Постанова

від 15.02.2023 по справі 273/346/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №273/346/22 Головуючий у 1-й інст. Васильчук О.В.

Категорія 44 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів:Талько О.Б., Коломієць О.С.,

за участі секретаря судового засідання Руденко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №273/346/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біріт імені Шевченка», Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Слово Полісся» про визнання недостовірною поширену інформацію, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, відшкодування моральної шкоди

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 26 жовтня 2022 року, яке ухвалене під головуванням судді Васильчук О.В. у м.Баранівці,

в с т а н о в и в:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біріт імені Шевченка» (далі ТзОВ «Біріт імені Шевченка») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Слово Полісся» (далі - ТзОВ «Редакція газети «Слово Полісся»). Просив: визнати інформацію, яка поширена в газеті «Слово Полісся» від 13 серпня 2021 року №32 у статті колективу ТзОВ «Біріт імені Шевченка»: «То, хто є насправді рейдер?» наступного змісту: «4. Привласнення ОСОБА_1 нежитлових приміщень (вагова; сіносховище №1; телятник №1; корівник №1; корівник №2; корівник №1; будинок відпочинку, конюшня, кормокухня, телятник №2, сіносховище №2, водонапірна вежа, артсвердловина) загальною площею 8 772,7 кв.м», недостовірною й такою, що порушує його немайнові права і принижує його честь та гідність; зобов`язати ТзОВ «Біріт імені Шевченка» та ТзОВ «Редакція газети «Слово Полісся» протягом 10 днів із дня вступу рішення суду в законну силу спростувати недостовірну інформацію шляхом опублікування під заголовком «Спростування», тим же шрифтом, на тому ж місці шпальти газети «Слово Полісся», де містилася недостовірна інформація, яка спростовується, інформацію наступного змісту: «Не відповідає дійсності та є недостовірною інформація, яка поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 в газеті «Слово Полісся» №32 у статті: «То, хто є насправді рейдер?» за підписом - «Колектив ТзОВ «Біріт імені Шевченка», такого змісту: «4. Привласнення ОСОБА_1 нежитлових приміщень (вагова; сіносховище №1; телятник №1; корівник №1; корівник №2; корівник №1; будинок відпочинку, конюшня, кормокухня, телятник №2, сіносховище №2, водонапірна вежа, артсвердловина) загальною площею 8 772,7 кв.м»; стягнути з ТзОВ «Біріт імені Шевченка» та ТзОВ «Редакція газети «Слово Полісся» солідарно на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000 грн та понесені судові витрати.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 13серпня 2021року вдрукованому засобімасової інформації-газеті «СловоПолісся» у№32опублікована статтяколективу ТзОВ«Біріт іменіШевченка»:«То,хто єнасправді рейдер?»,в якійвикладена інформаціянаступного змісту:«4.Привласнення ОСОБА_1 нежитлових приміщень(вагова;сіносховище №1;телятник №1;корівник №1;корівник №2;корівник №1;будинок відпочинку,конюшня,кормокухня,телятник №2,сіносховище №2,водонапірна вежа,артсвердловина)загальною площею8772,7кв.м.У 2018році ОСОБА_2 ,не маючизаконних підстав,в порушеннявимог пунктів14,15Порядку визначеннярозміру майновихпаїв членівколективного сільськогосподарськогопідприємства таїх документальногопосвідчення,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від28лютого 2001року №1776,видав майновийсертифікат серіїЖИ-6№095165від 20серпня 2018року наім`я ОСОБА_1 ,після чогоза вказанимсвідоцтвом,без рішенняспіввласників майнаколишнього КСП«Лан», ОСОБА_1 отримав відкерівника СГК«Діброва» ОСОБА_2 документи (актприйому-передачі)на майночленів колишньогоКСП «Лан»,а саме:нежитлові будівлі-вагову;сіносховище №1;телятник №1;корівник №1,корівник №2,корівник №1,будинок відпочинку,конюшню,кормокухню,телятник №2,сіносховище №2,водонапірну вежу,артсвердловину,загальною площею8772,7кв.м.Реєстрація здійсненадержавним реєстратором ОСОБА_3 .У подальшомунаказом Міністерстваюстиції Українивід 15січня 2019року №126/5 «Проскасування рішенняпро державнуреєстрацію правта їхобтяжень» скасованареєстрація майназа ОСОБА_1 .Законність скасуванняреєстрації підтверджуєтьсярішенням Баранівськогорайонного судув справі№273/1808/19. Наполягає на тому, що поширена у статті: «То, хто є насправді рейдер?» інформація є недостовірною, порушує його немайнові права і принижує його честь та гідність. Недостовірність викладеної у статті інформації полягає в тому, що він не вчиняв кримінального правопорушення, не притягувався до кримінальної відповідальності й щодо нього не ухвалювався обвинувальний вирок за фактом привласнення нежитлових приміщень: (вагова; сіносховище №1; телятник №1; корівник №1; корівник №2; корівник №1; будинок відпочинку, конюшня, кормокухня, телятник №2, сіносховище №2, водонапірна вежа, артсвердловина) загальною площею 8 772,7 кв.м. Наявність цивільного правового спору з приводу законності та обґрунтованості набуття ним права власності на перелічене майно не може бути підставою для розповсюдження недостовірної інформації про, нібито, наявний факт привласнення ним цього майна, тобто вчинення кримінального правопорушення. У зв`язку із вказаною публікацією, ним було направлено до ТзОВ «Редакція газети «Слово Полісся» вимогу щодо спростування недостовірної інформації, на яку отримана відповідь від 27 жовтня 2021 року, в якій зазначено, що вищезгаданий матеріал був опублікований у газеті на умовах договору №1 про надання рекламних послуг від 09 серпня 2021 року, який був укладений між ТзОВ «Біріт імені Шевченка» в особі директора Чернозуба Ігоря Дмитровича та ТзОВ «Редакція газети «Слово Полісся» в особі головного редактора-директора Пилипчук О.А. Пункт 4.2 цього договору передбачає, що саме замовник несе відповідальність за зміст матеріалів, наданих виконавцеві, а також за відповідність їх узгодженим технічним вимогам, а тому спростувати вищевказану інформацію друкований засіб масової інформації права не має. Внаслідок публікації та поширення серед значної кількості юридичних і фізичних осіб недостовірної інформації йому заподіяні душевні страждання та шкода його репутації в очах оточуючих як чесної і добропорядної людини. Йому доводиться і по даний час докладати значних фізичних, психологічних і матеріальних зусиль, а також часу для того, щоб спростувати серед значної кількості його знайомих, рідних і близьких, що він не вчиняв зазначеного у публікації кримінального правопорушення.

Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 26 жовтня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідачі через зазначення в публікації, що вказане майно ним «привласнено», фактично розповсюдили неправдиву інформацію про заволодіння ним цим майном шляхом вчинення кримінального правопорушення. При ухваленні рішення суд не врахував, що розповсюдження інформації про «привласнення» ним зазначеного в статті нерухомого майна формує його негативний морально-етичний портрет у широкого кола осіб саме як особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, що вже є підтвердженням поширення про нього інформації, яка ганьбить його честь та гідність. Відмовляючи у задоволенні позову, суд послався на рішення судів у справах №273/1321/20 та №273/1808/19, фактично ототожнюючи два різні за змістом поняття незаконність дій з набуття прав на майно в цивільно-правовому значенні та привласнення майна в кримінально-правовому значенні, правові наслідки яких є різними. Тим паче, що вказаними рішеннями судів не були встановлені факти його незаконних дій по набуттю права власності на вказане нерухоме майно. Суд при ухваленні рішення неповно з`ясував усі обставини справи та не дослідив надані ним докази на підтвердження факту розміщення відносно нього недостовірної інформації. Крім того, не враховані висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 10 квітня 2019 року в справі №398/4136/15-ц, від 20 травня 2019 року в справі №591/7099/16-ц.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ТзОВ «Біріт імені Шевченка» просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Посилається на те, що обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права або охоронюваного законом інтересу ґрунтуються на неправильному тлумаченні слова «привласнення» та безпідставного його ототожнення із кримінальною відповідальністю. У статті не йде мова про те, що майно має цінність, визначену в ст.193 КК України, або було ввірено позивачу чи перебувало у його віданні. Також не міститься жодної згадки на вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 КК України, тому посилання останнього на начебто звинувачення його у цьому кримінальному правопорушенні не відповідає дійсності. Доводи ОСОБА_1 про порушення його честі та гідності звинуваченням у кримінальному правопорушенні, передбаченому ст.191 КК України, спростовуються змістом самої статті та тлумаченням слова «привласнення», яке не є безпосередньо пов`язаним із кримінальною відповідальністю, а лише характеризує правове відношення особи до майна як його володільця.

Інший відповідач ТзОВ «Редакція газети «Слово Полісся» відзиву на апеляційну скаргу не подало. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовомузасіданні представникТзОВ «Бірітімені Шевченка»адвокат НевмержицькаТ.О.просить апеляційнускаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи до апеляційного суду не з`явилися. Клопотань про відкладення розгляду справи не спрямовували. ТзОВ «Редакція газети «Слово Полісся» направило заяву про розгляд справи без їх участі, пославшись на те, що цього дня формується газета. Позивач до суду також не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи ОСОБА_1 повідомлений судовою повісткою, яка вручена останньому 21 січня 2023 року рекомендованим повідомленням, яке додано до матеріалів справи. Позивач про причину неявки суд не повідомив. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасник судового процесу не з`явився в судове засідання без поважної причини. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Відповідно до частини третьої ст.32 Конституції Україникожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 34 Конституції Україникожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Ураховуючи викладені конституційні положення, при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації слід забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань із одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу з іншого боку.

Відповідно до частини першоїст.277 ЦК Українифізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно із ст.ст.297,299 ЦК Україникожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на звернення до суду з позовом про захист її гідності, честі та ділової репутації.

Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються відповідно до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди (пункт 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Статтею 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень.

Відповідно до частини другої ст.30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Отже, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав, недоторканість ділової репутації.

За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Отже, відповідно до ст.277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) при тлумаченні положень ст.10 Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини (далі Конвенція).

За таких обставин, слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.

Якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації, оскільки редакція здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

Із матеріалів справи вбачається, що 13 серпня 2021 року в газеті «Слово Полісся» у №32 опублікована стаття колективу ТзОВ «Біріт імені Шевченка»: «То, хто є насправді рейдер?» в якій в пункті 4 викладена інформація наступного змісту: «4. Привласнення ОСОБА_1 нежитлових приміщень (вагова; сіносховище №1; телятник №1; корівник №1; корівник №2; корівник №1; будинок відпочинку, конюшня, кормокухня, телятник №2, сіносховище №2, водонапірна вежа, артсвердловина) загальною площею 8 772,7 кв.м. У 2018 році ОСОБА_2 , не маючи законних підстав, в порушення вимог пунктів 14,15 Порядку визначення розміру майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року №1776, видав майновий сертифікат серії ЖИ-6 № 095165 від 20 серпня 2018 року на ім`я ОСОБА_1 , після чого за вказаним свідоцтвом, без рішення співвласників майна колишнього КСП «Лан», ОСОБА_1 отримав від керівника СГК «Діброва» ОСОБА_2 документи (акт прийому-передачі) на майно членів колишнього КСП «Лан», а саме: нежитлові будівлі - вагову; сіносховище № 1; телятник № 1; корівник №1, корівник №2, корівник №1, будинок відпочинку, конюшню, кормокухню, телятник №2, сіносховище №2, водонапірну вежу, артсвердловину, загальною площею 8772,7 кв.м. Реєстрація здійснена державним реєстратором ОСОБА_3 . У подальшому наказом Міністерства юстиції України від 15 січня 2019 року №126/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» скасована реєстрація майна за ОСОБА_1 , законність скасованої реєстрації підтверджується рішенням Баранівського районного суду в справі №273/1808/19 (а.с.14-15).

В анотації зазначено, що стаття є відповіддю на надруковану в газеті «Слово Полісся» у №29 від 23 липня 2021 року статтю «Рейдерство по-дубрівськи», автор статті ОСОБА_1 голова ГО «Спілка співвласників земельних та майнових паїв сільськогосподарського кооперативу «Діброва» с.Дубрівка».

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 послався на те, що поширена у статті: «То, хто є насправді рейдер?» інформація є недостовірною, порушує його немайнові права і принижує його честь та гідність, а недостовірність інформації полягає в тому, що він не вчиняв кримінального правопорушення, не притягався до кримінальної відповідальності та відносно нього не ухвалювався обвинувальний вирок за фактом привласнення вказаних нежитлових приміщень на підставі ст.191 КК України, а рішеннями судів у справах №273/1321/20 та №273/1808/19 не були встановлені факти його незаконних дій по набуттю права власності на вказане нерухоме майно.

Зі змісту постанови Житомирського апеляційного суду від 02 березня 2021 року в справі №273/1808/19, якою залишено без змін рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 24 червня 2020 року, вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у визнанні протиправним та скасуванні наказу Міністерства юстиції України від 15 січня 2019 року №126/5, яким скасоване рішення про державну реєстрацію за ним права власності на нерухоме майно нежитлові будівлі загальною площею 8772,7 кв.м, які розташовані по АДРЕСА_1 та рішення про державну реєстрацію права власності на це майно за ТзОВ «Молочне сузір`я» (а.с.36-46).

Також, рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 01 липня 2021 року в справі №273/1321/20 визнано недійсним свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЖИ-6 №095165, видане 20 серпня 2018 року керівником Сільськогосподарського кооперативу «Діброва» ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_1 . Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 01 липня 2021 року змінено в частині розподілу судових витрат (а.с.48-72).

Із викладеного вище вбачається, що зміст статті колективу ТзОВ «Біріт імені Шевченка» у номері №32 газети «Слово Полісся» за 13 серпня 2021 року ґрунтується на фактах, які встановлені у судових рішеннях у справах №273/1321/20, №273/1808/19.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі, зазначаючи в статті про «привласнення» ОСОБА_1 вищевказаного нерухомого майна, фактично розповсюдили недостовірну інформацію про заволодіння позивачем майном шляхом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 КК України, є надуманими.

Привласнення характеризується набуттям особою права володіння річчю. Таке володіння може бути набуте як в законний, так і незаконний спосіб.

Кримінальна відповідальність за привласнення речі (оволодіння нею, оформлення на неї власності) може наступати лише у певних випадках: привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні (ст.191 КК України) та незаконне привласнення особою знайденого чи такого, що випадково опинилося у неї (ст.193 КК України).

Отже, кримінальна відповідальність за привласнення майна можлива у разі наявності відповідних ознак: ввірення майна особі чи перебування у її віданні; незаконне оволодіння майном, що має певну цінність (історичну, наукову, художню або культурну). В інших випадках незаконного привласнення майна настає цивільна відповідальність. Вказане підтверджується назвою ст.193 КК України «незаконне привласнення», що свідчить те, що привласнення може бути і законним. Одночасно, не за всяке незаконне привласнення настає кримінальна відповідальність.

Зі змісту статті у номері газети за 13 серпня 2021 року не вбачається, що нежитлові приміщення мають цінність, визначену у ст.193 КК України, або були ввірені ОСОБА_1 чи перебували у його віданні. Також не міститься жодної згадки на вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 КК України, а тому посилання ОСОБА_1 щодо звинувачення його у вчиненні кримінального правопорушення не відповідають дійсності та є надуманими.

В опублікованій статті слово «привласнення» розглядається у контексті набуття ОСОБА_1 права власності на чуже нерухоме майно у незаконний спосіб: оформлення свідоцтва про право власності на майновий пай некомпетентним органом, виділення майна без передбаченого рішення зборів співвласників такого майна, реєстрація права власності на нього за позивачем без наявності необхідних документів, що передбачає цивільну відповідальність у вигляді скасування незаконних документів, реєстраційних дій та повернення до попереднього стану.

Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника про порушення його честі та гідності звинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 КК України, спростовуються змістом самої статті (відсутності обвинувачення останнього у вчиненні кримінального правопорушення) та тлумаченням слова «привласнення», яке не є безпосередньо пов`язаним із кримінальною відповідальністю, а лише характеризує правове відношення особи до майна як його володільця.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження поширення недостовірної інформації у газеті «Слово Полісся».

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на переоцінці доказів, яким правильно надана оцінка судом першої інстанції у відповідності до норм ст.89 ЦПК України. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи.

Відповідно до змісту ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо відсутні підстави для його скасування. Норми матеріального та процесуального права застосовані судом першої інстанції правильно. Отже, рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 26 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 23 лютого 2023 року.