Постанова

від 02.11.2022 по справі 200/1138/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 200/1138/20-а

адміністративне провадження № К/9901/1029/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на додаткову постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Ястребової Л.В., Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д. у справі №200/1138/20-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мехенерго» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мехенерго» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 листопада 2019 року № 000125514 на суму 470125,00 грн, яке винесене Головним управлінням ДПС у Донецькій області за результатами Акту перевірки від 16 жовтня 2019 року № 89/05-99-05-14/39089196.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №000125514 від 01 листопада 2019 року на суму 470125 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь ТОВ "Мехенерго" судові витрати в сумі 14051,88 грн.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року по справі № 200/1138/20-а залишено без змін.

26 жовтня 2020 року до Першого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ТОВ «МЕХЕНЕРГО» про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн.

Додатковою постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року заяву ТОВ «МЕХЕНЕРГО» задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826) на користь ТОВ «МЕХЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 39089196) судові витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Головним управлінням ДПС у Донецькій області подано касаційну скаргу на додаткову постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року, в якій скаржник просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі.

Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що позивач належним чином не обґрунтував суму компенсації витрат на правову допомогу, яка б фактично відповідала дійсно наданими адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витрачених адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правову допомогу.

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Позивач правом подачі відзиву на касаційну скаргу відповідача не скористався, що не є перешкодою для її розгляду по суті.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

У відповідності до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Так, відповідно до частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд зазначає, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися не вирішені певні вимоги особи, яка бере участь у справі, зокрема щодо судових витрат, якщо вказане питання не було вирішено.

У розумінні статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частини 7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.

Як установлено судом апеляційної інстанцій, позивачем заявлено до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою у розмірі 10 000,00 грн. На підтвердження здійснених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги № 10/19 від 20 жовтня 2019 року (а.с. 170-171 т. 1), акт надання послуг № 45 від 15 вересня 2020 року щодо витрат у суді апеляційної інстанції на суму 10000,00 грн (а.с. 178 т.2), платіжне доручення № 137 від 27 серпня 2020 року на суму 10000,00 грн (а.с. 177 т. 2).

Колегія суддів ураховує, що в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Тобто, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Ураховуючи зазначене та складність розглядуваної справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для учасника справи, суд апеляційної інстанції установив, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню з огляду на їх співмірність та реальність у розмірі 5000,00 грн, а заява позивача є такою, що підлягає частковому задоволенню.

Водночас, колегія суддів ураховує, що відповідачем не було викладено свою позицію щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань податкового органу понесених витрат на правову допомогу. Не наведено будь-яких конкретних доводів чи заперечень щодо неспівмірності указаних витрат.

На підставі вищезазначеного, доводи скаржника про порушення судом норм процесуального права є необгрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відтак, касаційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Додаткову постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у справі №200/1138/20-а - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко