Рішення

від 27.10.2022 по справі 914/1799/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2022 Справа № 914/1799/22

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Намортранс», м. Львівдо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.», м. Львівпро:стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат, 3% річних Суддя Крупник Р.В. Секретар Андрухів Д.О. Представники сторін:від позивача:Тур О.Т. - адвокатка;від відповідача:Руккас Д.М. - адвокат.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТОВ «Намортранс» до ТОВ «Прогрес Д.Ф.» про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат.

Ухвалою від 12.08.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 12.09.2022.

У судовому засіданні, що відбулось 12.09.2022 оголошувалась перерва до 19.09.2022.

19.09.2022 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 30.09.2022.

30.09.2022 суд оголошував перерву у судовому засіданні до 10.10.2022.

Судове засідання призначене на 10.10.2022 не відбулося у зв`язку із повітряною тривогою у м. Львові та відсутністю електроенергії у будівлі Господарського суду Львівської області, зумовленою обстрілом енергетичної інфраструктури, що забезпечувала суд.

Ухвалою від 11.10.2022 розгляд справи по суті у справі призначено на 24.10.2022.

У судовому засіданні призначеному на 24.10.2022 оголошувалась перерва до 27.10.2022.

У судове засідання призначене на 27.10.2022 представниця позивача з`явилась, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання призначене на 27.10.2022 також з`явився, подав до суду пояснення по справі (вх. №22236/22 від 27.10.2022).

КЛОПОТАННЯ СТОРІН.

У судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про продовження строків для подання доказів та про прийняття до розгляду: листа ТОВ «Прогрес Д.Ф.» від 06.10.2022, накладну про відправку вказаного листа позивачу та платіжні доручення, які вже було долучено до матеріалів справи, а також не долучене раніше платіжне доручення №2256 від 06.12.2021.

Представниця позивача заперечила проти задоволення клопотання відповідача.

Положеннями ч. 1-2 ст. 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, а також розумність строків розгляду справи судом. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 2, п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Заслухавши заявлені відповідачем клопотання, враховуючи ту обставину, що відповідач просить долучити до матеріалів справи в тому числі лист від 06.10.2022 та докази направлення цього листа позивачу, беручи до уваги, що вказані докази не існували у відповідача станом на момент подання відзиву у справі, а відтак з істотних причин не могли бути подані в установлений процесуальним кодексом строк, суд, керуючись приписами ст. ст. 2, 13 ГПК України, ухвалив продовжити відповідачу строк для подання доказів та долучити до матеріалів справи докази додані до клопотання від 07.10.2022 (вх. №20844/22 від 11.10.2022).

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позовна заява обґрунтована тим, що між позивачем (експедитор) та відповідачем (замовник) укладено ряд договорів про надання транспортно-експедиційних послуг, а саме: Договір-Заявку №-З21-007849 від 25.10.2021, Договір-Заявку №-З21-007848 від 25.10.2021, Договір-Заявку №-З21-008101 від 03.11.2021, Договір-Заявку №-З21-008022 від 01.11.2021, Договір-Заявку №-З21-007897 від 26.10.2021, Договір-Заявку №-З21-007916 від 27.10.2021, Договір-Заявку №З21-007939 від 28.10.2021, Договір-Заявку №-З21-008148 від 05.11.2021, Договір-Заявку №-З21-008764 від 29.11.2021, Договір-Заявку №-З21-008122 від 04.11.2021, Договір-Заявку №-З21-008709 від 25.11.2021.

Згідно умов вказаних договорів замовник замовив, а експедитор зобов`язувався надати транспортно-експедиційні послуги по відповідних маршрутах. Оплата відповідно до договорів-заявок повинна була здійснюватися протягом 20 (двадцяти) банківських днів по отриманню оригіналів документів. Документи, які експедитор надсилає на адресу замовника після закінчення перевезення: ТТН (CMR), акти виконаних робіт,рахунок.

Як стверджує позивач, свої зобов`язання за договорами-заявками він виконав належним чином, однак відповідач у повному обсязі не оплатив вартості наданих послуг. У зв`язку із цим, у нього утворилась заборгованість у загальному розмірі 30100,00 грн.

Зважаючи на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення 75355,30 грн. заборгованості, з яких 30100,00 грн. основного боргу; 7903,44 грн. пені; 27644,40 грн. за користування грошовими коштами; 9707,46 грн. інфляційних втрат.

Аргументи відповідача.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог з наступних підстав:

1) Позивач помилково вважає, що відповідач не оплатив вартість наданих послуг із перевезення, оскільки ці послуги оплачено в повному обсязі згідно платіжних доручень, які відповідач долучив до матеріалів справи. Таким чином, основна заборгованість, яку просить стягнути позивач, відсутня.

2) Строк оплати за надані транспортно-експедиційні послуги ще не настав, оскільки позивач не долучив до позову доказів надіслання та отримання відповідачем оригіналів документів (накладної АТ «Укрпошта» з описом цінного листа), а договорами взагалі не визначено оригінали яких саме документів потрібно надсилати протилежній стороні.

3) Позивачем помилково здійснено нарахування пені більше ніж за шість місяців. Зважаючи на те, що позивач уже просить суд стягнути із відповідача пеню, а також враховуючи приписи ст. 61 Конституції України, заявлена ним до стягнення сума за користування грошовими коштами, яка фактично є пенею, задоволенню не підлягає.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Судом встановлено, що між позивачем (експедитор) та відповідачем (замовник) укладено ряд договорів про надання транспортно-експедиційних послуг (надалі Договори-заявки), згідно із якими замовник замовив, а експедитор зобов`язувався надати транспортно-експедиційні послуги за погодженими маршрутами, а саме:

- Договір-Заявку №З21-007848 від 25.10.2021 про надання транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 14000,00 грн.;

- Договір-Заявку №З21-007849 від 25.10.2021 про надання транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 14000,00 грн.;

- Договір-Заявку №З21-007897 від 26.10.2021 про надання транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 14000,00 грн.;

- Договір-Заявку №З21-007916 від 27.10.2021 про надання транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 13600,00 грн.;

- Договір-Заявку №З21-007939 від 28.10.2021 про надання транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 8500,00 грн.;

- Договір-Заявку №З21-008022 від 01.11.2021 про надання транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 12500,00 грн.;

- Договір-Заявку №З21-008101 від 03.11.2021 про надання транспортно-експедиційний послуг на загальну суму 13000,00 грн.;

- Договір-Заявку №З21-008122 від 04.11.2021 про надання транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 10500,00 грн.;

- Договір-Заявку №З21-008148 від 05.11.2021 про надання транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 12500,00 грн.;

- Договір-Заявку №З21-008764 від 29.11.2021 про надання транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 6500,00 грн.;

- Договір-Заявку №З21-008709 від 25.11.2021 про надання транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 9000,00 грн.

Умовами Договорів-заявок, які підписані сторонами у жовтні 2021 року передбачено, що оплата по заявці здійснюється протягом 20 календарних днів по отриманню оригіналів документів. Документи, які експедитор надсилає на адресу замовника після закінчення перевезення: ТТН (CMR) з відміткою вантажоодержувача, два примірника акту виконаних робіт, рахунок (п.п. 2).

Водночас, у Договорах-заявках, які підписані сторонами у листопаді 2021 року передбачена аналогічна умова щодо оплати, однак протягом 20 банківських днів.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договорами-заявками та надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 128100,00 грн., що підтверджується Актами надання послуг №З21-007848 від 26.10.2021 на суму 14000,00 грн., №З21-007849 від 28.10.2021 на суму 14000,00 грн., №З21-008101 від 05.11.2021 на суму 13000,00 грн., №З21-008022 від 03.11.2021 на суму 12500,00 грн., №З21-007897 від 28.10.2021 на суму 14000,00 грн., №З21-007916 від 28.10.2021 на суму 13600,00 грн., №З21-007939 від 29.10.2021 на суму 8500,00 грн., №З21-008148 від 08.11.2021 на суму 12500,00 грн., №З21-008764 від 02.12.2021 на суму 6500,00 грн., №З21-008122 від 08.11.2021 на суму 10500,00 грн., №З21-008709 від 29.11.2021 на суму 9000,00 грн., а також товарно-транспортними накладними №ПР000000549 від 25.10.2021, №ПР000000552 від 27.10.2021, №KIEV041121 від 04.11.2021, №ПР000000562 від 02.11.2021, №ПР000000553 від 27.10.2021, №ПР000000554 від 27.10.2021, №ПР000000556 від 28.10.2021, №ПР000000567 від 05.11.2021, №ПР000000636 від 30.11.2021, №ПР000000568 від 06.11.2021, №ПР000000632 від 26.11.2021.

