Постанова

від 13.10.2020 по справі 200/1138/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року справа №200/1138/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді- доповідача Ястребової Л. В., суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., секретар Харечко О.П., за участі представника відповідача Сенникова А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року (складене в повному обсязі 07 липня 2020 року в м. Слов`янську Донецької області) у справі № 200/1138/20-а (головуючий І інстанції Дмитрієв В.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мехенерго до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.11.2019 року № 000125514 на суму 470125,00 грн., яке винесене Головним управлінням ДПС у Донецькій області за результатами Акту перевірки від 16.10.2019 № 89/05-99-05-14/39089196.

В обґрунтування позову зазначив, що висновки акту перевірки зроблені на підставі нерозглянутих документів, оскільки декларація з податку на додану вартість за березень 2018 року в проведенні перевірки не використовувалася, при цьому зроблено висновок про заниження податку на додану вартість за березень 2018 року. Позивач зазначив, що роботи контрагентом ТОВ Рекон-Постач , як субпідрядником, були виконані в повному обсязі, отримані ТОВ Мехенерго у лютому 2018 року, повністю сплачені протягом березня - вересня 2018 року і передані кінцевому замовнику робіт ПрАТ ММК ім. Ілліча . Вважає податкове повідомлення-рішення, що винесено на підставі висновку Акта перевірки від 16 жовтня 2019 року №89/05-99-05-14/39089196 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №000125514 від 1 листопада 2019 року на суму 470125 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мехенерго" судові витрати в сумі 14051,88 грн

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що документи надані до перевірки за лютий 2018 року, не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 податкового кодексу України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності ТОВ Мехенерго . Судом не враховано, що по взаємовідносинам позивача з ТОВ Рекон постач наявна інформація, що ТОВ Рекон постач не здійснює господарську діяльність та функціонує лише для формування неправомірної податкової вигоди у покупців . Відповідно до Єдиного реєстру судових рішень України ТОВ Рекон постач є фігурантом кримінальних проваджень. Звертає увагу суду, що надані позивачем акти прийомки виконаних підрядних робіт, на виконання умов договору від 0-1.11.2017 № 01-11-17 підписані не уповноваженою особою. Зазначає, що судом не надано належної оцінки наданим доказам та поясненням відповідача. Також позивачем до заяви про компенсацію судових витрат не надано належних та допустимих доказів з надання юридичної допомоги адвокатським Бюро.

Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача до суду не прибув.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Мехенерго зареєстровано в якості юридичної особи 10 лютого 2014 року, ідентифікаційний код юридичної особи: 39089196; місцезнаходження: Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Миру, будинок 114. Основними видами діяльності згідно КВЕД 43.21, 43.22 є: Електромонтажні роботи, Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, перебуває на обліку в Маріупольському управлінні Головного управління ДПС у Донецькій області.

З 02 жовтня 2019 року по 08 жовтня 2019 року головним державним ревізором-інспектором Маріупольського відділу перевірок платників управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУДПС у Донецькій області, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 ПК України, та відповідно до наказу ГУДПС у Донецькій області від 30 вересня 2019 року №227, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Мехенерго (код ЄДРПОУ 39089196) з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ Рекон-постач (код ЄДРПОУ:41628044) за лютий 2018 року, з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у лютому, березні 2018 року, за результатами якої складено Акт від 16 жовтня 2019 року №89/05-99-05-14/39089196.(т. 1 а.с. 9-24).

Згідно висновків Акту перевірки встановлено порушення п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п.п.192.1.2 п.192.1 ст.192, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 розділу V Податкового Кодексу України (зі змінами та доповненнями), внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у декларації з ПДВ за лютий-березень 2018 року в сумі 376100 грн., по оформленим у лютому 2018 року операціям з ТОВ Рекон-Постач , що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 376100 грн., у тому числі за лютий 2018 року в сумі 330533 грн. та за березень 2018 року в сумі 45567 грн.

Позивачем подано заперечення до Акту перевірки, за результатами розгляду яких, відповідач, листом від 30 жовтня 2019 року №18903/10/05-99-05-14, висновки до акту документальної перевірки від 16 жовтня 2019 року №№89/05-99-05-14/39089196 залишив без змін.(т. 1 а.с. 27-31).

На підставі Акту перевірки відповідачем 01 листопада 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення №000125514, яким ТОВ Мехенерго збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 473125 грн., з яких сума за податковим зобов`язанням збільшено 376100 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 94025 грн.(т. 1 а.с. 25).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження та звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України.

Рішенням про результати розгляду скарги від 9 січня 2020 року №884/799-00-08-05-02-06 ДПС України скаргу позивача залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.(т. 1 а.с. 32).

Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 36.1 ст. 36 цього кодексу встановлено, що податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За змістом п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПКУ визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Так, відповідно до п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 ст. 44 ПКУ для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно п.п. 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно статті 1 Закону № 996-ХIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції та її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інш.).

Податкова накладна не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Таким чином, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції.

Відповідно частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно частини першої статті 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, інформація, що міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Матеріали справи свідчать, що 06 грудня 2016 року між ПрАТ Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча (замовник) та ТОВ Мехенерго (підрядник) було укладено договір №2372 підряду на поточні ремонтні роботи та технічне обслуговування. Згідно пункту 1.3 вказаного вище договору, сторони допускають, за умови надання в письмовій формі згоди Замовника, залучення Підрядником спеціалізованих підприємств (організацій) Субпідрядників для виконання окремих об`ємів робіт на виконання вказаного Договору (т. 1 а.с. 74).

Згідно специфікації № 5 до Договору № 2372 від 6 грудня 2016 року Підрядник зобов`язується виконати роботи по капітальному ремонту компресора К-1700 №3, Кисневого цеху, ПрАТ ММУ ім. Ілліча , згідно специфікації №6 до Договору № 2372 від 6 грудня 2016 року Підрядник зобов`язується виконати роботи по капітальному ремонту котла ТП-150 СТ №11 ТЄЦ-1 ПрАТ ММУ ім. Ілліча (т.1 а.с. 83, 84).

01 листопада 2017 року між ТОВ Мехенерго (Підрядник) та ТОВ Рекон Постач (Субпідрядник) був укладений Договір № 01-11-17 (підряду на поточний ремонт и технічне обслуговування), за умовами п. 2 даної угоди Підрядчик поручає, а Субпідрядник зобов`язується на свій риск виконати в порядку та на умовах цього Договору роботи, перелік яких наводиться у специфікаціях (т. 1 а.с. 38-45).

Згідно Специфікації № 1-9 до Договору № 01-11-17 від 1 листопада 2017 року Субпідрядник зобов`язується виконати роботи по капітальному ремонту котла ТП-150: заміна трубопроводу, обмурувальні роботи; заміна трубопроводу, роботи по ізолюванню, фарбування, заміна кип`ятильного пучка, заміна водяного економайзера, заміна секцій повітря нагрівача, ревізійний ремонт запірної арматури, механічна зачистка ( т. 1 а.с. 46-54).

ТОВ Рекон Постач оформлено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні виписані на адресу ТОВ Мехенерго у лютому 2018 року на загальну суму 2256600 грн., у тому числі ПДВ 376100 грн., з надання послуг - капітальний ремонт компресора К-1700 № 3, Кисневого цеху, Капітальний ремонт котла ТП-150 №11, ТЕЦ-1 на об`єкті ПРАТ "ММК ім. Ілліча" (т.1 а.с. 136).

На підтвердження виконання договору позивачем надано: Акт № 5-001 приймання виконаних робіт по виконанню підрядних робіт Капітальний ремонт котла ТП-150 №11,ТЕЦ-1 роботи по ізолюванню за лютий 2018 року; Акт № 5-002 приймання виконаних робіт по виконанню підрядних робіт Капітальний ремонт котла ТП-150 №11, ТЕЦ-1 заміна кип`ятильного пучка за лютий 2018 року; Акт № 5-003 приймання виконаних робіт по виконанню підрядних робіт Капітальний ремонт котла ТП-150 №11, ТЕЦ-1 заміна трубопроводу за лютий 2018 року; Акт № 5-004 приймання виконаних робіт по виконанню підрядних робіт Капітальний ремонт котла ТП-150 №11,ТЕЦ-1 заміна секцій повітря нагрівача за лютий 2018 року; Акт № 5-005 приймання виконаних робіт по виконанню підрядних робіт Капітальний ремонт котла ТП-150 №11,ТЕЦ-1 ревізійний ремонт запірної арматури за лютий 2018 року; Акт № 5-006 приймання виконаних робіт по виконанню підрядних робіт Капітальний ремонт котла ТП-150 №11, ТЕЦ-1 обмурувальні роботи за лютий 2018 року; Акт № 5-007 приймання виконаних робіт по виконанню підрядних робіт Капітальний ремонт котла ТП-150 №11,ТЕЦ-1 роботи по фарбуванню за лютий 2018 року; Акт № 5-008 приймання виконаних робіт по виконанню підрядних робіт Капітальний ремонт котла ТП-150 № 11, ТЕЦ-1заміна водяного економайзера за лютий 2018 року; Акт № 5-009 приймання виконаних робіт по виконанню підрядних робіт Капітальний ремонт котла ТП-150 №11, ТЕЦ-1 механічна зачистка за лютий 2018 року (т.1, а.с. 55-73).

На виконання Договору підряду Капітального ремонту котла ТП-150 №11, ТЕЦ-1 від 6 грудня 2016 року № 2372 укладеного між позивачем та ПрАТ ММК ім. Ілліча позивачем надано: Акт №5 капітальний ремонт Котла ТП-150 №11,ТЕЦ-1 за лютий 2018 року (т.1 а.с. 85-97).

Позивачем також надано: Акт № 5 від 22 лютого 2018 року на матеріали, деталі, вузли, конструкції, обладнання та інші товарно-матеріальні цінності ТЕЦ-1, що використані при проведенні капітального ремонту Котла ТП-150 №11, ТЕЦ-1 (т. 1 а.с. 101-103),

На виконання Договору підряду Капітального ремонту котла Компресора К-1700 № 3 Кисневий цех від 6 грудня 2016 року № 2372 укладеного між позивачем та ПрАТ ММК ім. Ілліча позивачем надано: Акт №8 за лютий 2018 року, Акт №8 за лютий 2018 року (т. 1 а.с. 104-107, 121).

Позивачем також надано: Акт № 8 від 23 лютого 2018 року на матеріали, деталі, вузли, конструкції, обладнання та інші товарно-матеріальні цінності Кисневий цех, що використані при проведенні капітального ремонту компресора К-1700 №3, Акт приймання-передачі сировини, запасних частин та інших ТМЦ № 4901605865 від 23 лютого 2018 року/8, Акт списання № 4901668059/190000127527/8 від 27 лютого 2018 року, Акт №Z002 130000034630 02.18 001/8 використаних матеріалів у лютому 2018 року, акт № 5 від 22.02.2018 на оприбуткування матеріалів, деталей, вузлів, конструкцій, обладнання та інших ТМЦ, отриманих при демонтажу основних засобів при проведені робіт (форма № ОР-02), Акт № 8 від 23 лютого 2018 року на матеріали, деталі, вузли, конструкції, обладнання та інші ТМЦ ТЕЦ-1 витрачені при проведені робіт (форма № ОР -03), Акт № 4901615865 від 23 лютого 2018/8 року приймання-передачі сировини, запасних частин та інших ТМЦ, Акт № 4901668903 від 23 лютого 2018/8 приймання-передачі сировини, запасних частин та інших ТМЦ, Акт списання ТМЦ № 4901616701/190000127527/8, Акт списання ТМЦ № 4901668059/190000127527/8, Акт на витрачені матеріали №Z002_130000034630_02.18_001/9, Акт № 9 від 23 лютого 2018 на оприбуткування матеріалів, деталей, вузлів, конструкцій, обладнання та інших тмц, отриманих при демонтажу основних засобів при проведені робіт (форма № ОР-02), Акт № Z003_1900000127527_02.18_001/9 на оприбуткування демонтованих ТМЦ, отриманих при проведені ТО и Р Капітальний ремонт 490-М17-003-001-001 Повітряний компресор К-1700 № 3 від 23 лютого 2018 року, Акт № Z001_130000034630_02.18_001/9 на надання послуг, прибуткові ордери від 23 лютого 2018 року. На підтвердження здійснення оплати надано платіжні доручення (т. 1 а.с. 146-165).

Як свідчать матеріали справи, наведені документи, складені за результатами здійснення вище наведених господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, а саме містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Отже, перелічені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами у перевіряємий період.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що до перевірки не надано: ліцензію на виконання ремонтних робіт субпідрядника, відповідно до вимог п. 2 договору укладеного з постачальником ТОВ "Рекон постач" № 01-11-17 від 01 листопада 2017 року;

- документів, підтверджуючих узгодженого сторонами списку працівників для перебування на території ПрАТ ММК ім. Ілліча на виконання капітального ремонту котла за умов викладених у п. 6 договору, укладеного з постачальником ТОВ "Рекон постач" № 01-11-17 від 01 листопада 2017 року;

- документи, які підтверджують факт прийняття, витрачення, списання ТМЦ, запчастин, деталей та іншого приладдя ТОВ Рекон постач від ТОВ Мехенерго для виконання капітального ремонту котла, як це визначено п. 5.3 договору № 01¬11-17 від 01 листопада 2017 року, на що суд зазначає наступне.

Що стосується не надання ліцензії на виконання ремонтних робіт субпідрядника, відомості щодо наявності чи відсутності ліцензій і дозволів у підрядників контрагентів не є документами бухгалтерського обліку, такі ліцензії є документами державного зразка, які засвідчують право ліцензіата на провадження зазначеного в них видів господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Як вірно зазначив суд першої інстанції, такі документи мають знаходитись не у позивача, а у осіб, які здійснюють підрядні роботи.

Крім того, відповідно до договору субпідряду № 01-11-17 від 01 листопада 2017 року наявність ліцензії необхідна за умови виконання робіт, якщо така вимога передбачена нормативними документами.

Відповідачем не доведено, що виконані роботи ТОВ Рекон постач за спірним договором потребують наявність такої ліцензії.

Щодо не надання документів, підтверджуючих узгодженого сторонами списку працівників для перебування на території ПрАТ ММК ім. Ілліча на виконання капітального ремонту котла, слід зазначити, що такі відомості також не є документами бухгалтерського обліку. При цьому, в матеріалах справи наявні копії тимчасових перепусток 12 осіб (т. 1 а.с. 167).

Крім того, відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 2а/1770/3360/12, від 19 червня 2018 року у справі № 826/7704/16.

Також, наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 826/7704/16 та від 17 квітня 2018 року у справі № 820/475/17.

Стосовно тверджень відповідача щодо вчинення кримінального правопорушення ТОВ "Рекон-Постач", суд зазначає, що будь яких доказів щодо притягнення службових осіб позивача чи його контрагентів до кримінальної відповідальності, або вироків суду не надано.

До того ж суд звертає увагу, що кримінальне провадження №32018110000000029, на яке посилається відповідач, порушено 4 травня 2018 року, тобто вже після укладення Договору №01-11-17 від 1 листопада 2017 року і отримання виконаних робіт за цим договором.

Сам факт наявності кримінального провадження не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій. Кримінальне провадження, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини шостої статті 78 КАС України не є безумовною підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними. Тому необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій з вказаним контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 808/2519/15, від 24 березня 2020 року у справі № 400/355/19.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

За таких обставин в ході дослідження доказів, необхідних для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угоди, встановлено, що доводи відповідача стосовно не проведення господарських операцій є такими, що суперечать письмовим доказам наявним в матеріалах справи.

Щодо доводів апеляційної скарги, що ТОВ Рекон постач є фігурантом кримінальних справ, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів реалізації відповідачем повноважень, передбачених пп. 20.1.30 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, щодо визнання договору Позивача з ТОВ "Рекон-постач" недійсним, притягнення службових осіб до кримінальної відповідальності за здійснення нікчемних операцій з контрагентом та доказів відсутності змін в активах Позивача за його операціями з ТОВ "Рекон-Постач" за спірний період. Доказів наявності будь-яких вироків або рішень щодо цього контрагента відповідачем не надано.

Апелянт посилається на підписання актів приймання робіт не уповноваженою особою, проте матеріалами справи підтверджується, що на час укладання договору підряду № 01-11-17 від 1 листопада 2017 року, директором ТОВ Рекон-постач був ОСОБА_1 , який і є підписантом вказаного договору та актів.

Відповідачем нереальність господарських операцій обґрунтовано посиланням на те, що економічна обґрунтованість залучення до виконання субпідрядних робіт ТОВ Рекон постач є сумнівною, з огляду на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, на що суд зазначає наступне.

Податкова інформація про порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявними в матеріалах справи первинними документами підтверджується факт реального виконання угоди, а нереальність характеру правовідносин позивача із згаданим контрагентом будується лише на припущеннях контролюючого органу та недоведеності обставин.

Щодо не підтвердження судових витрат з надання юридичної допомоги адвокатським Бюро, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 2 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною третьою ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст.134 КАС України).

Згідно частин 4, 5, 6 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як свідчать матеріали справи, 20 жовтня 2019 року між ТОВ Мехенерго та адвокатським бюро Балашов та партнери укладено договір №10/19 про надання правової допомоги. Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на правничу допомогу вартість послуг складає 33800 грн.

Згідно платіжного доручення №11 від 20 січня 2020 року ТОВ Мехенерго здійснило оплату претензійно-позовної роботи та представництво клієнта, згідно рах. №4 від 20 січня 2020 року у розмірі 35000 грн.(том 1, а.с. 172). Надане платіжне доручення не містить посилання на договір №10/18 від 20 жовтня 2019 року, копія рах.№ 4 від 20 січня 2020 року в матеріалах справи відсутня.

Суд першої інстанції, при вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката ОСОБА_2 врахував як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною. Також судом враховано, що представником позивача за договором виконано роботу з надання правової допомоги: підготовку та направлення позовної заяви, відповіді на відзив, заперечення та дійшов висновку, що співмірною у цій справі компенсацією вартості витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Відповідно до частини 2 статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

Частиною першою статті 72 КАС України унормовано, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року по справі № 200/1138/20-а залишити без змін.

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді Т.Г. Гаврищук

І.Д. Компанієць