорами у кількості 10 одиниць згідно з переліком майна (активів), який зазначений в інформації про майно (активи) та наданий листом управителя від 13.11.2014, шляхом проведення аукціону; у разі відсутності заяв щодо придбання майна (активів) банку на аукціоні, управителю здійснити безпосередній продаж майна (активу) банку фізичній чи юридичній особі за ціною останнього аукціону.

12.08.2015 між відповідачем-1 (замовник) та Українською універсальною товарною біржею (виконавець) укладено договір-доручення №14/1 на проведення аукціону, відповідно до якого сторони зобов`язалися здійснити ділове співробітництво з використанням організаційно-правових механізмів аукціонних торгів з метою створення умов для забезпечення ефективності аукціонних торгів з продажу майна, що належить АБ «Банк регіонального розвитку», а саме: лот №1 - майнові права на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами АБ «Банк регіонального розвитку» у кількості 10 одиниць.

У газеті «Голос України» за 15.08.2015 № 150 (6154) та в газеті «Експрес об`ява» за 14.08.2015 №31 (5088) відповідачем-1 було опубліковано оголошення про продаж на аукціоні активів банку, який відбудеться 01.09.2015 лот №1, за стартовою ціною лоту 322 463,00 грн.

01.09.2015 Українською універсальною товарною біржею складено протокол № 1, відповідно до якого торги за лотом №1 не відбулися у зв`язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.

У газеті «Голос України» за 05.09.2015 №164 (6168) та в газеті «Експрес об`ява» за 04.09.2015 №34 (5091) відповідачем-1 було опубліковано оголошення про проведення 20.07.2015 повторного аукціону з реалізації активів АБ «Банк регіонального розвитку» за стартовою ціною лоту 225 724,10 грн.

21.09.2015 Українською універсальною товарною біржею було складено протокол №1, відповідно до якого торги за лотом №1 не відбулися у зв`язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.

У подальшому Національним банком України було проведено перевірку роботи управителя щодо управління непроданими активами, за результатом чого було встановлено:

30.09.2015 між відповідачем - 1 та ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» було укладено договір №009 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором №27/10-721I від 05.12.2006 (відступлення права вимоги здійснювалось на платній основі за ціною 38 000,00 грн.).

Відповідно до п. 1.6.1 вказаного договору, після його підписання новий кредитор впродовж одного місця перераховує первісному кредитору грошові кошти в сумі 38 000,00 грн. на накопичувальний рахунок управителя (договір цесії - 1).

На виконання договорів цесії, сторонами були складені та підписані акти приймання-передачі, відповідно до яких відповідачем-1 передано, а відповідачем-2 прийнято документи за кредитними договорами №27/10-721І від 05.12.2006, №27/10-889А від 24.09.2007, №27/10-673І від 21.09.2006, укладеними між АБ «Банк регіонального розвитку» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а саме: усі документи, які складають кредитну справу позичальника, отримані банком від позичальника (управителем від банку на підставі договору про передання в управління непроданих активів від 20.11.2013) відповідно до умов указаних договорів, включаючи документи, на підставі яких банк здійснював оцінку платоспроможності позичальника; документи, які пов`язані із виконанням кредитного договору.

У додатковому договорі від 31.05.2019 до договору №009 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором №27/10-721I від 05.12.2006 сторони вирішили збільшити суму за якою відбувається відступлення права вимоги за кредитним договором №27/10-7211 від 05.12.2006 на 12 000,00 грн. - із 38 000,00 грн. до 50 000,00 грн. Зазначили, що після підписання цього договору новий кредитор має сплатити за первинним договором загальну суму, що становить 50 000,00 грн., на накопичувальний рахунок в Головному управлінні НБУ, МФО 321024 з посиланням в призначенні платежу на реквізити цього договору; кошти, сплачені новим кредитором за первинним договором до підписання цього договору, зараховуються в загальну суму вартості за якою відбувається відступлення права вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним договору №009 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), суд першої інстанції посилався на наступне:

- вчинення оскаржуваного договору здійснено відповідачем-1 в межах реалізації повноважень управителя непроданих активів Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» в межах процедури його ліквідації, а тому регулювання спірних правовідносин з огляду на положення ч. 3 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» здійснюється в т.ч. приписами Глави 70 Цивільного кодексу України, Закону України «Про банки і банківську діяльність», Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою НБУ №369 від 28.08.2001, в редакціях, що діяли до 22.09.2012, та умовами Договору управління;

- за змістом п.п. 13.1, 13.9 Глави 13 Положення №369 від 28.08.2001, (надалі - Положення №369) ліквідатор у разі потреби передавання активів банку, які залишаються непроданими на час закінчення процедури ліквідації банку, негайний продаж яких матиме наслідком істотну втрату їх вартості, в управління іншій юридичній особі звертається до Національного банку з відповідною пропозицією згідно зі статтею 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність». За результатами конкурсу між банком, Національним банком і управителем укладається тристоронній договір. Договір про передавання в управління непроданих активів від імені Національного банку підписує уповноважена посадова особа Національного банку. Договір набирає чинності з дати його підписання;

- з укладенням договору управління майном (майновими правами) та переданням такого майна управителю відповідна особа набуває статусу фактичного тимчасового власника такого майна, однак з обмеженими положеннями договору та закону повноваженнями щодо володіння та розпорядження ним для досягнення мети укладення відповідного правочину управління;

- за умовами п. 4.1 договору управління продаж, відступлення права вимоги, переведення боргу щодо активів, переданих в управління за цим договором, здійснюються лише за попереднім погодженням із Національним банком України;

- за висновками суду першої інстанції, які є правильними в силу наведених у рішенні приписів з укладенням Договору управління ТОВ «Дельта М» не було набуто безумовних прав власності щодо спірних активів АБ «Банк регіонального розвитку» і з метою досягнення цілей укладення такого правочину - задоволення вимог кредиторів за рахунок таких активів, відповідні права були обтяжені необхідністю погодження Національним банком України дій управителя щодо відчуження (в т.ч. шляхом відступлення прав вимоги) відповідних активів; відчуження таких прав могло бути здійснено виключно на умовах, погоджених НБУ;

- згідно ст. 1037 Цивільного кодексу України, п. 13.11 Положення №369 та п. 4.1 Договору управління правомочності управителя (ТОВ «Дельта М») щодо продажу наданих йому в управління активів (майнових прав за кредитними договорами у кількості 76 одиниць (в т.ч. за спірним кредитним договором)) були обмежені погодженими рішенням НБУ №255 порядком, умовами та ціною, а саме: шляхом продажу одним лотом на аукціоні із стартовою ціною у розмірі 1 639 013,00 грн. та, виключно, у випадку якщо такий аукціон не відбудеться - шляхом безпосереднього продажу майна фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону, а НБУ не було надано (погоджено) можливості зміни визначеної в рішенні ціни продажу спірного майна;

- визначена ТОВ «Приват-Консалтинг» у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» від 31.03.2015, вартість майнових прав окремо за спірним кредитним договором №27/10-7211 від 05.12.2006, предметом продажу за оскаржуваними Договором відступлення становила 53 954,00 грн.;

- жодного погодження запропонованої ТОВ «Дельта М» (заяви від 27.01.2015, 28.04.2015) як уцінки спірних активів на 30% від ринкової ціни, визначеної ТОВ «Приват-Консалтинг» у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» від 31.03.2015, так і продажу окремо по кожному кредитному договору, зміст рішення НБУ №255 не містить, а в матеріалах справи відсутні докази надання НБУ відповідного погодження в подальшому чи в іншій формі;

- в силу приписів ст. 1037 Цивільного кодексу України, п. 13.11 Положення №369 та п. 4.1 Договору управління та з урахуванням визначених рішенням НБУ №255 порядку, умов та ціни продажу спірних майнових прав управитель (ТОВ «Дельта М») був позбавлений будь-якої можливості вчиняти їх реалізацію (відчуження) за ціною нижче визначеної оцінювачем ТОВ «Приват-Консалтинг» у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» від 31.03.2015 та шляхом продажу окремо по кожному кредитному договору;

- продаж кредитних портфелів за оскаржуваним договором цесії на користь ТОВ «Гарант» було здійснено всупереч здійсненому НБУ у відповідності до приписів ст. 1037 Цивільного кодексу України, п. 13.11 Положення №369 та п. 4.1 Договору управління погодженню (за іншою ціною та в іншому порядку), тобто, за відсутності необхідної правоздатності в управителя на вчинення таких дій.

За розглядом заяви відповідача-2 про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції встановив, що позивачем не пропущено трирічний строк позовної давності, оскільки позивач міг дізнатися про укладення спірного договору цесії лише 06.11.2015 (саме ця дата стоїть на вхідному штемпелі про отримання позивачем звіту станом на 01.11.2015 та у п. 2 додатку до звіту зазначено про відступлення права вимоги за спірним договором).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Рішення суду першої інстанції, яке переглядається за апеляційною скаргою ОСОБА_1 винесено Господарським судом міста Києва 22.12.2021 за результатами нового розгляду після часткового скасування прийнятих у справі рішень постановою Верховного Суду від 28.07.2021.

Вказаною постановою справу передано на новий розгляд в частині задоволення позову про визнання недійсним договору № 009 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором № 27/10-721І від 05.12.2006, укладеного між ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та ТОВ «Колекторська компанія «Гарант».

Таким чином, підлягають відхиленню доводи апеляційної скарги про те, що приймаючи рішення про визнання договору недійсним та зобов`язання повернути документи, суд зазначив про задоволення позовних вимог, в той же час вимогу про зобов`язання повернути документи по кредитному договору розглянуто не було та в цій частині рішення не винесено.

Предметом нового розгляду у справі, згідно постанови Верховного Суду від 28.07.2021, є вимоги про визнання недійсним договору №009 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором №27/10-721І від 05.12.2006, укладеного між ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та ТОВ «Колекторська компанія «Гарант», в межах і щодо яких прийняте оскаржуване у справі рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021.

Розглянувши спір по суті в частині, що підлягає вирішенню під час нового розгляду, місцевий господарський суд дійшов правильних висновків, що спірний договір №009 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором №27/10-721І від 05.12.2006 укладено з порушенням вимог ст. 1037 ЦК України, п. 13.11 Положення № 369, п. 4.1 договору управління, за відсутності необхідного обсягу правомочностей у ТОВ «Дельта М» щодо розпорядження відповідним майном, а отже обґрунтованими є доводи позивача про його невідповідність ст.203 ЦК України та про наявність підстав для визнання договору недійсним згідно з ст.215 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

У постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у даній справі, зазначено, що суди попередніх інстанцій при розгляді цієї справи за наявності поданої відповідачем-2 заяви про застосування позовної давності всупереч вимогам ст. 86 ГПК України, не взяли її до уваги та не дали їй оцінки.

Щодо застосування позовної давності до спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Частинами 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини порушення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Тобто суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц, № 522/2201/15-ц та № 522/2110/15-ц, від 07.08.2019 у справі № 2004/1979/12, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17-ц).

Відповідач-2 у запереченнях на відповідь на відзив від 26.11.2018 вказував, що позивач пропустив трирічну позовну давність щодо звернення з відповідною позовною вимогою, тобто заява про застосування позовної давності відповідачем -2 була викладена у вказаних запереченнях.

21.12.2021 ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» також подано заяву про застосування строку позовної давності, у якій відповідач-1 зазначав, що позовна заява була подана 05.10.2018, а про укладення спірного договору позивачу було повідомлено звітом про вжиті заходи щодо управління активами, який було отримано НБУ 01.10.2015.

Приймаючи оскаржуване судове рішення у справі 22.12.2021, судом першої інстанції на підставі належної оцінки наявних доказів встановлено, що позивач міг дізнатися про укладення спірного договору цесії лише 06.11.2015, оскільки саме ця дата стоїть на вхідному штемпелі про отримання позивачем звіту станом на 01.11.2015, де у п. 2 додатку до звіту зазначено про відступлення права вимоги за спірним договором.

При цьому, судом першої інстанції обгрунтовано відхилені посилання відповідачів на копії поточних звітів відповідача-1 від 30.09.2015 та від 07.10.2015, які надавалися позивачу, як на обставину повідомлення про укладення оспорюваного договору про відступлення права вимоги з огляду на наступне.

Так, звіт ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» від 30.09.2015, що наявний у справі, має неточні відомості датовані датою пізнішою за дату звіту, зокрема у звіті від 30.09.2015 наявна інформація, яка подавалася до Національного банку України 06.11.2015 разом із звітом від 01.11.2015, а також звіт містить інформацію, яка датована 01.12.2015; що за відсутності доказів отримання Національним банком України вказаного звіту (саме в такому вигляді який поданий до матеріалів справи третьою особою) станом на 30.09.2015, не може підтверджувати обізнаність позивача про укладення спірного договору на вказану дату.

Окрім того, додатково про неналежність посилання відповідачів на звіт від 30.09.2015 свідчить також і поданий до Національного банку України 07.10.2015 звіт від 01.10.2015 (ст. 145-148, том 9), в п. 2 додатку до якого не вказано про відчуження права вимоги за оскаржуваним договором відступлення; тоді як вказана інформація міститься у звіті від 01.11.2015, що поданий до Національного банку 06.11.2015 і зазначені обставини враховані судом першої інстанції при розгляді заяв відповідачів.

Позивач звернувся до суду із позовною заявою 05.10.2018, що з урахуванням початку перебігу строку давності з 07.11.2015 не підтверджує пропуск встановленого законом трирічного строку позовної давності.

При цьому, не беруться до уваги посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на подання ним 48 позовів у 2018 році до відповідачів про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків їх недійсності відповідно до кількості договорів відступлення прав вимоги (цесії) та дослідження питання пропуску позовної давності в аналогічних справах, де суди дійшли висновку про звернення позивача з вказаними позовами у межах позовної давності, оскільки встановлені у інших судових рішеннях обставини - відсутність пропуску позовної давності не є преюдиційними при розгляді цієї справи відповідно до ст. 75 ГПК України (про що зазначено також і у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у даній справі).

Викладені у апеляційній скарзі ОСОБА_1 аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення, прийнятого 22.12.2021 у справі, оскільки не отримали підтвердження під час апеляційного провадження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 910/13299/18.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі №910/13299/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі №910/13299/18 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

4. Матеріали справи №910/13299/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 31.10.2022.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді І.А. Іоннікова

Ю.Б. Михальська