Постанова

від 26.10.2022 по справі 607/5441/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/5441/20Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М Провадження № 22-ц/817/784/22 Доповідач - Міщій О.Я.Категорія - 307010000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2022 року м. Тернопіль

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:

головуючого - Міщій О.Я.

суддів - Костів О. З., Шевчук Г. М.,

секретар с/з - Романська К.М.

з участю позивача ОСОБА_1 , її представника адвоката Бакальця І.Г., відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу № 607/5441/20 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бакальця І.Г. на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.06.2022 року, ухваленого суддею Позняком В.М., за позовом ОСОБА_1 до Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Чопик І.Я. про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом. В обґрунтування вимог зазначила, що вона є дочкою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті батька їй стало відомо про те, що 07.08.2019 року секретарем Буцнівської сільської ради Тернопільського району складено та посвідчено заповіт від імені ОСОБА_3 , згідно з яким він усе своє майно заповів ОСОБА_2 . Вказала, що заповіт від 07.08.2019року складений та посвідчений із порушенням щодо його форми та посвідчення, а тому є нікчемним.

ОСОБА_1 зазначала, що її батько ОСОБА_3 хворів, мав поганий зір, тому не міг самостійно прочитати і підписати заповіт.

Крім того, зі змісту заповіту видно, що секретар Буцнівської сільської ради, знаючи про вади зору заповідача., зазначила у заповіті про те, що ОСОБА_3 не може особисто прочитати його текст. Разом з тим, текст заповіту підписаний власноручно самим ОСОБА_3 , отже підпис у заповіті виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Крім того, в позовній заяві зазначено, що на момент складення та посвідчення заповіту ОСОБА_3 хворів на онкологічну хворобу та в період з 08.08.2019 року по 21.08.2019 року перебував на стаціонарному лікуванні. Тобто, на другий день після складення та посвідчення заповіту ОСОБА_3 був госпіталізований.

Також, ОСОБА_1 вказала, що оспорюваний заповіт направлений секретарем Буцнівської сільської ради до Спадкового реєстру не в день його складення, а через чотири місяці після його посвідчення та внесений до спадкового реєстру 10.12.2019 року, тобто через 17 днів після смерті заповідача, що суперечить Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі. Також, приватний нотаріус Чопик І.Я. завела спадкову справу 03.12.2019 року на підставі заяви про відкриття спадщини, яку подала ОСОБА_1 , тобто до реєстрації заповіту ОСОБА_3 у Спадковому реєстрі. Відтак, оформлення заповіту не було завершене протягом життя заповідача, а завершене після його смерті, що свідчить про те, що оформлення і посвідчення заповіту відбулося з порушенням вимог закону, а відтак оспорюваний заповіт слід визнати недійсним.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 15.06.2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Чопик І.Я. про визнання заповіту недійсним відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Бакалець І.Г. просить скасувати рішення суду від 15.06.2022 року, постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Представник вказав, що в порушення вимог закону у заповіті від 07.08.2019 року не зазначено причину, через яку вказана нотаріальна дія проводилась поза приміщенням органу місцевого самоврядування, не вказано про визначення обсягу цивільної дієздатності ОСОБА_3 , не долучено до заповіту копію документу, за яким встановлено особу заповідача.

Крім того, у заповідача ОСОБА_3 був вкрай незадовільний зір, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №02/10999, виданою Тернопільською університетською лікарнею, та іншою медичною документацією. Отже, хвороба не дозволяла ОСОБА_3 самостійно прочитати заповіт у зв`язку із вадами зору і відповідно, він не міг його підписати.

Виходячи із змісту заповіту від 07.08.2019 року, секретар Буцнівської сільради ОСОБА_4 знала про вади зору заповідача ОСОБА_3 , тому у заповіті зазначила про те, що останній не може особисто прочитати текст заповіту. Однак, заповіт від 07.08.2019 року власноручно підписаний самим ОСОБА_3 , без зазначення його прізвища, ім`я та по батькові.

Крім того, всупереч вимогам закону заповіт ОСОБА_3 був прочитаний вголос не свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а секретарем Буцнівської сільської ради Тернопільського району Жидик O.A., про що у своїх поясненнях повідомили зазначені свідки.

Згідно вимог ч. 4 ст. 207 ЦК України ОСОБА_7 не мав права підписувати текст заповіту, якщо було запрошено для цієї нотаріальної дії двох свідків, а підписати текст заповіту в графі «заповідач» повинен був один із свідків із зазначенням свого прізвища ім`я та по батькові за доручення заповідача.

Крім цього, на момент складання та посвідчення заповіту ОСОБА_7 хворів на онкологічну хворобу, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №012652, виданою КНП «Тернопільська університетська лікарня, і в період з 08.08.2019 року по 21.08.2019 року перебував на стаціонарному лікуванні.

Також, посвідчений секретарем Буцнівської сільської ради заповіт від 07.08.2019 року, був направлений реєстратору-Тернопільській філії ДП «Національні інформаційні системи» через чотири місці після його посвідчення і внесений до Спадкового реєстру 10.12.2019 року, тобто через 17 днів після смерті заповідача, що суперечить Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, затвердженому Постановою Кабінету міністрів України № 491 від 11 травня 2011 року .

Приватним нотаріусом Тернопільського районного округу Чопик І.Я. на підставі заяви про відкриття спадщини була відкрита спадкова справа ще до реєстрації заповіту ОСОБА_8 у Спадковому реєстрі.

Отже, оформлення заповіту не було завершене протягом життя заповідача, а завершене після його смерті, що свідчить про те, що оформлення і посвідчення заповіту відбулося із порушенням вимог закону і тому його слід визнати недійсним.

Також, представник позивача зауважив, що запис в Реєстрі нотаріальних дій №21 щодо реєстрації заповіту ОСОБА_3 , всупереч Правилам ведення нотаріального діловодства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 року №3253/5, вчинений секретарем Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області Жидик O.A. не в день посвідчення заповіту 07.08.2019 року, а 17.04.2019 року, тобто за чотири місяці до складання заповіту ОСОБА_3 .

Отже, заповіт ОСОБА_3 складений та посвідчений із порушенням норм матеріального права щодо його форми та посвідчення, тому суд безпідставно відмовив у задоволенні позову про визнання заповіту недійсним.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не поданий.

В судовому засіданні в апеляційному суді сторони подали заяву про затвердження мирової угоди, згідно умов якої домовились про поділ спадкового майна після смерті ОСОБА_3 . Зокрема, сторони зазначили, що згідно умов мирової угоди належне спадкодавцю майно житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,0816 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, надвірних будівель і споруд в АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка площею 1,8678 га. на території Камянківської сільської ради Тернопільського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва буде поділене між позивачкою та відповідачкою в рівних частинах. При цьому заповіт від 7.08.2019 року, складений ОСОБА_3 на імя ОСОБА_2 , є чинним і законним.

Відповідно до частини 5 статті 207 ЦПК України, колегія суддів ухвалила відмовити у затвердженні мирової угоди і продовжити розгляд справи, оскільки умови мирової угоди суперечать закону і є невиконуваними.

Зокрема, згідно умов заповіту від 7.08.2019 року, складеного ОСОБА_3 , він усе своє майно заповів ОСОБА_2 . Предметом спору у справі, яка переглядається апеляційним судом, є вимога немайнового характеру про визнання заповіту недійсним. Отже, мирова угода, яка спрямована на поділ спадкового майна, не стосується прав та обовязків сторін спору і виходить за його межі. При цьому, оформлення нотаріусом поділу майна згідно умов мирової угоди між ОСОБА_2 , яка у встановленому законом порядку не відмовилася від спадщини чи від її частини, та позивачкою ОСОБА_1 , яка не є спадкоємцем майна при наявності чинного заповіту, не буде відповідати вимогам закону. Отже, умови мирової угоди є невиконуваними.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що заповіт, складений 07.08.2019 року ОСОБА_3 та посвідчений секретарем Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області Жидик О.А., відповідає вимогам закону. Зокрема, суд першої інстанції врахував те, що вказаний заповіт складений та посвідчений секретарем сільської ради, яким встановлено особу заповідача та визначено обсяг його цивільної дієздатності; заповіт складений у письмовій формі, із зазначенням точного місця і часу його складення, вказано дату та місце народження заповідача, заповіт складений зі слів заповідача за допомогою загальноприйнятих технічних засобів та підписаний особисто заповідачем, посвідчення заповіту відбулось в присутності двох свідків, оскільки заповідач через фізичні вади не міг сам прочитати заповіт, текст заповіту містить відомості про особи свідків (прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта), складений заповіт зачитаний свідками вголос та ними підписаний.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Загальні підстави недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України. Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача.

Згідно частини другої статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складення особистого розпорядження (заповіту).

Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених нормами ЦК України.

Статтею 1247 ЦК України визначені загальні вимоги щодо форми заповіту, відповідно до яких, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначених у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Частина четверта статті 207 ЦК України передбачає, що якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Згідно частини другої статті 1248 ЦК України, нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.

Згідно зі статтею 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Згідно статті 7 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Згідно пункту 1 глави 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р., нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257 Цивільного кодексу України та особисто подані нотаріусу. Посвідчення заповіту через представників не допускається. У заповіті зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача. Заповіт особисто підписує заповідач.

Пунктом 2.1. розділу ІІ Порядку передбачено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування.

Посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти. При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 ЦК України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням точного місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому (пункти 1.1., 1.4. розділу ІІІ Порядку).

