Постанова

від 26.10.2022 по справі 160/10672/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2022 року м. Дніпросправа № 160/10672/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Кругового О.О.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілл»

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2022 року (головуючий суддя: Ільков В.В.) по адміністративній справі № 160/10672/21, розглянутій в порядку письмового провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілл» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третіх осіб: Комунального підприємства Дніпровські активи Дніпровської міської ради, Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сілл»(далі ТОВ «Сілл») 15.09.2021 року звернулося до суду з позовом до відповідача Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (далі Виконкому ДМР), в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправним та нечинним п.1 рішення Виконкому ДМР №669 від 22.06.2021 року «Про внесення змін до рішення Виконкому МР від 31.08.2011 року №1148 щодо Положення про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів в місті Дніпрі».

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій відповідача, який під час прийняття оскаржуваного рішення не дотримався передбаченої Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» процедури прийняття рішення як регуляторного акту: відсутній аналіз регуляторного впливу та проект регуляторного акта не був оприлюднений.

У відзиві на позов відповідач просить в позові відмовити з підстав відсутності порушення прав ТОВ «Сілл» при прийнятті оскаржуваного рішення, та правомірності п.1 рішення Виконкому ДМР №669 від 22.06.2021 року, яким внесено зміни до регуляторного акту - рішення Виконкому МР від 31.08.2011 року №1148 щодо «Положення про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів в місті Дніпрі», в частині заміни назви в Положенні «Комунальне підприємство «Управління контролю за благоустроєм міста» ДМР»(далі КП «Управління контролю за благоустроєм міста» ДМР» ) на «Комунальне підприємство «Дніпровські активи» ДМР» (далі КП «Дніпровські активи» ДМР») у відповідних відмінках , не змінюючи правової природи цього нормативно-правового акту.

У відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» проект рішення Виконкому ДМР №669 від 22.06.2021 року оприлюднений 03.06.2021 року, а прийняте рішення - 23.06.2021 року на офіційному веб сайті ДМР. Відповідач вважає, що позивач не навів обґрунтувань, яким чином порушені саме його права та законні інтереси п.1 оскаржуваного рішення.

Ухвалою суду від 01.07.2021 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: КП Дніпровські активи ДМР та Департамент торгівлі та реклами ДМР, які в поясненнях підтримали позицію відповідача щодо відсутності порушень прав позивача прийняттям оскаржуваного рішення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Сілл» подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати через порушення судом норм матеріального права, та задовольнити позов.

Відзиви на апеляційну скаргу відповідач та 3 особи до суду не направили.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 22.06.2021 року Виконкомом ДМР прийнято рішення № 669 «Про внесення змін до рішення Виконкому МР від 31.08.2011 року №1148 щодо Положення про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів в місті Дніпрі», п. 1 якого внесено зміни до Положення в частині заміни назви «КП «Управління контролю за благоустроєм міста» ДМР» на «КП «Дніпровські активи» ДМР» у відповідних відмінках.

Вважаючи рішення Виконкому ДМР №669 від 22.06.2021 року регуляторним актом, позивач в позові зазначив, що відповідачем не було дотримано процедури прийняття цього рішення як регуляторного акту, та оскаржив його до суду.

Відповідно до ст.19, 129-1 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До відання виконавчих органів міських рад, згідно пп.7 п. «а» ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) належать власні (самоврядні) повноваження з організації благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Повноваження Виконкому ДМР у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законом № 280/97-ВР ,та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 року №1160-IVз наступними змінами (далі - Закон №1160-IV).

Приписами ст.1 Закону №1160-IV визначено, що регуляторний акт- це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

до регуляторного органу віднесені, зокрема, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти.

регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом ст.7, 8 Закону № 1160-IV регуляторні органи діють за затвердженими планами діяльності з підготовки ними проектів регуляторних актів на наступний календарний рік, які повинні містити визначення видів і назв проектів, цілей їх прийняття, строків підготовки проектів; затверджені плани діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, а також зміни до них оприлюднюються у спосіб, передбачений ст.13 цього Закону, не пізніш як у десятиденний строк після їх затвердження.

стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач оскаржує п. 1 рішення Виконкому ДМР №669 від 22.06.2021 року, яким до регуляторного акту рішення Виконкому МР від 31.08.2011 року №1148 , яким затверджено Положення про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів в місті Дніпрі, внесено зміни до Положення, а саме: назва «КП «Управління контролю за благоустроєм міста» ДМР» замінена на «КП «Дніпровські активи» ДМР» у відповідних відмінках , при цьому не змінена правова природи цього нормативно-правового акта, його суть та спрямованість.

У відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» проект рішення Виконкому ДМР №669 від 22.06.2021 року оприлюднено 03.06.2021 року, а прийняте рішення- 23.06.2021 року на офіційному веб сайті ДМР.

Здійснивши аналіз чинного законодавства, та доказів у справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що положеннями Закону №1160-IV визначено, на які відносини направлена дія регуляторних актів, обов`язковою умовою цих актів є встановлення, зміна чи скасування норм права.

Сторонами не заперечується, що рішенням №669 від 22.06.2021 року внесено зміни до рішення Виконкому МР №1148 від 31.08.2011 року , яким затверджено Положення про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів в місті Дніпрі, прийнято з дотримання процедури, встановленої Законом №1160-IV для прийняття регуляторних актів.

В той же час внесення згідно п.1 оскарженого рішення змін до Положення в частині заміни назви КП «Управління контролю за благоустроєм міста» ДМР» на «КП «Дніпровські активи» ДМР» не змінюють правової природи рішення Виконкому МР №1148 від 31.08.2011 року, зазначене рішення в цій частині не спрямоване на розв`язання проблем шляхом державного регулювання господарських відносин, не встановлює, не змінює та не скасовує норми права; прийняття цього рішення не пов`язано з відстеженням результативності регуляторного акта.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення Виконкому ДМР №669 від 22.06.2021 року не є регуляторним актом, оскільки воно не містить одночасно сукупності ознак, встановлених ст. 1 Закону №1160-IV для визначення регуляторної функції прийнятого документу.

Доводи позивача стосовно втрати чинності рішення Виконкому МР від 31.08.2011 року №1148 та з цих підстав не легітимності внесених до нього змін оскаржуваним рішенням №669 від 22.06.2021 року перевірені судом першої інстанції, та визнані неспроможними з наступних підстав.

Конституція України визначає місцеве самоврядування як право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції України і законів держави, а також закріпляє припис, згідно із яким органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, межі якої встановлені Конституцією та законами України.

Органи місцевого самоврядування наділені низкою повноважень у різних галузях та сферах суспільного життя, зокрема, у сфері бюджету та фінансів, соціально економічного і культурного розвитку, у сфері управління комунальною власністю, в галузі будівництва, житлово-комунального господарства, у сфері регулювання земельних відносин, соціального захисту населення тощо. Для реалізації цих повноважень органи місцевого самоврядування мають право ухвалювати необхідні рішення.

Оскільки ці рішення можуть порушувати права та законні інтереси як громадян, так і юридичних осіб (підприємств, установ і організацій), або ж з часом втрачати свою актуальність, то чинне законодавство передбачає юридичні інструменти впливу на такі рішення шляхом їх зупинення, зміни та скасування.

Конституційний Суд України у Рішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009 року стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни дійшов висновку, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Мін`юсту та проведення їх державної реєстрації, затвердженому наказом Мін`юсту від 12.04.2005 року №34/5 (у редакції наказу Мін`юсту від 15.05.2013 року №883/5) визначено, що нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб`єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.

Положеннями п. 2.23,2.24 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Мін`юсту та проведення їх державної реєстрації, затвердженому наказом Мін`юсту від 12.04.2005 року №34/5 (у редакції наказу Мін`юсту від 15.05.2013 року №883/5) (далі Порядку №883/5) встановлено, що внесення змін до нормативно-правового акту або визнання його таким, що втратив чинність, здійснюється самим об`єктом нормотворення або його правонаступником шляхом прийняття нормативно-правового акта того самого виду й однакової юридичної сили або в іншому порядку, передбаченому законом.

Змінами, що вносяться до нормативно-правового акта, може бути передбачено

заміну слів, цифр, доповнення словами, цифрами та їх виключення; нову редакцію розділів, підрозділів (глав), пунктів, підпунктів, абзаців, речень; доповнення розділами, підрозділами (главами), пунктами, підпунктами, абзацами, реченнями або їх виключення.

Згідно з приписами п. 2.25 ,2.28, 2.29 Порядку №883/5 зміни вносяться до основного нормативно-правового акта, а не до акту про внесення змін до нього;

у разі внесення до нормативно-правового акта (структурної одиниці) змін, що за обсягом становлять більше половини тексту або істотно впливають на зміст, акт (структурну одиницю) необхідно викласти в новій редакції;

у разі коли зміни вносяться до нормативно-правового акта, який викладено в новій редакції, зміни вносяться до тексту його оновленої редакції з посиланням на розпорядчий документ, яким затверджено першу редакцію.

Зміна рішень органів місцевого самоврядування передбачає внесення змін та/чи доповнень до раніше прийнятих актів органом, який їх раніше ухвалив.

Правова позиція Конституційного Суду України, викладена у Рішенні № 4-зп від 03.10. 1997 року, не спростовує наведеного вище висновку, оскільки частина нормативного акту - рішення Виконкому МР №1148 від 31.08.2011 року, редакційно змінена, окремі норми, їх складові (частини, пункти, підпункти, абзаци) доповнені новим текстом і в цій частині правомірним є застосування приписів Конституційного Суду України про автоматичне скасування однопредметного акту, який діяв у часі раніше, в частині нової редакції рішення Виконкому МР №523 від 25.05.2021 року.

Викладене свідчить, що відповідач Виконком ДМР в межах своїх повноважень з дотриманням вимог чинного законодавства прийняв оскаржуваний п.1 рішення №669 від 22.06.2021 року і підстави для визнання його протиправним та нечинним відсутні.

Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовані.

Оскільки судом першої інстанції вірно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, при цьому правильно застосовані норми матеріального права, підстави для скасування судового рішення та задоволення позову відсутні.

Керуючись ст. 315, 316, 321, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілл» - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2022 року по адміністративній справі № 160/10672/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати винесення, та не підлягає касаційному оскарженню у відповідності до ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддяТ.С. Прокопчук

суддяА.В. Шлай

суддяО.О. Круговий