Ухвала

від 02.11.2022 по справі 475/134/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

02.11.22

22-ц/812/918/22

Єдиний унікальний номер судової справи: 475/134/22

Провадження №22-ц/812/918/22 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2022 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Бондаренко Т.З., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання - Стрілець К.О.,

за участю представника позивача - Михайленка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Михайленком Олександром Васильовичем

на заочне рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 30серпня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Єгорової Н.І., в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Прибузького закладу дошкільної освіти № 1 Прибузьської сільської ради Миколаївської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката МихайленкаО.В. звернулась до суду з позовом до Прибузького закладу дошкільної освіти №1 Прибузької сільської ради Миколаївської області про визнання незаконними та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 працює в Прибузькому закладі дошкільної освіти № 1 Прибузької сільської ради Миколаївської області на посаді кухаря з 23 лютого 1993 року. 21 січня 2022 року відповідачем було видано наказ № 6 про її відсторонення від роботи без збереження заробітної плати з 24 січня 2022 року на час відсутності щеплення від COVID-19. Підставою для видання наказу було повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 від 17 січня 2022 року.

Зазначає, що підстави для відсторонення від роботи, як відмова/ухилення від проведення профілактичних щеплень проти COVID-19, що зазначені в оскаржуваному наказі є незаконними, оскільки не передбачені нормативно-правовим актом, який регулює такі відносини та гостра респіраторна хвороба COVID-19 не внесена в календар щеплень, як хвороба проти якої обов`язково слід робити щеплення відповідно до ст. 12Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Також, на думку позивачки, оскаржуваний наказ є протиправним у зв`язку з недотриманням процедури відсторонення позивача від роботи, оскільки відсторонення її від роботи, за наказом роботодавця, мало б бути оформлено на підставі подання відповідної посадової особи Державної санітарно-епідеміологічної служби України.

Крім того, у зв`язку з відстороненням від роботи без збереження заробітної плати позивачка зазнала психологічних (моральних) страждань, розмір яких оцінює в 20000грн.

Посилаючись на викладене, позивачка просила суд визнати протиправним та скасувати наказ про відсторонення від роботи, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 24 січня 2022 року по день фактичного виконання рішення суду відповідачем, виходячи з середньоденної заробітної плати в розмірі 353,79 грн та в рахунок компенсації 20000 грн. моральної шкоди.

Заочним рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 30серпня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що вимога про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 працівників закладів дошкільної освіти, включених до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою та в даному випадку, принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, так як таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, адвокат Михайленко О.В. діючи в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не взято до уваги, що відсторонення від роботи є втручання у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень п. 1 ст. 92 Конституції України, таке втручання дозволено виключно законами України, які на час виникнення спірних правовідносин відсутні, а не підзаконними актами, до яких належить Постанову КМУ від 9 грудня 2020 року №1236 та Наказ МОЗ від 4 жовтня 2021 року №2153. Також, судом першої інстанції не надано оцінку посиланню відповідача в оскаржуваному наказі про відсторонення від роботи на неіснуючий Наказ МОЗ від 04 листопада 2021 року № 2153, який не міг бути покладений в зміст наказу про відсторонення. До того ж, заочне рішення судом було ухвалено в порушення вимог ст. 280 ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши думку представника позивачки адвоката Михайленка О.В., колегія суддів вважає за доцільне зупинити провадження у даній справі з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.

Частинами 1-4 ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частинами 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Також, у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції з Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати КЦС від 03 серпня 2022 року справу № 130/3548/21 за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 04травня 2022 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину п`яту статті 403 ЦПК України.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 03серпня 2022 року, керувався тим, що на розгляді першої та апеляційної інстанцій перебуває значна кількість справ, пов`язаних з визнанням незаконним наказу про відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за період відсторонення від роботи. Єдиної практики з вирішення цього питання немає.

Друга судова палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що національне законодавство з питань відсторонення від роботи у зв`язку з ухиленням від профілактичних щеплень та запроваджене підзаконними актами регулювання відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, нечітке та взаємосуперечливе:

- стаття 12 Закону № 1645-ІІІ встановлює загальне правило, що у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт, але водночас допускає, що профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань;

- у частині другій статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень працівники відсторонюються від виконання робіт у порядку, встановленому законом;

- абзац шостий частини першої статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Інструкція про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 квітня 1995 року № 66, вимагають наявності подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби для того, щоб усунути від роботи працівника, який ухиляється від обов`язкового щеплення;

- підпункт 2 пункту 416постанови КМУ №1236 передбачає забезпечити керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно достатті 46КЗпП України,частини другоїстатті 12Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» тачастини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я. Тобто фактично допускається відсторонення працівника без такого подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби і виключає застосування Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»;

- відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017року № 348«Деякі питання Державної санітарно-епідеміологічної служби» Державну санітарно-епідеміологічну службу ліквідовано, але не всі її повноваження перейшли до Державної установи «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України», Державної служби України з питань праці чи Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Відтак, для забезпечення сталості та формування єдиної правозастосовчої практики з розгляду подібних справ, Друга судова палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду й поставила на вирішення останньої такі питання:

(1) чи є правомірним, без прийняття органом законодавчої влади відповідного закону, шляхом прийняття підзаконних актів, встановлення обмежень права на працю в Переліку № 2153 та Постанові КМУ № 1236, яке полягає в встановленні обов`язковості профілактичних щеплень проти COVID-19 для певних працівників та запровадженні спеціального порядку відсторонення від роботи працівників, які відмовились або ухилились від профілактичних щеплень проти COVID-19;

(2) чи є порушенням вимоги рівності конституційних прав та дискримінаційним встановлення додаткових обмежень в Переліку № 2153, що полягають в обов`язковості профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 працівникам: центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, в тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності та встановлення обов`язку в Постанові КМУ № 1236 керівників державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій здійснювати відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 (враховуючи що, наприклад, на працівників юридичних осіб приватного права чи інших працівників такі обмеження не поширюються);

(3) чи є національне законодавство (Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Інструкція про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності Перелік № 2153 та Постанова КМУ № 1236) з питань відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, таким, що дозволяє особі прогнозувати наслідки своєї поведінки та яким чином мають застосовуватися норми цих правових актів, з урахуванням того, що в них передбачене різне і всупереч Конституції України правове регулювання.

Велика Палата Верховного Суду визнала мотиви, викладені Другою судовою палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 03 серпня 2022 року, обґрунтованими.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07 вересня 2022 року прийнято до розгляду справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року та призначено справу № 130/3548/21 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 09листопада 2022 року.

Відповідно до п.10 ч.1ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Подібними є правовідносини, у яких тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання.

Оскаржуване судове рішення у даній справі та оскаржуване рішення, яке передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, постановлені у подібних правовідносинах.

Згідно з п.14 ч.1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої ст. 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі).

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне зупинити апеляційне провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).

Керуючись п.10 ч.1 ст. 252, ст. ст. 253, 260, 368, 381 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Зупинити апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Михайленком Олександром Васильовичем на заочне рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 30 серпня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Прибузького закладу дошкільної освіти № 1 Прибузьської сільської ради Миколаївської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: Т.З. Бондаренко

В.І. Темнікова

Повний текст ухвали складено 02 листопада 2022 року.