Рішення
від 24.10.2022 по справі 922/212/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2022м. ХарківСправа № 922/212/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Руміо" (62405, Харківська область, Харківський район, селище Кутузівка, вул. Шкільна, 6) до Фізичної особи - підприємця Погосян Арсена Левоновича ( АДРЕСА_1 ) про розірвання договору та стягнення 66'566,67 грн за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бренд Руміо" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Фізичної особи підприємця Погосян Арсена Левоновича, в якій просить розірвати договір № 1/20-05/2021 від 20.05.2021 про улаштування водостічної системи, що укладений між сторонами. Також, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 45'909 грн, пеню у розмірі 9'907,67 грн та штраф у розмірі 10'750 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2'481 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 10'000 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем зобов`язань за вищевказаним договором, зокрема щодо своєчасного та повного виконання робіт.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, почато у справі підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 22.02.2022 р. о 12:00.

Ухвалою суду від 11.02.2022 виправлено описку вказавши правильну дату та час наступного підготовчого засідання, а саме: "01" березня 2022 року о 12:20.

У зв`язку з відпусткою судді Смірнової О.В., яка триває більше чотирнадцяти днів, що перешкоджає розгляду справи у строки, встановлені Господарським процесуальним Кодексом України, розпорядженням керівника апарату суду №88/2022 від 15.08.2022 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 922/212/22.

На підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справі № 922/212/22 визначено суддю Трофімова І.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2022.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.08.2022 справу №922/212/22 прийнято до розгляду та розпочато її розгляд спочатку в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "19" вересня 2022 року на 11:30 год.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.09.2022 закрито підготовчого провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.10.2022 об 11:00.

Представник позивач у судове засідання 24.10.2022 не з`явився.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до ст.120, 121 ГПК України.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду направлялись судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61145, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 150А, кв. 16.

Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "інші причини".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/212/22 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За змістом п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання. У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд установив такі обставини.

Між Фізичною особою - підприємцем Погосян Арсеном Левоновичем (надалі - Відповідач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд Руміо" (надалі - Позивач, Замовник) укладено договір № 1/20-05/2021 на улаштування водостічної системи від 20.05.2021 (надалі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) Виконавець зобов`язується на замовлення Замовника виконати Поточний ремонт нежитлового приміщення на об`єкті Замовника, та передати виконані роботи Замовнику за актом про прийняття виконаних робіт по Договору, а Замовник в свою чергу зобов`язується прийняти закінчені роботи та оплатити їх відповідно умов цього Договору. Місцезнаходження Об`єкта: 62404, Харківська обл., Харківський р-н, смт Кулиничі, вул. Шкільна, 17.

Згідно з п. 2.1. Договору ціна складає 215'000 (двісті п`ятнадцять тисяч) грн.

Замовник протягом 5 (п`ять) банківських днів здійснює передоплату у розмірі 150'000,00 грн (п. 2.2. Договору).

26.05.2021 Позивач здійснив передплату у сумі 150'000 (сто п`ятдесят тисяч) грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням. Крім того, Позивач додатково сплатив Відповідачу на виконання Договору 27.05.2021 - 50'000 (п`ятдесят тисяч) грн та 04.06.2021 - 15'000 (п`ятнадцять тисяч) грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Відповідно до п. 3.1. Договору Відповідач зобов`язаний виконати всі роботи по Договору протягом 90 календарних днів з моменту отримання авансового платежу від Позивача.

Отже, Відповідач мав виконати ремонтні роботи за Договором у строк до 24.08.2021 включно.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що Виконавець визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, та готує відповідні документи (акти виконаних робіт, і подає їх для погодження Замовнику у 2-х екземплярах. Замовник протягом 5-ти (п`яти) робочих днів після фактичного огляду результатів виконаних робіт та отримання 2-х (двох) екземплярів актів виконаних робіт зобов`язаний або підписати такі акти, або надати в письмовій формі аргументовану відмову в їх підписанні, зазначивши причини відмови в прийняті робіт та дій необхідних для усунення таких причин.

Позивач зазначає, що роботи передбачені Договором Відповідач не виконав у повному обсязі та не надав акт виконаних робіт.

У зв`язку з викладеним Позивач склав в односторонньому порядку акт за формою КБ-2в від 02.12.2021, згідно якого роботи виконано на суму 169'091 (сто шістдесят дев`ять тисяч дев`яносто одну) грн. Таким чином, сума невикористаного авансу складає 45'909 (сорок п`ять тисяч дев`ятсот дев`ять) грн.

Позивач також зазначає, що після настання строку закінчення робіт він звернувся до Відповідача з листом, в якому, керуючись п. 6.3. Договору, зазначив про його розірвання та просив повернути кошти у розмірі 45'909 грн, що були перераховані у якості передплати за роботи.

Проте Відповідач на вказану претензію ніяким чином не відреагував, грошові кошти не повернув.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В силу ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно ч. 2 ст. 317 Господарського кодексу України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Також, згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України).

За правилами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, відповідно до положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов`язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/10931/17.

Враховуючи викладене, беручи до уваги невиконання Відповідачем зобов`язань за Договором, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 45'909 грн є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов`язання, визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 22.11.2010 по справі №14/80-09-2056.

Відповідно п. 9.1. Договору за порушення строків виконання робіт передбачена пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми договору та додатковий штраф у розмірі 5 % за прострочення понад 15 днів.

Перевіривши розрахунок пені, суд установив, що Позивач, при нарахуванні пені, припустився помилки, оскільки він мав право нараховувати пеню за період з 25.08.2021 по 30.11.2021, у зв`язку з чим вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 9719,18 грн.

Щодо розрахунку штрафу, суд вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому з відповідача належить до стягнення штраф у розмірі 10'750 грн.

Стосовно вимоги позивача про розірвання Договору, суд зазначає таке.

Згідно з приписами ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з п. 6.3 Договору Позивач має право в буд-який час відмовитись від договору сплативши Відповідачу виконану частину роботи.

Враховуючи невиконання Відповідачем взятих на себе за Договором зобов`язань щодо вчасного виконання робіт, що є істотною умовою Договору, беручи до уваги умови п. 6.3 Договору, суд доходить висновку про наявність у Позивача підстав для розірвання Договору.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Також Позивач в позовній заяві просить суд відшкодувати витрати на правову допомогу в сумі 10'000 грн.

Відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з статтею 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За приписами ч.1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Частиною 8 ст.129 ГПК України, передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд також враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №372/1010/16-ц, де зазначено наступне.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Водночас представником Позивача не надано жодного доказу в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10'000 грн, як і доказів того, що ці послуги були надані саме адвокатом.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з Відповідача витрат на правову допомогу в сумі 10'000 грн.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає на Відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Розірвати договір № 1/20-05/2021 від 20.05.2021 на улаштування водостічної системи, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Бренд Руміо (62405, Харківська область, Харківський район, селище Кутузівка, вул. Шкільна, 6, код ЄДРПОУ 43267360) та Фізичною особою-підприємцем Погосян Арсеном Левоновичем ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР НОМЕР_1 ).

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Погосян Арсена Левоновича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Руміо" (62405, Харківська область, Харківський район, селище Кутузівка, вул. Шкільна, 6, код ЄДРПОУ 43267360) заборгованість у розмірі 45'909 грн, пеню у розмірі 9719,18 грн, штраф у розмірі 10'750 грн та судовий збір у розмірі 4954,97 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Бренд Руміо (62405, Харківська область, Харківський район, селище Кутузівка, вул. Шкільна, 6, код ЄДРПОУ 43267360).

Відповідач - Фізична особа-підприємець Погосян Арсен Левонович ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складено 03.11.2022.

СуддяІ.В. Трофімов

СудГосподарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення24.10.2022
Оприлюднено03.11.2022
Номер документу107077700
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —922/212/22

Рішення від 24.10.2022

Господарське

Господарський суд Харківської області

Трофімов І.В.

Ухвала від 18.09.2022

Господарське

Господарський суд Харківської області

Трофімов І.В.

Ухвала від 15.09.2022

Господарське

Господарський суд Харківської області

Трофімов І.В.

Ухвала від 18.08.2022

Господарське

Господарський суд Харківської області

Трофімов І.В.

Ухвала від 11.02.2022

Господарське

Господарський суд Харківської області

Смірнова О.В.

Ухвала від 02.02.2022

Господарське

Господарський суд Харківської області

Смірнова О.В.

Ухвала від 26.01.2022

Господарське

Господарський суд Харківської області

Смірнова О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні