Постанова

від 27.10.2022 по справі 450/3226/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/3226/19 Головуючий у 1 інстанції: Кіпчарський М.О.

Провадження № 22-ц/811/769/22 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

Категорія: 48

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цьони С.Ю.

розглянувши у відкритомусудовому засіданнів містіЛьвовіцивільнусправу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 лютого 2022 року,-

ВСТАНОВИВ:

в вересні 2019 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Рік-Автогарант» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , малого приватного підприємства «Надія-ЛБЯ», фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , повне товариство «Ломбард копійка ТзОВ «Укр.концепт КАР» і ПП «ІД» про відшкодування шкоди.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що МПП «Надія-ЛБЯ» та ОСОБА_1 є співвласниками нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі договору оренди нежитлового приміщення від 01 січня 2017 року ФОП ОСОБА_2 орендувала у МПП «Надія-ЛБЯ» відокремлену частину даного приміщення, площею 10 кв.м. ПТ «Ломбард копійка ТзОВ «Укр.концепт КАР» і ПП «ІД» було користувачем іншої відокремленої частини зазначеного приміщення на підставі договору суборенди від 01 травня 2016 року. Вказує, що 15 січня 2019 року у приміщенні, що перебуває в оренді ФОП ОСОБА_2 та належить МПП «Надія-ЛБЯ» та ОСОБА_1 виникла пожежа внаслідок порушення правил пожежної безпеки при експлуатації електроустановок та електромереж, що підтверджується актом про пожежу від 15 січня 2019 року.

Зазначає, що станом на момент виникнення пожежі, тобто 15 січня 2019 року, майно ПТ «Ломбард копійка ТзОВ «Укр.концепт КАР» і ПП «ІД» було застраховане на підставі договору добровільного страхування майна №201-11/18 від 06 вересня 2018 року, що укладений між ТзДВ «Страхова компанія «Рік-Автогарант» та ПТ «Ломбард копійка ТзОВ «Укр.концепт КАР» і ПП «ІД». Вказує, що на підставі висновку №2502/1 від 26 лютого 2019 року, страхового акту №037/19 від 14 травня 2019 року та розрахунку страхового відшкодування внаслідок подій, що мали місце 15 січня 2019 року сума страхового відшкодування становить 91594,58 грн. Стверджує, що ТзДВ «Страхова компанія «Рік-Автогарант» виконала взяті на себе зобов`язання на підставі договору страхування №201-11/18 від 06 вересня 2018 року та здійснила виплату страхового відшкодування в повному обсязі, а відтак до позивача перейшло право вимоги до відповідачів щодо стягнення 91 594,58 грн. завданої шкоди. З наведених підстав просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , Малого приватного підприємства «Надія-ЛБЯ», фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 91594,58 грн.

Рішенням Пустомитівськогорайонного судуЛьвівської областівід 18лютого 2022рокупозовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Рік-Автогарант» задоволено частково.

Стягнуто на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Рік-Автогарант» (код ЄДРПОУ 38325928) солідарно з ОСОБА_1 та Малого приватного підприємства «Надія-ЛБЯ» (код ЄДРПОУ 22418958), 91 594,58 грн.

Стягнуто на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Рік-Автогарант» (код ЄДРПОУ 38325928) солідарно з ОСОБА_1 та Малого приватного підприємства «Надія-ЛБЯ» (код ЄДРПОУ 22418958) 1921,00 грн. судового збору, а саме по 960,50 грн. з кожного.

Рішення судуоскаржив ОСОБА_1 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт вказує, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить незначна частка приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Основна частина приміщення належить Малому приватному підприємству «Надія -ЛБЯ», яке здається в оренду на підставі відповідних договорів. Стверджує, що ОСОБА_1 не може нести відповідальність за шкоду, завдану пожежею, яка мала місце 15 січня 2019 року та є неналежним відповідачем, оскільки не перебував у жодних цивільно-правових відносинах з ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 чи повним товариством «Ломбард копійка ТзОВ «Укр.концепт КАР» і ПП «ІД», не укладав з ними жодних договорів. Звертає увагу суду на те, що власник приміщення не може нести відповідальність за порушення правил пожежної безпеки при експлуатації електроустановок та електромереж ФОП ОСОБА_2 . Зазначає, що з переліку речей, які були пошкоджені та знищені під час пожежі немає знищеного жодного обладнання, що знаходилося в орендованому приміщенні ПТ «Ломбард копійка ТзОВ «Укр.концепт КАР» і ПП «ІД». Стверджує, що висновок експерта №2502/1 від 26 лютого 2019 року не є належним доказом у справі оскільки такий здійснено на замовлення зацікавленої сторони. Звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів виплати позивачем страхового відшкодування у розмірі 91594,58 грн. Вважає, що судом першої інстанції не встановлено вини ОСОБА_1 та причинно-наслідкового зв`язку між фактом пожежі та спричиненими нею збитками, а відтак відсутній склад правопорушення та підстави для відповідальності за завдані збитки. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Рік-Автогарант» відмовити.

Рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень підтверджується, що учасники справи про день, час та місце судового засідання, призначеного на 17 жовтня 2022 року, повідомлялись належним чином.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, з клопотаннями про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у їх відсутності, до суду апеляційної інстанції не зверталися.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи не є достатньою підставою для відкладення розгляду справи.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.

З огляду на те, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності, оскільки їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення судового рішення.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки текст постанови складено 27 жовтня 2022 року, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 17 жовтня 2022 року, датою ухвалення постанови є саме 27 жовтня 2022 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно дост.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зіст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3ст.3ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зч.ч.1,2ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3ст.12ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зположеннями ч.ч.1-4ст.77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1ст.81ЦПК України передбачає,що кожнасторона повиннадовести тіобставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом,а відповіднодо ч.6ст.81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.( ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Задовольняючи частково позовні вимоги «Страхової компанії «Рік-Автогарант», суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст.ст. 317, 319, 322 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, власність зобов`язує, тобто, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. За умовами договорів оренди, укладених з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 на орендарів не покладалося жодних обов`язків щодо забезпечення пожежної безпеки. В ході судового розгляду справи не встановлено вини відповідача ФОП ОСОБА_2 у виникненні пожежі 15.01.2019 року, в результаті якої було заподіяно шкоди майну третьої особи ПТ «Ломбард копійка ТзОВ «Укр.концепт КАР» і ПП «ІД», оскільки в наданому суду акті про пожежу від 15.01.2016 року зазначена лише ймовірна причина пожежі. В той же час відповідно до ст. 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки покладається на власника (власників) земельної ділянки та іншого об`єкта нерухомого майна або наймачів (орендарів) земельної ділянки та іншого об`єкта нерухомого майна, якщо це обумовлено договором найму (оренди), а також на керівника (керівників) суб`єкта господарювання.

Вирішуючи спір щодо права позивача на стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та МПП «Надія-ЛБЯ» сплаченого третій особі ПТ «Ломбард копійка ТзОВ «Укр.концепт КАР» і ПП «ІД» за договором страхування страхового відшкодування, суд виходив з того, що, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений в договорі, відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом, відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Суд дійшов висновку, що позивач на підставі договору №201-11/18 добровільного страхування майна, укладеного 06.09.2018 року ТзДВ Страхова компанія «РІК АВТОГАРАНТ» та ПТ «Ломбард Копійка ТзОВ «УКР.КОНЦЕПТ-КАР» і ПП «ІД» та у зв`язку із настанням 15.01.2019 року страхового випадку, відшкодував третій особі завдані збитки в розмірі 91594 грн 58 коп, а, отже, набув право на стягнення зазначеної суми солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та МПП «Надія-ЛБЯ» як із співвласників нерухомого майна, яке вони зобов`язані були утримувати належним чином.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 222,6 кв.м., яке знаходиться у АДРЕСА_1 , належить на праві приватної спільної часткової власності у рівних частках по 1/2 відповідачам МПП «Надія-ЛБЯ» та ОСОБА_1

01.01.2017 року МПП «Надія-ЛБЯ», в особі директора ОСОБА_1 , уклало договір оренди нежитлового (комерційного) приміщення з ФОП ОСОБА_2 згідно якого передано в оренду частину нежитлового приміщення площею 10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 3 роки

Згідно договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2016 року МПП «Надія-ЛБЯ» надало в оренду ФОП ОСОБА_3 частину нежитлового приміщення, площею 7 км.м. строком до 31.03.2019 року.

Договором суборенди нежитлового приміщення від 01.05.2016 року, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та суборендарем ПТ «Ломбард копійка ТзОВ «УКР.КОНЦЕПТ-КАР» і ПП «ІД» суборендар приймає за плату у тимчасове користування частину нежитлового приміщення площею 5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення ломбарду.

Відповідач ОСОБА_1 не заперечив щодо передачі ФОП ОСОБА_3 орендованого приміщення у суборенду ПТ «Ломбард Копійка» ТЗОВ «УКР.КОНЦЕПТ-КАР» і ПП «ІД», про що зазначив у письмовій заяві від 01.05.2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає наймачеві в користування майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 780 ЦК України шкода, завдана третім особам у зв`язку із користуванням річчю, відшкодовується наймачем на загальних підставах.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦК України власність зобов`язує.

Відповідно до ст. 32 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 55 Кодексу цивільного захисту населення, в редакції чинній станом на день виникнення пожежі 15.01.2016 року, обов`язок із забезпечення пожежної безпеки в спорудах, покладається на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

За умовами договору оренди від 01.01.2017 року, укладеного з ФОП ОСОБА_2 на останню не покладалося обов`язків щодо забезпечення пожежної безпеки.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналізуючи наведеніправові нормиу їхсистемному взаємозв`язкуколегія суддівприходить довисновку,що винавласника будівліза шкоду,заподіяну майнуінших осібвнаслідок недотриманняправил пожежноїбезпеки у цій будівлі, презюмується, і саме на власника майна покладається тягар доведення відсутності його вини у заподіянні шкоди.

Зазначене відповідає правовому висновку щодо застосування ст. 1166 ЦК України у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 564/973/19 (провадження № 61-17828св20), у якій, зокрема, зазначено, що особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини. Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщопід час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачами МПП «Надія-ЛБЯ» та ОСОБА_1 не надано належних, допустимих та достовірних доказів того, що пожежа 15.01.2016 року виникла з вини ФОП ОСОБА_2 , в наданому суду акті про пожежу від 15.01.2016 року зазначена лише ймовірна причина пожежі, а, відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може грунтуватися на припущеннях.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме на співвласників приміщення, де виникла пожежа, покладається обов`язок відшкодування завданої шкоди, так як останні не довели, що шкода заподіяна не з їх вини, як і не довели, що обов`язок із забезпечення пожежної безпеки покладався на наймачів згідно укладених з ними договорів оренди. При цьому суд враховує і те, що ідеальні частки відповідачів ОСОБА_1 та МПП «Надія-ЛБЯ» у приміщенні за адресою АДРЕСА_1 , не виділені в натурі, співвласник ОСОБА_1 водночас є керівником і власником МПП «Надія-ЛБЯ», а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про їх відповідальність за заподіяння збитків як солідарних боржників на підставі ст. 541 ЦК України.

Не заслуговують на увагу та не спростовують зазначений висновок суду першої інстанції доводи апелянта про те, що актом про пожежу від 15.01.2019 року встановлено перелік майна, знищеного та пошкодженого пожежею, і в цьому переліку відсутнє майно третьої особи ПТ «Ломбард «Копійка», так як в зазначеному акті наявний перелік майна, пошкодженого та знищеного безпосередньо пожежею, в той час як майно застрахованої особи пошкоджене та знищене внаслідок взаємодії з водою при гасінні пожежі, що вбачається з пояснень позивача та висновку експерта № 2502/1 від 26.02.2019 року.

Матеріалами справи встановлено, що за договором №201-11/18 добровільного страхування майна від 06.09.2018 року, укладеним між ТзДВ Страхова компанія «РІК АВТОГАРАНТ» та ПТ «Ломбард Копійка ТзОВ «УКР.КОНЦЕПТ-КАР» і ПП «ІД», були застраховані меблі, оргтехніка, комп`ютерна техніка, торгівельне обладнання, майно за договорами застави, що знаходиться у зазначеному місці під охороною за адресами об`єктів згідно додатку №2 (в т.ч. за адресою м. Пустомити, вул. Грушевського, 8). Страховими ризиками визначено: затоплення, протиправні дії третіх осіб, інші аварійні події, дія струму, вогонь, стихійні лиха.

Згідно довідки № 265 від 21.01.2019 року, виданої третьою особою страховику, визначено перелік майна, яке станом на 01.01.2019 року перебувало на балансі філії №2 ПТ «Ломбард Копійка ТзОВ «УКР.КОНЦЕПТ-КАР» і ПП «ІД» в м. Пустомити Львівської області, а згідно довідки № 266 від 21.01.2019 року встановлено перелік та балансову вартість частини цього майна, яке було знищено внаслідок пожежі 15.01.2019 року.

Актом 06/19 від 16.01.2019 року про пошкодження (знищення) майна, що належить ПТ «Ломбард Копійка» ТзОВ «УКР.КОНЦЕПТ-КАР» і ПП «ІД» та знаходиться у м. Пустомити, вул. Грушевського, 8, та яке було пошкоджене (знищене) внаслідок пожежі від 15.01.2019 року, складеним представником позивача за присутності керівника застрахованої особи, було зафіксовано перелік знищених або пошкоджених речей.

Згідно страхового акту №03/19 від 14.05.2019 року та розрахунку страхового відшкодування до нього, ПТ «Ломбард Копійка ТзОВ «УКР.КОНЦЕПТ-КАР» і ПП «ІД» нараховано до виплати 91594,58 грн з урахуванням висновку експерта № 2502/1.

Відповідно до платіжних доручень № 246 від 06.03.2019 року та № 292 від 04.06.2019 року позивачем сплачено застрахованій особі 66 732 грн 08 коп. Згідно акту взаємозаліку боргу від 14 травня 2019 року сума 24 862 грн 50 коп зарахована третій особі ПТ «Ломбард «Копійка» як сплата чергових страхових платежів за договором добровільного страхування № 201-11/18.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором страхування, сплатив застрахованій особі страхове відшкодування в розмірі 91594,58 грн та отримав право на стягнення цієї суми з осіб, відповідальних за завдану шкоду.

Не заслуговуютьна увагудоводи апелянтапро те,що висновокексперта №2502/1від 26лютого 2019року єненалежним танедопустимим доказом,оскільки складенийна замовленнятретьої особи,оскільки відповіднодо ст.102ЦПК Українивисновокексперта можебути підготовленийна замовленняучасника справи,а увипадку незгодиз такимвисновком відповідачіне булипозбавлені праваклопотати передсудом пропризначення додатковоїчи повторноїекспертизи.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Постанова складена 27.10.2022 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк