Постанова

від 25.10.2022 по справі 569/16428/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2022 року

м. Рівне

Справа № 569/16428/17

Провадження № 22-ц/4815/989/22

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Хилевич С. В., Шимківа С. С.

секретар судового засідання Крижов І. С.,

учасники справи:

позивач Товариство зобмеженою відповідальністю«Ринок»,

відповідач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідача ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Власик Вікторії Яківни на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 квітня 2022 року, ухвалене у складі судді Тимощука О. Я. 18 квітня 2022 року повним текстом,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року Товариство зобмеженою відповідальністю«Ринок» (далі ТзОВ «Ринок») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,неповнолітньої ОСОБА_3 , законним представником якої є ОСОБА_2 , в якому просило:

- визнати недійсним договір дарування будівлі-кафе, площею 156,3 м.кв., за адресою АДРЕСА_1 від 01.09.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Деренько Р. І.;

- визнати недійсним договір дарування будівлі-кафе, площею 156,3 м.кв., за адресою АДРЕСА_1 від 11.04.2017 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Деренько Р. І.;

- скасувати реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 428852656101 та запис про право власності № 19923646 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності будівлі-кафе літ. «2Б-2» площею 156,3 м.кв., розташованого на АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач обгрунтував тим, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 червня 2014 року у цивільній справі № 569/1819/14-ц визнано за ОСОБА_1 право особистої власності на будівлю-кафе, пл.. 156,3 м. кв., по АДРЕСА_1 , яка знаходиться на земельній ділянці, що перебуває на праві постійного користування у ТзОВ «Ринок» на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 19.08.1998 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 169.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 569/1819/14-ц рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 червня 2014 року скасовано, в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання права особистої власності на будівлю кафе позначеному на плані літ. "2Б-2", загальною площею 156,3 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1 відмовлено.

ОСОБА_1 , набувши право власності на будівлю кафе за рішенням суду, яке в подальшому скасовано, яке незаконне, відчужила це кафе для ОСОБА_2 за договором дарування, а пізніше ОСОБА_2 подарувала це приміщення для ОСОБА_3 . Оскільки ОСОБА_1 не набула у встановленому законом порядку права власності на нерухоме майно, договори дарування, за якими воно було відчужене, є недійсними.

До участіу справі ухвалоюРівненського міськогосуду Рівненськоїобласті від27.01.2022року залученотретю особу,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідача, ОСОБА_4 .

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 квітня 2022 року позов ТзОВ «Ринок» задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування, серія та номер 1952 від 01.09.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Деренько Р.І. Визнано недійсним договір дарування, серія та номер 812 від 11.04.2017 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Деренько Р. І. В задоволенні вимог про скасування державної реєстрації прав відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, представник ОСОБА_3 адвокат Власик В. Я., подала апеляційну скаргу. В апеляції вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Зокрема, суд ухвалив рішення без участі відповідача та законного представника неповнолітньої ОСОБА_3 . Вважає, що позивачем невірно обраний спосіб захисту свого права, як землекористувача земельної ділянки. Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 462/5804/16-ц визнання договорів щодо відчуження спірного майна недійсними не матиме наслідком звільнення земельної ділянки чи усунення перешкод у користуванні нею, а тому не відновить порушеного права позивача, який не є власником майна, відчуженого за оспорюваним договором дарування. Суд визнав оспорювані правочини недійсними з підстав ч.1, 2 ст. 234 ЦК України, однак позивач на дану норму не покликався, а зазначив що відповідачі не були законними власниками нерухомого майна на час ухвалення оспорюваних договорів. Суд, визнаючи договори фіктивними, не встановив ні умислу учасників договору, ні введення в оману до або в момент укладення договору щодо фактичних обставин правочину або дійсності наміру учасників, не встановив свідомий намір не виконувати зобов`язань за договором. На час укладення оспорюваних договорів рішення Рівненського міського суду, за яким визнано право власності за ОСОБА_6 , було чинним і ніким не оспорювалось. Після укладення оспорюваних правочинів дане нерухоме майно було двічі відчужено на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_4 . Визнання недійсними договорів дарування призведе до поновлення реєстрації права власності на спірний об`єкт за попереднім власником ОСОБА_1 . Невірним є висновок суду, що на день укладення договорів відповідачі передбачали негативні наслідки для себе у разі скасування рішення суду про визнання права власності та уклали договори з метою приховування майна. ОСОБА_7 не залучена до участі у справі і дане рішення впливає на її права і інтереси. Просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відзиву не на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Дослідивши матеріали та обставини справина предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.

Судом встановлено:ТзОВ «Ринок»є постійнимкористувачем земельної ділянкизагальною площею1,83га,за адресою АДРЕСА_1 відповіднодо Державногоакту направо постійногокористування землеюсерія РВ№ 00175від 19серпня 1998року,зареєстрованого вкнизі записівдержавних актівна правопостійного користуванняземлею за№ 169, кадастровий номер 5610100000:01:026:0228.

12 серпня 2014 року на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 червня 2014 року по цивільній справі №569/1819/14-ц за ОСОБА_1 було зареєстровано право особистої власності на будівлю-кафе літ. "2Б-2", загальною площею 156,3 м. кВ., за адресою АДРЕСА_1 , номер запису 6643011.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 569/1819/14-ц рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 червня 2014 року скасовано, у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання права особистої власності на будівлю кафе відмовлено. Ухвалюючи судове рішення, суд апеляційної інстанції вказав: постійним користувачем земельної ділянки, на якій зведено будівлю кафе є ТзОВ "Ринок", що підтверджується державним актом на право постійного користування землею, серія РВ 00175, у ТзОВ "Ринок" не вилучалась частина земельної ділянки по АДРЕСА_1 для передачі ОСОБА_1 під ужезбудоване нерухомемайно і будь-якого рішення Рівненської міської ради з цього приводу позивачкою до справи не подано, відповідних погоджень товариство не надавало на передачу земельної ділянки у користування ОСОБА_1 чи інших власників цього кафе після його неодноразового відчуження. На час ухвалення оскаржуваного рішення місцевого суду 06 червня 2014 року відсутня правовапідстава норма матеріального права, для задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на самочинне будівництво спірної будівлі-кафе, тому вимоги позивачки є безпідставними, а позов таким, що не підлягає до задоволення. Постанова апеляційного суду є чинною.

01.09.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування будівлі-кафе, загальною пл. 156,3 м.кв., що знаходиться по АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Деренько Р.І.

11.04.2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування цього нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Деренько Р.І.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , укладаючи договір дарування від 01.09.2016 року № 1952, розпорядилась нерухомим майном, а саме будівлею кафе літ. "2Б-2", пл. 156,3 м.кв. (самочинним будівництвом), не будучи його законним власником, а, відповідно, і дарувальник не мав права відчужувати за договором дарування вказане майно.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд.

Відповідно до частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із частиною третьою статті 152ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною першою статті 328ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 569/1819/14-ц, яка набрала законної сили і є чинною, встановлено, що спірна будівля кафе знаходиться безпосередньо на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні ТзОВ «Ринок», у користувачачастину земельноїділянки по АДРЕСА_1 дляпередачі ОСОБА_1 під ужезбудованенерухомемайно невилучалась.З підстав, передбачених ч.3 ст.376 ЦК України, ОСОБА_8 до суду не зверталась, її право власності на самочинно збудоване нерухоме майно не може бути визнане за рішенням суду, оскільки вона здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети.

За ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Врахувавши вищевказане та норми законодавства, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що ОСОБА_8 в установленому законом порядку права власності на нерухоме майно, яке відчужене за оспорюваним договором дарування, не набула і не мала право на його відчуження. У свою чергу, в обдарованої ОСОБА_2 , до якої перейшло право власності на будівлю кафе за недійсним договором, не виникло право на відчуження цього майна для своєї дочки ОСОБА_3 .

Відповідно до частини першої статті 215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

За положеннями частини першої, другої статті 319Цивільного кодексуУкраїни власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Не будучи законними власниками нерухомого майна, відповідачі не мали права на вчинення оспорюваних договорів дарування.

За наведених обставин, апеляційний суд приходить до переконання про те, що оскаржуване рішення постановлене місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційні скарги не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвокатаВласик ВікторіїЯківнизалишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18квітня 2022рокузалишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 жовтня 2022 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Хилевич С. В.

Шимків С. С.