Рішення

від 31.10.2022 по справі 380/13393/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2022 року

справа №380/13393/22

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області до Головного управління Держпраці у Львівській області про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області (місцезнаходження: 79029, м. Львіа, вул. Героїв УПА, 73, корпус 8, код ЄДРПОУ 41322361) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (місцезнаходження: 79005, м. Львів, пл.Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 39778297), в якому просить суд стягнути з Головного управління Держпраці у Львівській області на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області (ЄДРПОУ 41837618, рахунок N UA738999980000355489000113002 в ДКСУ м. Київ, МФО 899998, код платежу 50030400) заборгованість зі сплати капіталізованих платежів у сумі 517349,52 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що відповідно до ст.11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» одним із джерел формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Враховуючи, що відповідач вніс до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про ліквідацію вказаного підприємства, позивач, здійснивши розрахунок потреби в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілими на виробництві, що складає 517349,52 грн. просить стягнути з відповідача спірну суму в примусовому порядку.

Ухвалою від 03.10.2022 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву. Зазначив, що Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 №14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» (надалі - постанова №14) постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком 1. Згідно з переліком територіальних органів Державної служби з питань праці, що ліквідуються, який є додатком №1 до Постанови №14 ліквідовується, зокрема, Головне управління Держпраці у Львівській області. 21.01.2022 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи - Головного управління Держпраці у Львівській області у зв`язку з ліквідацією. За змістом частини 3 статті 209 Господарського кодексу України суб`єктом банкрутства може бути лише суб`єкт підприємницької діяльності.Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що Порядок №968 встановлює умови ліквідаційної процедури боржників юридичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності та не поширюється на процедуру ліквідації юридичних осіб, які не здійснюють такої діяльності.Головне управління Держпраці у Львівській області не є суб`єктом підприємницької діяльності, його фінансування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Враховуючи наведене, вважає, що Порядок №968 не може бути застосований до спірних правовідносин. Крім того, на думку відповідача, Управління є органом публічної влади, а відтак його ліквідація пов`язана з передачею відповідних функцій іншій особі публічного права. Ліквідація Управління не пов`язана з його банкрутством, а зумовлена Постановою № 14, тому здійснюється внаслідок втрати повноважень у зв`язку з їх передачею іншому органу державної влади.Тому вважає, що Порядок № 968, на який посилається позивач і на підставі якого, на його думку, необхідно стягнути капіталізовані платежі, не може бути застосований до спірних правовідносин. З огляду на наведене просить відмовити у задоволенні позову.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Суд встановив таке.

Головне управління Держпраці України у Львівській області (код ЄДРПОУ 39778297) зареєстровано, як платник страхових внесків і загальнообов`язкове державне соціальне страхування у Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області в особі Львівського відділення управління виконавчої дирекції ФСС України у Львівській області.

17.10.2001 з ОСОБА_1 , начальником Територіального управління Держнаглядохоронпраці по Львівській області, правонаступником якого є Головне управління Держпраці України у Львівській області, стався нещасний випадок на виробництві, що підтверджується актом Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області від 18.07.2003 №1. В результаті ушкодження здоров`я висновком МСЕК від 29.09.2016 серія 10 ААА №257370, ОСОБА_1 встановлено 40% втрати працездатності від трудового каліцтва.

Позивачем проводяться страхові виплати пов`язані з нещасним випадком на виробництві ОСОБА_1 (постанова від 29.03.2021 №46022/448292/90137/43).

Суд встановив, що 21.01.2022 позивач отримав відомості від державного реєстратора стосовно внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про рішення засновника (учасників) або уповноваженого ним органу щодо припинення Головного управління Держпраці у Львівській області в результаті його ліквідації.

Згідно з п.8 Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №986 (далі - Порядок №986), суми капіталізованих платежів відповідно до зазначених кредиторських вимог у випадках ліквідації страхувальника перераховуються робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому страхувальник перебуває на обліку.

На виконання вимог Постанови №986, позивач провів розрахунок суми капіталізованих платежів, що підлягає стягненню з Головного управління Держпраці у Львівській області та становить 517349,52 грн.

17.03.2022 листом №10-14-726 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області направило Голові ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Львівській області Прокопяку М. заяву, в якій просив визнати та сплатити грошові вимоги капіталізованих платежів в розмірі 517349,52грн.

Відповідач надав відповідь від 19.08.2022, у якій зазначив про відсутність підстав для задоволення заяви про визнання кредиторських вимог у зв`язку з тим, що ліквідація ГУ Держпраці у Львівській області не є підставою для капіталізації страхових платежів для подальшої виплати потерпілому ОСОБА_1 , оскільки функції зі сплати страхових внесків переходять до створеного Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

На час прийняття рішення у цій справі підтверджуючих документів щодо сплати сум спірних капіталізованих платежів від відповідача до суду не надійшло, у зв`язку з цим позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 1105-XIV).

Основними принципами страхування від нещасного випадку є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов`язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян суб`єктів підприємницької діяльності.

Приписами ст.1 Закону №1105-XIV визначено, що страхові внески - це кошти відрахувань на окремі види загальнообов`язкового державного соціального страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», кошти, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; страхові кошти - акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом.

Відповідно до положень ч. 4 Закону №1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Згідно із п.5 ч.1 ст.11 Закону України №1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є, зокрема, капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Приписами ч. 2 ст.15 Закону №1105-XIV визначено, що роботодавець як страхувальник зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом; інформувати про кожний нещасний випадок або професійне захворювання на підприємстві; повернути Фонду суму виплаченого матеріального забезпечення та вартість наданих соціальних послуг потерпілому на виробництві у разі невиконання своїх зобов`язань щодо сплати страхових внесків.

Відповідно до положень ст.35 Закону № 1105-XIV страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Згідно положень ст.36 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов`язань перед потерпілим.

Страхові виплати складаються із: страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Відповідно до приписів ч.7 ст.42 Закону №1105-XIV у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 2 Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №986 у цьому Порядку термін «капіталізація платежів» означає визначення суми грошових зобов`язань страхувальника у випадку його ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством), що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам, які належить сплатити до Фонду соціального страхування України для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Відповідно до п.3 Порядку №986 капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.

Приписами п.4 Порядку №986 визначено, що капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними у статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення, та обчислюється щодо кожного платежу таким чином, зокрема, щомісячні страхові виплати втраченого заробітку - з урахуванням середньомісячного заробітку та ступеня втрати професійної працездатності.

Положеннями п.п.6-8 Порядку №986 передбачено, що капіталізація платежів для забезпечення витрат на одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого проводиться у розмірах, що встановлюються відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Нарахування такої виплати здійснюється на підставі висновку лікувального закладу щодо можливості настання стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого. Капіталізація платежів включає заборгованість страхувальника з виплат, пов`язаних із його зобов`язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю або здоров`ю застрахованої особи, а саме суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат на догляд за потерпілим і виплат за листками непрацездатності. У кредиторських вимогах Фонду соціального страхування України до страхувальника, щодо якого розпочато ліквідацію, зазначається сума грошових зобов`язань, обчислена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації. Суми капіталізованих платежів відповідно до зазначених кредиторських вимог у випадках ліквідації страхувальника перераховуються робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому страхувальник перебуває на обліку.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що вони можуть бути застосовані до підприємств, які ліквідовано без правонаступника.

Відповідно до статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявленім кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Статтею 111 Цивільного кодексу України передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

Згідно з частиною 9 статті 111 Цивільного кодексу України виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 1 статті 112 Цивільного кодексу України визначено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Згідно з вимогами статті 1205 Цивільного кодексу України у разі припинення юридичної особи, зобов`язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників.

У цьому разі вимоги про відшкодування шкоди пред`являються до її правонаступників.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що капіталізація платежів здійснюється у всіх випадках ліквідації юридичної особи, а не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута.

Вказана позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 30.03.2021 року по справі № 420/4823/20.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що на момент розгляду справи капіталізовані платежі в сумі 517349,52 грн. відповідачем не сплачені, доказів зворотного суду надано не було.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої суми капіталізованих платежів у розмірі 517349,52грн. є правомірними та обґрунтованими.

Згідно з ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи наведене, витрати позивача - суб`єкта владних повноважень зі сплати судового збору за звернення до суду із даним позовом із відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

адміністративний позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області (місцезнаходження: 79029, м. Львіа, вул. Героїв УПА, 73, корпус 8, код ЄДРПОУ 41322361) до Головного управління Держпраці у Львівській області (місцезнаходження: 79005, м. Львів, пл.Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 39778297) про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Львівській області (місцезнаходження: 79005, м. Львів, пл.Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 39778297) на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області (ЄДРПОУ 41837618, рахунок №UA738999980000355489000113002 в ДКСУ м.Київ, МФО 899998, код платежу 50030400) заборгованість зі сплати капіталізованих платежів у сумі 517349(п`ятсот сімнадцять тисяч триста сорок дев`ять)грн. 52коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЛунь З.І.