Ухвала

від 27.10.2022 по справі 758/8931/18

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/8931/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2022 року місто Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальної аварійно-рятувальної служби «Київська служба порятунку», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальність «Авіста Аіста Лігал Консалтинг» про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2018 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (відповідач-1), КАРС «Київська служба порятунку» (відповідач-2), в якому просив визнати, починаючи з 29.12.2017р., за ним право власності на посудину ємністю 10 м. куб., заводський №1604; посудину ємністю 10 м.куб., заводський №334; скраплений газ в кількості 3925 літрів, що були вилучені 31.03.2017р. представниками Комунальної аварійно-рятувальної служби «Київська служба порятунку» на підставі доручень від 02.02.2017р. № 064-926 та від 01.03.2017р. № 064-1899 Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища від ТОВ «АТУМ-2003».

Провадження у справ відкрито ухвалою від 13.07.2018 року за призначенням судового розгляд в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 13.07.2018 р. було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено та зобов`язано КАРС «Київська служба порятунку» передати: посудину ємністю 10 м. куб., заводський № 160; посудину ємністю 10 м. куб., заводський № 334; скраплений газ в кількості 3925 літрів на зберігання до ТОВ «Пропан-Сервіс». Зобов`язано ОСОБА_1 відшкодувати ТОВ «Пропан-Сервіс» витрати, які пов`язані зі зберіганням спірного майна.

Ухвалою від 10.09.2018 р. відмовлено представнику відповідача-2 Комунальної аварійно-рятувальної служи «Київська служба порятунку» у роз`ясненні ухвали Подільського районного суду м. Києва від 13.07.2018р. про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою від 12.09.2018 за клопотанням представника відповідача-2 розгляд справи призначений за правилами загального позовного провадження.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року апеляційну скаргу Комунальної аварійно-рятувальної служби «Київська служба порятунку» задоволено частково, ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13 липня 2018 року про забезпечення позову скасовано та постановлено нову, якою відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зобов`язання Комунальної аварійно-рятувальної служби «Київська служба порятунку» передати: посудину ємністю 10 м. куб., заводський № 160; посудину ємністю 10 м. куб., заводський № 334; скраплений газ в кількості 3925 літрів на зберігання до ТОВ «Пропан-Сервіс», зобов`язання ОСОБА_1 відшкодувати ТОВ «Пропан-Сервіс» витрати, які пов`язані із зберіганням спірного майна.

Ухвалою Верховного Суду від 21.03.2019 р. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунальної аварійно-рятувальної служби «Київська служба порятунку», третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Авіста Аіста Лігал Консалтинг» про визнання права власності на рухоме майно та витребувана вищевказана цивільна справа з районного суду до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 01.12.2019 р. закрито касаційне провадження у справі № 758/8931/18 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Комунальної аварійно-рятувальної служби «Київська служба порятунку», третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Авіста Аіста Лігал Консалтинг» про визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року.

Представником відповідача-1 був поданий відзив на позов, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість.

Представником відповідача-2 також подано відзив, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість.

Відповідь на відзив стороною позивача не подавалась.

В підготовчому засіданні 30.08.2021 р. протокольною ухвалою закрито підготовче провадження з призначенням судового розгляду справи.

В судове засідання позивач повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог закону, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надано.

Представник відповідача-1 - Ходорович О.М. до початку судового засідання подав заяву, в якій просив залишити вищевказаний позов без розгляду в зв`язку з повторною неявкою позивача та вирішити дане питання за його відсутності.

Представник відповідача-2 - адвокат Суткович М.А. до початку судового засідання подала заяву, в якій просила залишити вищевказаний позов без розгляду в зв`язку з повторною неявкою позивача та вирішити дане питання без її участі.

Третя особа, будучи у встановленому законом порядку повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, заяв по суті справи та з процесуальних питань не подавала.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Приписами частини 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

Водночас положення пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України повинні враховуватись у системному та логічному зв`язку із положенням статі 223 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини 2 статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина 5 статті 223 ЦПК України).

При цьому законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду з правом на компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (частина 5 статті 142 ЦПК України), а для позивача - це право на повторне звернення до суду з таким самим позовом (частина 2 статті 257 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду в разі неможливості розгляду справи за відсутності позивача.

Відповідно до ст.2 ч.1, 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №310/12817/13 від 22 травня 2019 року, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (постанова Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 359/7882/19).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, будучи у встановленому законом порядку повідомленим про час та місце розгляду справи, в судові засідання, призначені на 18.05.2022 р. та 27.10.2022 р., що є повторністю, не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, явку свого представника не забезпечував, заяву про відкладення розгляду справи не подавав та/або заяву про розгляд справи за його відсутності не подавав.

Відповідно до ст.43 ч.2 п.2 ЦПК України позивач, як учасник справи, зобов`язаний сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до ст.44 ч.1 ЦПК України позивач, як учасник судового процесу, повинен добросовісно користуватись процесуальними правами та не зловживати ними.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ст.131 ч.3 ЦПК України позивач, як учасник справи, зобов`язаний повідомляти суд про причини своєї неявки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в установленому законом порядку повідомлявся за адресою та телефоном, зазначеними ним в позові, заяв про зміну адреси для листування або повідомлення за іншим номером телефону не подавав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 р. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи, або виконанням рішення, ухваленого на користь особи. Недотримання строків розгляду цивільних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Відтак, суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №757/23967/13-ц.

Як вбачається з матеріалів, справа вже тривалий час перебуває в провадженні суду, але позивач, звернувшись до суду з вищевказаним позовом, жодного разу не з`явився до суду (зокрема і після повернення справи з Верховного Суду в грудні 2020 р.) ані в підготовчі засідання, ані в судові засідання, рухом справи не цікавився. Між тим, вся інформація для позивача щодо справи за його позовом є відкритою та міститься на сайті «Судова влада України». При цьому в підготовчі засідання та в судові засідання з`являлась сторона відповідача.

Відповідно до ст.12 ч.4 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на те, що позивачем, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, було допущено повторність (друга підряд) неявки в судове засідання, а заява про розгляд справи за відсутності позивачем не подана і неявка позивача перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність залишення вищевказаного позову без розгляду на підставі ст.257 ч.1 п.3 ЦПК України в зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання.

Залишення позову без розгляду не позбавляє позивача права повторного звернення до суду для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів в установленому законом порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.257 ч.1 п.3, 258-260, 261, 353 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальної аварійно-рятувальної служби «Київська служба порятунку», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальність «Авіста Аіста Лігал Консалтинг» про визнання права власності - залишити без розгляду.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду з подачею апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала складена 27.10.2022 р.

СуддяН. М. Ларіонова