Постанова

від 02.11.2022 по справі 826/1454/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/1454/18 Головуючий у І інстанції - Григорович П.О.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ-Світлотехніка» до Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТ-Світлотехніка» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві, в якій просило:

- визнати протиправними дії Відповідача та акт перевірки характеристик продукції № 1850 від 23.11.2017;

- визнати протиправними та скасувати прийняті на підставі Акта: постанову № 90 про накладення штрафних санкцій від 21.12.2017 та рішення № 200 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21.12.2017.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що він не є собою, яка вводила вказану продукцію в обіг, докази чого було надано контролюючому органу після перевірки, адже під час перевірки такі докази не витребовувались.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано постанову № 90 від 21.12.2017 про накладення штрафних санкцій та рішення № 200 від 21.12.2017 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, винесені Головним управлінням Держпродспоживслужби в місті Києві.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління Держпродспоживслужби в місті Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Головне управління Держпродспоживслужби в місті Києві посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідних документів під час перевірки Позивачем надано не було, та документи про особу, яка постачала спірну продукцію Позивачу були надані після перевірки та винесення оскаржуваних актів індивідуальної дії.

Відзиву Позивача на апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки Головне управління Держпродспоживслужби в місті Києві у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі листа Держпродспоживслужби України від 15.09.2017 № ЦА-151/12127-17, наказу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві «Про проведення позапланового заходу» від 20.11.2017 № 3407 та направлення на проведення перевірки від 20.11.2017 № 3478, Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку характеристик продукції освітлювальної апаратури: автоматичний вимикач ТМ «Schneider Electric» Easy 9 МСВ EZ9F34120 IP 20 А Х-КА «С» 230 V 4500 К, д.в. 2015 р., про що складено акт від 23.11.2017 № 1850.

Під час проведення позапланової перевірки характеристик продукції (автоматичний вимикач ТМ «Schneider Electric» Easy 9 МСВ EZ9F34120 IP 20 А Х-КА «С» 230 V 4500 К, д.в. 2015 р.) у ТОВ «АСТ-Світлотехніка» з`ясовувались питання щодо відповідності продукції вимогам технічних регламентів, дія яких розповсюджується на неї та Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

В ході перевірки встановлено, що продукція «автоматичний вимикач ТМ «Schneider Electric» Easy 9 МСВ EZ9F34120 IP 20 А Х-КА «С» 230 V 4500 К, д.в. 2015 р.» не відповідає встановленим вимогам, а саме: на продукції відсутній знак відповідності технічним регламентам. На електрообладнанні, на його табличці з технічними даними та на пакуванні (що зафіксовано в акті перевірки характеристик продукції складеного Держпродспоживслужбою в Волинській області).

Згідно з ч. 7 ст. 8 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» визначено, у разі коли виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб`єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку (терміну) не надав документацію. Для цілей Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» особою, що ввела продукцію в обіг, яка зазначена в акті перевірки, вважається ТОВ «АСТ-Світлотехніка».

Також ТОВ «АСТ-Світлотехніка» не надано і технічної документації, наявність та склад якої визначено Технічним регламентом низьковольтного електричного обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1067 та Технічним регламентом з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1077 та ч. 7, ч. 8 ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

23 листопада 2017 року Відповідачем складено протокол № 1850 про виявлені порушення за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки характеристик продукції у ТОВ «АСТ-Світлотехніка», що полягають у такому: введення в обіг продукції, зазначеної у п. 1 Акта перевірки характеристик продукції № 1850 від 23.11.2017, яка не відповідає встановленим вимогам, а саме: на продукції відсутній знак відповідності технічним регламентам, чим порушено п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону Украйні «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

За результатами розгляду Акта перевірки від 23.11.2017 № 1850, Відповідачем 21 грудня 2017 року прийнято постанову про накладення штрафних санкцій № 90, якою за порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», зокрема введення в обіг продукції яка не відповідає встановленим вимогам, а саме на якій відсутній знак відповідності технічним регламентам, на Позивача накладено штраф у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 8500,00 грн.

Також, 21 грудня 2017 року Відповідачем прийнято рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів № 200, яким в строк до 21 січня 2018 року, відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» № 2735-VI від 02 грудня 2010 року зобов`язано Позивача усунути формальну невідповідність стосовно продукції що вказана в пункті 1 таблиці акта перевірки № 1850 від 23 листопада 2017 року.

Враховуючи неправомірними дії, Акт, постанову та рішення Відповідача, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.

Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріали справи не містять доказів про те, що ГУ Держпродспоживслужби направляло/вручило до прийняття оскаржуваних рішень Позивачу будь-які запити щодо ідентифікації особи, яка ввела в обіг продукцію, а Позивачем як Відповідачу так і до матеріалів справи надано договір і видаткову накладну, що підтверджують факт поставки спірного обладнання від ТОВ «Шнайдер Електрик Україна», суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Позивач є звільненим від відповідальності, встановленої статтею 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», тому Позивачем виконано вимоги п.1 ч.1 ст. 45 наведеного Закону щодо надання доказів введення продукції в обіг іншою особою.

Проте, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Відповідача та акту перевірки характеристик продукції № 1850 від 23.11.2017 задоволенню не підлягають, як невірно обраний спосіб захисту порушеного права, оскільки порушене право виникло лише після прийняття постанови та рішення, натомість вчинення Відповідачем дій по проведенню перевірки та складенню акта перевірки не порушують майнових прав Позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організація та порядок здійснення державного ринкового нагляду, а також державного контролю продукції під час її ввезення на митну територію України визначаються Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02 грудня 2010 року № 2735-VI (далі - Закон № 2735-VI).

Абзацом 9 статті 1 Закону № 2735-VI визначено, що державний ринковий нагляд - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Згідно зі статтею 3 Закону № 2735-VI законодавство України про державний ринковий нагляд і контроль продукції складається з цього Закону, Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері, у тому числі технічних регламентів.

Відповідно до частини 2 ст. 4 Закону № 2735-VI метою здійснення контролю продукції є забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України, встановленим вимогам до моменту її випуску у вільний обіг на митній території України та недопущення ввезення на митну територію України продукції, яка становить серйозний ризик суспільним інтересам.

Статтею 5 Закону № 2735-VI визначено, що основними принципами ринкового нагляду і контролю продукції є, зокрема: об`єктивність, неупередженість та компетентність органів ринкового нагляду і митних органів при здійсненні ринкового нагляду і контролю продукції; прозорість здійснення ринкового нагляду і контролю продукції, доступність та відкритість інформації у цій сфері; додержання прав і захист інтересів суб`єктів господарювання, споживачів (користувачів) під час здійснення ринкового нагляду і контролю продукції; плановість та системність заходів ринкового нагляду і контролю продукції, їх постійне вдосконалення на основі регулярної оцінки та аналізу; забезпечення співпраці між суб`єктами господарювання та органами ринкового нагляду і митними органами; результативність та пропорційність відповідальності суб`єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» та інших встановлених вимог, її спрямованість на попередження вчинення суб`єктами господарювання порушень, а також можливість посилення санкцій у разі повторного вчинення суб`єктом господарювання того самого порушення.

Згідно з пунктом 4 частини 1 ст. 11 Закону № 2735-VI до повноважень органів ринкового нагляду, зокрема, належить проведення перевірок характеристик продукції.

Відповідно до частини 5 ст. 23 Закону № 2735-VI перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки, що видаються та оформлюються відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Згідно з частиною 17 ст. 23 Закону № 2735-VI за результатами перевірки характеристик продукції посадова особа, яка здійснює ринковий нагляд, складає акт відповідно до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Частиною 5 ст. 8 Закону № 2735-VI визначено, що суб`єкти господарювання зобов`язані надавати на вимогу органів ринкового нагляду документацію, що дає змогу ідентифікувати:

- будь-який суб`єкт господарювання, який поставив їм відповідну продукцію;

- будь-який суб`єкт господарювання, якому вони поставили відповідну продукцію.

Відповідно до частини 7 ст. 8 Закону № 2735-VI у разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб`єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом строку проведення перевірки не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб`єкту господарювання цю продукцію.

Згідно з частиною 12 ст. 23 Закону № 2735-VI у разі, якщо за результатами перевірки характеристик продукції встановлено, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, орган ринкового нагляду на підставі наданих суб`єктом господарювання документів, що дають змогу відстежити походження такої продукції та її подальший обіг (зокрема договори, товарно-супровідна документація), визначає особу, яка поставила відповідному суб`єкту господарювання цю продукцію, та всіх осіб, яким цей суб`єкт господарювання поставив зазначену продукцію.

Відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 44 Закону № 2735-VI до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення знака відповідності технічним регламентам на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п`ятисот до тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 2 ст. 1 Закону № 2735-VI визначено, що введення в обіг продукції - це перше надання продукції на ринку України; імпортер - це будь-яка фізична чи юридична особа, яка є резидентом України та вводить в обіг на ринку України продукцію походженням з іншої держави.

Пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 2735-VI передбачено підстави звільнення суб`єктів господарювання від відповідальності, зокрема, виробник, уповноважений представник, імпортер або інша особа, яка відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, не несе відповідальності, встановленої статтею 44 цього Закону, якщо доведе, що вона не вводила відповідну продукцію в обіг.

Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що Позивачем під час проведення перевірки не надано до ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві документів за яких можливо було ідентифікувати особу, що поставила йому відповідну продукцію, а тому в силу вимог ч. 7 ст. 8 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», він вважається особою, що ввела таку продукцію в обіг і має бути притягнутий до відповідальності.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази витребування Відповідачем на виконання вимог частини 5 ст. 8 Закону № 2735-VI будь-яких документів у Позивача під час проведення перевірки.

Крім того, Позивач листом від 22.01.2018 №1338/06-06.2 надав Відповідачу: договір поставки від 01.04.2016 № 1500010217/2016-RE, видаткову накладну від 29.06.2016 № 9084610218, які підтверджують, що спірна продукція була поставлена Позивачу від ТОВ «Шнайдер Електрик Україна», а отже останній не є особою, яка вводила в обіг продукцію, що була предметом перевірки.

На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки матеріали справи не містять доказів про те, що ГУ Держпродспоживслужби направляло/вручило до прийняття оскаржуваних рішень Позивачу будь-які запити щодо ідентифікації особи, яка ввела в обіг продукцію, а Позивачем як Відповідачу так і до матеріалів справи надано договір і видаткову накладну, що підтверджують факт поставки спірного обладнання від ТОВ «Шнайдер Електрик Україна», Позивач є звільненим від відповідальності, встановленої статтею 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», тому Позивачем виконано вимоги п.1 ч.1 ст. 45 наведеного Закону щодо надання доказів введення продукції в обіг іншою особою, з чим погоджується і колегія суддів.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки Відповідачем не доведено наявності тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої прийшов до обґрунтованого висновку про наявність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в оскаржуваній частині.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині судового рішення.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в оскаржуваній частині не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в зазначеній частині - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко