Баранівський районний суд Житомирської області
Справа № 273/346/22
Провадження № 2/273/188/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2022 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: судді Васильчук О. В. ., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом позивача ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біріт імені Шевченка», Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Слово Полісся», про визнання недостовірною поширену інформацію, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, відшкодування моральної шкоди , -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить : визнати інформацію, яка поширена в газеті «Слово Полісся» від 13 серпня 2021 року № 32 у статті Колективу ТОВ «Біріт імені Шевченка»: «То, хто є насправді рейдер?», наступного змісту: «4. Привласнення ОСОБА_1 нежитлових приміщень (вагова; сіносховище № 1; телятник № 1; корівник № 1; корівник № 2; корівник №1; будинок відпочинку, конюшня, кормокухня, телятник №2, сіносховище №2, водонапірна вежа, артсвердловина) загальною площею 8772,7 кв.м.», недостовірною й такою, що порушує його немайнові права і принижує його честь та гідність, а також зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Біріт імені Шевченка» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Слово Полісся» протягом 10 днів з дня вступу рішення суду в законну силу спростувати недостовірну інформацію шляхом опублікування під заголовком «Спростування», тим же шрифтом, на тому ж місці шпальти газети «Слово Полісся», де містилася недостовірна інформація, яка спростовується, інформацію наступного змісту: «Не відповідає дійсності та є недостовірною інформація, яка поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 в газеті «Слово Полісся» №32 у статті: «То, хто є насправді рейдер?» за підписом - «Колектив ТОВ «Біріт імені Шевченка», такого змісту: «4. Привласнення ОСОБА_1 нежитлових приміщень (вагова; сіносховище №1; телятник №1; корівник №1; корівник №2; корівник №1; будинок відпочинку, конюшня, кормокухня, телятник №2, сіносховище №2, водонапірна вежа, артсвердловина) загальною площею 8772,7 кв.м.», а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біріт імені Шевченка» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Слово Полісся» солідарно на його користь моральну шкоду в розмірі - 10 000 гривень та понесені судові витрати.
В обґрунтування позову вказав, що 13 серпня 2021 року в друкованому засобі масової інформації - газеті " Слово Полісся» № 32 опубліковано статтю Колективу ТОВ «Біріт імені Шевченка»: «То, хто є насправді рейдер?» в якій викладена інформація наступного змісту: «4. Привласнення ОСОБА_1 нежитлових приміщень (вагова; сіносховище № 1; телятник № 1; корівник № 1; корівник № 2; корівник №1; будинок відпочинку, конюшня, кормокухня, телятник №2, сіносховище №2, водонапірна вежа, артсвердловина) загальною площею 8772,7 кв.м. У 2018 році ОСОБА_2 , не маючи законних підстав, в порушення вимог пунктів 14,15 Порядку визначення розміру майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 №1776 видав майновий сертифікат серії ЖИ-6 № 095165 від 20.08.2018 р. на ім`я ОСОБА_1 , після чого за вказаним свідоцтвом, без рішення співвласників майна колишнього КСП «Лан», ОСОБА_1 отримав від керівника СГК «Діброва» ОСОБА_2 документи (акт прийому-передачі) на майно членів колишнього КСП «Лан», а саме: нежитлові будівлі - вагову; сіносховище № 1; телятник № 1; корівник №1, корівник №2, корівник №1, будинок відпочинку, конюшню, кормокухню, телятник №2, сіносховище №2, водонапірну вежу, артсвердловину, загальною площею 8772,7 кв.м. Реєстрація здійснена державним Реєстратором ОСОБА_3 . В подальшому наказом №126/5 Міністерства юстиції України «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» від 15.01.2019 року була скасована реєстрація майна за ОСОБА_1 , законність скасованої, реєстрації підтверджується рішенням Баранівського районного суду по справі №273/1808/19.
Вважає, що поширена у статті: «То, хто є насправді рейдер?» інформація є недостовірною, порушує його немайнові права і принижує його честь та гідність. Недостовірність викладеної у статті інформації полягає в тому, що він не вчиняв кримінального правопорушення, не притягався до кримінальної відповідальності й щодо нього не ухвалювався обвинувальний вирок за фактом привласнення нежитлових приміщень: (вагова; сіносховище №1; телятник №1; корівник №1; корівник №2; корівник №1; будинок відпочинку, конюшня, кормокухня, телятник №2, сіносховище №2, водонапірна вежа, артсвердловина) загальною площею 8772,7 кв.м. Наявність цивільного правового спору з приводу законності та обгрунтованості набуття ним права власності на перелічене майно не може бути підставою для розповсюдження недостовірної інформації про, нібито, наявний факт привласнення ним цього майна, тобто вчинення кримінального правопорушення. У зв`язку із вказаною публікацією, ним було направлено до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Слово Полісся» вимогу щодо спростування недостовірної інформації на яку отримано відповідь від 27 жовтня 2021 року, в якій було вказано, що вищезгаданий матеріал був опублікований у газеті на умовах договору № 1 про надання рекламних послуг від 9 серпня 2021 року, який був укладений між ТОВ «Біріт імені Шевченка» в особі директора Чернозуба Ігоря Дмитровича та ТОВ «РГ «Слово Полісся» в особі головного редактора-директора Пилипчук О.А. Пункт 4.2. цього договору передбачає, що саме Замовник несе відповідальність за зміст матеріалів, наданих виконавцеві, а також за відповідність їх узгодженим технічним вимогам. А тому, спростувати вищевказану інформацію вони не мають права .
Внаслідок публікації і відповідно поширення серед значної кількості юридичних і фізичних осіб вказаної недостовірної інформації йому заподіяно душевні страждання, шкоду його репутації в очах оточуючих як чесної, добропорядної людини. Йому доводиться і по даний час докладати значних фізичних, психологічних і матеріальних зусиль, а також часу, для спростування серед значної кількості його знайомих, рідних і близьких, що він не вчиняв зазначеного у публікації кримінального правопорушення. Заподіяну йому моральну шкоду, виходячи із принципу розумності і справедливості, а також матеріальних можливостей відповідачів, він оцінює в 10 000 гривень.
Ухвалою судді Баранівського районного суду від 28.02.2022 року було відкрито спрощене позовне провадження по справі та надано відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву, справу призначено до розгляду по суті без повідомлення сторін, роз`яснено учасникам справи право на подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, а відповідачам - наслідки неподання відзиву на позов у встановлений судом строк (а.с. 25-26 ).
31.05.2022 року відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Біріт імені Шевченка» направив до суду відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за безпідставністю. В обгрунтування відзиву вказав, що зазначені доводи позивача грунтуються на невірному тлумаченні слова «привласнення» та безпідставного безумовного його ототожнення із кримінальною відповідальністю. Визначення слова «привласнення» характеризується набуттям особою права володіння річчю. Таке володіння може бути набуте як в законний так і незаконний спосіб. При цьому, за незаконне оволодіння річчю може наставати як кримінальна так і цивільна відповідальність. Кримінальна відповідальність за привласнення майна можлива у разі наявності відповідних ознак: ввірення майна особі чи перебування у її віданні; незаконне оволодіння майном, що майне певну цінність (історичну, наукову, художню або культурну).В інших випадках незаконного привласнення майна настає цивільна відповідальність. У статті не йдеться мова про те, що майно, яке зазначено у статті має цінність, визначену у ст.193 КК України, або було ввірено ОСОБА_1 чи перебувало у його віданні. При цьому у статті також не міститься жодної згадки на вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 КК України, тому посилання останнього на ніби-то звинувачення його у цьому кримінальному правопорушенні не відповідає дійсності. У статті слово «привласнення» розглядається у контексті набуття ОСОБА_1 права власності на чуже нерухоме майно у незаконний спосіб.
Зміст статті ґрунтується на певних фактах, а саме судових рішеннях у справах № 273/1321/20 та №273/1808/19, якими підтверджено незаконність дій, які стали наслідком поєднання об`єкта (чужого нерухомого майна) і суб`єкта привласнення ( ОСОБА_1 ). Таким чином, інформація про привласнення (набуття у власність) ОСОБА_1 нежитлових приміщень (вагова; сховище № 1; телятник № 1; корівник № 1; корівник № 2; корівник №1; будинок відпочинку, конюшня, кормокухня, телятник № 2, сіносховище № 2, водонапірна вежа, артсвердловина) загальною площею 8772,7 кв.м. встановлена судовими рішеннями і є достовірною.
З урахуванням наведеного, доводи ОСОБА_1 про порушення його честі та гідності звинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України, спростовуються змістом самої статті (відсутності обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення) та тлумаченням слова «привласнення», яке не є безпосередньо пов`язаним із кримінальною відповідальністю, а лише характеризує правове відношення особи до майна як його володільця.
За таких обставин безпідставною є також і вимога про стягнення моральної шкоди. При цьому, така вимога позивачем заявлена з порушенням вимог законодавства, адже у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Слово Полісся» правом відзиву не скористався.
Позивач ОСОБА_1 правом на відповідь на відзив відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Біріт імені Шевченка» не скористався.
За змістом ч.2, п.4 ч.6 ст.19, п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України суд розглядає за правилами спрощеного провадження без виклику сторін малозначні справи, та будь-які інші справи, віднесені до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст.279 ЦПК України).
Відповідно ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Вказана вимога ЦПК України роз`яснена судом учасникам справи в ухвалі про відкриття провадження у справі.
У зв`язку з наведеним вище, суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання (ч.13 ст.7 ЦПК України).
Відповідачем не було надіслано до суду будь-яких клопотань. Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.
За вказаних обставин фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює, що відповідає ч.2 ст.247 ЦПК України.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що згідно копії статті газети «Слово Полісся» від 13.08.2021 року у № 32 розміщена стаття колективу ТОВ «Біріт імені Шевченка» під назвою «То хто насправді рейдер?» (а.с. 14 15 ).
Позивач зазначає, що вказана стаття в 4-ій частині містить недостовірну інформацію щодо нього і є такою, що порушує його немайнові права і принижує його честь і гідність , що міститься у наступних фрагментах: «4. Привласнення ОСОБА_1 нежитлових приміщень (вагова; сіносховище №1; телятник №1; корівник №1; корівник №2; корівник №1; будинок відпочинку, конюшня, кормокухня, телятник №2, сіносховище №2, водонапірна вежа, артсвердловина) загальною площею 8772,7 кв.м.»,
Згідно з ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
У ч. 2 ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 302 ЦК України.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у п. 5 постанови від 27 лютого 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Нормами статей 297, 299 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч. 1 ст. 277 ЦК України).
У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1 роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Пунктом 19 зазначеної постанови визначено, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Відповідачем ТОВ «Біріт імені Шевченка» у відзиві на позовну заяву зазначено про те, що у статті не міститься жодної згадки на вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 КК України, тому посилання останнього на ніби-то звинувачення його у цьому кримінальному правопорушенні не відповідає дійсності. У статті слово «привласнення» розглядається у контексті набуття ОСОБА_1 права власності на чуже нерухоме майно у незаконний спосіб.
Зміст статті ґрунтується на певних фактах, а саме судових рішеннях у справах № 273/1321/20 та №273/1808/19, якими підтверджено незаконність дій, які стали наслідком поєднання об`єкта (чужого нерухомого майна) і суб`єкта привласнення ( ОСОБА_1 ). Таким чином, інформація про привласнення (набуття у власність) ОСОБА_1 нежитлових приміщень (вагова; сховище № 1; телятник № 1; корівник № 1; корівник № 2; корівник №1; будинок відпочинку, конюшня, кормокухня, телятник № 2, сіносховище № 2, водонапірна вежа, артсвердловина) загальною площею 8772,7 кв.м. встановлена судовими рішеннями і є достовірною.
Суд дослідивши копії рішень судів, наданих відповідачем ТОВ «Біріт імені Шевченка» , а саме копію постанови Житомирського апеляційного суду від 02.03.2021 року ( справа № 273/1808/19), копію рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 01.07.2021 року , яке змінено лише в частині розподілу судових витрат, а в решті залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 18.08.2021 року ( справа № 273/1321/20) , згідно яких ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 15.01.2019 року № 126/5 та зобов`язання відповідача поновити рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.08.2018 року № 42718788 ( справа № 273/1808/19), а також свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЖИ-6 № 095165, видане 20.08.2018 року керівником СГК «Діброва» ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_1 визнано недійсним ( справа № 272/1321/20), прийшов до висновку про відсутність підстав визнання інформації, наведеної відповідачем у статті газети «Слово Полісся» від 13.08.2021 року , недостовірною ( а.с. 36 47, 48 59, 60 73) .
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття в газеті, частину інформації якої, позивач просить визнати недостовірною, надрукована у відповідь на статтю самого позивача ОСОБА_1 у газеті «Слово Полісся» від 23.07.2021 року № 29 під назвою «Рейдерство по-дубрівськи».
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.
Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.
З матеріалів справи не вбачається, що поширена інформація ганьбить честь та гідність позивача.
Крім того, позивачем не спростовано твердження відповідача ТОВ «Біріт імені Шевченка» щодо того, що зміст статті ґрунтується на певних фактах, а саме судових рішеннях у справах № 273/1321/20 та №273/1808/19, якими підтверджено незаконність дій, які стали наслідком поєднання об`єкта (чужого нерухомого майна) і суб`єкта привласнення ( ОСОБА_1 ).
Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частинами 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження поширення відповідачем недостовірної інформації у газеті «Слово Полісся» , а також на підтвердження того, що така інформація ганьбить честь та гідність позивача, тому суд приходить до висновку, що такі вимоги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.
У такому випадку не підлягає задоволенню і вимога позивача про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Біріт імені Шевченка» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Слово Полісся» протягом 10 днів з дня вступу рішення суду в законну силу спростувати недостовірну інформацію шляхом опублікування під заголовком «Спростування», тим же шрифтом, на тому ж місці шпальти газети «Слово Полісся», де містилася недостовірна інформація, яка спростовується, інформацію наступного змісту: «Не відповідає дійсності та є недостовірною інформація, яка поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 в газеті «Слово Полісся» №32 у статті: «То, хто є насправді рейдер?» за підписом - «Колектив ТОВ «Біріт імені Шевченка», такого змісту: «4. Привласнення ОСОБА_1 нежитлових приміщень (вагова; сіносховище №1; телятник №1; корівник №1; корівник №2; корівник №1; будинок відпочинку, конюшня, кормокухня, телятник №2, сіносховище №2, водонапірна вежа, артсвердловина) загальною площею 8772,7 кв.м.», а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біріт імені Шевченка» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Слово Полісся» солідарно на його користь моральну шкоду в розмірі - 10 000 гривень .
Зазначені вимоги є похідними від первісної вимоги позивача про визнання інформації недостовірною. З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.
У зв"язку з відмовою у задоволенні позовних вимог не підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача понесені останнім судові витрати при зверненні з позовом до суду на підставі ст. 141 ЦПК України.
Керуючись статтями 3, 32, 34, 40 Конституції України, пунктами 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біріт імені Шевченка», Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Слово Полісся», про визнання недостовірною поширену інформацію, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, відшкодування моральної шкоди.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: /підпис/ О. В. Васильчук
Згідно з оригіналом. Суддя: О.В. Васильчук
Суд | Баранівський районний суд Житомирської області |
Дата ухвалення рішення | 26.10.2022 |
Оприлюднено | 02.11.2022 |
Номер документу | 107042597 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них до засобів масової інформації |
Цивільне
Баранівський районний суд Житомирської області
Васильчук О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні