Постанова

від 25.10.2022 по справі 743/283/20

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 743/283/20

провадження № 51-1446км22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_9,

суддів ОСОБА_10, ОСОБА_11,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_12,

прокурора ОСОБА_13,

захисника ОСОБА_14,

потерпілих ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

представника потерпілого ОСОБА_15,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника в інтересах засудженого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_14 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019270220000460, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Баришівки Київської області, жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 129 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 червня 2021 року ОСОБА_3 засуджено:

за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років;

за ч. 1 ст. 129 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Цивільний позов прокурора в інтересах Комунального некомерційного підприємства «Ріпкинська центральна районна лікарня» задоволено повністю. Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь місцевого бюджету Ріпкинського району Чернігівської області витрати, понесені на лікування ОСОБА_1 , у сумі 6174,85 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на його користь 11 133,19 грн та 100 000 грн відповідно в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Вирішено питання щодо арештів, процесуальних витрат і речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин.

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 11 жовтня 2019 року ввечері, відпочивали у приміщенні лазні, яка розташована на території господарства АДРЕСА_2 . У той же день близько 22:35 ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, біля лазні умисно здійснив один постріл з карабіна IZH-18 МН, калібру 30-06 Springfield (7,62x63 мм) у живіт ОСОБА_1 , заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Однак злочин не було закінчено з причин, що не залежали від волі ОСОБА_3 , оскільки він був затриманий на місці вчинення злочину, а потерпілому своєчасно було надано медичну допомогу.

Після того як ОСОБА_3 вистрілив ОСОБА_1 в живіт, він, продовжуючи свої злочинні дії того ж дня близько 22:40 біля лазні демонстрував карабін ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які стояли від нього на відстані, висловлював погрозу вбивством на їх адресу. У свою чергу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , спостерігаючи в руках ОСОБА_3 карабін, мали реальні підстави побоюватися такої погрози та, намагаючись відвернути настання можливих тяжких наслідків після пострілу в ОСОБА_1 , вчиняли дії, спрямовані на затримання й вилучення у ОСОБА_3 зброї.

Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 30 листопада 2021 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_14 просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_3 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд усупереч положенням ст. 419 КПК не надав оцінки усім доводам апеляційної скарги захисника. На думку захисника, апеляційний суд належно не оцінив показань обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілих у частині того, чи умисно здійснив постріл обвинувачений. Зазначає, що апеляційний суд залишив поза увагою доводи захисника щодо відсутності конфлікту між обвинуваченим та потерпілим, відсутності мотиву на вчинення вбивства. Посилається на безпідставне залишення без задоволення клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів, зокрема дослідження висновків експертів та допиту зазначених захисником свідків. Вказує на суперечності, які містяться в експертизах від 22 січня 2020 року № 31 та від 10 лютого 2020 року № 1334(х), яким суди не надали оцінки.

Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_14 підтримав свою касаційну скаргу.

Прокурор ОСОБА_13 вважав, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Представник потерпілого ОСОБА_15, потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечували щодо задоволення касаційної скарги захисника.

Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.

Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Статтею 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Положеннями ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК встановлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.

За приписами ст. 370 цього Кодексусудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК.

Тобто суд апеляційної інстанції має перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен доречний і важливий аргумент сторони вичерпну відповідь у своєму рішенні.

Апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка зобов`язана перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на нього певний обов`язок щодо дослідження обставин й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.

Проте указаних вимог закону під час розгляду цього кримінального провадження апеляційним судом дотримано не було.

Касаційні вимоги захисника про те, що апеляційний суд усупереч положенням ст. 419 КПК не надав оцінки усім доводам його апеляційної скарги, є обґрунтованими.

В апеляційній скарзі захисник, зокрема, просив перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч.2 ст. 15, ч. 1 ст.115 КК на ст. 128 цього Кодексу, мотивуючи тим, що не було встановлено мотиву вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим. Звертав увагу на те, що ОСОБА_3 досить тривалий час безконфліктно спілкувався з потерпілими, отже, наміру вбивати ОСОБА_1 у нього не було, в його діях був відсутній умисел на вбивство потерпілого, що виключає кваліфікацію його дій як замах на вбивство. Посилається на показання експерта про те, що з карабіна постріл міг відбутися через несправність механізму, а тому дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати як необережне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

Залишаючи без змін вирок місцевого суду, суд апеляційної інстанції погодився з його висновками та зазначив, що доказами винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК, є: показання потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_5 , інші докази, зокрема дані висновків експертів від 22 січня 2020 року № 31 та від 10 лютого 2020 року № 1334(х), показання допитаних у суді першої інстанції експертів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Обвинувачений ОСОБА_3 у судах першої та апеляційної інстанцій своєї вини не визнав та показав, що події відбувалися біля входу до бані, він тримав рушницю за приклад, до нього підійшов ОСОБА_1 і, коли останній взявся за дуло та потягнувся до прапорця, щоб розрядити рушницю, відбувся постріл. Відстань між курком рушниці та клавішею, яка її розряджає, - незначна, і як так трапилось, що відбувся постріл, пояснити не може, однак на курок він не натискав.

Потерпілий ОСОБА_1 у суді першої інстанції показав, що 11 жовтня 2019 року він, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 поїхали на полювання. Перед полюванням поїхали в баню до ОСОБА_4 . Там вони разом із ОСОБА_5 відпочивали, випивали, спілкувалися. Він особисто спиртні напої не вживав. За столом ОСОБА_3 спочатку підтримував розмову, а через хвилин тридцять почав себе неадекватно поводити, жарти вже не сприймав і виказував незрозумілу агресію. Він пропонував ОСОБА_3 перестати вже пити, оскільки той був уже неабияк п`яний, однак конфлікту за столом ніякого не було. Потім ОСОБА_3 наполегливо попросив відкрити йому машину. Він з обвинуваченим вийшов на вулицю і відкрив багажник, у якому лежала сумка з особистими речами ОСОБА_3 та розібраний мисливський карабін. ОСОБА_3 біля машини почав збирати карабін, на що потерпілий йому зауважив, що вже ніхто на полювання не поїде, адже він у стані сильного алкогольного сп`яніння. На зауваження обвинувачений не відреагував, а коли йому здалося, що ОСОБА_3 поклав патрон до патронника, то він знову сказав, що тут не місце для стрільби, і спробував натиснути прапорець для відкриття замка каналу ствола, щоб тихенько забрати патрон і на цьому розійтись, а оскільки ОСОБА_3 тримав ствол, то канал не відкрився, і тоді він вирішив із ним не сперечатися. Він відійшов від машини на 3-4 метри до ОСОБА_2 , який також вийшов на вулицю слідом за ними. ОСОБА_2 стояв лицем до обвинуваченого, а він - боком, і тут ОСОБА_3 , якось напів присівши, щось нецензурно сказав і відбувся постіл, він відчув удар і відразу біль. Потерпілий зразу присів, як від удару, і в такому положенні зайшов за свій автомобіль, який стояв через пару кроків, та впав на коліна. Свої показання потерпілий підтвердив і в суді апеляційної інстанції.

Згідно з висновком експерта № 31 карабін, наданий на дослідження, є вогнепальною зброєю - карабіном IZH-18 МН № НОМЕР_1 , калібру 30-06 Springfield (7,62x63 мм), у якому саморобним способом укорочено ствол до довжини 567 мм та приєднано прицільну планку до ствола. Карабін придатний до проведення пострілів. Крім того, у висновку експерта зазначено, що карабін несправний (під час запирання ствола з колодкою, відбувається зрив курка з бойового зводу) (т. 2, а.к.п. 155-165).

Експерт ОСОБА_6 у судовому засіданні місцевого суду підтвердив висновки проведеної ним експертизи та зазначив, що в наданому на дослідження карабіні база запирання і спускова скоба перебувають поруч, при цьому в нього є несправність ударного спускового механізму, тобто під час запирання каналу ствола здійснюється зрив курка з бойового зводу і відбувається постріл. Під час запирання каналу ствола він сам може вистрелити, без натискання на спусковий гачок.

Суд апеляційної інстанції визнав безпідставними доводи захисника та, залишаючи без змін оскаржений вирок, фактично послався на ті ж обставини, на які вказував суд першої інстанції. При цьому не надав їм оцінки з урахуванням доводів захисника, що стосувалися несправності механізму карабіна. Зокрема, без належної уваги судів залишилися показання експерта ОСОБА_6 , які узгоджуються з показаннями ОСОБА_3 , даними в судах першої та апеляційної інстанцій, про те, що на гачок своєї рушниці він не натискав.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою той факт, що і ОСОБА_1 , і ОСОБА_8 в судах першої та апеляційної інстанцій послідовно стверджували, що конфлікту між ними не було. Про відсутність конфлікту між потерпілим та обвинуваченим зазначали й інші учасники події - потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , свідок ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні закінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_1 .

Цей злочин може вчинятися тільки з прямим умислом.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 КК прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

За статтею 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях, зокрема в постанові від 04 липня 2018 року (справа № 688/788/15-к, провадження № 51-597км17), зазначав, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, у яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішенні має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для визнання винуватості доведеною поза розумним сумнівом версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдиною версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

У цьому провадженні не можна вважати, що вказаний стандарт дотримано. Адже версію захисту щодо відсутності умислу на заподіяння смерті іншій особі не спростовано, оцінки вищезазначеним обставинам щодо відсутності будь-якого конфлікту між засудженим і потерпілим та несправностей пускового механізму карабіна, з якого відбувся постріл, не надано.

Таким чином, апеляційний суд не дотримався приписів ст. 419 КПК, оскільки не навів переконливих мотивів на спростування доводів захисника та не обґрунтував свого рішення належним чином, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про правильність вироку суду першої інстанції та необхідність залишення вироку щодо ОСОБА_3 без змін, а апеляційної скарги захисника без задоволення.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження, є такими, що істотно вплинули на правильність прийнятого рішення, та потягли неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, у зв`язку з чим ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню.

Під час нового апеляційного розгляду необхідно вжити усіх передбачених законом заходів до повного, всебічного й об`єктивного розгляду кримінального провадження, усунути зазначені протиріччя, ретельно перевірити всі доводи апеляційної скарги захисника, зіставити їх із наявними у кримінальному провадженні доказами, яким дати належну юридичну оцінку.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_14 задовольнити.

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року щодо ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ОСОБА_3 звільнити з-під варти.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11