Рішення

від 28.09.2022 по справі 759/19470/19

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/19470/19

пр. № 2/759/649/22

28 вересня 2022 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді П`ятничук І.В.,

секретаря судового засідання Марус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Вінтерм», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист прав споживачів та зустрічним позовом Приватного підприємства «Вінтерм» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 21.10.2019 року звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Вінтерм», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист прав споживачів, яким просить стягнути з Приватного підприємства «Вінтерм» на користь ОСОБА_1 суму грошових коштів в розмірі 179520,00 грн. та судові витрати по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до ПП «Вінтерм» для надання послуг з поставки та монтажу інженерних мереж. 23.05.2019 року між ОСОБА_1 та ПП «Вінтерм» було укладено договір № 20190523-3 монтажу інженерних мереж. Відповідно до п. 1.1. підрядник зобов`язується за завданням замовника поставити замовлене обладнання а також самостійно виконати монтаж інженерних мереж на об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 , а замовник зобов`язується прийняти та виконати роботи. Відповідно до п. 2.2 договору підрядник приступає до виконання робіт протягом 60 робочих днів з моменту одержання авансового платежу відповідно до п.3.2 договору. Виконання підрядником усього комплексу робіт передбачених у додатку 1, 2 до даного договору відбувається протягом 30 робочих днів з моменту початку робіт. Зазначив, що на виконання умов договору ОСОБА_1 відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 12908 від 23.09.2019 року було внесено грошові кошти в розмірі 179520,00 грн. Однак станом на день подачі позову ПП «Вінтерм» не приступило до виконання умов договору № 20190523-3. Таким чином, замовник зі свого боку у повному обсязі виконав умови договору, сплатив грошові кошти, проте виконавець умови договору не виконав, від виконання зобов`язання ухиляється. Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму грошових коштів в розмірі 179520,00 грн. сплачених згідно договору № 20190523-3.

26.11.2019 року представник Приватне підприємство «Вінтерм» Перепелиця С.О. звернувся до суду з зустрічним позовом Приватного підприємства «Вінтерм» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, яким просить визнати недійсним договір № 20190523-2 від 23.05.2019 року укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Вінтерм» та стягнути з ОСОБА_1 на користь ПП «Вінтерм» судові витрати по справі.

В обґрунтування позову зазначив, що комерційний директор ПП «Вінтерм» ОСОБА_4 користуючись своєю посадою у ПП «Вінтрем» перебуваючи у офісі ПП «Вінтерм» входила у довіру до громадян, укладала з ними договори нібито від імені ПП «Вінтрем», отримувала готівкові грошові кошти нібито для внесення в касу ПП «Вінтерм» та в подальшому привласнювала їх. Зазначив, що за даним фактом внесено відомості до ЄРДР за № 12019100080006624 за ч.1 ст. 190 КК України. Таким чином, вважає що волевиявлення ПП «Вінтерм» на укладення договору № 20190523-3 від 23.05.2019 року було відсутнє, оскільки особа яка підписала даний договір не мала на це жодних повноважень, оскільки не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а тому договір монтажу інженерних мереж № 20190523-2 від 23.05.2019 року укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Вінтерм» має бути визнаний недійсним.

Ухвалою від 22 жовтня 2019 року було відкрито провадження у вказаній справі, з призначенням розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Позивач та представник позивача за основним позовом в судове засідання не з`явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Від представника позивача ОСОБА_5 28.09.2022 року до суду надійшла заява, якою просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, розгляд справи провести без його участі та участі позивача ОСОБА_1 на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Крім того представником позивача ОСОБА_5 28.01.2020 року до суду було подано відзив на зустрічну позовну заяву, яким просить суд відмовити в задоволенні зустрічного позову у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Представник ПП «Вінтерм» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, 10.02.2020 року подав до суду заперечення, якими просить в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, зустрічний позов задовольнити повністю.

Треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, 17.09.2021 року подала до суду письмові пояснення, якими просить основний позов задовольнити повністю, в задоволенні зустрічного позову просить відмовити.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що основний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судом встановлено, що 23.05.2019 року між ОСОБА_1 (замовником) та Приватним підприємством «Вінтерм» ( підрядником) було укладено договір № 20190523-3 монтажу інженерних мереж (т. 1 а.с. 14-15).

Відповідно до п.1.1. договору підрядник зобов`язується, за завданням замовника поставити замовлене обладнання а також самостійно виконати монтаж інженерних мереж на об`єкті за адресою: с. Лишня, КМ «Лісове озеро», ділянка № НОМЕР_1 , а замовник зобов`язується прийняти й оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 2.2. договору підрядник приступає до виконання робіт протягом 60 робочих днів з моменту одержання авансованого платежу відповідно до п.3.2 даного договору. Виконання підрядником усього комплексу робіт, передбачених у додатку № 1,2 до даного договору, відбувається протягом 30 робочих днів з моменту початку робіт.

Відповідно до п.3.1 договору замовник виплачує підрядникові кошти на придбання матеріалів і обладнання згідно додатку № 1 у розмірі 100 %. Підтвердженням оплати є касовий ордер на суму внесення.

Відповідно до додатку № 1 від 23.05.2019 року згідно договору № 20190523-4 вартість матеріалів становить 178994,27 грн., загальна сума включаючи роботу, витратні матеріали і транспортні витрати становить 206375,77 грн. (т. 1 а.с. 16-18).

На виконання умов договору № 20190523-3 монтажу інженерних мереж від 23.05.2019 року позивачем ОСОБА_1 було внесено грошові кошти в розмірі 179520,00 грн., про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру № 12908 від 23.05.2019 року (т.1 а.с. 19).

Стаття 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості.

Згідно ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Згідно ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 693 ЦК України , якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

У відповідності до ч. 2 ст.849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Як зазначено у ч. 2 ст. 852 ЦК України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 872 ЦК України якщо підрядником були допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, виконаній із матеріалу замовника, він має право вимагати за своїм вибором: 1) виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості; 2) розірвання договору та відшкодування збитків.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з ч. 4 ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відповідачем, відповідно до положень ст. 76-81 ЦПК України, не було надано суду належних і допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень. Доказів, які б спростовували позовні вимоги ОСОБА_1 відповідачем суду не надано.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 , як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ПП «Вінтерм» про визнання недійсним договору № 20190523-3 монтажу інженерних мереж від 23.05.2019 року укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Вінтрем», то судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи оспорюваний договір № 20190523-3 монтажу інженерних мереж від 23.05.2019 року було підписано ОСОБА_1 та ПП «Вінтерм» в особі ОСОБА_2 .

Згідно відомостей про юридичну особу директором Приватного підприємства «Вінтерм» являється ОСОБА_2 (т.1 а.с. 20-21).

Як вбачається з матеріалів справи 30.12.2019 року було погоджено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України за заволодіння чужим майном шляхом шахрайських дій ОСОБА_4 відносно ОСОБА_6 ( т. 1 а.с. 119-120).

Крім того з матеріалів справи вбачається, що 04.02.2020 року було винесено повідомлення про зміну раніше повідомлення підозри та повідомлення нової підозри, відповідно до якої було встановлено, що ОСОБА_4 працюючи на посаді менеджера ПП «Вінтерм» заволоділа грошовими коштами потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (т.1 а.с. 154-160).

У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1-3, 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частиною 1 ст. 2 ЦК України передбачено, що юридична особа є учасником цивільних відносин.

У частині 2 ст. 80 ЦК України зазначено, що юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.

Згідно з ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Статтею 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Правочини юридична особа вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Тобто, законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Відповідно до абз. 1 ч. 3, ч. 4 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Таким чином, у відповідності до чинного законодавства порушення органами юридичної особи своїх обов`язків щодо представництва є підставою для стягнення збитків з відповідних осіб, а не підставою для недійсності договору, який виконувався сторонами (був схвалений) укладеного такими особами від імені юридичної особи.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню суд вважає, що зустрічний позов задоволенню не підлягає.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача ПП «Вінтрем» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1795 грн. 20 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 137, 274-279, 280-289, ст. ст. 1, 4, 8, 15, 17, 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Вінтерм», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист прав споживачів - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Вінтерм» ( код ЄДРПОУ 34645747, юридична адреса: м. Київ, вул. Академіка Кримського, 4А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) суму грошових коштів сплачених згідно договору № 20190523-3 монтажу інженерних мереж у розмірі 178520 ( сто сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот двадцять) грн. 00 коп.

В задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства «Вінтерм» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 про визнання договору недійсним -відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Вінтерм» ( код ЄДРПОУ 34645747, юридична адреса: м. Київ, вул. Академіка Кримського, 4А) на користь держави судовий збір у розмірі 1795 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. П`ятничук