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у пункті 2.3 розділу II зазначеного Порядку, відповідно до якого у разі, якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт чи заяву, підписується інша фізична особа, посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього. Копія документа, за яким встановлюється особа, долучається до примірника документа, який залишається у справах органу місцевого самоврядування.

У статті 1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, та зазначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3статті 203 ЦК України.

Також, як роз`яснено у пунктах 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК України, тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України, тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Відповідно до статей 215, 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Таким чином оспорюваний правочин є недійсним в силу визнання його судом, а нікчемний - в силу припису закону.

Із змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам Цивільного Кодексу України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №564/1226/16-ц (провадження № 61-1342св18) суд зробив висновок, що виготовлення секретарем сільської ради тексту заповіту заздалегідь не є підставою для визнання його недійсним».

Судом установлено, що 07.08.2019 року секретар Буцнівської сільської ради Тернопільського району Жидик О.А. від імені ОСОБА_3 посвідчила заповіт, зареєстрований в реєстрі за №21, згідно з яким заповідач усе своє майно заповів ОСОБА_2 .

Із змісту вказаного заповіту вбачається, що у зв`язку з тим, що заповідач не може самостійно прочитати заповіт, він посвідчується у присутності свідків - ОСОБА_9 та ОСОБА_6 . Заповіт зачитаний свідками вголос та ними підписаний. Заповіт підписаний також самим заповідачем ОСОБА_3 .

Як видно з реєстру нотаріальних дій Буцнівської сільської ради Тернопільського району за 2019 рік, в ньому міститься запис №21 про вчинення нотаріальної дії - посвідчення заповіту від імені ОСОБА_3 та підпис заповідача у відповідній графі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23.11.2019 року.

За заявою ОСОБА_1 від 06.12.2019 року про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Чопик І.Я. заведено спадкову справу №221/2019.

З матеріалів справи видно, що заповідач ОСОБА_3 за життя часто хворів, мав поганий зір та перебував на лікуванні, в тому числі стаціонарному.

Враховуючи вказані обставини, секретарем сільської ради текст заповіту було виготовлено заздалегідь за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У тексті заповіту зазначено, що у звязку з тим, що я, заповідач, не можу сам прочитати заповіт він посвідчується у присутності запрошених мною свідків.

Судом установлено, що оспорюваний заповіт підписаний самим заповідачем після того, як написаний текст заповіту був прочитаний свідками. Судом установлено, що заповідач ОСОБА_3 , хоч і мав вади зору, однак мав можливість власноручно підписати заздалегідь складений і прочитаний вголос свідками текст заповіту. Вказане відповідає вимогам ст. 1248 ЦК України.

Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги про те, що наявні у заповідача вади зору не давали можливості підписати заповіт.

Позивачка ОСОБА_1 не подала доказів про те, що заповідач ОСОБА_3 не мав можливості і не підписував заповіт від 7 серпня 2019 року, а підпис на заповіті виконаний не її батьком, а іншою особою.

Зокрема, за клопотанням позивачки судом першої інстанції було призначено судову-почеркознавчу експертизу, за результатами якої судовим експертом складено висновок №57/58/21-22 від 31.03.2022 року.

Із вказаного висновку видно, що підписи від імені ОСОБА_3 у двох примірниках оспорюваного заповіту в графі «Заповідач» виконано однією особою. При цьому, встановити, чи підпис навпроти запису №21 за 2019 рік у реєстрі нотаріальних дій Буцнівської сільської ради виконано тією ж особою, що і підписи у двох примірниках заповіту, не виявилось можливим. Крім цього, питання про те, ким ОСОБА_3 чи іншою особою виконано підписи у двох примірниках заповіту та підпис навпроти запису №21 за 2019 рік у реєстрі нотаріальних дій Буцнівської сільської ради не вирішувалось з причин, викладених у дослідницькій частині висновку.

Зі змісту дослідницької частини висновку судового експерта вбачається, що надані судовому експерту для дослідження зразки підписів ОСОБА_3 різняться між собою як за часом їх виконання так і за рядом загальних та окремих графічних ознак. Разом з тим, всі ці підписи надано як зразки підписів ОСОБА_3 .

У дослідницькій частині експертизи зазначено, що експерту невідома причина вказаних вище розбіжностей між зразками: це може бути існування двох або більше варіантів підписів ОСОБА_3 або ж це вікові зміни, викликані погіршенням загального фізичного стану. Разом з тим, не виключено, що надані зразки виконано двома (або більшою кількістю) особами, тобто не є достовірними. Проте, незалежно від достовірності вказаних зразків, порівняння досліджуваних підписів та цих зразків неможливе через їх неспівставність, що викликано важкими порушеннями координації рухів при виконанні досліджуваних підписів. Отже, питання про те, ким - ОСОБА_3 чи іншою особою виконано підписи у двох примірниках заповіту від 07.08.2020, посвідченого секретарем Буцнівської сільської ради Жидик О. А., та підпис навпроти запису № 21 за 2019 рік у реєстрі нотаріальних дій Буцнівської сільської ради не вирішувалось.

Разом з тим, з пояснень допитаних в судовому засіданні свідків видно, що саме ОСОБА_3 підписав текст заповіту після того, як він був прочитаний ОСОБА_6 , ОСОБА_9 і секретарем сільської ради.

Тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності у справі належних, достатніх та допустимих доказів про те, що оспорюваний заповіт був підписаний не заповідачем ОСОБА_3 , а іншою особою.

Безпідставними також є доводи апеляційної скарги про те, що текст заповіту свідками не зачитувався вголос, а його зачитала тільки секретар сільської ради. Зокрема, із змісту пояснень свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_9 видно, що ОСОБА_6 разом із секретарем сільської ради зачитала складений заповіт, після чого свідки підписались у відповідній графі (протокол та звукозапис судового засідання від 09.06.2022 року).

Щодо посилання в апеляційній скарзі про порушення секретарем Буцнівської сільської ради Правил ведення нотаріального діловодства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 року №3253/5, унаслідок здійснення запису в реєстрі нотаріальних дій під №21 про реєстрацію заповіту ОСОБА_3 не в день посвідчення заповіту 07.08.2019 року, а 17.04.2019 року, тобто за чотири місяці до складання заповіту ОСОБА_3 слід вказати наступне.

Так, з листа-повідомлення Буцнівської сільської ради від 20.10.2020 року №87 відомо, що нотаріальна дія під номером 21, а саме посвідчення заповіту ОСОБА_3 , внесена в реєстр для нотаріальних дій саме 07.08.2019 року, тобто під час посвідчення вказаного заповіту, а не 17.04.2019 року. При цьому, не заповнення графи «дата вчинення нотаріальної дії» в реєстрі для нотаріальних дій є суто технічною помилкою секретаря сільської ради Жидик О.А.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме по собі не зазначення дати вчинення окремої нотаріальної дії у відповідному реєстрі нотаріальних дій не свідчить про наявність підстав для визнання заповіту недійсним. При цьому, суд вказав, що заповіт складений і посвідчений саме 07 серпня 2019 року, про що також пояснили допитані судом свідки.

Колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції про те, що несвоєчасне подання 10.12.2019 року (вже після смерті заповідача) посадовою особою органу місцевого самоврядування реєстратору заяви про реєстрацію заповіту ОСОБА_3 у Спадковому реєстрі є порушенням, допущеним секретарем сільської ради, яке не впливає на волевиявлення спадкодавця щодо розпорядження майном, а лише свідчить про недобросовісне виконанням секретарем сільської ради своїх обов`язків щодо вчинення нотаріальних дій та не є підставою для визнання недійсним заповіту.

Так, заповіт має бути посвідчений нотаріусом чи іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (частини третя та четверта статті 1247 ЦК України).

Отже, тлумачення норм цивільного законодавства свідчить, що несвоєчасне здійснення державної реєстрації посвідченого заповіту в Спадковому реєстрі не зумовлює його нікчемність та не є підставою для визнання його недійсним, оскільки реєстрація у Спадковому реєстрі не залежить від волі спадкодавця, а є технічною дією, від якої не залежить зміст заповіту, дата його посвідчення.

Указана позиція, висвітлена у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 301/2702/16-ц.

На думку колегії суддів, не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що у заповіті від 07.08.2019 року не зазначено причину, через яку нотаріальна дія проводилась поза приміщенням органу місцевого самоврядування, не вказано про визначення обсягу цивільної дієздатності ОСОБА_3 , не долучено до заповіту копію документу, за яким встановлено особу заповідача.

З матеріалів справи видно, що посвідчення заповіту відбулося за місцем проживання заповідача у звязку з поганим станом здоровя ОСОБА_3 . Як зазначено у заповіті, особа заповідача установлена на підставі паспорта НОМЕР_2 від 14.07.1999 року.

У постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 525/607/17 (провадження № 61-1339св17) суд касаційної інстанції зробив висновок, що «посилання касаційної скарги на порушення загальних вимог щодо форми заповіту є безпідставними, оскільки відсутність у заповіті певних реквізитів, передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, може розцінюватися як порушення форми заповіту у тому разі, коли відсутність таких реквізитів позбавляє можливості встановити особу спадкодавця, свободу його волевиявлення, час, місце вчинення заповіту, особу, яка його нотаріально посвідчила, тощо.»

Оскільки, судом установлено, що волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі, суд правильно відмовив у задоволенні позову про визнання заповіту недійсним.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обгрунтованості оскаржуваного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бакальця Ігоря Гнатовича - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.06.2022 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 01.11.2022 року.

Головуючий

Судді