Постанова

від 04.05.2023 по справі 757/59060/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції Ільєва Т.Г.

Єдиний унікальний номер справи № 757/59060/21

Апеляційне провадження №22-ц/824/5410/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Савченка С.І., Ігнатченко Н.В.

секретар - Олешко Л.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Печерськог районного суду м. Києва від 06 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Адвокатського об`єднання «ДЕ ЛЕГЕ ЛАТА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про надання правничої допомоги.

Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, -

В с т а н о в и в :

У липні 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява до Адвокатського об`єднання «ДЕ ЛЕГЕ ЛАТА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про надання правничої допомоги.

Позивачі в обґрунтування своїх позовних вимог зазначили, що 19 жовтня 2020 року Адвокатське об`єднання «Де Леге Лата», в особі керуючого партнера Марфіна Віталія Вікторовича, діючи в інтересах ОСОБА_3 , звернулось до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про припинення ними права користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_3 та виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 з вказаної квартири.

В даній позовній заяві Адвокатське об`єднання «Де Леге Лата» зазначає, що згідно з договором про надання правничої допомоги від 20 вересня 2020 року, останнім надається правнича допомога щодо представництва та захисту прав і законних інтересів громадянина ОСОБА_3 .

Відповідно до договору про надання правничої допомоги від 20 вересня 2020 року, укладеного між Адвокатським об єднанням «Де Леге Лата» та нібито громадянином ОСОБА_3 , на думку позивачів підпис особи в розділі 8 даного договору не відповідає дійсному підпису ОСОБА_3 .

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є членами сім`ї ОСОБА_3 , які постійно проживали і проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зазначає позивачка ОСОБА_1 , за час спільного проживання з ОСОБА_3 , вона достеменно вивчила підпис свого колишнього чоловіка, зберігає у себе документи підписані ним та стверджує, що підпис в розділі 8 даного договору не відповідає дійсному підпису ОСОБА_3 .

Якщо ідентифікувати підпис ОСОБА_3 в його паспорті та інших документах, які підписані ним, то підпис в розділі 8 даного договору не відповідає дійсному підпису ОСОБА_3 .

Крім того позивачка звертає увагу, що ОСОБА_3 є гарним батьком для своїх синів - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . ОСОБА_3 проводив вісь вільний час з дітьми, приймав участь у їхньому розвитку та вихованні, оплачував їхнє навчання.

З початку вересня 2020 року та до цього часу ОСОБА_3 не виходить на зв`язок ні з дітьми, ні з колишньою дружиною, ні з родичами та друзями.

Протягом року ОСОБА_3 розшукують різні незнайомі для позивачів люди, зв`язку з ним немає, місце знаходження його невідоме.

Все нерухоме майно та компанії, які належали ОСОБА_3 ,крім квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час належать іншим людям.

Позивачем ОСОБА_2 , який є сином ОСОБА_3 , подано до ГУ НП у Закарпатській області заяву про зникнення його батька.

Тому, враховуючи те, що ОСОБА_3 знаходиться в розшуку та на сьогоднішній день відсутня будь-яка інформація про його життєдіяльність, договір про надання правничої допомоги від 20 вересня 2020 року на думку позивачів підписаний іншою особою, а не самим ОСОБА_3 .

При цьому, дії Адвокатського об`єднання «Де Леге Лата» здійснюються з метою виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а в подальшому продажу цієї квартири від імені ОСОБА_3 з ціллю отримання доходу.

Таким чином, позивачі вважають, що підпис на договорі про надання правничої допомоги від 20 вересня 2020 року , здійснений іншою особою, а не самим ОСОБА_3 , тому на сьогоднішній день відсутні наміри та волевиявлення ОСОБА_3 щодо представництва Адвокатським об`єднанням «Де Леге Лата» його інтересів в судах та інших інстанціях, втому числі подання та підписання позовів від імені ОСОБА_3 .

З врахуванням зазначеного, позивачі просять суд:

- визнати недійсним договір про надання правничої допомоги від 20 вересня 2020 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Де Леге Лата» та громадянином ОСОБА_3 ;

- стягнути з відповідача на користь позивачів судовий збір у розмірі 908 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 26 300 грн.

Відповідач направив до суду відзив на позовну заяву, в якому не визнає позовні вимоги повністю. Вважає, що заявлені позивачами позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях позивачів щодо дійсних обставин.

Зазначено, що позивачі оспорюють договір, який жодним із них особисто не укладався та вказаний договір не впливає жодним чином і на їхні права та обов`язки.

Оспорюваний договір укладено між АО «Де Леге Лата» та ОСОБА_3 , з метою представництва та захисту прав і законних інтересів останнього в судових органах. Вказаний договір підписано особисто ОСОБА_3 , на підтвердження чого ним особисто складено 23 листопада 2021 року відповідну заяву, справжність підпису на якій посвідчено приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Гуледзе А.Г.

Щодо твердження позивачів, що на підставі даного договору АО «Де Леге Лата» здійснюються дії «з метою виселення ОСОБА_1 та синів ОСОБА_3 - ОСОБА_2 і ОСОБА_4 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а в подальшому продажу цієї квартири від імені ОСОБА_3 з ціллю отримання доходу», то вони не відповідають дійсності.

Оспорюваний договір ОСОБА_3 укладав, з метою наділення адвокатів даного об`єднання правом професійно представляти його права і законні інтереси в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах дізнання, досудового розслідування, в прокуратурі та судових інстанціях. Даний договір спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків виключно для сторін, які його уклали. На підставі оспорюваного договору ОСОБА_3 уповноважив адвокатів АО «Де Леге Лата» діяти у його інтересах та здійснювати захист його прав у справах, що знаходяться в провадженні судів, зокрема, і у справі № 757/45618/20-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, та їх виселення.

З огляду на викладене вище, відповідач вважає, що оскільки оскаржуваний договір жодним чином не спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків позивачів, то у них, відповідно, відсутнє суб`єктивне право про захист якого вони звернулася до суду у вказаній справі.

З врахуванням зазначених обставин справи, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 14 липня 2022 року подали письмові пояснення по справі, в яких зазначено, що вони вважають, що кожен має право звернутись за захистом свого цивільного права.

У поясненнях зазначили, що на підставі оспорюваного договору про надання правничої допомоги відповідач набув повноважень представляти ОСОБА_3 , зокрема, у загальних місцевих судах. На здійснення зазначених повноважень у жовтні 2020 року ОСОБА_7 , так званий «керуючий партнер АО ДЕ ЛЕГЕ ЛАТА», пред`явив до них ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ) позов про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, та їх виселення (справа № 757/45618/20-ц).

Усі заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань були підписані ОСОБА_7 та іншими адвокатами АО «ДЕ ЛЕГЕ ЛАТА» на підставі повноважень, відповідно до оспорюваного договору.

Оскільки АО «ДЕ ЛЕГЕ ЛАТА» використовує оспорюваний договір для представництва інтересів ОСОБА_3 у справі щодо оспорювання нашого цивільного права користування житлом, позивачі вважають що вони є зацікавленими особами, які мають право оскаржити дійсність зазначеного договору.

З огляду на вказане, на думку позивачів підроблення підпису на договорі свідчить про відсутність у відповідної сторони волевиявлення на укладення договору, і, що має наслідком визнання такого договору недійсним через порушення положень статті 203 ЦК України (постанова КЦС ВС від 11 червня 2020 року у справі № 141/875/17-ц; постанова КЦС ВС від 19 травня 2020 року у справі № 624/600/16-ц; постанова КЦС ВС від 3 липня 2019року у справі № 201/13235/15-ц).

Щодо заяви відповідача, поданої ним до відзиву, у якій ОСОБА_3 зазначає, що саме він підписував оспорюваний договір, позивачі зазначають, що у них є обґрунтовані побоювання щодо достовірності зазначеного документа.

Позивачка ОСОБА_1 вказує , що виклад думок, граматичні, стилістичні та пунктуаційні помилки у заяві , свідчать про те ,що заяву писав не ОСОБА_3 . При цьому вказує,що ОСОБА_3 здобув дві вищі освіти і чудово володіє українською мовою, натомість текст заяви складений особою, яка володіє українською досить посередньо.

По-друге, підпис на документі відрізняється від підпису на оспорюваному договорі та інших документах, які надали позивачі . Особливо слід звернути увагу на те, що підпис у паспорті громадянина України ОСОБА_3 сильно відрізняється від підпису на оспорюваному договорі.

По-третє, якщо б ОСОБА_3 дійсно підписував оспорюваний договір, на думку позивачки він міг би зателефонувати їй , і поставити до відома про свої дії .

Крім того , у поясненнях зазначено , що людина, щодо якої звертаються із заявами про зникнення безвісти до органів правопорядку та договори якої оспорюють буде намагатись якомога швидше повідомити про своє існування. Проте, цього не відбулось. Станом на сьогодні позивачам не відоме місце перебування ОСОБА_3 . Жодних процесуальних документів він особисто не підписував та у судових засіданнях участі не брав.

Додатково 22 липня 2022 року надійшли письмові пояснення від представника позивачів, в яких зазначено, що є сумніви щодо підпису ОСОБА_3 у оспорюваному договорі та відповідачем не надно належних доказів на спротування зазначеного.

В подальшому, 25 жовтня 2022 року позивачами були подані письмові пояснення. У поясненнях висловлені сумніви щодо підписання ОСОБА_3 заяви про те, що підпис здійснений саме ним , з огляду на те ,що ОСОБА_3 живе за межами України. Також, вказали, що з висновками експерта,які надані відповідачем вони не погоджуються.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 грудня 2022 року у задоволенні відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. В апеляційній скарзі зазначили, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для вирішення справи. Так, суд не взяв до уваги докази надані позивачами щодо обставин укладення договору.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить у задоволенні скарги відмовити, зазначає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а доводи скарги безпідставними.

Подані позивачами клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи та виклик експерта у судове засідання апеляційним судом залишені без задоволення.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 04 травня 2023 року. Апелянти та представники відповідача приймали у часть в розгляді справи в суді апеляційної інстанції .

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що всі учасники справи були належним чином повідомені про день та час розгляду справи, заяв клопотань про відкладення суду не направляли, відсутуні підстави вважати причини їх неявки поважними.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що між Адвокатським об`єднанням «ДЕ ЛЕГЕ ЛАТА» та ОСОБА_3 20 вересня 2020 року укладено договір про надання правничої допомоги.

Даним договором адвокатське об`єднання було уповноважене здійснювати представництво інтересів ОСОБА_3 , а пунктом 3.1. чітко визначені повноваження адвокатів.

На підтвердження уповноваження адвокатів на представництво інтересів, ОСОБА_3 надав заяву, яка посвідчена приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Гуледза А.Г, 23 листопада 2021 року (т.1 а.с. 78-79).

У заяві зазначено, що ОСОБА_3 засвідчує , що він особисто уповноважив на представництво його інтересів у судах різних інстанцій, адвоката Кметика В.С. та адвокатів АО «ДЕ ЛЕГЕ ЛАТА» про, що ним особисто підписано договори про надання правової (правничої) допомоги від 04 вересня 2020 року та від 20 вересня 2020 року.

Окрім цього, ОСОБА_3 просив не розглядати питання про його розшук, або зникнення безвісти, оскільки такі відомості є неправдими та порушують його права на приватне життя та свободу пересування .

