Ухвала

від 02.11.2022 по справі 904/2192/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

02.11.2022 року м. Дніпро Справа № 904/2192/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

розглянувши матеріали апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр Оланво" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2022р. ( суддя Фещенко Ю.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 23.09.2022р.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр Оланво" (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон-Пласт" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за надані послуги у загальному розмірі 279 029 грн. 40 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр Оланво" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон-Пласт" заборгованість за надані послуги у загальному розмірі 279 029 грн. 40 коп.. Ціна позову складається з наступних сум: 224 400 грн. 00 коп. - основний борг; 47 842 грн. 08 коп. - інфляційні втрати; 6 787 грн. 32 коп. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2022р. позовні вимоги задоволено частково - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон-Пласт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр Оланво" 19 000 грн. 00 коп. - основного боргу та 285 грн. 00 коп. частину витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр Оланво", в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2022р. в частині відмови в позовних вимогах у розмірі 260 030,00 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі апелянт також просить суд поновити строк на подання апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.05.2022р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді Орєшкіна Е.В., Антонік С.Г..

Перевіривши матеріали апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає за необхідне залишити її без руху, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Частиною 2 ст.123 ГПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Законом України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. п. 7 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно абзацу 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць, у розмірі 2481 гривня.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовною заявою, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4 185 грн. 45 коп.

Частиною 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Відповідно до п. 2.4. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на дату подання апеляційної скарги) за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Отже, з викладеного вбачається, що розрахунок судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду здійснюється залежно від того, в якій частині апелянт не погоджується з прийнятим рішенням.

Так, апелянт не згоден з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2022р. у справі № 904/2191/22 в частині відмови в позовних вимогах, у розмірі 260 030 грн. 00 коп.

Відтак, виходячи із опорюваної апелянтом суми у розмірі 260 030 грн. 00 коп., при поданні позову в цій частині ставка судового збору складала 3 900,45 грн..

Отже, апелянт, оскаржуючи судове рішення в апеляційному порядку має сплатити 5 850,67 грн. ( 3 900,45 грн. х 150%).

Скаржником при поданні апеляційної скарги не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

За приписами ч. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

Зважаючи на викладене, апелянту надається право протягом встановленого судом строку усунути недоліки апеляційної скарги та надати докази сплати судового збору, у сумі 5 850,67 грн..

Крім того, відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.

Отже, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ч. 2 ст. 256 ГПК України. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 256 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

При цьому, ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Таким чином, у кожному випадку, суд, з врахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

В обґрунтування поважності причин пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2022р. скаржник, посилається на те, що повний текст оскаржуваного рішенни ним отримано лише 07.10.2022р.

Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, та перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено 23.09.2022р., повний текст рішення складено 23.09.2022р., отже останнім днем строку подання апеляційної скарги є 13.10.2022р..

Апеляційну скаргу подано до Господарського суду Дніпропетровської області 24.10.2022р., про що свідчить відповідна відмітка на першому аркуші апеляційної скарги.

Отже, апеляційна скарга подана з пропуском процесуального строку для її подання, встановленого ч. 1 ст. 256 ГПК України.

Судом апеляційної інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 14.09.2022р., телефонограмою, суд першої інстанції сповістив Позивача про те, що судове засідання у даній справі відбудеться 23.09.2022р..

В судове засідання 23.09.2022р. представник Позивача не з`явився, проте подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Судом апеляційної інстанції досліджено, що електронна копія рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2022р. у справі № 904/2192/22 внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень та оприлюднена 23.09.2022р., а тому скаржник не був позбавлений можливості ознайомитись із оскаржуваним судовим рішенням в електронній формі.

Отже, апелянт, який є учасником справи, мав бути обізнаним про прийняття оскаржуваного рішення та, з урахуванням покладених на нього процесуальних прав та обов`язків передбачених ст. 42 ГПК України, якими він, як сторона по справі, повинен користуватися добросовісно на рівні з іншими сторонами, мав вчасно скористатися своїм правом на його оскарження в апеляційному порядку.

Також колегія суддів вважає за необхідне наголосити заявнику на наступних положеннях.

За змістом ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. При цьому із правового контексту наведених норм вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "…право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.".

Апеляційний суд зазначає, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого постановити ухвалу про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України зазначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Апеляційний суд вважає наведені апелянтом обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі необгрунтованими, а тому недостатніми для визнання їх поважними, у зв`язку з чим відповідне клопотання не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд, також враховує, що згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який полягає, inter alia, у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

За таких обставин, дійшовши висновку про неповажність причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, судова колегія приходить до висновку про надання скаржнику можливості зазначити інші підстави для поновлення цього строку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідно до положень ст. 260 ГПК України наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху, з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що за положеннями п. 4 ч.1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 119, 174, 234, 256, 260 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відхилити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр Оланво" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2022р. у справі №904/2192/22.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр Оланво" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2022р. у справі №904/2191/22 залишити без руху, надавши апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду обґрунтування інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2022р. у справі №904/2191/22, ніж ті, що зазначені в апеляційній скарзі та доказів сплати судового збору, у розмірі 5 850 грн. 67 коп..

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв