Постанова

від 08.02.2024 по справі 743/283/20

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 743/283/20

провадження № 51-1446км22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча ОСОБА_1 ,

судді ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

потерпілий ОСОБА_6 ,

представник потерпілого адвокат ОСОБА_7 ,

засуджений ОСОБА_8 ,

захисник ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції,на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 травня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019270220000460, стосовно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в сел. Баришівка Київської області, зареєстрований в АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2 ,

засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування ухвали апеляційного суду стосовно ОСОБА_8 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор посилається на те, що суд апеляційної інстанції всупереч приписам статей 370, 404, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) постановив незаконне, необґрунтоване та невмотивоване судове рішення, безпідставно, без дослідження доказів відкинув доводи сторони обвинувачення, які вказують на наявність в діях ОСОБА_8 усіх елементів складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК України.

Указує, що мотивами перекваліфікації стали показання самого ж обвинуваченого щодо нібито відсутності конфлікту з ОСОБА_6 й умислу на здійснення пострілу. Проте апеляційний суд інстанції не мотивував, чому не взяв до уваги інші наявні у провадженні докази, зокрема протоколи слідчих експериментів за участю потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , їх показання в суді першої інстанції, а також висновок судово-балістичної експертизи та показання експерта. Апеляційний суд не спростував дані, що містяться у протоколах слідчих експериментів, щодо конфлікту між обвинуваченим і потерпілими, що призвело до агресії ОСОБА_8 та здійснення ним умисного пострілу та погроз убивством.

Крім того, апеляційний суд залишив поза увагою, що карабін «IZH-18 МН», калібру 30-06 Springfield (7,62x63 мм) являється однозарядним, тобто для одного пострілу треба зарядити один патрон, а для здійснення другого пострілу необхідно його перезарядити. Твердження суду про те, що постріл відбувся, коли обвинувачений складав карабін, без натискання на гачок, є припущенням, оскільки у висновку судово-балістичної експертизи від 22 січня 2020 року № 31 експерт зазначив, що карабін може сам вистрелити лише під час запирання каналу ствола. Крім того, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апеляційним судом, ОСОБА_8 перезарядив карабін до висловлення погроз вбивством ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , що свідчить і про невипадковий характер пострілу в бік ОСОБА_6 .

Прокурор не заперечує проти закриття кримінального провадження за епізодом погроз убивством у зв`язку з відмовою потерпілих від обвинувачення, однак наголошує, що для правильної кваліфікації дій ОСОБА_8 за епізодом замаху на вбивство слід обов`язково враховувати показання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в суді першої інстанції та відеозаписи слідчих експериментів.

Зазначає, що думка потерпілого ОСОБА_6 , висловлена в апеляційному суді, про невпевненість у наявності у ОСОБА_8 умислу на вбивство прийнята судом до уваги безпідставно, оскільки така думка не узгоджується з іншими доказами, що також є порушенням вимог КПК України.

Вважає, що висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_8 , складаючи карабін на подвір`ї біля лазні, не перевірив його на предмет наявності у стволі боєприпасу, через що, внаслідок злочинної недбалості, поцілив у живіт потерпілого, заподіявши йому тяжких тілесних ушкоджень, не відповідає фактичним обставинам провадження.

Стверджує, що обвинувачений, здійснюючи постріл з відстані в людину, розумів та бажав настання наслідків у вигляді її смерті. Факт перебування його в стані алкогольного сп`яніння не свідчить про відсутність умислу, як це вбачається з ухвали апеляційного суду. Ухвала ґрунтуєтеся на показаннях обвинуваченого, який не зміг пояснити, чому він натиснув на спусковий гачок, оскільки не пам`ятав.

Вважає, що особа, яка вчинила необережний неумисний злочин, у більшості випадків намагається відвернути наслідки вчиненого, а не навпаки після вчиненого ще й погрожує вбивством іншим особам.

Зміст судових рішень і встановлені судами обставини кримінального провадження

За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 червня 2021 року, залишеним беззміниухвалою Чернігівського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, ОСОБА_8 засудженоза ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, за ч. 1 ст.129 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, а на підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Цивільний позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_6 11 133,19 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 грн - моральної шкоди.

Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 11 жовтня 2019 року ввечері, відпочиваючи разом з ОСОБА_6 у лазні, яка розташована на АДРЕСА_3 , запропонував останньому їхати на нічне полювання, для чого дістав з автомобіля карабін IZH-18 МН, калібру 30-06 Springfield (7,62x63 мм), який належить йому на праві приватної власності. ОСОБА_6 був проти такої поїздки, у результаті чого між ними виникла словесна перепалка.

Внаслідок цієї сварки на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин у ОСОБА_8 виник умисел на вбивство ОСОБА_6 . З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілого та бажаючи їх настання, близько 22:35, перебуваючи біля лазні, умисно здійснив один постріл із вказаного карабіна у живіт ОСОБА_6 , який в цей час знаходився на відстані від ОСОБА_8 , чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого наскрізного поранення живота з ушкодженням круглої зв`язки печінки, великого чіпця, шлунково-ободової зв`язки з наявністю в м`яких тканинах передньої поверхні грудної клітки і черевної порожнини множинних дрібних сторонніх тіл металевої щільності, ускладненого внутрішньочеревною кровотечою, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

ОСОБА_8 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак, злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий на місці події, а потерпілому була надана своєчасна медична допомога.

Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_8 того ж дня близько 22:40 біля лазні, демонструючи карабін IZH-18 МН, калібру 30-06 Springfield (7,62x63 мм) ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які стояли від нього на відстані, висловлював погрозу вбивством на їх адресу. У свою чергу ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , спостерігаючи в руках ОСОБА_8 карабін, мали реальні підстави побоюватися такої погрози та, намагаючись відвернути настання можливих тяжких наслідків після пострілу в ОСОБА_6 вчинили дії, спрямовані на затримання ОСОБА_8 й вилучення в нього зброї.

Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 задоволено, ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.Звільнено ОСОБА_8 з-під варти.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 12 травня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_12 задоволено частково, вирок в частині засудження за замах на вбивство - змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_8 із ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 на ст.128 КК України та призначено покарання за цим законом у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Звільнено ОСОБА_8 від призначеного покарання у зв`язку з його повним відбуттям.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 матеріальної та моральної шкоди залишено без виконання у зв`язку з його повним відшкодуванням.

Вирок в частині засудження за ч. 1 ст. 129 КК України скасовано у зв`язку з відмовою потерпілих ОСОБА_10 і ОСОБА_11 від обвинувачення, а провадження в цій частині закрито на підставі п. 7 ч.1 ст. 284 КПК України.

В іншій частині вирок залишено беззміни.

Відповідно до ухвали апеляційного суду ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 11 жовтня 2019 року ввечері, відпочиваючи разом з ОСОБА_6 у лазні, яка розташована на АДРЕСА_3 , запропонував останньому їхати на нічне полювання, для чого дістав з автомобіля карабін IZH-18 МН, калібру 30-06 Springfield (7,62x63 мм), який належить йому на праві приватної власності і в якому згідно з висновком судово-балістичної експертизи від 22 січня 2020 року № 31 наявна технічна несправність, через яку може відбутися постріл без натискання на спусковий гачок. Близько 22:35, складаючи карабін на подвір`ї біля лазні, ОСОБА_8 не перевірив його на предмет наявності у стволі боєприпасу, через що поцілив у живіт потерпілого ОСОБА_6 , заподіявши йому з необережності тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримав подану касаційну скаргу, потерпілий та його представник і засуджений та його захисник заперечили проти її задоволення.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.Суд переглядає судові рішення в межах касаційної скарги

Суд касаційної інстанції виходить з фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судами, та не втручається у правильність проведеної оцінки доказів, зібраних у цьому провадженні.

За правилами ч. 2 ст. 439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, у яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішенні має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу належних та допустимих доказів, наданих сторонами обвинувачення і захисту.

За змістом статей 91, 92 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, мотиви і умисел. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках, на потерпілого.

Згідно з ч. 2 ст. 24 КК України прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Як убачається з матеріалів провадження, що суд апеляційної інстанції в ході нового апеляційного розгляду, діючи в межах своїх повноважень, дотримуючись вимог ст. 404 КПКУкраїни, перекваліфікував дії ОСОБА_8 з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 на ст. 128 КК України.

Перекваліфіковуючи дії обвинуваченого, апеляційний суд зазначив, що замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом, коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання.

Заподіяння тяжкого тілесного ушкодження внаслідок злочинної недбалості має місце тоді, коли винний не передбачає настання шкоди здоров`ю для іншої особи, але повинна і могла передбачити це, діючи з більшою обачністю.

З`ясовуючи спрямованість умислу обвинуваченого, апеляційний суд узяв до уваги, що за показаннями ОСОБА_8 , потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 конфліктів чи сварок між ними не було. Зброя обвинуваченого зберігалася в багажнику автомобіля потерпілого у складеному вигляді. ОСОБА_6 пішов за обвинуваченим, щоб той у нетверезому стані випадково нікого не підстрелив, і не очікував, що він буде в нього стріляти. ОСОБА_8 збирався іти на полювання, намірів щодо вбивства ОСОБА_6 не висловлював; в нього не цілився; постріл відбувся, коли обвинувачений напівсидячи складав карабін, в якому згідно з висновком експерта наявна технічна несправність. Був здійснений лише один постріл, даних про те, що після пострілу в ОСОБА_6 . ОСОБА_8 поклав у карабін другий патрон, немає.

Доводи обвинуваченого, що він не може збагнути, як вистрілив його карабін, після чого отримав удар по голові ззаду й втратив свідомість, нічим не спростовані.

Потерпілі ОСОБА_10 і ОСОБА_11 від обвинувачення за ст. 129 КК України відмовились, погрози в їх адрес, подальшу злочинну поведінку ОСОБА_8 після пострілу, зазначену в обвинувальному акті, не підтвердили.

Згідно з висновком судово-балістичної експертизи від 22 січня 2020 року № 31 карабін, наданий на дослідження, є вогнепальною зброєю - карабіном IZH-18 МН № НОМЕР_1 , калібру 30-06 Springfield (7,62x63 мм), у якому саморобним способом укорочено ствол та приєднано прицільну планку. Експертом виконано два експериментальні постріли, які показали, що у карабіні під час запирання ствола з колодкою відбувається зрив курка з бойового зводу та постріл (без натискання на спусковий гачок), що свідчить про несправність карабіну.

Експерт ОСОБА_13 у судовому засіданні суду першої інстанції підтвердив висновки проведеної ним експертизи та зазначив, що в наданому на дослідження карабіні база запирання і спускова скоба перебувають поруч, при цьому в нього є несправність ударного спускового механізму, тобто під час запирання каналу ствола здійснюється зрив курка з бойового зводу і відбувається постріл.

На підставі аналізу наявних у провадженні доказів апеляційний суд дійшов висновку, що цими доказами не доведено, що ОСОБА_8 діяв з умислом на вбивство, а вбачається, що останній, складаючи на подвір`ї карабін, який має технічну несправність, через яку може відбутися постріл без натискання на спусковий гачок, не перевірив його на предмет наявності у стволі боєприпасу, через що поцілив у живіт потерпілого, заподіявши тяжких тілесних ушкоджень.

Тому в діях ОСОБА_8 наявна необережна форма вини у вигляді злочинної недбалості.

З огляду на вказане, в касаційній скарзі не наведено доводів, які спростовували б правильність висновків апеляційного суду щодо кваліфікації дій ОСОБА_8 . Отже, на думку Суду, суд апеляційної інстанцій правильно застосував норми матеріального і процесуального права, апеляційний перегляд провів повно та об`єктивно, порушення принципу змагальності сторін і свободи у поданні сторонами своїх доказів не виявлено, вимоги ч. 2 ст. 439 КПК України виконано.

Згідно із ч. 1 ст. 412 КПК Україниістотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Проте даних, які б свідчили, що судом допущено такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, або неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, не виявлено.

Підстав для задоволення касаційної скарги не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргупрокурора залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 травня 2023 року стосовно ОСОБА_8 залишити беззміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3