Відповідач лише частково оплатив вартість послуг наданих згідно вказаних вище договорів-заявок, допускаючи при цьому прострочення у здійсненні платежів. Загальна сума основної заборгованості відповідача перед позивачем на момент ухвалення цього рішення становить 30100,00 грн.

Вказана сума складається із вартості наданих, однак несплачених послуг згідно Договорів-заявок №З21-008148 від 05.11.2021 у розмірі 12500,00 грн., №З21-008764 від 29.11.2021 у розмірі 4100,00 грн. (враховуючи часткову сплату у розмірі 2400,00 грн.), №З21-008122 від 04.11.2021 у розмірі 4500,00 грн. (враховуючи часткову сплату у розмірі 6000,00 грн.), №З21-008709 від 25.11.2021 у розмірі 9000,00 грн.

На підтвердження наявності у відповідача заборгованості на вказану суму позивач подав до суду оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 за 23.12.2021-31.08.2022, оборотно-сальдову відомість по рахунку 3611 за період до 16.09.2022, Акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.11.2021-01.08.2022, підписаний лише ТОВ «Намортранс».

Щодо інших договорів-заявок, котрі є предметом розгляду в даній справі, то заборгованість із сплати основної суми боргу у відповідача відсутня. Однак, враховуючи те, що останній допустив прострочення оплати за цими договорами, позивач просить суд стягнути штрафні санкції за ними.

Також в ході розгляду справи судом встановлено, що окрім спірних Договорів-заявок, між сторонами існували інші договірні відносини щодо надання транспортно-експедиційних послуг згідно договорів разового перевезення. Вказане підтверджується наданими позивачем копіями таких договорів, а також актами надання послуг за такими договорами.

Зі змісту наданого позивачем Акту звірки взаємних розрахунків за період: січень 2021 жовтень 2021, який підписаний та скріплений печатками обох сторін, вбачається, що станом на кінець жовтня 2021 року у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 213100,00 грн. Ця заборгованість складається із вартості наданих послуг за тими договорами-заявками, щодо яких не заявлено вимоги про стягнення основної заборгованості. Окрім цього, за період з 01.11.2021 01.08.2022 позивачем було надано послуги перевезення, вартість яких складає 82500,00 грн. Як зазначає позивач, відповідачем за цей період було перераховано 265600,00 грн.

Водночас, відповідач на підтвердження факту оплати за Договорами-заявками, що є предметом розгляду даної справи подав до суду копії платіжних доручень №2426 від 23.12.2021, №2830 від 21.02.2022, №2859 від 23.02.2022, №2924 від 31.03.2022, №3314 від 30.06.2022, №2174 від 29.11.2021, №2818 від 18.02.2022, №2256 від 06.12.2021.

Як зазначено в пунктах 9 спірних Договорів-заявок за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує експедитору пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день затримки оплати. Замовник за користування грошовими коштами експедитора додатково сплачує 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення.

На підставі п.п. 9 Договорів-заявок, а також ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач здійснив нарахування 7903,44 грн. пені; 27644,40 грн. за користування грошовими коштами, 9707,46 грн. інфляційних втрат.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що між позивачем (експедитор) та відповідачем (замовник) укладено ряд Договорів-заявок, які за своєю правовою природою є договорами про надання послуг разового перевезення вантажів.

Відтак, на спірні правовідносини поширюються як положення цивільного законодавства про перевезення вантажів, так і загальні положення про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Свої зобов`язання за спірними Договорами-заявками позивач виконав належним чином та надав відповідачу послуги із перевезення вантажів (транспортно-експедиційні послуги) на загальну суму 128100,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Умовами п.п. 2 Договорів-заявок передбачено, що оплата по заявці здійснюється протягом 20 календарних днів (для договорів підписаних у жовтні 2021 року) та 20 банківських днів (для договорів підписаних у листопаді 2021 року) по отриманню оригіналів документів. Документи, які експедитор надсилає на адресу замовника після закінчення перевезення: ТТН (CMR) з відміткою вантажоодержувача, два примірника акту виконаних робіт, рахунок.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань передбачених Договорами-заявками та лише частково оплатив вартість послуг наданих згідно відповідних Договорів-заявок, допускаючи при цьому прострочення у здійсненні платежів.

У зв`язку із цим, позивач просить суд стягнути із відповідача основну заборгованість, пеню, інфляційні втрати, 3% річних за Договорами-заявками №З21-008148 від 05.11.2021, №З21-008764 від 29.11.2021, №З21-008122 від 04.11.2021, №З21-008709 від 25.11.2021, а також пеню, 3% річних та інфляційні втрати нараховані на прострочену заборгованість за іншими Договорами-заявками, що є предметом розгляду даної справи.

Суд зазначає, що загальна сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за Договорами-заявками №З21-008148, №З21-008764, №З21-008122, №З21-008709 становить 30100,00 грн.

Належних та допустимих доказів повної чи часткової сплати вказаної суми заборгованості відповідачем до суду подано не було.

Що стосується наданих ТОВ «Прогрес Д.Ф.» копій платіжних доручень, то вони не підтверджують факту відсутності у нього основної заборгованості, з огляду на таке.

У кожному із таких платіжних доручень у призначенні платежу відповідач вказував: «оплата за транс. посл. зг. акту звірки від 11.11.2021».

Разом з цим, відповідного акту звірки до матеріалів справи долучено не було. Більше того в судових засіданнях представник відповідача визнав той факт, що такий акт взагалі не існує. Вказане виключає можливість суду ідентифікувати договори-заявки, які оплачувалися відповідачем згідно долучених ним платіжних доручень.

Суд зазначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, особі, що здійснює відповідний платіж.

Однак, відповідно до п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про платіжні послуги» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ.

Відтак, саме платник несе усі ризики пов`язані із неправильним зазначенням призначення платежу.

Відповідно до пункту 2.29 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постановою Національного банку України 21.01.2004 № 2 (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі. Для цього платникові необхідно подати до банку, що його обслуговує, документ на відкликання (пункт 23.1 статті 23 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Тобто до списання грошових коштів з рахунку платник наділений правом змінити реквізит «Призначення платежу» шляхом відкликання платіжного доручення.

У випадку, якщо грошові кошти вже були списані з рахунку платника та зараховані на рахунок отримувача, переказ набуває статусу завершеного (пункт 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Тобто з моменту перерахування грошових коштів на рахунок отримувача обов`язок банку з виконання доручення платника вважається виконаним. Внесення змін до призначення платежу такого платіжного доручення є неможливим. А питання уточнення інформації, вказаної у реквізиті «Призначення платежу» виконаного платіжного доручення вирішується сторонами у порядку, узгодженому між ними, без участі банку. Зазначене підтверджується листом Національного Банку України від 09.06.2011 №25-111/1438-7141 «Про заміну інформації у реквізиті «Призначення платежу», яким встановлено, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «Призначення платежу», вирішується між сторонами без участі банку.

Як встановлено судом, оскільки у призначеннях платежу відповідач вказував неіснуючий акт звірки взаємних розрахунків, позивач самостійно здійснював зарахування грошових коштів сплачених згідно відповідних платіжних доручень у погашення тієї заборгованості відповідача, яка виникла у нього за Договорами-заявками, у т.ч. за тими основна заборгованість за якими не є предметом спору у цій справі. Такі дії позивача, на переконання суду, є правильними.

Заява ТОВ «Прогрес Д.Ф.» від 06.10.2022, якою воно повідомило позивача про помилковість зазначення призначення платежу у окремих платіжних дорученнях та просило вважати правильним інше призначення платежу, судом не береться до уваги, оскільки така складена уже після зарахування грошових коштів позивачем та на момент розгляду справи судом.

Крім цього, як зазначено вище, питання уточнення інформації, вказаної у реквізиті «Призначення платежу» виконаного платіжного доручення вирішується виключно за погодженням сторін. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 19.06.2018 у справі №809/34/17. Водночас, доказів погодження такої зміни позивачем у матеріалах справи немає.

Суд також відхиляє посилання відповідача на те, що строк оплати за Договорами-заявками не настав, оскільки позивач не долучив до позову доказів надіслання та отримання відповідачем оригіналів документів (накладної АТ «Укрпошта» з описом цінного листа), а договорами взагалі не визначено оригінали яких саме документів потрібно надсилати протилежній стороні.

Так, як вбачається з актів надання послуг, які підписані представниками обох сторін та складені до кожного договору-заявки, що є предметом розгляду даної справи у них зазначено, що на момент їх складення замовник отримав усі оригінали документів згідно договорів. Відтак перебіг двадцятиденного строку розпочинається з наступного дня, що йде за днем складання конкретного акту надання послуг.

Оскільки відповідач у погоджені сторонами строки не сплатив вартості наданих послуг із перевезення за Договорами-заявками, він вважається таким, що прострочив виконання договірних зобов`язань.

Зважаючи на викладене вище, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення із відповідача 30100,00 грн. основної заборгованості є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Звернувшись до суду із позовом, позивач, окрім основної суми заборгованості, також просить стягнути із відповідача 7903,44 грн. пені; 9707,46 грн. інфляційних втрат.

Належним чином проаналізувавши вказані позовні вимоги, а також докази подані на їх підтвердження, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У пунктах 9 Договорів-заявок сторони погодили, що за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує експедитору пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день затримки оплати.

Як передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум пені та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що такі обраховані позивачем правильно, а тому підлягають стягненню із відповідача у повному обсязі, а саме у розмірі 7903,44 грн. та 9707,46 грн. відповідно.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач здійснив нарахування пені поза межами шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки заявлена до стягнення сума пені обрахована із дотриманням відповідної вимоги закону.

Що стосується вимоги про стягнення 27644,40 грн. за користування грошовими коштами, то слід зауважити, що умовами п.п. 9 Договорів-заявок передбачено, що замовник за користування грошовими коштами експедитора додатково сплачує 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Крім цього, як вже зазначалося, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що за змістом ст. 625 ЦК України 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони не мають штрафного характеру, оскільки є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.

У постанові від 03.12.2021 у справі №910/14180/18 Верховний Суд, зокрема вказав, що виходячи із свободи визначення умов договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України, сторони мають право викласти умови договору, зокрема і щодо способу обчислення процентів за користування грошовими коштами (за один день чи за календарний рік), на власний розсуд у спосіб, який є найбільш зрозумілим та прийнятним саме для них.

Положення, закріплені у ст. 625 ЦК України є диспозитивними, а тому не можуть обмежувати сторін у визначенні способу проведення розрахунку процентів залежно від їх волевиявлення (за один день чи за календарний рік), оскільки будь-який з таких способів розрахунку, враховуючи сталу та загальновідому кількість днів у календарному році, дозволяє визначити шляхом простої арифметичної дії розмір процентів за один рік (чи навпаки за один день), за наявності такої потреби при тлумаченні змісту правочину.

Враховуючи те, що кількість днів у календарному році є сталою та загальновідомою, визначений у такий погоджений сторонами спосіб (за кожен день прострочення) розмір цих процентів завжди може бути перетворений у річні проценти методом математичного розрахунку.

Визначення сторонами обчислення процентів за користування грошовими коштами у спосіб за один календарний день, а не за календарний рік, не змінює правову природу таких процентів.

Зважаючи на це, твердження відповідача про те, що пункти 9 Договорів-заявок всупереч ст. 61 Конституції України фактично передбачають двічі однакову міру відповідальності таку, як пеня є безпідставними, а тому відхиляються судом.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми відсотків за користування чужими грошовими, суд дійшов висновку, що така обрахована правильно, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Підсумовуючи все викладене вище, суд задовольняє позовні вимоги ТОВ «Намортранс» у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2481,00 грн.

Як передбачено ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У судовому засіданні представниця позивача заявила про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та зазначила про подання у подальшому документів, що підтверджують понесення позивачем витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 233, 238 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті. В такому випадку в резолютивній частині рішення суд вказує про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати.

Зважаючи на положення ст.ст. 233, 238 ГПК України, враховуючи подання представницею позивача заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, потребу у поданні доказів здійснення таких витрат ТОВ «Намортранс», а також на необхідність надання відповідачу часу для висловлення заперечень щодо заявленого розміру відповідних витрат, суд вирішив призначити судове засідання з розгляду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на 07.11.2022 на 13:00 год.

Керуючись ст.ст. 2, 12-13, 16, 42, 123-124, 126, 129, 222, 232-233, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» (79034, м. Львів, вул. Навроцького, буд. 33; код ЄДРПОУ 39006413) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Намортранс» (79024, м. Львів, вул. Промислова, буд. 50/52, офіс 624; код ЄДРПОУ 41171733) 30100,00 грн. основної заборгованості, 7903,44 грн. пені, 9707,46 грн. інфляційних втрат, 27644,40 грн. відсотків за користування грошовими коштами та 2481,00 грн. судового збору.

3. Судове засідання з розгляду заяви ТОВ «Намортранс» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначити на 07.11.2022 на 13:00 год.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повний текст рішення складено та підписано 01.11.2022.

Суддя Крупник Р.В.