Постанова

від 31.10.2022 по справі 756/8868/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2022 року м. Київ

Унікальний номер справи № 756/8868/21

Апеляційне провадження 22-ц/824/9245/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Махлай Л.Д.,

суддів Немировської О.В, Ящук Т.І.

при секретарі Кролівець О.В.

сторони

позивач ОСОБА_1

(відповідач за зустрічним позовом)

відповідач ОСОБА_2

(позивачка за зустрічним позовом)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану через представника ОСОБА_3 , на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 червня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Луценко О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ спільного сумісного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя,

в с т а н о в и в :

у червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визнати особистою приватною власністюземельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:78:403:0005, площею 0,0998 га для дачного будівництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 347112380000 та дачний будинок, площею 334,8 кв.м., що знаходиться за тією ж адресою (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 347863980000). Просив визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру, загальною площею 90,9 кв.м., житловою площею 38,2 кв.м., що складається з 2-х кімнат, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1264262780000)та в порядку поділу майна подружжя визнати за ним право власності на 1/2 частку цієї квартири. Також в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути із відповідачки на свою користь грошову компенсацію за 1/2 частину автомобіля TOYOTA RAV4, червоного кольору, 2018 року випуску, об`єм двигуна 1987 куб.см., кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 у сумі 420 405 грн, замість своєї частки у праві спільної сумісної власності на даний транспортний засіб.

У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати об`єктами спільної сумісної власності дачний будинок площею 334.8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру загальною площею 90.9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ; легковий автомобіль Toyota RAV4. кузов № НОМЕР_1 державний номерний знак НОМЕР_2 ; грошові кошти в розмірі 40 000 доларів СШАта визнати в порядку поділу за нею право власності на дачний будинок площею 334.8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та грошові кошти у розмірі 20 000 доларів США. Визнати за відповідачем право власності на квартиру загальною площею 90.9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ; легковий автомобіль Toyota RAV4. кузов № НОМЕР_1 державний номерний знак НОМЕР_2 ; грошові кошти у розмірі 20 000 доларів США.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02.06.2022 позов ОСОБА_1 задоволено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:78:403:0005, площею 0,0998 га для дачного будівництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 347112380000) та на дачний будинок, площею 334,8 кв.м., що знаходиться за тією ж адресою. Визнано спільною сумісною власністю подружжя квартиру яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та в порядку поділу спільного майна подружжя визнано за сторонами право власності на 1/2 частку цієї квартири за кожним. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частину автомобіля Toyota RAV4, д.н.з. НОМЕР_2 у сумі 420 405 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 815,17 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 через представника подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, визнати об`єктами спільною сумісної власності подружжя дачний будинок, квартиру та автомобіль Toyota RAV4. Визнати за ОСОБА_1 право власності на дачний будинок та грошові кошти у сумі 20 000 доларів США, визнати за ОСОБА_2 право вланості на квартиру, автомобіль Toyota RAV4, грошові кошти у сумі 20 000 доларів США. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не врахував, що Декларація про готовність об`єкта до експлуатації була зареєстрована Інспекцією ДАБК у м. Києві 15.11.2013. Оскільки будинок введено в експлуатацію у період шлюбу, він є власністю подружжя, а тому суд безпідставно визнав дачний будинок особистою власністю ОСОБА_1 . Останнім не надано будь - яких доказів про те, що він у 2008 році вчиняв дії щодо введення цього будинку в експлуатацію. Суд не звернув уваги на те, що відповідно до технічного паспорта станом на кінець 2013 року будинок визнавався самочинним будівництвом, а тому позивач відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України не міг набути право власності на це нерухоме майно. Стягуючи з неї компенсацію за 1/2 частину автомобіля суд не звернув уваги на те, що позивач не вніс на депозитний рахунок суду відповідну грошову суму. Фактичні шлюбні відносини між сторонами припинилися через декілька тижнів після того, як ОСОБА_1 зняв грошові кошти з депозитного рахунку, а тому ці кошти не могли бути використані в інтересах сімї, а відтак підлягають поділу між сторонами.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбу з 22.11.2008, який станом на час судового розгляду розірвано за рішенням Облонського районного суду міста Києва від 30.06.2021 у справі 756/7816/21.

У період шлюбу набуто таке нерухоме майно:

- автомобіль TOYOTA RAV4, червоного кольору, 2018 року випуску, об`єм двигуна 1987 куб.см., кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , право власності на який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 зареєстровано за ОСОБА_2 . Вартість автомобіля згідно висновку про вартість об`єкта оцінки від 28.05.2021 складає 840 810 грн;

- квартира, загальною площею 90,9 кв.м., житловою площею 38,2 кв.м., що складається з 2-х кімнат, за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1264262780000), право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 16.06.2017. Вартість квартири згідно висновку про вартість об`єкта оцінки від 28.05.2021 складає 6 997 699 грн.

У період шлюбу за ОСОБА_1 зареєстроно на праві власності земельну ділянка, кадастровий номер 8000000000:78:403:0005, площею 0,0998 га для дачного будівництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 347112380000). Право власності на цю земельну ділянку зареєстроване 24.04.2014 Державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: 04-7-01543, виданого 10.04.2007 Головним управлінням земельних ресурсів КМДА на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.09.2006 (витяг з Державного реестру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 20925071 від 24.04.2014). Вартість земельної ділянки складає 2 745 000 грн.

25.04.2014 Державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_4 , виданого 25.04.2014 Реєстраційною службою Головного управління юстиції в місті Києвізареєстровано праві власності на дачний будинок, площею 334,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 347863980000). Вартість дачного будинку згідно висновку про вартість об`єкта оцінки від 28.05.2021 складає 8 369 423 грн.

Відповідно до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації № КВ 182133190747 від 15.11.2013 спірний дачний будинок збудовано у 2008 році.

Згідно технічного паспорта, який було виготовлено ТОВ «БК «Сімплекс-Сіті» завершення будівництва дачного будинку відбулося у 2008 році.

Відповідно до акту приймання-передачі будинку до договору підряду №1203-07 від 02.06.2008, який укладено між ОСОБА_1 як замовником будівництва та ТОВ «Еко Хаус» як підрядником замовник прийняв об`єкт завершеного будівництва, а саме будинок з повним комплектом чистового оздоблення загальною площею 335 кв м за адесою: АДРЕСА_1 . В акті зазначено, що будинок повністю готовий до проживання. В акті також вказано перелік об`єктів, які підлягають додатковому прийманню - передачі згідно договору: забор по периметру ділянки з автоматичними воротами та хвірткою; бесідка з фінішним оздобленням площею 38 кв.м.; декоративне озеро з водоспадом з завершеними ландшафтними роботами; декоративні доріжки з відмосткою навколо будинку та під`їздом до воріт будинку; септик закритого типу з полем поливу.

Акти про приймання цих об`єктів, які є невід`ємною частиною будинку були підписані сторонами 02.06.2008 (а.с. 211-216 т. 1).

Відповідно до робочого проекту газопостачання житлового будинку, який виготовлено 30.11.2007, акту приймання передачі проектних робіт за договором № 1597 від 25.10.2007, договору монтажних робіт від 16.11.2007 було здійснено монтаж обладнання по газопостачанню дачного будинку. Фактичне підключення будинку до газопостачальної мережі відбулось 08.01.2008 відповідно до акту виконаних робіт, здійснених Вишгородською ФЕГГ ВАТ «Київоблгаз».

У довідці Кооперативного дачного товариства «Чорнобилець» № 69 від 01.06.2021 вказано, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 10.04.2007 № 04-7-01543, ОСОБА_1 почав будівництво приватного будинку та був підключений до електроенергії, яка подається кооперативом КДТ «Чорнобилець» в Оболонському р-ні м. Києва з квітня 2007 року. ОСОБА_1 є членом кооперативу з 2007 року. Будинок був зданий в експлуатацію 02.06.2008 і з тих пір ОСОБА_1 проживає там постійно.

Між ОСОБА_1 та ЗАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» 26.12.2007 укладено кредитний договір на суму 2 364 133,35 грн, а також договір іпотеки, за яким позичальник передав в іпотеку належну йому на праві особистої приватної власності трикімнатну квартиру загальною площею 122,10 кв.м., що знаходилась за адресою: АДРЕСА_3 . Кредитні кошти були спрямовані на будівництво дачного будинку, яке завершилось 02.06.2008.

На будівництво спірного дачного будинку ОСОБА_1 було використано залишок коштів від продажу ним трикімнатної квартири загальною площею 153,1 кв.м. по АДРЕСА_4 відповідно до договору купівлі-продажу від 02.11.2004, а також від продажу двокімнатної квартири, загальною площею 112,5 кв.м. по АДРЕСА_5 згідно договору купівлі-продажу від 31.03.2004.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 21.03.2008 земельної ділянки, що розташована в с. Красилівка Броварського району Київської області, кадастровий номер 3221284401:01:034:0055, ОСОБА_1 продав цю земельну ділянку за ціною 1 490 000 грн.

Згідно показань свідка ОСОБА_4 будівництво спірного дачного будинку здійснювалось силами будівельної організації ТОВ «Еко Хаус», де він був на той час директором. Будівництво вищевказаного будинку фактично здійснено в період з 12.03.2007 по 02.06.2008. Усі будівельні роботи погоджувались лише з ОСОБА_1 . Розрахунок за проведені будівельні роботи також здійснено особисто ОСОБА_1 . Введення в експлуатацію збудованого будинку затрималось через смерть відповідного виконавця, внаслідок чого було втрачено частину документів. Уперіод проведення будівельних робіт відповідачки разом з позивачем не було. Вона з`явилась вже у побудованому будинку в пізніший період після серпня 2008 року, так як після завершення робіт свідок ще часто заходив до позивача.

Згідно показань свідка ОСОБА_5 вона познайомила позивача як свого друга із відповідачкою у другій половині червня 2008 року. Їй відомо, що будівництво спірного дачного будинку здійснювалось позивачем, оскільки він неодразово в цей період запрошував її з чоловіком як друзів сім`ї до себе на відпочинок у період будівництва. Будівництво фактично завершено в кінці травня -на початку червня 2008 року.

Згідно показань свідка ОСОБА_6 він проживає по сусідству із спірним дачним будинком та будівництво цього будинку було повністю завершене до кінця першої половини червня 2008 року. Відповідачка участі у цьому будівництві не приймала і під час його проведення її ніколи тут не було. Вперше зустрів відповідачку в будинку позивача на початку осені 2008 року.

Визнаючи спірний дачний будинок особистою приватною власністю позивача суд першої інстанції виходив з того, що будівництво будинку було повністю завершене до укладення між сторонами шлюбу за особисті кошти позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації № КВ 182133190747 від 15.11.2013, технічного паспорта, актів приймання - передачі виконаних робіт, робочого проекту газопостачання житлового будинку, акту приймання передачі проектних робіт за договором, договору монтажних робіт, довідки Кооперативного дачного товариства «Чорнобилець», показань свідків спірний дачний будинок повністю збудовано до 02.06.2008, тобто до укладення шлюбу між сторонами.

На підставі вищезазначених доказів та керучись п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що спірний дачний будинок є особистою приватною власністю ОСОБА_1 .

Відповідачка не спростувала докази, надані позивачем у підтвердження тієї обставини, що дачний будинок збудовано до укладення шлюбу між сторонами.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки Декларація про готовність об`єкта до експлуатації видана 15.11.2013, тобто у період шлюбу, то будинок є спільним сумісним майном подружжя, не можна визнати обгрунтованими. Так, у самій Декларації зазначено початок будівництва 2008 рік, закінчення будівництва - 2008 рік. Відтак саме по собі отримання Декларації у 2013 році не свідчить про те, що будівництво будинку завершено у період шлюбу сторін.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 16.12.2015, від 07.12.2016, від 12.10.2016, від 25.11.2015 від 05.04.017 належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: час набуття майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

У зв`язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до протоколу допиту ОСОБА_2 як свідка у кримінальному провадженні остання вказала, що спірний дачний будинок був збудований її чоловіком, але введено в експлуатацію після 2013 року.

При розгляді апеляційної скарги представник ОСОБА_2 не заперечував, що остання визнавала ту обставину, що спірний будинок збудований особисто ОСОБА_1 , проте вважає, що оскільки право власності на цей будинок зареєстроване у період шлюбу то він є спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Оскільки за наданими позивачем доказами, оціненими судом в їх сукупності судом встановлено, що спірний дачний будинок побудовано за особисті кошти позивача, та більше того, ще до укладення шлюбу з відповідачкою, отримання Декларації про готовність будинку до експлуатації та реєстрація права власності на цей будинок у період шлюбу не змінює правовий режим цього майна як особистої приватної власності позивача.

Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України).

Відповідно до ст. 372 ЦК України в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно зі ст. 70 СК України в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом першої інстанції встановлено, та це не заперечується сторонами, що у період шлюбу придбано автомобіль TOYOTA RAV4, 2018 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 та який знаходиться у постійному користуванні ОСОБА_2 .

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.

Приписи ч. 4, 5 ст. 71 СК України та ст. 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі т. 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.

Згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою. Згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач заявляючи вимогу про стягнення компенсації за 1/2 частину спірного автомобіля не вніс грошові кошти на депозитний рахунок суду та відповідачка не надавала згоду на стягнення з неї компенсації суперечать вищевикладеним правовим висновкам.

Відмовляючи у задоволенні позову щодо поділу грошових коштів у розмірі 40 000 доларів США, суд першої інстанції правильно виходив з відсутності доказів наявності таких грошових коштів на час поділу.

Відповідно до довідки АТ «Приват Банк» рахунки на ім`я ОСОБА_1 закриті у період перебування сторін у шлюбі.

Будь - яких доказів про джерело походження грошових коштів, які перебували на рахунках ОСОБА_1 , а також доказів про те, що при знятті цих коштів вони не були витрачені в інтересах сім`ї ОСОБА_2 не надала.

Доводи представника апелянтки про те, що з інформації про рух коштів по рахунках ОСОБА_1 можна припустити, що оскільки банк нараховував проценти, то депозитні рахунки, відкриті на підставі договорів від 30.08.2018 на суму 10 087 доларів США та від 12.02.2015 на суму 10 000 доларів США не були закриті ґрунтуються на припущеннях.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Представник апелянтки, як на доказ наявності грошових коштів на рахунку ОСОБА_1 посилається на нарахування процентів 03.06.2020, тоді як з довідки АТ «Приват Банк» вбачається, що останній рахунок закрито 06.04.2021, тобто до розірвання шлюбу між сторонами та до виникнення спору щодо поділу майна подружжя.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Рішення суду в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:78:403:0005 та в частині визнання права спільної сумісної власності подружжя на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 в апеляційному порядку не оскаржується.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду з підстав, визначених у ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлений 31.10.2022.

Головуючий Л. Д. Махлай

Судді О. В. Немировська

Т.І. Ящук