Ухвала

від 19.10.2022 по справі 910/11091/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 жовтня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/11091/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,

за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпровської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 (головуючий суддя Агрикова О. В., судді Мальченко А. О., Чорногуз М. Г.) у справі

за позовом Дніпровської міської ради

до Фонду державного майна України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Дніпропетровськавтотранссервіс»

про зобов`язання вчинити дії,

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - Федорчука О. В. (самопредставництво),

третьої особи - Зоц А. О. (адвокат).

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У липні 2021 року Дніпровська міська рада (далі - Дніпровська міськрада) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України (далі - ФДМ України) про зобов`язання вчинити дії.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що аварійна семиповерхова будівля, розташована по вул. Шевченка, 32, у м. Дніпрі загрожує обвалом, має клас наслідків (відповідальності) СС2, а відсоток руйнації будівлі більше 50% створює загрозу надзвичайної ситуації техногенного характеру у м. Дніпрі. За твердженнями Дніпровської міськради, у зв`язку з наявною безперервною інтенсивною динамікою аварійної руйнації та деформації будівлі, єдиним можливим усуненням загрози надзвичайної ситуації техногенного характеру є демонтаж будівлі, яка належить до сфери управління ФДМ України, в цілому.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 позовні вимоги задоволено повністю. Зобов`язано ФДМ України вжити невідкладних заходів щодо усунення загрози шляхом демонтажу адміністративної будівлі літ. «А-9», «а-1» загальною площею 3345,1 кв. м, розташованої за адресою: вул. Шевченка, 32 у м. Дніпрі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34315972) (далі - спірна будівля). Присуджено до стягнення з ФДМ України на користь Дніпровської міськради судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено та ФДМ України належними та допустимими доказами не спростовано, що спірна будівля є аварійною, становить загрозу людям та довколишній забудові в зоні потенційно можливого руйнування, заходи щодо відновлення/реконструкції з огляду на технічний стан будівлі не є доцільними на теперішній час, та з метою усунення небезпеки необхідний терміновий демонтаж будівлі в цілому.

5. ФДМ України (як орган, до сфери управління якого передано державне майно - спірну будівлю) в силу статей 319, 322 Цивільного кодексу України зобов`язаний забезпечувати її належний технічний стан з метою недопущення завдання шкоди життю та здоров`ю людей, які можуть знаходитись поруч із вказаною будівлею, та майну інших осіб, проте своїх обов`язків не виконує.

6. Водночас, враховуючи, що висновком судового експерта підтверджується недоцільність вжиття заходів щодо відновлення/реконструкції такої будівлі, спірна будівля підлягає демонтажу задля усунення загрози для людей та прилеглих будівель (в тому числі розташованій неподалік будівлі Дніпровської міськради).

7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 рішенням суду першої інстанції скасоване та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

8. Постанова суду апеляційного інстанції мотивована тим, що національне законодавство передбачає такий спосіб захисту приватного права як знесення будівлі тільки в публічному інтересі і тільки щодо об?єктів самочинного будівництва, а оскільки спірна будівля не є самочинним будівництвом, а є власністю відповідача (держави в особі ФДМ України), позовні вимоги у даній справі не підлягають задоволенню.

Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

9. У серпні 2022 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Дніпровської міськради в якій вона просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

10. Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

11. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм статей 1163, 1164 Цивільного кодексу України та неврахування правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16.

12. Дніпровська міськрада додатково посилається на рішенні Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 у справі № 910/7439/21, яке на переконання скаржника ухвалене у подібних правовідносинах.

13. Стосовно підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Дніпровська міськрада зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, зокрема, висновок експерта від 20.05.2021.

14. ФДМ України подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні касаційної скарги Дніпровської міськради відмовити у повному обсязі, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 у справі № 910/11091/21 залишити без змін.

15. У судовому засіданні представник ФДМ України заперечував проти касаційної скарги та просив залишити її без задоволення.

16. Державне підприємство «Дніпропетровськавтотранссервіс» (далі - ДП «Дніпропетровськавтотранссервіс») у відзиві на касаційну скаргу також просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

17. У судовому засіданні представник ДП «Дніпропетровськавтотранссервіс» заперечувала проти задоволення касаційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

20. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

21. Водночас на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

22. Верховний Суд дослідив наведені у касаційній скарзі доводи та зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, у цьому випадку не підтвердилися з огляду на таке.

23. У цій справі, постанову суду апеляційної інстанції в якій переглядається у касаційному порядку, судами розглядався спір про зобов`язання вчинити дії, а саме здійснити демонтаж спірної будівлі.

24. Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до наказу ФДМ України від 20.01.2020 № 81 «Про прийняття до сфери управління Фонду державного майна України єдиного майнового комплексу державного підприємства «Дніпропетровськавтотранссервіс» (код за ЄДРПОУ 30324911)» прийнято зі сфери управління Міністерства інфраструктури України до сфери управління ФДМ України єдиний майновий комплекс ДП «Дніпропетровськавтотранссервіс», крім майна, що не підлягає приватизації.

25. На балансі ДП «Дніпропетровськавтотранссервіс» перебуває об?єкт нерухомого майна -будівля за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченка, 32, а саме: спірна будівля, ганки літ. «а», «а(1)», трансформаторна підстанція літ. «Б-1».

26. Власником спірної будівлі є держава в особі ФДМ України.

27. Земельна ділянка, на якій розташована спірна будівля: кадастровий номер 1210100000:02:393:0061, площа 0,1377 га, перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Дніпра.

28. Як встановлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи наявна копія Звіту Державного вищого навчального закладу «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» за результатами інструментального обстеження спірної будівлі, відповідно до якого станом на квітень 2020 року спірна будівля в цілому аварійна та становить загрозу для навколишньої забудови за високої вірогідності руйнування.

29. Також у матеріалах справи наявний лист від 13.08.2020 № 4901-3804/4907, яким Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області повідомило Дніпровську міськраду про те, що здійснення контролю і забезпечення надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ, згідно з частиною першою статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», належить до делегованих повноважень органів місцевого самоврядування.

30. Крім того, листом від 19.08.2020 № 05-10-04476 Регіональне відділення ФДМ України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях повідомило Дніпровську міськраду, що відповідно до наказу ФДМ України єдиний майновий комплекс ДП «Дніпропетровськавтотранссервіс» включено до переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, приватизацію яких розпочато в 2018- 2019 роках, органом управління визначений Апарат Фонду, а тому відповідне звернення скеровано до ФДМ України.

31. Листом від 14.09.2020 № 6/20-590 ФДМ України повідомив Дніпровську міськраду, що відповідно до Бюджетного кодексу України, Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» та Закону України «Про Фонд державного майна» ФДМ України є бюджетною установою та не отримує бюджетних коштів на фінансування суб?єктів господарювання, що позбавляє ФДМ України фінансової можливості сприяти у вирішенні фінансових труднощів ДП «Дніпропетровськавтотранссервіс»

32. У подальшому Дніпровська міськрада зверталася до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України із заявою про проведення експертного будівельно-технічного дослідження.

33. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у матеріалах справи наявний висновок експерта № 683-21 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження від 20.05.2021 та звіт за результатами обстеження та оцінки технічного стану будівельних конструкцій спірної будівлі, затверджений проректором з науково-педагогічної, економічної роботи, перспективного та інноваційного розвитку Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна; відповідальний виконавець - експерт будівельний 1 категорії з технічного обстеження будівель і споруд класу наслідків (відповідальності) СС2 (кваліфікаційний сертифікат серії АЕ №005760).

34. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що ФДМ України здійснював дії на усунення обставин, які покладені в основу обґрунтування даного позову (аварійний стан будівлі, загроза довколишньому середовищу та майну Дніпровської міськради) шляхом виставлення спірної будівлі на аукціон з метою продажу даного майна з подальшою реконструкцією такого майна майбутнім покупцем, що підтверджується наказом ФДМ України від 08.07.2021 № 12/01-127-РП.

35. Скаржник у касаційній скарзі стверджує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статей 1163, 1164 Цивільного кодексу України та не врахував правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16 щодо того, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях і поясненнях однієї зі сторін.

36. Крім того, Дніпровська міськрада на обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 у справі № 910/7439/21.

37. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, не може бути виключною правовою підставою для касаційного оскарження судових рішень, оскільки постанова у вказаній справі ухвалена за інших обставин справи, ніж у справі, яка розглядається, що свідчить про неподібність правовідносин у них з огляду на таке.

38. Так, у справі № 904/10956/16 розглядався спір між фізичною особою та товариствами з обмеженою відповідальністю, приватним нотаріусом, виконавчим комітетом міської ради і публічним акціонерним товариством про визнання рішень загальних зборів учасників товариства та правочинів недійсними.

39. Позов у справі № 904/10956/16 обґрунтований тим, що позивач є учасником товариства з обмеженою відповідальністю, загальні збори якого проведені за його відсутності і без повідомлення про їх проведення, що позбавило позивача права на участь в управлінні товариством. Крім того, прийняті на цих зборах рішення про відчуження належного товариству з обмеженою відповідальністю нерухомого майна й укладення відповідних договорів є незаконними. Позивач вважає, що відчуження нерухомого майна, що належало товариству з обмеженою відповідальністю, спричинило порушення корпоративних прав позивача, оскільки угоду укладено всупереч інтересам товариства і його учасників, майно відчужено за балансовою вартістю, що спричинило матеріальну шкоду товариству через її неприбутковість.

40. Натомість у даній справі (№ 910/11091/21), як вже зазначалося вище, суди попередніх інстанцій розглянули спір про зобов`язання вчинити дії, а саме здійснити демонтаж спірної будівлі.

41. Таким чином, правовідносини у справі № 904/10956/16, на постанову в якій посилається скаржник, та у справі № 910/11091/21 не є подібними за предметом та підставами позову, матеріально-правовим регулюванням та встановленими фактичними обставинами справи.

42. При цьому Дніпровська міськрада, зазначаючи в касаційній скарзі постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, посилається на висновок про те, що судому рішення не може ґрунтуватися на припущеннях і поясненнях однієї зі сторін.

43. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.08.2022 у справі № 922/19/21).

44. Стосовно посилання Дніпровської міськради на рішенні Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 у справі № 910/7439/21, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає таке.

45. Як вже зазначалося вище, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Тобто визначена у пункті 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстава касаційного оскарження судових рішень передбачає таку умову, як неврахування судом висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного саме у постанові Верховного Суду.

46. Крім того, частина четверта статті 236 Господарського процесуального кодексу України також передбачає врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин висновків щодо застосування норм права, викладених саме у постановах Верховного Суду.

47. Отже, згідно з нормами чинного Господарського процесуального кодексу України висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, навіть у аналогічній справі, не є джерелом правозастосовчої практики та не є обов`язковими для врахування при застосуванні судами норм права.

48. Разом з тим у справі № 910/7439/21, на рішення суду першої інстанції у якій посилається скаржник, суд апеляційної інстанції залишив вказане рішення місцевого господарського суду без змін, а суд касаційної інстанції закрив касаційне провадження.

49. Як встановлено судами у справі № 910/7439/21, предметом позову була вимога товариства з обмеженою відповідальністю до іншого товариства з обмеженою відповідальністю про усунення загрози магістральному газопроводу «Київ-Брянськ» шляхом невідкладного знесення (демонтажу) автозаправної станції та побутових споруд, що знаходяться у Святошинському районі міста Києва на 15 кілометрі Брест-Литовського шосе в охоронній зоні магістрального газопроводу «Київ-Брянськ».

50. Позовні вимоги у справі № 910/7439/21 були обґрунтовані тим, що в охоронній зоні магістрального газопроводу високого тиску «Київ-Брянськ» розташована газова автозаправна станція (БАРС) та побутові споруди, які становлять загрозу як для будівель і газопроводів, так і для життя та здоров`я фізичних осіб.

51. У цій справі № 910/7439/21 позовні вимоги були задоволені, оскільки суди встановили наявність порушення відповідачем шляхом розміщення в межах охоронної зони магістрального газопроводу автогазозаправної станції обмежень, встановлених Правилами охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 № 1747, та частиною четвертою статті 22 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів», відповідно до якої заборонено розміщувати автозаправні та автогазозаправні станції і склади пально-мастильних матеріалів у межах охоронних зон об`єктів магістральних газопроводів, етиленопроводів.

52. Звідси, правовідносини у справах № 910/7439/21 та № 910/11091/21 не є подібними за предметами та підставами позову, фактичним обставинами справи та матеріально-правовим регулюванням.

53. Отже, доводи Дніпровської міськради щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, наведених у вказаній вище постанові, є необґрунтованими, а звідси зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

54. Дніпровська міськрада на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, стверджує, що суд апеляційної інстанції не дослідив всі зібрані у справі докази.

55. При цьому Дніпровська міськрада посилається на пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

56. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

57. Зважаючи на вказані положення пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд не дослідив зібрані у справі докази, оскільки у цій справі посилання Дніпровської міськради на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованими.

58. Крім того, відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

59. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

60. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

61. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/11091/21 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України за касаційною скаргою Дніпровської міськради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022.

62. При цьому колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

63. Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми права на момент вчинення дії.

64. Відповідно до пункту восьмого частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

65. Згідно зі статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

66. Аналогічно й частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України регламентує, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

67. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

68. У рішенні ЄСПЛ у справі «Ґарсія Манібардо проти Іспанії» («Garcia Manibardo v. Spain» від 15.02.2000, № 38695/97) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див. також рішення у справі «Monnel and Morris v. the United Kingdom» від 02.03.1987, № 9562/81, серія A, № 115, с. 22, п. 56, а також рішення у справі «Helmers v. Sweden» від 29.10.1996, серія A, № 212-A, с. 15, п. 31).

69. Отже, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваним для учасників судового процесу, виходячи із наведених вище норм Господарського процесуального кодексу України.

70. За вказаних обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження, відкритого за касаційною скаргою Дніпровської міськради згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 у справі № 910/11091/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Г. М. Мачульський

Є. В. Краснов