Ухвала

від 31.10.2022 по справі 922/547/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

31 жовтня 2022 року м. ХарківСправа № 922/547/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Шевченко А.В.

за участю представників учасників процесу:

прокурора: Ногіна О.М.,

першого відповідача: не з`явився,

другого відповідача: не з`явився,

третього відповідача: не з`явився,

розглянувши заяви представника першого відповідача про зупинення провадження по справі (вх. № 6726 від 18 липня 2022 року) та про залишення позову без розгляду (вх. № 8531 від 19 серпня 2022 року) у справі

за позовомКерівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова, місто Харків,в інтересах держави

довідповідачів:

першого відповідача Харківської міської ради, місто Харків,

другого відповідача Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, місто Харків,

третього відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Да Вінчі Білдінг", місто Харків,

провизнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу, повернення майна, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області, в порядку загального позовного провадження, перебуває справа № 922/547/22.

18 липня 2022 року до суду від представника першого відповідача, Харківської міської ради, надійшла заява про зупинення провадження по справі (вх. № 6726). 19 серпня 2022 року до суду від представника першого відповідача, Харківської міської ради, надійшла заява про залишення позову без розгляду (вх. № 8531).

26 вересня 2022 року прокурором, електронною поштою, до суду було направлено:

- 1) заперечення (вх. № 10663) на заяву першого відповідача про залишення позову без розгляду. Прокурор зазначає, що не погоджується з доводами заявника про відсутність підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури. Вказує, що зміст правових норм ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України передбачають два взаємовиключних випадки, а саме: 1) внесення позову прокурором в інтересах відповідного органу, який має право та зобов`язаний здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах; 2) внесення позову прокурором самостійно у якості позивача, що зумовлено відсутністю такого органу або відсутністю у нього повноважень (та обов`язку) щодо звернення до суду з позовними заявами певної категорії. З урахуванням того, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі, як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, прокурором самостійно подано позов;

- 2) додаткові пояснення (вх. № 10666) з окремого питання щодо заперечення на заяву першого відповідача про зупинення провадження. Прокурор у поясненнях вказує на те, що клопотання першого відповідача є необґрунтованим, оскільки склад спірних правовідносин у даній справі є відмінним від складу правовідносин у справі №925/1133/18, різні предмети і підстави позову, зміст позовних вимог та різне матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Суд, розглянувши вищезазначені заяви, зазначає наступне.

Відносно заяви про зупинення провадження по справі (вх. № 6726).

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Фактичні обставини у наведеній справі № 925/1133/18, які сформували зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, не є подібним до тих фактичних обставин, що склалися між сторонами у справі № 922/547/22. Ці справи мають різні предмети і підстави позову та різне матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Так, відрізняються спірні об`єкти: по справі № 925/1133/18 - земельна ділянка, а по справі № 922/547/22 нежитлові приміщення. У зв`язку із відмінністю спірних об`єктів відрізняється і матеріально-правове регулювання.

Разом з цим, у постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року по справі № 922/1009/20 зазначено наступне: «Колегія суддів зауважує, що згідно з ч. 3 ст. 23 Закону виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Цією нормою передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Частина 4 вказаної статті покладає на прокурора обов`язок обґрунтувати наявність підстав для представництва у суді, та передбачає, що прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Так, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Таким чином, вказані висновки мають застосовуватись, зокрема, у випадку захисту прокурором інтересів держави в особі відповідного суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесено здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах; у випадку відсутності такого органу суд має перевірити вказану обставину незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

Водночас, у даній справі позов прокурора подано на захист інтересів держави в особі територіальної громади міста від порушень, допущених саме органом місцевого самоврядування, який відчужив комунальне майно всупереч встановленим вимогам. У такому випадку, дотримання чи недотримання порядку повідомлення відповідного органу про намір подати вказаний позов проти нього ж, не спростовує підстав для представництва інтересів держави».

У п. 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року по справі № 696/1693/15-ц вказано, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, суд, з урахування сталої практики Верховного Суду, яка визначає, що зміст правовідносин визначається обставинами кожної конкретної справи, рахує, що правовідносини у справі № 925/1133/18 не подібні до правовідносин у даній справі, а першим відповідачем належним чином не доведено, що рішення у справі № 925/1133/18 може вплинути на результат розгляду у справі № 922/547/22.

Також, суд зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 09 грудня 2021 року провадження у справі № 925/1133/18 зупинив до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справ № 488/2807/17, № 483/448/20 та оприлюднення повного тексту судових рішень, ухвалених за результатами такого розгляду.

Зупиняючи провадження у справі № 925/1133/18 Верховний Суд виходив з того, що Велика Палата Верховного Суд ухвалою від 17 червня 2021 прийняла до розгляду справу № 488/2807/17. Касаційна скарга у справі № 488/2807/17 мотивована, зокрема тим, що прокурор не навів жодного аргументу та не надав доказів наявності визначених законом підстав для його представництва в цій справі.

В той же час, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 24 листопада 2021 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суд справу № 483/448/20 за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави до Очаківської міської ради Миколаївської області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним протоколу земельних торгів, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки.

За приписами ч. 2ст. 315 ГПК України, у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

Тобто з вищенаведених приписів вбачається, що метою зупинення провадження у справі судом першої інстанції є отримання від Великої Палати Верховного Суду висновку про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

В той час, як справа, до вирішення якої перший відповідач просить суд зупинити провадження у справі не передана на розгляд Великій Палаті Верховного Суду та відповідно не буде містити висновок про застосування норм права.

В свою чергу перший відповідач у поданому клопотанні про зупинення не посилається на необхідність зупинення провадження до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справ № 483/448/20 та № 488/2807/17 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Відповідно до ч. 1ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Виходячи з аналізу положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, на господарське судочинство покладено обов`язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами. Крім того, виходячи з аналізу статті 5 Господарського процесуального кодексу України, звернення до господарського суду повинно мати ефективний спосіб захисту порушених прав.

Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, а тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього. Подібний правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 904/3935/18 та від 29 квітня 2020 року у справі № 903/611/19.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

У той же час, суд звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи, що заява першого відповідача про зупинення провадження у справі не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до складання Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності повного тексту судового рішення у справі № 925/1133/21, так і стосовно того, що обставини даної справи подібні до правовідносин у справі № 925/1133/21, суд не вбачає підстав, визначених статтею 228 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення заяви першого відповідача про зупинення провадження у даній справі.

Суд звертає увагу, що визначеністаттею 228 ГПК Українипідстави передбачають право суду зупинити провадження у справі, а не обов`язок, як то встановленост. 227 ГПК України. Суд вирішує питання доцільності зупинення провадження у кожному конкретному випадку, виходячи з обставин справи.

Відносно заяви про залишення позову без розгляду (вх. № 8531).

В обґрунтування заяви перший відповідач посилається на не додержання прокурором вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та про те, що не було доведено наявності у нього підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Так, на переконання першого відповідача, прокурор у порядку, передбаченомустаттею 23 Закону України "Про прокуратуру", мав до подання позову звернутись до Харківської міської ради для надання можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Лише після невжиття заходів реагування у розумний строк з боку вказаного органу, або немотивованої відмови вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності такого органу, що дає підстави прокурору для звернення з позовом до суду в інтересах держави. Однак, прокурором не дотримано порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України "Про прокуратуру",зокрема щодо звернення до уповноваженого органу із повідомленням про наявність підстав для подання позову до суду, а відтак у прокурора відсутні підстави стверджувати, що захист інтересів територіальної громади не здійснює або неналежним чином здійснює орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах.

Розглянувши заяву Харківської міської ради про залишення позову без розгляду, суд виходить з наступного.

Пунктом 3 частини першоїстатті 131-1 Конституції Українипередбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК Українивстановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертоїстатті 53 ГПК Українипрокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано устатті 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

З аналізу частини третьоїстатті 23 Закону України "Про прокуратуру"вбачається, що прокурор може представляти законні інтереси держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави в двох випадках: - захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу.

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор.

Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертоїстатті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Відповідні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 57 постанови).

Як вбачається з матеріалів справи, позов у справі, що розглядається, подано прокурором в інтересах держави без визначення органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій щодо спірних відносин, а частина позовних вимог обґрунтована тим, що перший відповідач прийняв незаконне рішення на користь третього відповідача.

Необхідність захисту інтересів держави прокурор обґрунтовує порушенням інтересів держави в особі територіальної громади, а також необхідністю вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму повернення спірних нежитлових приміщень, а звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потребу у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у володіння та розпорядження держави нежитлових приміщень, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Підстави представництва прокурор мотивував тим, що орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо звернення з подібним позовом, відсутній, оскільки особа, яка наділена територіальною громадою міста відповідними повноваженнями, виступає у якості відповідача.

У даному випадку, оскільки захист інтересів держави в особі територіальної громади міста Харків має здійснювати Харківська міська рада, проте, саме цей орган місцевого самоврядування визначено прокурором першим відповідачем з посиланням на те, що він вчинив, на думку прокурора, протизаконні дії, які порушують інтереси держави в особі територіальної громади міста Харків, прокурором правомірно заявлено відповідний позов, а Харківську міську раду визначено одним із відповідачів у цій справі, позаяк іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста Харків, виходячи із спірних правовідносин, не існує.

Подібна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 916/749/17, в постанові Верховного Суду від 25.09.2020 від № 921/341/19.

При цьому, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина шостастатті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів").

Так, в Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2385/18 від 26.05.2020 Великою Палатою зроблено висновок про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Водночас, Великою Палатою Верховного Суду у п. 38 Постанови у справі № 469/1044/17 від 15.09.2020 зазначено, що прокурор, визначивши міську раду відповідачем, мав підстави звернутися до суду як позивач, вважаючи, що відсутній орган, який може захистити інтереси держави. Проте за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертоїстатті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Обґрунтовуючи відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів, прокурор вказав, що є самостійним позивачем, оскільки Харківська міська рада є одним з співвідповідачів, рішення якого оскаржуються через недотримання вимог законодавства стосовно передання нежитлової будівлі.

Вказаними обставинами прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підстави для представництва інтересів держави саме у якості самостійного позивача.

При цьому, з відзиву на позовну заяву Харківськоїміської ради (вх. № 6725 від 18 липня 2022 року) вбачається, що Харківська міська рада не погоджується з позовом прокурора, вважає оскаржувані рішення законними та такими, що відповідають нормам законодавства України, доводи прокурора вважає необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову.

Таким чином, Харківська міська рада не тільки не здійснила заходів із захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, які прокурор вважає порушеними, а й заперечує взагалі проти наявності будь-яких порушень при прийнятті оскаржуваних рішень та укладенні спірного договору.

З матеріалів даної справи вбачається, що саме оспорюваними рішеннями Харківської міської ради надано дозвіл на приватизацію нежитлових приміщень, а другим відповідачем укладено оспорюваний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, а тому на переконання суду, в даному випадку прокурор може самостійно здійснювати представництво інтересів територіальної громади та набувати статус позивача, оскільки таким чином усуває стан юридичної невизначеності щодо порушених, на його думку, прав.

Суд звертає увагу, що подаючи позов в порядку, передбаченому частиною третьоюстатті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор повинен мотивувати та довести допустимими та достатніми доказами наявність:

- суб`єктної складової: відсутність жодного суб`єкта владних повноважень, який має законодавчо визначену компетенцію подати відповідний позов, або відмову чи бездіяльність цього суб`єкта щодо звернення з таким позовом (цьому повинно передувати офіційне звернення прокурора до такого суб`єкта з проханням подати позов); суд вирішує питання щодо доцільності залучення такого суб`єкта, зокрема, як третьої особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору);

- об`єктивної складової: наявність порушення законних інтересів держави або загрози порушення інтересів держави; загроза порушення інтересів держави (часткова відсутність предмету позову на момент звернення до суду при встановленні судом факту того, що дії або бездіяльність відповідача у справі дають підстави стверджувати про реальну загрозу вчинення порушення у майбутньому) та дозволяє прокурору звертатися з таким превентивним позовом, зокрема, для запобігання у майбутньому вчинення відповідними суб`єктами порушень вимог законодавства.

З огляду на викладене,суд доходить висновку, що прокурор належним чином обґрунтував необхідність та підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для задоволення поданої першим відповідачем заяви. Наявність суб`єктивної та об`єктивної складової була доведена прокурором.

Керуючись статтями 42, 226, 228, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви (вх. № 6726) Харківської міської ради про зупинення провадження у справі відмовити.

У задоволенні заяви про залишення позову без розгляду (вх. № 8531) відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Повну ухвалу складено та підписано "02" листопада 2022 р.

СуддяН.В. Калініченко