Постанова

від 21.10.2022 по справі 914/167/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2022 р. Справа №914/167/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.

СуддівБойко С.М.,

Якімець Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Франківської районної адміністрації від 13.06.2022 №35-вих-36649 (вх. суду від 20.06.2022 вх.суду №01-05/1377/22)

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2022 (повний текст складено 03.06.2022, суддя Синчук М.М., м.Львів)

у справі №914/167/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Роймакс, с. Солуки, Львівська область,

до відповідача 1: Франківської районної адміністрації, м. Львів

до відповідача 2: Комунального підприємства Адміністративно-технічного управління, м. Львів,

до відповідача 3: Департаменту містобудування Львівської міської ради, м. Львів,

про: стягнення 201 390,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

У січні 2022року ТОВ «Роймакс» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Франківської РА, КП Адміністративно-технічного управління та Департаменту містобудування Львівської міської ради про стягнення 201 390, 91грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що внаслідок падіння 25.06.2021 дерева на вул. Коновальця,44а-55 автомобілю позивача завдано пошкоджень на загальну суму 201 390,91 грн, що підтверджується висновком автотоварознавчої експертизи №152 від 27.10.2021. Відповідно до експертного висновку від 04.10.2022, дерево, яке впало на автомобіль позивача мало незадовільний якісний стан із зовнішніми ознаками аварійності, що могло стати однією з причин його падіння. У зв`язку з чим на підставі ст.ст.1166 ЦК України, ЗУ «Про благоустрій населених пунктів», Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України та Порядку контролю за охороною зелених насаджень у м.Львові позивач просив стягнути з відповідачів 201 390, 91грн шкоди.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.05.2022 у справі №914/167/22 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Франківської РА на користь позивача 201 390, 91грн заборгованості та 3 020, 86 грн судового збору. У задоволенні позовних вимог до КП Адміністративно-технічного управління та Департаменту містобудування Львівської міської ради відмовлено.

При прийнятті рішення суд першої інстанції встановив, що дерево впало на території Франківської РА, до повноважень якої належить здійснення контролю за станом експлуатації і утримання вуличних насаджень та на території мікрорайонів, кварталів і на прибудинкових територій. В частині заявлених вимог до КП Адміністративно-технічного управління та Департаменту містобудування Львівської міської ради суд дійшов висновку, що вказані особи є неналежними відповідачами, а тому відсутні підстави покладення на ці установи солідарного обов`язку з відшкодування шкоди. При цьому, суд відхилив доводи відповідача про те, що дерево впало через погодні умови, які є непереборною силою, вказавши, що відповідач не надав жодних доказів вчасного щорічного обстеження об`єктів зелених насаджень, а тому, у випадку якби дерево було здоровим, воно б не впало через пориви вітру.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Франківської РА (відповідач1) не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що дорожньо-транспортна пригода у даному випадку сталась внаслідок обставин непереборної сили- екстримального явища природного характеру, що виключає вину відповідачів та обов`язок з відшкодування завданих позивачу збитків. Скаржник вважає неналежним доказом висновок автотоварознавчої експертизи №152 від 27.10.2021, посилаючись на тривалий проміжок часу його складання після ДТП 25.06.2021, а також на відсутність доказів, що автомобіль позивача не мав пошкоджень до 25.06.2021. Також апелянт вважає неналежним доказом висновок щодо оцінки стану дерев та ступеня їх пошкодження, так як експерт проводив експертизу на підставі наданих йому документів, не оглядаючи місця події. Крім того, у вказаному висновку відсутня інформація про попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Також, скаржник вказує, що протягом червня 2021року до Франківської РА не надходило заяв і скарг мешканців не надходило, а комісією адміністрації по контролю за зеленими насадженнями здійснювалось планове обстеження дерев району, за результатами яких не було встановлено обставин і ознак аварійності дерев.

У відзиві на апеляційну скаргу Департамент містобудування Львівської міської ради підтримує вимоги апеляційної скарги та просить скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Так, відповідач3 вказує, що 25.06.2021 у м.Львові спостерігалося різке погіршення погодних умов(ураганний вітер), що призвело до повалення дерев, а тому відсутні підстави для покладення на відповідачів цивільно-правової відповідальності.

КП «Адміністративно-технічного управління»(відповідач2) у відзиві на апеляційну скаргу також підтримує вимоги апеляційної скарги та просить скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідач2 вказує, що існування обставин непереборної сили, спричинені несприятливими погодніми умовами 25.06.2021, підтверджується відповідною довідкою Львівського регіонального центру з гідрометеорології від 03.02.2022 №9912-08/06.2-115, а тому згідно з ст. 617 ЦК України відсутня вина відповідачів як умова для відшкодування збитків позивачу. Також відповідач2 підтримує доводи апелянт щодо неналежності як доказів висновків експертів щодо стану дерев (дослідження проведені на підставі фотосвітлин) та висновку автотоварознавчої експертизи (такий базується на припущення експерта).

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу-без задоволення.

Позивач вказує, зокрема, що скаржник не надав доказів на спростування встановлених експертами обставин щодо причин ДТП та вартості ремонту. Зазначає, що обставини непереборної сили не мають преюдиційного характеру та повинні бути підтверджені належними доказами, зокрема, сертифікатом Торгово-промислової палати, для отримання якого необхідно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами, на які сторона посилається як на підстави неможливості їх виконання. Також, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просив стягнути з скаржника 30 000,00грн витрат на правову допомогу.

25.07.2022 від позивача надійшло клопотання про стягнення з Франківської РА на користь позивача 30 000,00грн витрат на правову допомогу, до якої додано копію договору про надання правової допомоги на представництво інтересів №02/25.06.2021 від 25.06.2021, додаток№ 1до цього договору «Узгодження оплати правової допомоги» та акт приймання-виконаних робіт від 07.07.2022.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача2 та ухвалено здійснити розгляд справи на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

25.06.2021 о 16:35 за адресою: м. Львів, вул. Коновальця, 46-44а на автомобіль Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності ТОВ «Роймакс» впало дерево.

Факт падіння дерева зафіксовано в складеному поліцейським УППЦ у Львівській області Оленич Т.В. акті обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 25.06.2021 (згідно з цим актом представник Франківської РА (особи, на яку покладено забезпечення безпечного експлуатаційного стану вулиці-не з`явився); схемою місця ДТП, складеної поліцейським УППЦ у Львівській області Кос Н.В.; поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; рапортом старшого сержанта поліції Т. Оленич (а.с. 24-29).

Так, у схемі місця ДТП викладено наступний перелік пошкоджень транспортного засобу, отриманих внаслідок ДТП: пошкодження капоту, даху, лобового переднього скла, переднього бамперу, переднього лівого крила.

В матеріалах справи також наявна нотаріально завірена заява свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які повідомили, що вони рухались на транспортному засобі TOYOTA CAMRY реєстраційний номер НОМЕР_1 зі швидкістю 15 -20 км./год. На дворі був інтенсивний дощ та незначний вітер з силою до 10 метрів на секунду місцями з поривами. Дерево перебувало у вкрай незадовільному стані, стовбур був гнилий, що зумовило його падіння(а.с. 167).

Крім того, в матеріалах справи наявний протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди з додатками-фотографіями, на яких зображене повалене на автомобіль позивача дерево.

21.10.2021 позивач надіслав виконавчому комітету ЛМР та Франківській РА заяви, в яких посилаючись на падіння 25.06.2021 дерева на автомобіль TOYOTA CAMRY реєстраційний номер НОМЕР_1 , просив направити уповноважених представників для проведення експертизи вказаного автомобіля, яка відбудеться 21.10.2021 о 12 год. 00 хв. за адресою: м Львів вул. Коперника 27(а.с. 32,33).

Згідно з висновком експерта №152 від 27.10.2021(а.с. 34-85), складеного за результатами судової автотоварознавчої експертизи, проведеної судовим експертом Б.І.Галамай вартість відновлювального ремонту автомобіля TOYOTA CAMRY, державний номерний знак НОМЕР_1 від виявлених при обстеженні 27.10.2021 його пошкоджень внаслідок ДТП 25.06.2021 становить 201 390,91 грн.

Інформації про присутність представників виконавчому комітету ЛМР та Франківській РА висновок експерта №152 від 27.10.2021 не містить.

Відповідно до вказано висновку 27.10.2021 методом зовнішнього органолептичного експертного обстеження представленого аварійно пошкодженого автомобіля в зборі, без проведення інструментального контролю і розбирання в умовах СТО, виявлені нижченаведені пошкодження його складових, які виходячи з припущення, що до ДТП таких пошкоджень не було (на момент пошкодження автомобіль експертом не оглядався і будь-яких даних про їх наявність до пошкодження не представлено), з відомих експерту даних щодо обставин пошкодження автомобіля і загального характеру та зон розташування його основних пошкоджень-деформацій-приймаються такими, що відносяться до отриманих внаслідок пошкоджень у ДТП 25.06.2021(а.с. 42).

У п.1.2 висновку «Визначення пошкоджень досліджуваного колісного транспортного засобу» наведено перелік пошкоджень авто, зокрема: деформований капот; деформовано переднє ліве крило в передній верхній частині та в задній частині, деформована панель даху в передній та середній частині по всій поверхні з поздовжніми глибокими виломами, бампер передній та задній пошкоджені.

У висновку зазначено, що судовий експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок згідно з ст. 384 КК України.

В матеріалах справи також наявний експертний висновок професора Л.С. Осадчука від 04.01.2022 щодо оцінки стану дерев та ступеня їх пошкодження за адресою м. Львів, вул. Коновальця, 44а-50, який складений на замовлення ТОВ «Роймакс» (а.с. 86-87).

Відповідно до вказаного висновку експерту ТОВ «Роймакс» ставилось завдання - встановити причини падіння дерева на автомобіль TOYOTA CAMRY реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого сталось ДТП, що мало місце 25.06.2021 за адресою вул. Є. Коновальця 44а-50, м. Львів(п. 4 висновку).

Згідно з п.5. висновку «місце та дата проведення експертизи» -м.Львів, вул. Коновальця, 44а-50, дата 10.12.2021.

У п. 6 зазначено висновку «зміст та результати дослідження» вказано, що на основі проведеного обстеження дерев, що ростуть на вул. Коновальця, 44а-50, та аналізу фото з місця падіння дерева, внаслідок чого сталось ДТП, експертом встановлено, що дерева, які ростуть по вул. Є. Коновальця, 44а-50 у м. Львові належать до ботанічного роду Гіркокаштан, а саме Гіркокартан звичайний, або кінський каштан звичайний. Стовбур дерева каштана кінського, який 25.06.2021 впав на автомобіль TOYOTA CAMRY, мав незадовільний якісний стан із зовнішніми ознаками аварійності (ядрову гниль та дупло), що могло слугувати однією з причин падіння такого.

Згідно з листом Львівського регіонального центру з гідрометеорології від 03.02.2022 №9912-08/06.2-115 за даними спостережень авіаметеорологічної станції цивільної (АМСЦ) Львів, яка розташована на території міжнародного аеропорту Львів 25.06.2021 спостерігались наступні несприятливі погодні умови(а.с. 106):

Небезпечні метеорологічні явища 1 рівня небезпечності (НМЯ І):

-гроза з 06:09 год. до 06:56 год., з 08:16 год. До 09:15 год., з 15:47 год. До 18:43 год.;

-вітер з 06:37 до 07:22 год., з максимальною швидкістю в поривах 16 м/с.; з 16: 25 год. до 16:33 год. З максимальною швидкістю в поривах 24 м/с.

-значний дощ з 16:33 год. до 18: 32 год., кількістю опадів 28.0 мм за 02 год. 51 хв.

Стихійне метеорологічне явище 2 рівня небезпечності (СМЯ ІІ):

-сильний вітер з 16:33 год. до 17:17 год., з максимальною швидкістю в поривах 27 м/с.

Довідкою від 10.02.2022 №2410-10-485 КП «Адміністративно - технічне управління» підтвердило, що на балансі підприємства не перебувало жодних зелених насаджень, а також об`єктів благоустрою на території Львівської міської територіальної громади (а.с. 128).

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди - однин із способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених статті 16 ЦК України.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України)

Для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, з урахуванням визначених господарсько-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності судочинства, позивач звільняється від обов`язку доказування вини відповідача у заподіянні шкоди.

Так, частиною 2 статті 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв`язку із наявністю вини іншої особи або через дію об`єктивних обставин (аналогічна усталена правова позиція наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 № 922/2026/17, від 21.09.2018 у справі № 910/19960/15).

Відповідно до п.7 ч.1 ст.17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Так, відповідно до статей 1,13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об`єктів благоустрою відносяться парки, сквери, бульвари, вулиці, провулки, узвози, проїзди, шляхи, площі, майдани, набережні, прибудинкові території, пляжі, кладовища, рекреаційні, оздоровчі, навчальні, спортивні, історико-культурні об`єкти, об`єкти промисловості, комунально-складські та інші об`єкти у межах населеного пункту.

Елементами благоустрою є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях (п.2 ч.1 ст.21 Закону).

Пунктом 9 частини 2 статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення контролю за станом благоустрою та утриманням територій, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, їх озелененням, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Відповідно до частини 5 статті 24 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров`ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону.

Частиною третьою статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.2.1,5.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово- комунального господарства України від 10.04.2006 року №105 (далі - Правила), на конкурсних засадах державними або місцевими органами влади призначаються підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства та є їх балансоутримувачами.

Відповідно до пункту 3.2 Правил, якими врегульовано питання утримання зелених насаджень, до елементів благоустрою віднесено, зокрема, зелені насадження (у тому числі, снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно- захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Пунктом 5.5 вказаних Правил передбачено, що відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Відповідно до п.5.8 Правил догляд за зеленими насадженнями на вулицях, площах, бульварах, майданах повинен проводитися спеціалізованими підприємствами, організаціями зеленого господарства, які укомплектовані спеціальною технікою та механізмами, кваліфікованими спеціалістами, на умовах договору з балансоутримувачем.

Відповідно до розділу 12 Правил з метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюються їх загальні, часткові та позачергові огляди. Загальні огляди проводяться двічі на рік -навесні та восени. При загальному огляді обстежуються усі елементи об`єктів благоустрою, а при частковому - лише окремі елементи. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо. Огляд проводять: балансоутримувач об`єкта, власник чи користувач земельної ділянки, а за даними обстежень складають відповідні акти.

Згідно з п.9.1.11.3 Правил під час проведення щорічних обстежень зелених насаджень потрібно виявляти аварійні дерева.

Аварійне дерево - це дерево, яке може становити загрозу для життя і здоров`я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди або перебуває у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі(п. 9.1.12).

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 №76, прибудинкова територія -територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Розділом 5 вказаного Положення «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» визначено, що повноваження районних адміністрацій у галузі житлово-комунального господарства належить забезпечення благоустрою району та залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення (п 5.2.1.); здійснення контролю за утриманням будинків (квартир), які належать громадянам, а також прилеглих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (п.5.2.3).

Відповідно до Порядку контролю за охороною зелених насаджень у м. Львові, затвердженого рішенням виконкому від 14.03.2014 року № 195 (далі - Порядок), контроль за дотриманням Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України у місті здійснюють районні адміністрації: за станом експлуатації і утриманням вуличних насаджень та на території мікрорайонів, кварталів і на прибудинкових територіях (п.2.1.1.2.)

Балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.

З матеріалів даної справи вбачається, що дерево впало на території Франківської районної адміністрації. Зокрема, згідно з складеним за результатом ДТП поліцейським УППЦ у Львівській області Оленич Т.В. актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 25.06.2021, представник особи, на яку покладено забезпечення безпечного експлуатаційного стану вулиці - Франківської РА - не з`явився.

Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Згідно з п.п.7 п. «а» ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: організація благоустрою населених пунктів; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій; організація озеленення; охорона зелених насаджень і водойм тощо.

Статтею 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Як зазначено вище, для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв`язку із наявністю вини іншої особи або через дію об`єктивних обставин.

З наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, схеми місця ДТП, складеної 25.06.2021 поліцейським УППЦ у Львівській області Кос Н.В., та проведеної в подальшому судової автотоварознавчої експертизи, результати якої викладені в висновку №152 від 27.10.2021, вбачається, що автомобіль позивача дістав механічних пошкоджень внаслідок падіння дерева, за адресою: м. Львів, вул. Коновальця, 46-44а. Вказані обставини підтверджується, зокрема, викладеним у схемі від 25.06.2021 переліком пошкоджень транспортного засобу (пошкодження капоту, даху, лобового переднього скла, переднього бамперу, переднього лівого крила) та вказаним у п.1.2 висновку переліку пошкоджень (деформований капот; деформовано переднє ліве крило в передній верхній частині та в задній частині, деформована панель даху в передній та середній частині по всій поверхні з поздовжніми глибокими виломами, бампер передній та задній пошкоджені). З урахуванням наведеного апеляційний суд відхиляє твердження апелянта щодо тривалого проміжку часу від складання зазначеного висновку після ДТП. При цьому, як вбачається з матеріалів даної справи, позивач звертався до Франківської РА, виконавчого комітету Львівської міської ради з заявами щодо направлення їхніх представників під час проведення експертизи автомобіля. Однак, відповідачі не прибули на проведення відповідної експертизи, заперечень по суті такої не надали, та не надали інших допустимих доказів, які б спростовували наведені в експертизі судовим експертом обставини та висновки.

Доводи відповідачів про те, що причиною завдання позивачу шкоди було різке погіршення погодних умов(ураганний вітер), що призвело до повалення дерев, а тому відсутні підстави для покладення на відповідачів цивільно-правової відповідальності колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, норма частини другої статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Згідно з нормативними документами Українського гідрометеорологічного центру, зокрема Настанови по службі прогнозів і попереджень про небезпечні та стихійні явища погоди, затвердженої наказом Держгідромету України № 90 від 31 жовтня 2003 року (чинна на час виникнення спірних правовідносин), гроза (будь-яка), сильна злива, вітер швидкістю 15-24 м/с є небезпечними гідрометеорологічними явищами. За приписами наведеної Настанови небезпечними гідрометеорологічними явищами є явища погоди, які при досягненні певних значень (чи у випадку їхньої появи) можуть порушити виробничу діяльність деяких галузей національної економіки.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що уповноваженими особами виконувались вимоги розділу 12 Правил щодо проведення, в тому числі, загальних оглядів навесні 2021 року та виявлення на своїй території пошкоджених дерев. При цьому, як вказав суд першої інстанції, поза розумним сумнівом є те, що дерево, яке перебувало в належному «здоровому» стані, не впало би через такі пориви вітру - що побічно підтверджується і наданими позивачем фотографіями стовбура цього дерева, і тим, що інші численні дерева, які перебували в безпосередній близькості до того місця- не впали в той час.

Щодо доводів скаржника про те, що висновок щодо оцінки стану дерев та ступеня їх пошкодження є неналежним доказом, колегія суддів відхиляє, так як жодних обґрунтованих заперечень щодо такого висновку скаржником не подано. Твердження апелянта про те, що експерт проводив експертизу на підставі наданих йому документів, не оглядаючи місця події, спростовується самим змістом вказаного висновку, в якому зазначено про проведення обстеження дерев, що ростуть на вул. Коновальця.

Поряд з тим, колегія суддів зазначає, що у вказаному висновку від 04.01.2022 відсутня інформація про повідомлення експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України.

Згідно зі ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Відповідно до ст. 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Зокрема, частиною 7 статті 98 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Відповідно до абзацу 10 частини 2 пункту 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 N 53/5, у вступній частині висновку експерта зазначаються, зокрема, попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України.

Отже, законодавець визначає, що обов`язковою вимогою до висновку експерта є вказівка на те, що останній обізнаний про відповідальність(така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі №904/684/18).

З урахування наведеного, експертний висновок професора Л.С. Осадчука від 04.01.2022 щодо оцінки стану дерев та ступеня їх пошкодження за адресою м. Львів, вул. Коновальця, 44а-50не можна вважати допустимим доказом.

Водночас, будь- яких доказів на підтвердження того, що дерево, яке впало на автомобіль позивача перебувало в задовільному стані ні апелянт, ні відповідачі не надали.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 104 ГПК висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саму ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що відповідачем не спростовані твердження та докази, надані позивачем, що падіння дерева пов`язане з неналежним виконанням відповідачем заходів з благоустрою щодо контролю за належним станом дерев, не надано достеменних доказів того, що падіння дерева відбулось внаслідок пориву вітру і не пов`язане з неналежним виконанням відповідачем заходів з благоустрою. Відносно заподіяння позивачу шкоди внаслідок несприятливих погодних умов, то за умови належного виконання Франківською районної адміністрацією Львівської міської ради своїх повноважень з організації та забезпечення догляду і санітарного стану зелених насаджень на закріпленій ним території - вказаної події могло б не трапитися.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Франківська РА не довела відсутність своєї вини, а тому саме вона має відповідати за відшкодування шкоди, заподіяної позивачу внаслідок пошкодження автомобіля.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2022 у справі №914/167/22 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Разом з тим, у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Лука Т.М. просив стягнути з Франківської РА 30 000,00грн витрат на правову правничу допомогу, надану в апеляційному суді.

Так, як вбачається з матеріалів справи, адвокат Лука Т.М. представляє інтереси ТОВ «Роймакс» на підставі договору про надання правової допомоги №01/25.06.2021 від 25.06.2021, укладеного Адвокатським об`єднанням «Фавор» (виконавець) та ТОВ «Роймакс» (замовником).

Згідно з п.1.1 договору виконавець зобов`язується надати замовнику юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в господарському та апеляційному господарському суді.

За послуги замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі окремої домовленості сторін (п.4.1 договору).

Відповідно до додатку №1 від 01.07.2022 до зазначеного договору сторони погодили розмір договірної ціни за правову допомогу у справі №914/167/22, що перебуває в провадженні Західного апеляційного господарського суду.

У цьому ж додатку вказані види наданої допомоги та її вартість:

-представництво інтересів, а саме: ознайомлення з матеріалами справи, формування та пошук правової позиції, відзив на апеляційну скаргу з поштовими витратами-20 000,00грн;

-в разі досягнення позитивного результату «гонорар успіху» становить 10 000,00грн.

Також, 07.07.2022 сторони підписали акт виконаних робіт на загальну суму 30 000,грн, в якому викладені надані юридичні послуги - ознайомлення з матеріалами справи, формування та пошук правової позиції, відзив на апеляційну скаргу з поштовими витратами, представництво в Західному апеляційному господарському суді.

Від імені позивача адвокат Лука Т.М. подав відзив на апеляційну скаргу на 8 арк.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Верховний Суд у постанові від 30.11.2020 у справі №922/2869/19 вказав, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

-має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу, з урахуванням фактичних обставин справи, враховуючи те, що відповідачем2 є Франківська РА, яка є виконавчим органом органу місцевого самоврядування, та фінансується з місцевого бюджету, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем до відшкодування за рахунок скаржника витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00грн є надмірними для райадміністрації та неспівмірними по відношенню до складності цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та затраченим ним часом на надання таких послуг, а саме: в акті наданих послуг від 07.07.2022 зазначено про ознайомлення з матеріалами справи та представництво в Західному апеляційному господарському суді, водночас, від позивача до апеляційного суду не надходило жодних клопотань про ознайомлення з матеріалами справи, а розгляд апеляційної скарги здійснено судом в порядку письмового провадження без виклику сторін. Крім того, доказів на підтвердження того, що підготовка цієї справи до розгляду вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи адвокатом не надані.

У зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що що заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу в сумі 30 000,00грн не відповідають критерію розумності їхнього розміру, відтак, здійснивши порівняльний аналіз заявлених до стягнення суми судових витрат, понесених позивачем за розгляд справи в апеляційному суді із кількістю та вартістю послуг, які надані відповідачу його представником, з огляду на ціну позову (201 390,91 грн за завдану внаслідок ДТП шкоду), апеляційний господарський суд дійшов висновку про обмеження розміру витрат позивача на професійну правову допомогу, з огляду на їх розумну необхідність, а відтак, про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача1 на користь позивача 5 000 грн судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Франківської районної адміністрації від 13.06.2022 №35-вих-36649 (вх. суду від 20.06.2022 вх.суду №01-05/1377/22) - залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2022 у справі №914/167/22- залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Стягнути з Франківської районної адміністрації (79057, м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 85, код ЄДРПОУ 04056121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЙМАКС» (81086, Львівська обл., Яворівський р-н., с. Солуки, вул. Крайня, 1А код ЄДРПОУ 37161909) 5 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

5. Справу повернути до суду першої інстанції.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок оскарження постанови в касаційному порядку встановлений ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач):Т.Б. Бонк

Судді

С.М. Бойко

Г.Г. Якімець