Постанова

від 02.11.2022 по справі 635/7134/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 635/7134/20 Головуючий суддя І інстанції Даниленко Т. П.

Провадження № 22-ц/818/1660/22 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: щодо припинення права оренди

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02листопада 2022року м. Валки.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.,

суддів колегії: Бурлака І.В., Котелевець А.В.,

за участю секретаря судового засідання Супрун Я.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» - адвоката Чуб Сергія Володимировича на рішення Харківського районного суду Харківської області від 17 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» про скасування запису про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, та

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, який у подальшому змінив та в остаточній редакції позовних вимог просив:

- скасувати рішення державного реєстратора Радіонова Олександра Сергійовича, Харківська районна державна адміністрація Харківської області, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46912079 від 17.05.2019р., щодо державної реєстрації договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 02.02.2019, видавник: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 /ТОВ «Агрофірма Престиж»;

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ» (код ЄДРПОУ 37574805, 62420, Харківська обл., Харківський район, с. Веселе, вул. Жовтнева, буд. 4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму понесених ним судових витрат, а саме суму сплаченого судового збору у розмірі 840,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 6325180500:04:012:0466, площею 3,9583 га, що розташована на території Веселівської сільської ради, Харківського району, Харківської області, на підставі розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області №855 від 07.11.2017р.

31.05.2019 року між позивачем та ТОВ агрофірмою «РАССВЕТ» укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком дії до 31.05.2028 року. Проте, під час реєстрації вказаного договору оренди земельної ділянки стало відомо, що вона вже перебуває в оренді у ТОВ «АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ», на підставі договору оренди від 02.02.2019р., який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: номер запису 31592207 від 11.05.2018р. про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6325180500:04:012:0466 за договором оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 02.02.2019, видавник: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 /ТОВ "Агрофірма Престиж", внесений державним реєстратором Радіоновим Олександром Сергійовичем, Харківська районна державна адміністрація Харківської.

Зазначив, що не підписував жодних договорів оренди та актів приймання-передачі земельної ділянки з відповідачем та його підпис, якщо він міститься на вказаних документах, є підробленими. Дізнавшись про реєстрацію договору оренди від 02.02.2019 року, разом з іншими власниками, які постраждали від такого ж свавілля з боку відповідача, позивачем було подано заяву до Липецького відділення поліції Харківського ВП ГУНП в Харківській області, за результатом розгляду яких 16.06.2019р. було відкрито кримінальне провадження та внесені відповідні відомості до ЄРДР за номером № 42019221430000182, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України. На сьогоднішній день досудове розслідування триває.

Таким чином, договори оренди від 05.01.2015р. укладені і зареєстровані представниками ТОВ «АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ» без згоди власника земельних ділянок. Оскільки об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди та у зв`язку з існуванням вказаного рішення про реєстрацію права відповідача на оренду цієї земельної ділянки, прийнятого на підставі договору, який позивач не укладав, він позбавлений можливості зареєструвати договір оренди землі укладений 31.05.2019р. з ТОВ АФ «РАССВЕТ» та передати земельну ділянку останньому.

Послався на правові висновки, які були викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020р. по справі №145/2047/16-ц згідно яких у разі, якщо сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину та до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків - правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Також, Велика Палата Верховного Суду вказаною постановою дійшла висновку, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Таким чином, у даному спорі для відновлення гарантованого ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 321 ЦК України права позивача передати в оренду належні їй земельні ділянку ТОВ АФ «РАССВЕТ» необхідно встановити факт неукладення договорів оренди між позивачем та відповідачем та з цих підстав скасувати відповідні записи державного реєстратора.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора Радіонова О.С., Харківська районна державна адміністрація Харківської області, про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер: 46912079 від 17.05.2019р. щодо державної реєстрації договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 02.02.2019, видавник: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 /ТОВ «Агрофірма Престиж».

Стягнуто з ТОВ «АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 840,80 грн.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Агрофірма Престиж» - адвокат Чуб С.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і новим рішенням відмовити у задоволенні позову.

Скарга мотивована тим, що за результатом перевірки поданих документів відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором не було виявлено недоліків документів, які б могли призвести відповідно до ст.23-24 цього Закону до зупинення чи відмови у задоволенні заяви про реєстрацію, а також ним було перевірено відповідність реєстраційних дій в доступних для нього державних реєстрах щодо прав власності та обтяжень земельної ділянки, і відповідно було зареєстровано договори оренди земельної ділянки. Тобто записи про державну реєстрацію договорів були вчинені законно та відповідно до належних поданих документів.

Зазначає, що відповідно до поданого позивачем разом із позовною заявою копії оспорюваного договору оренди, в ньому містяться паспортні дані позивача, які в свою чергу є персональними даними та надавалися останнім відповідачу самостійно.

Зауважує, що позивачем не було заявлено клопотання щодо проведення почеркознавчої експертизи з приводу належності чи неналежності його у договорі, тобто не надано жодного доказу спростування дійсності правочину, на підставі якого відбулася державна реєстрація права.

Вказує, що в договорі наявний підпис позивача, йому було відомо про укладення договорів оренди земельної ділянки, добровільно було надані всі належні йому документі для державної реєстрації.

Звертає увагу на аналогічну справу, яка була розглянута Великою Палатою Верховного суду від 16.06.2020 року №145/2047/16-ц, де зазначено, що позивачу було відомо про укладення договорів оренди земельних ділянок, оскільки саме з такою метою він, ставши власником земельних ділянок у порядку спадкування та отримавши державні акти на земельні ділянки, надав копії цих державних актів, виданих на його ім`я, свої паспортні дані і свій ідентифікаційний код, без чого неможливо укласти договір оренди, і ці дані внесені в оспорювані договори оренди.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що підставою звернення позивача з позовом слугувала відсутність волі позивача на укладення договору оренди землі, погодження його умов, що виражається у відсутності його підпису. Зазначає, що державний реєстратор під час здійснення вказаного запису взагалі неуповноважений встановлювати, що саме позивач підписав договір оренди, а лише встановлює наявність підпису.

Вказує, що твердження відповідача про те, що включно позивач міг надати свої персональні дані для укладення договору оренди земельної ділянки, гуртуються виключно на припущеннях.

Зауважує, що відповідач помилково вважає, що обов`язок доказування щодо неукладенності договору оренди повністю покладається на позивача у відповідності до ст.204 ЦК України, оскільки позивач не просив суд визнавати правочини недійсними, оскільки такий договір не було укладено.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, розглянула справу за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання, що відповідно дост. 372 ЦПК Українине перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ст.ст.367,368 ЦПК Україниколегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Устатті 375 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Устатті 263 ЦПК Українивизначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У частині першій статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату, зазначену у договорі оренди земельної ділянки) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №674/461/16-ц від 22.01.2020.

Згідно частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є:об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди;орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц зазначаючи, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

У разі, якщо суд встановить, що оспорюваний позивачем правочин сторони не укладали, відсутнє його волевиявлення на досягнення такого правового результату, відповідно, певне речове право на спірну земельну ділянку у відповідача не виникло, проте державна реєстрація речового права проведена, то належними способом захисту порушеного права власника земельної ділянки є скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки. Наведене відповідає сталій позиції Верховного Суду, сформованій у справах №914/1201/19 від 03.09.2020, №906/516/19, № 905/633/19, №922/2589/19 від 23.06.2020, №922/3130/19 від 30.06.2020, №910/8387/19 від 14.07.2020, №916/2464/19 від 20.08.2020, №278/3367/19-ц від 03.02.2021,№754/8547/19 від 06.10.2021, №380/715/19 від 21.04.2022.

Отже, у даному спорі предметом доказування є спірний факт укладення чи неукладення договору оренди, на підставі якого відповідач зареєстрував своє спірне право оренди.

Судом відповідно до наявних у справі доказів безспірно встановлено, що відповідно до розпорядження Харківської районної державної адміністрації №855 від 07.11.2017 року ОСОБА_1 з виділенням в натурі (на місцевості) отримав у власність земельну ділянки № НОМЕР_2 площею 3,9583 га (угіддя - рілля), кадастровий номер 6325180500:04:012:0466, із земель КСП «ЛИПЦІ», яка розташована за межами населеного пункту на території Веселівської сільської ради Харківського району Харківської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.10.2020 року (надалі інформаційна довідка) право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 31.05.2018 року, згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41417539 від 04.06.2018 року ОСОБА_4 , Харківська обласна філія Комунального підприємства "Центр державної реєстрації", Харківська обл..

31.05.2019 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма «РАССВЕТ» укладено договір оренди землі, згідно умов якого позивач передав, а ТОВ АФ «РАССВЕТ» прийняло на строк до 31.05.2028 року в платне користування земельну ділянку загальною площею 3,9583 га, кадастровий номер 6325180500:04:012:0466.

В той же час, з вказаної інформаційної довідки вбачається, що держаним реєстратором Харківської районної державної адміністрації Харківської області Радіоновим Олександром Сергійовичем перед цим 17.05.2019 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46912079 від 17.05.2019 року, а саме права оренди земельної ділянки на іншим орендарем строком дії на 10 (десять) років на підставі договору оренди належної позивачу землі б/н, виданий 02.02.2019, видавник: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 /ТОВ «АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ», у зв`язку з чим здійснено запис про інше речове право оренди №31592207 від 11.05.2018 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ» спору про право оренди на земельну ділянку, оскільки ця ділянка фактично не була передана в оренду, договір оренди позивач не підписував, тому він є неукладений, а тому державна реєстрація зазначеного правочину порушує його права на користування та розпорядження зазначеною власністю.

Оскільки такийспосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом, суд визнав обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування рішення державного реєстратора щодо їх реєстрації, ефективним та таким, що забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У постанові від 16 червня 2020 року (справа № 145/2047/16-ц) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначаючи, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Таким чином, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 05 серпня 2020 року (справа № 125/702/17) виклав висновок про те, що реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою. Реєстрація права оренди на земельну ділянку, коли договір оренди власник ділянки фактично не підписував, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

У постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року (справа № 914/1201/19), від 23 червня 2020 року (справи № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19), від 30 червня 2020 року (справа № 922/3130/19), від 14 липня 2020 року (справа № 910/8387/19), від 20 серпня 2020 року (справа № 916/2464/19), від 03 лютого 2021 року (справа № 278/3367/19-ц), від 06 жовтня 2021 року (справа № 754/8547/19), від 21 квітня 2022 року (справа №380/715/19) сформульований правовий висновок про те, що у разі якщо суд встановить, що оспорюваний позивачем правочин сторони не укладали, відсутнє його волевиявлення на досягнення такого правового результату, відповідно, певне речове право на спірну земельну ділянку у відповідача не виникло, проте державна реєстрація речового права проведена, то належними способом захисту порушеного права власника земельної ділянки є скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

У справі, що переглядається, предметом позову є матеріально-правова вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки. Заявлена вимога обґрунтована тим, що договір оренди, на підставі, якого проведена державна реєстрація права оренди, не є укладеним, оскільки позивач цей договір не підписував (не укладав).

Отже, зважаючи на предмет і підстави позову, предметом доказування у цій справі є факт укладення або не укладення договору оренди від 17.05.2019 року земельної ділянки з кадастровим номером 6325180500:04:012:0466.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений устатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

У визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. (справа № 129/1033/13-ц), постановах Верховного Суду від 02.10.2018р. (справа № 910/18036/17), від 23.10.2019р. (справа № 917/1307/18), від 18.11.2019р. (справа № 902/761/18), від 04.12.2019р. (справі № 917/2101/17) наголошується щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування і стверджується, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Матеріалами справи підтверджується, що за зверненням позивача та інших таких же власників земельних ділянок було відкрито кримінальне провадження та внесені відповідні відомості до ЄРДР за номером №42019221430000182, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України. На сьогоднішній день досудове розслідування триває.

Судом першої інстанції встановлено, що оскаржуване рішення було прийнято державним реєстратором за зверненням представника відповідача, що підтверджується наданими позивачем копіями документів з матеріалів реєстраційних справ, а саме друкованою формою заяви, квитанцією про сплату адміністративного внеску за проведення державної реєстрації та прийнятим державним реєстратором рішенням, за результатами розгляду наданих документів .

Всупереч принципу добросовісності (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України) та обов`язкам учасників цивільного судочинства (ч.2 ст.43 ЦПК України) суду не подано оригіналу договору, представником відповідача в судовому засіданні у суді першої інстанції зазначено про факт зникнення відповідного договору, про що відповідачем було повідомлено правоохоронні органи, проте доказів на підтвердження таких тверджень суду не надано.

Натомість з матеріалів справи вбачається про наявність правовідносин між позивачем та ТОВ АФ «РАССВЕТ», що підтверджується відомістю розподілу виплат ТОВ АФ «РАССВЕТ» від 16.12.2020, відомістю про видачу кукурудзи за земельні паї №1 за 2018 рік, копіями платіжних доручень №324 від 21.12.2019,№3093 від 05.12.20218 про сплату орендної плати на ім`я позивача.

Враховуючи зазначене., суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що у справі відсутні докази наявності між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМОЮ ПРЕСТИЖ» договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 6325180500:04:012:0466.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, дав належну оцінку встановленим фактам, які підтверджені відповідними доказами, зробив правильні по суті висновки по заявленим вимогам і у рішенні навів мотивовані оцінки аргументів сторін, а також мотиви прийняття і відхилення наданих у справу доказів.

В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» - адвоката Чуб Сергія Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 17 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 02 листопада 2022 року.

Головуючий суддя В.Б.Яцина.

Судді колегії І.В. Бурлака.

А.В. Котелевець.