Відповідно до висновку експерта від 15 лютого 2022 року №СЕ-19/120-22/1480-ПЧ, підпис від імені ОСОБА_3 під банківськими реквізитами АО «ДЕ ЛЕГЕ ЛАТА» у примірнику Договору про надання правової допомоги від 20 вересня 2020 року та підпис від імені ОСОБА_3 та рукописний текст « ОСОБА_3 » у графі «Клієнт» у примірнику Договору про надання правової допомоги від 04 вересня 2020 року з позначкою «2-ориг.», виконані ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

За приписами п. 4 ст. 1, ч. ч. 3, 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Варто вказати, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

У частині четвертій статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (частини перша, друга статті 64 ЦПК України).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частини перша-друга статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це узгоджється із висновками, що містяться в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 лютого 2021 року справа № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року справа № 910/8357/18.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З аналізу норми ч. 1 ст. 215 ЦК України можна дійти висновку, що законодавець чітко окреслив коло осіб, які можуть заявляти позов про визнання правочину недійсним у зв`язку з недодержанням вимог, встановлених ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: сторона правочину або сторони.

Разом з тим, законодавець відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України передбачає право «іншої заінтересованої особи» визнавати в судовому порядку недійсним договір, але така особа повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Аналізі системних питань судової практики, що виникають при застосуванні судами рекомендаційних роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (Лист від 01 січня 2017 року , у розділі 7 «Визначення заінтересованості в разі пред`явлення позову про недійсність правочину в контексті ч. З ст. 215 ЦК України (пункти 5, 15, 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9) зазначив наступний висновок: «Отже, вказівка в ч. 3 ст. 215 ЦК на те, що правочин може бути визнаний судом недійсним не лише за позовом однієї із сторін договору, а й за позовом заінтересованої особи, стосується тих випадків, коли заінтересована особа домагається відновлення порушеного договором її права, не вимагаючи повернення їй переданого на виконання цього договору майна, а вимагаючи повернути сторони договору до первісного стану»

Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У Постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справи про визнання правочинів недійсними», роз`яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом вказаної норми особа, яка вважає, що її право порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (Цивільний Кодекс чи інший акт цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відсутність порушеного права , чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, способам ,визначеним законодавством є підставою для відмови у позові.

Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Підставою недійсності правочину у відповідності до ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд встановив, і встановлені обставини відповідають наявним у матеріалах справи доказам, зокрема, що ОСОБА_3 визнав, що підписував договір про надання правової допомоги, з метою представлення його інтересів в судах у справах, в тому числі із позивачами. Даний договір відповідно до вимог діючого законодавства може впливати лише на права ОСОБА_3 , а не як на права позивачів, оскільки адвокати діють в інтересах третьої особи, з метою захисту його прав. Доказів ,які б спростували вказані обставини позивачі суду не надали.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 81 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Посилання позивачів на підтвердження доводів щодо порушенням їх прав на справу про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням, та їх виселення(справа № 757/ 45618/20-ц) , де адвокати представляють інтереси ОСОБА_3 суд першої інстанції правильно визнав безпідставним, оскільки такі посилання свідчать про незгоду позивачів з вказаним рішенняим . Порядок оскарження рішень визначений ЦПК України .

Слід зауважити, що позивачі скористались своїм правом оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 червня 2021 року, і постановою Київського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року їх скарга задоволена, а рішення суду першої інстанції скасовано, і ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову .

З урахуванням вимог ч.3 ст. 215 ЦК України та вимог заявлених позивачами, висновок суду першої інстанції, що позивачі не надали суду належних і допустимих доказів щодо порушенням їх прав укладенням договору між ОСОБА_3 та АО «Де ЛЕГЕ ЛАТА» 20 вересня 2020 року і що задоволення викладеної в позові вимоги позивачів призведе до ефективного захисту їх прав чи інтересів є цілком обгрунтованим , а тому висновок що правові підстави для задоволення позову відсутні є правильним .

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Інші доводи, які наведені представником відповідачів та третіх осіб в межах наданих доказів, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає рішення законним та обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України, суд,-

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 08 травня 2023 року.

Головуючий:

Судді: