Ухвала

від 25.10.2022 по справі 757/59060/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/59060/21-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Ільєвої Т.Г.

при секретарі судових засідань - Ємець Д.О.

за участю:

позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника позивача - Діхтяренко О.М.

представника відповідача - Пухальської І.С.

представника третьої особи - Кметик В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Діхтяренко О.М. про призначення почеркознавчої експертизи у справі №757/59060/21-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Адвокатського об`єднання «ДЕ ЛЕГЕ ЛАТА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: ОСОБА_5 про визнання недійсним договору про надання правничої допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Адвокатського об`єднання «ДЕ ЛЕГЕ ЛАТА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: ОСОБА_5 про визнання недійсним договору про надання правничої допомоги.

Так, в рамках розгляду даної справи представником позивачів було повторно подано клопотання про призначення експертизи, в обґрунтування якого зазначено, що у позивача виникли сумніви, що спірний договір про надання правової допомоги підписаний саме ОСОБА_5 у розділі 8, а тому просить суд призначити почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити судовим експертам Київського науково-дослідного інститут судових експертиз Міністерства юстиції України.

Позивачі та адвокат Діхтяренко О.М. в судовому засіданні підтримали клопотання та просили задовольнити його.

Представник відповідача зазначила, що заперечує щодо задоволення клопотання, оскільки підпис від імені ОСОБА_5 на Договорі про надання правничої допомоги від 20.09.2020 з АО «Де Леге Лата», виконаний саме ним.

Окрім цього, до суду направлено заяву від ОСОБА_5 , в якій останій стверджує, що договір підписаний саме ним та не є скасованим.

Представник третьої особи заперечував щодо задоволення клопотання, оскільки до матеріалів справи долучена копія заяви ОСОБА_5 від 23.11.2021, яка є нотаріально завіреною та представником долучено копію висновку експертизи від 15.02.2021, якою встановлено, що договір підписаний ОСОБА_5 .

Нормами статей 12, 13 ЦПК України визначено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для зясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Для з`ясування обставин, що мають значення для даної справи, з метою вирішення спору та винесення законного і обґрунтованого рішення, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Згідно з положеннями ст. 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров`я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Відповідно до ч.1 ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Відповідно ч.3 ст.103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.

Відповідно до п. п. 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.97 року N 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" звернута увага судів на необхідність суворого додержання вимог закону при призначенні судових експертиз та використанні їх висновків. Вказано на неприпустимість призначення експертизи у випадках, коли з`ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду.

Таким чином, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Виходячи з наведеного, дослідивши позовну заяву, клопотання про призначення експертизи, суд дійшов висновку про відсутність достатніх обґрунтованих підстав для призначення експертизи у справі, оскільки в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_5 , який стверджує, що саме ним підписаний договір про надання правничої допомоги від 20.09.2020.

Таким чином, на думку суду, повторно подане клопотання не свідчить про те, що станом на момент його розгляду є обєктивні підстави для призначення експертизи.

Окрім цього, суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Відповідно до принципу 2 Рекомендацій № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів цивільного судочинства, спрямованих на вдосконалення функціонування правосуддя, ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи на 367 засіданні заступників міністрів 28 лютого 1984 року, коли в ході судового провадження сторона поводиться недобросовісно і явно зловживає процедурою з очевидною метою затягти провадження, суд має бути наділений повноваженнями або невідкладно винести рішення по суті справи, або застосувати санкції, такі як накладення штрафу, відшкодування завданих збитків або позбавлення права на процесуальну дію; в особливих випадках суд має бути у змозі стягнути судові витрати з адвоката.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Зацікавлена особа має лише демонструвати належне виконання всіх процесуальних заходів, які її стосуються з метою запобігання затримок, і отримання доступу до заходів національного законодавства щодо скорочення проваджень (рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07 липня 1989 року, заява № 11681/85, § 35).

Аналогічно ЄСПЛ, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).

За приписами пункту 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відтак, клопотання не підлягає задоволенню, оскільки, на думку суду, є необгрунтованим та спрямованим на затягування строків розгляду справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 103, 252, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Діхтяренко О.М. про призначення почеркознавчої експертизи у справі №757/59060/21-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Адвокатського об`єднання «ДЕ ЛЕГЕ ЛАТА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: ОСОБА_5 про визнання недійсним договору про надання правничої допомоги - відмовити.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлений 28.10.2022.

Суддя Т.Г. Ільєва