Вирок

від 31.10.2022 по справі 573/814/22

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/814/22

Номер провадження 1-кп/573/99/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2022 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопілля кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 11 лютого 2022 року за №12022200570000032 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Пащенки Білопільського району Сумської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , освіта професійно-технічна, розлученого, працюючого лісником ДП «Білопільський агролісгосп», не є особою з інвалідністю, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України,

УСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

У статті 66 Конституції України закріплений обов`язок кожного не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодувати завдані ними збитки.

Згідно з ч. 3 ст. 1 Лісового кодексу України, усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст. 7 Лісового кодексу України, ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Згідно зі ст. 8 Лісового кодексу України, у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

У відповідності з положеннями статті 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

За змістом статті 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані: забезпечувати посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоров`я людей; забезпечувати безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісових ресурсів для задоволення потреб виробництва і населення в деревині та іншій лісовій продукції; здійснювати відтворення лісів; забезпечувати підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів і збереження біотичного та іншого природного різноманіття в лісах; здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень; раціонально використовувати лісові ділянки.

В силу вимог статті 69 Лісового кодексу України, спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком або лісовим квитком, що видається безоплатно.

11 лютого 2022 року, близько 09 години ОСОБА_4 з метою незаконної рубки дерев для подальшого їх збуту самостійно, на автомобілі ГАЗ, модель 6611, тип бортовий-С, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1991 року випуску, а ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які не були обізнані в незаконних діях ОСОБА_4 та не перебували з ним у злочинному зговорі, за вказівкою останнього, на вантажному автомобілі ЗІЛ - ММ3, модель 554М, д.н.з. НОМЕР_2 , прибули до лісосмуги, розташованої біля с. Шевченківка та с. Аркавське Сумського району, на земельних ділянках з кадастровими номерами 5920681800:03:002:0067; 592055300:01:002:0397 та 5920655300:01:002:0398, яка знаходиться на балансі Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області, заздалегідь взявши з собою пристрої для спилювання дерев, а саме бензопили «STIHL-MS 260», «STIHL-MS 361» та сокиру з дерев`яною ручкою.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконну порубку дерев, прибувши до вищевказаної лісосмуги, добре орієнтуючись на місцевості та переконавшись, що ніхто не бачить його дій, не маючи спеціального дозволу - лісорубного квитка, незаконно, за допомогою бензопил спиляв до ступеня припинення росту 16 сироростучих дерев, а саме: №1 клен гостролистий діаметром 30x50 см, №2 клен гостролистий діаметром 25x31 см, №3 берест діаметром 24x22 см, №4 клен гостролистий діаметром 26x30 см, №5 ясен діаметром 15x12 см, №6 клен гостролистий діаметром 30x30 см, №7 клен гостролистий діаметром 23x20 см, №8 ясен діаметром 21x22 см, №9 клен гостролистий діаметром 15x18 см, №10 клен гостролистий діаметром 12x14 см, №11 клен гостролистий діаметром 52x49 см, №12 клен гостролистий діаметром 53x50 см, №13 ясен діаметром 24x20 см, №14 ясен діаметром 20x18 см, №15 липа діаметром 40x39 см, №16 клен гостролистий діаметром 21x15 см та розпиляв їх на колоди для подальшого використання у своїх корисних цілях, спричинивши таким чином шкоду лісу в сумі 80 230 грн 98 коп, що в шістдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, а отже згідно з приміткою 2 до ст. 246 КК України є тяжкими наслідками.

Виконуючи вищевказані дії, ОСОБА_4 розумів їх суспільно небезпечний характер, передбачав та бажав настання суспільно небезпечних наслідків від цих дій, тобто діяв з прямим умислом.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, щиро розкаявся, дав покази, які відповідають фактичним обставинам, викладеним у обвинувальному акті та описовій частині вироку, зокрема, підтвердив, що 11 лютого 2022 року близько 09 години, взяв з собою дві власні бензопили «STIHL», сокиру та на автомобілі ГАЗ, який фактично належить йому, прибув до лісосмуги, розташованої неподалік сіл Шевченківка та Аркавське Сумського району, біля силосної ями колишнього цукрового заводу, щоб нарубати дров для Миколаївської лікарні та дитячого садка. Разом з ним на автомобілі ЗІЛ ММЗ, який також він придбав, але не переоформив на себе в установленому законом порядку, на його прохання приїхали ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яким не було відомо про те, що рубка дерев буде здійснюватися без попереднього отримання передбаченого законом дозволу лісорубного квитка. Перебуваючи у вказаній лісосмугі, за допомогою бензопил спиляв дерева породи клен, берест, ясен та липа, кількість, розмір та вартість яких, що зазначені в обвинувальному акті, не оспорює.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою провину у вчиненні інкримінованого йому злочину, за згодою учасників судового розгляду, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував, що обвинувачений ОСОБА_4 , а також інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст обставин, які ніким не оспорюються, тому в суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій.

Суд також роз`яснив учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також у тому, що вони усвідомлюють неможливість оскарження в апеляційному порядку обставин, встановлених під час досудового розслідування, суд дійшов висновку про судовий розгляд кримінальної справи за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України.

Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, відповідно до яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи вищенаведене, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та описовій частині вироку, доведена повністю.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 246 КК України, оскільки він вчинив незаконну порубку дерев у захисних лісових насадженнях, що спричинила тяжкі наслідки.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання суд відповідно до вимог статей 65 - 67 КК України та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його особливості та обставини вчинення, особу винного, поведінку до вчинення злочину та після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Зокрема, суд враховує ступінь тяжкості скоєного правопорушення, яке за кваліфікацією ст. 12 КК України є тяжким.

Особу обвинуваченого,який докримінальної відповідальностіпритягується вперше,розлучений,утриманців немає,на облікуу лікарівнарколога тапсихіатра неперебуває,не єособою зінвалідністю,займається волонтерськоюдіяльністю та позитивно характеризується керівництвом військової частини, якій надає волонтерську допомогу, так само позитивно характеризується керівництвом ДП «Білопільськийагролісгосп»,де працюєлісником, а отже,по родусвоєї діяльності,достовірно знаєпередбачений закономпорядок вирубкидерев (а. с. 54-55, 57-59).

Думку представника потерпілої особи, Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області, адвоката ОСОБА_10 , яка діє на підставі договору про надання правничої допомоги №25 від 28 лютого 2022 року, висловлену в адресованій суду письмовій заяві, згідно з якою остання при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання поклалася на розсуд суду (а. с. 26).

Визначені ст. 66 КК України пом`якшуючі покарання обставини, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування спричинених злочином збитків.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжували б покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Таким чином, враховуючи зазначені вище пом`якшуючі покарання обставини, відсутність обставин, що обтяжують покарання, з урахуванням особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого діяння та наслідків, що настали, думки представника потерпілого, яка при призначенні покарання покладається на розсуд суду, принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на виправлення, виховання та соціальну реабілітацію засудженого, суд дійшов висновку, що за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 246 КК України, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання, призначене в межах санкції статті, у виді позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання на підставі положень ст. 75 КК України та покладенням обов`язків, передбачених п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

На думку суду, таке покарання є справедливим, достатнім, сприятиме запобіганню вчиненню обвинуваченим нових правопорушень, забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст. 2 КПК України.

При цьому суд враховує і практику рішень Європейського суду з прав людини. Так, в справі «Скополла проти Італії» від 17 вересня 2009 року, Високий суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Одночасно з обвинувальним актом на розгляд суду надійшла позовна заява від потерпілої особи - Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області про стягнення з ОСОБА_4 майнової шкоди в розмірі 80230 грн 98 коп.

09 серпня 2022 року, до початку розгляду справи по суті представник потерпілого адвокат ОСОБА_11 подала уточнену позовну заяву, згідно з якою просить стягнути з обвинуваченого матеріальні збитки, завдані кримінальним правопорушенням, у розмірі 65230 грн 98 коп.

У ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 добровільно та в повному обсязі відшкодував шкоду, спричинену кримінальним правопорушенням, про що суду були надані квитанції за 05 вересня та 28 жовтня 2022 року (а. с. 53, 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч. 5 ст. 128 КПК).

Оскільки позовні вимоги Миколаївської селищної ради про стягнення з ОСОБА_4 у сумі 65 230 грн 98 коп в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, задоволені обвинуваченим у повному обсязі до закінчення розгляду справи, підстави для задоволення позову потерпілого відсутні.

При вирішенні питання щодо речових доказів у даному кримінальному провадженні суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Пунктом 1 частини 9 статті 100 КПК України встановлено, що майно, яке підшукане, виготовлене, пристосоване або використане як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегло на собі його сліди, конфіскується, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі дане майно повертається власнику (законному володільцю).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилучені за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Водночас, санкцією ч. 4 ст. 246 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно було підшукане, виготовлене, пристосоване або використане як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Із системного аналізу вказаних вище норм випливає, що засобом та знаряддям скоєння злочину є лише ті предмети, що були використані для виконання об`єктивної сторони кримінального правопорушення.

Аналогічну позицію висвітлено у постановах Верховного Суду від 24 листопада 2020 року у справах №153/112/20 та №748/1457/19 від 02 червня 2020 року, які відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» є обов`язковими для усіх суб`єктів правозастосовної діяльності.

Разом з цим суд зазначає, що в частинах 6, 9 - 11 статті 100 КПК законодавець використовує терміни «власник» і «законний володілець» як альтернативні. Тому ці положення не вимагають доведення факту обізнаності двох осіб - власника і законного володільця про злочинне використання майна. Також закон не визначає переваги власника перед законним володільцем чи навпаки у питанні застосування спеціальної конфіскації.

Для визначення того, інтереси якої особи - власника чи законного володільця - зачіпає можлива спеціальна конфіскація майна, суду слід виходити із сукупності обставин, установлених судом. Якщо ця сукупність свідчить про те, що особа, хоча й зазначена у певних документах як власник майна, не має дійсного права на таке майно та інтересу в його поверненні, вимога довести факт обізнаності такої особи про злочинне використання майна, з яким вона втратила зв`язок, не відповідає меті захисту права на мирне володіння майном, втіленій, зокрема, у частині 10 ст. 100 КПК, але у той же час створює перешкоди для державних органів у досягненні цілей боротьби зі злочинністю.

У разі якщо сторона обвинувачення доведе обставини, які свідчать про відсутність у номінального власника права на спірне майно та інтересу в його поверненні, відсутність доказів обізнаності такого номінального власника щодо злочинного використання майна не є перешкодою для застосування спеціальної конфіскації.

У такому разі питання про застосування спеціальної конфіскації має вирішуватися залежно від виконання умов, передбачених відповідними нормами кримінального та кримінального процесуального законів, стосовно законного володільця такого майна.

Суд відмічає, що дане кримінальне провадження розглянуте за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України, на підставі якої було визнано недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорювалися.

Суд встановив, що автомобіль ЗІЛ-ММЗ, модель 554 М, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1987 року випуску був пристосований обвинуваченим для перевезення незаконно зрубаних дерев.

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_3 , право власності на вказаний транспортний засіб зареєстроване за ОСОБА_12 (а. с. 104).

Натомість, як зазначив у судовому засіданні ОСОБА_4 , саме він є фактичним власником вищевказаного автомобіля, так як придбав його в ОСОБА_12 приблизно десять років тому, після чого переобладнав та здійснив передбачену законом реєстрацію переобладнання.

З наведеного вище слідує, що саме обвинувачений ОСОБА_4 тривалий час користується автомобілем ЗІЛ-ММЗ, р. н. НОМЕР_2 , у номінального власника відсутній інтерес до цього транспортного засобу, він не проявляв і не проявляє будь-якої активної позиції щодо його повернення, що свідчить про те, що він втратив зв`язок з вказаним майном.

Таким чином, враховуючи, що автомобіль ЗІЛ-ММЗ, р. н. НОМЕР_2 був використаний ОСОБА_4 як засіб вчинення інкримінованого його злочину, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, без застосування цього транспортного засобу кримінальне правопорушення не могло бути вчинене, бо без нього неможливо було вивезти незаконно спиляну деревину, суд приходить до висновку, що вказаний автомобіль, який фактично належить обвинуваченому, підлягає конфіскації.

Така позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 9 квітня 2019 року (справа №138/2740/16-к, провадження №51-3984км18) та 29 січня 2020 року у справі №683/2877/18 (провадження №51-4576км19), згідно з якою у разі, якщо сторона обвинувачення доведе обставини, які свідчать про відсутність у номінального власника права на спірне майно та інтересу в його поверненні, відсутність доказів обізнаності такого номінального власника щодо злочинного використання майна не є перешкодою для застосування спеціальної конфіскації.

Сокира з дерев`яною ручкою довжиною 70 см без маркування, бензопила з маркуванням «STIHL-MS 260» без номеру, дата виготовлення січень 2017 року; бензопила з маркуванням «STIHL-MS 361» з номером 190274253, дата виготовлення червень 2021 року, сумка матерчата сірого кольору з рожковими ключами, напильниками в кількості 3 шт., плоскогубцями, цепками на бензопили, в кількості 2 шт., пляшка прозора з мастилом об`ємом 4 л з маркуванням «ViraM-ЮГК», дата випуску 22 грудня 2021 року, каністра пластикова білого кольору об`ємом 5 л з рідиною червоного кольору з запахом бензину об`ємом 2 л, які цим вироком визнаються знаряддями вчинення кримінального правопорушення, що знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів ВП №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області, також підлягають спеціальній конфіскації на користь держави відповідно до приписів статей 96-1 та 96-2 КК України (а. с. 60-63, 68-69).

Оскільки вищевказані транспортний засіб та предмети, визнані судом знаряддями вчинення злочину, підлягають конфіскації, арешт майна, застосований ухвалою слідчого судді Білопільського районного суду від 16 лютого 2022 року залишити без змін до виконання вироку суду в цій частині.

Разом з цим, автомобіль ГАЗ, модель 6611, тип бортовий-С, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 1991 року випуску, власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_13 , а фактичним володільцем обвинувачений ОСОБА_4 , залишити останньому, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що вказаний транспортний засіб був пристосований або використаний як засіб вчинення кримінального правопорушення.

На підставі п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК України блокнот чорно - червоного кольору, блокнот з надписом «NUTEBOK», блокнот синьо - бежевого кольору, блокнот з надписом «LIKEA В UIK», зошит з надписом «Словник», зошит з надписом «Зошит з охорони праці», блокнот з надписом «2006», блокнот з надписом «ARIZONA», зошит з надписом «SPORT», блокнот чорно - помаранчевого кольору, бланки товарно-транспортних накладних з віддтиском печатки ДП «Білопільський Агролісгосп» в кількості 10 шт, функціональні обов`язки лісника ДП «Білопільський агролісгосп» ОСОБА_4 , наказ на призначення ОСОБА_4 на посаду лісника ДП «Білопільський агролісгосп», особова справа працівника ДП «Білопільський агролісгосп» ОСОБА_4 , технологічні картки (картки технологічного процесу розбивки лісосіки) за 2021 - 2022 роки, зразки відтиску печатки ДП «Білопільський агролісгосп» залишити в матеріалах кримінального провадження №12022200570000032 від 11 лютого 2022 року (а. с. 69, 74).

На підставі п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України деревину непромислового використання породи, ясен, клен ясенелистий та суху деревину невизначеної породи, об`ємом 5,152 м куб., яка знаходиться на зберіганні в ВП №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області, повернути Миколаївській селищній раді Сумського району Сумської області, скасувавши арешт з цієї деревини, застосований ухвалою слідчого судді Білопільського районного суду Сумської області від 16 лютого 2022 року (а. с. 60-62, 65-66)

Деревину непромислового призначення в кількості 5,88 м куб, залишити Миколаївській селищній раді Сумського району Сумської області як власнику (а. с. 70-71).

Скасувати арешт автомобіля ГАЗ, модель 6611, тип бортовий-С, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 та вищевказаної деревини, застосований ухвалами слідчого судді Білопільського районного суду Сумської області від 16 та 21 лютого 2022 року (а. с. 65-67, 72-73).

Під час досудового розслідування проводилася судова економічна експертиза, вартість якої становить 3 020 грн 48 коп. (а. с. 64). На підставі ст. 124 КПК України вказана сума процесуальних витрат підлягає стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Під час досудового розслідування запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався. За результатами судового розгляду кримінального провадження підстави для застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України і призначити йому покарання за цим законом у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставіст.75КК Українизвільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки.

Відповідно доп.п.1,2ч.1ст.76КК Українизобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, а також повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи.

У задоволенні позовних вимог Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області про стягнення з ОСОБА_4 шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 3020 (три тисячі двадцять) гривень 48 копійок процесуальних витрат за проведення судової економічної експертизи.

Речові докази:

- автомобіль ГАЗ, модель 6611, тип бортовий-С, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 1991 року випуску залишити ОСОБА_4 як фактичному володільцю;

- блокнот чорно - червоного кольору, блокнот з надписом «NUTEBOK», блокнот синьо - бежевого кольору, блокнот з надписом «LIKEA В UIK», зошит з надписом «Словник», зошит з надписом «Зошит з охорони праці», блокнот з надписом «2006», блокнот з надписом «ARIZONA», зошит з надписом «SPORT», блокнот чорно - помаранчевого кольору, бланки товарно-транспортних накладних з віддтиском печатки ДП «Білопільський Агролісгосп» в кількості 10 шт, функціональні обов`язки лісника ДП «Білопільський агролісгосп» ОСОБА_4 , наказ на призначення ОСОБА_4 на посаду лісника ДП «Білопільський агролісгосп», особова справа працівника ДП «Білопільський агролісгосп» ОСОБА_4 , технологічні картки (картки технологічного процесу розбивки лісосіки) за 2021 - 2022 роки, зразки відтиску печатки ДП «Білопільський агролісгосп» залишити в матеріалах кримінального провадження №12022200570000032 від 11 лютого 2022 року;

- деревину непромислового використання породи, ясен, клен ясенелистий та суху деревину невизначеної породи, об`ємом 5,152 м куб. повернути Миколаївській селищній раді Сумського району Сумської області;

- деревину непромислового призначення в кількості 5,88 м куб. залишити Миколаївській селищній раді Сумського району Сумської області.

Скасувати арешт вищевказаного майна, застосований ухвалами слідчого судді Білопільського районного суду Сумської області від 16 та 21 лютого 2022 року.

Застосувати спеціальну конфіскацію і конфіскувати у дохід держави знаряддя вчинення злочину, а саме: - автомобіль ЗІЛ-ММЗ, модель 554 М, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1987 року випуску, сокиру з дерев`яною ручкою довжиною 70 см без маркування, бензопилу з маркуванням «STIHL-MS 260» без номеру, дата виготовлення січень 2017 року; бензопилу з маркуванням «STIHL-MS 361» з номером 190274253, дата виготовлення червень 2021 року, сумку матерчату сірого кольору з рожковими ключами, напильниками в кількості 3 шт., плоскогубцями, цепками на бензопили, в кількості 2 шт., пляшку прозору з мастилом об`ємом 4 л з маркуванням «ViraM-ЮГК», дата випуску 22 грудня 2021 року, каністру пластикову білого кольору об`ємом 5 л з рідиною червоного кольору з запахом бензину об`ємом 2 л, продовживши строк дії арешту цього майна, застосований ухвалою слідчого судді Білопільського районного суду Сумської області від 16 лютого 2022 року, до виконання вироку в цій частині.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду 31 жовтня 2022 року.

Суддя Білопільського районного суду ОСОБА_1