Ухвала

від 02.11.2022 по справі 5016/2651/2012

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 5016/2651/2012(18/67)

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

перевіривши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" з доданими до неї матеріалами

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 07.12.2021 року

та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 року

у справі № 5016/2651/2012(18/67)

за заявою Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль в особі Миколаївської обласної дирекції

до Товариство з обмеженою відповідальністю АС

про визнання банкрутом,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.12.2021 року задоволено клопотання ліквідатора - арбітражного керуючого Сашина О.А. вих. № 02-01/110/180 від 26.10.2021 про затвердження звіту № 02-01/109/179 від 26.10.2021 про нарахування та виплату грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ТОВ "АС", порядку оплати грошової винагороди та її стягнення з кредиторів пропорційно до розміру кредиторських вимог, включених до реєстру вимог кредиторів. Затверджено звіт арбітражного керуючого Сашина О.А. № 02-01/109/179 від 26.10.2021 про нарахування та виплату грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ТОВ "АС", порядку оплати грошової винагороди на загальну суму 489313,00 грн., з яких 485736,00 грн. - грошова винагорода, 3577,00 грн. - понесені витрати. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Миколаївської обласної дирекції на користь арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича грошову винагороду та витрати у сумі 378554,12 грн. Стягнуто з ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на користь арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича грошову винагороду та витрати у сумі 5613,43 грн. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича грошову винагороду та витрати у сумі 7336,34 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредіт Інвестмент Груп» на користь арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича грошову винагороду та витрати у сумі 7336,34 грн.

АТ "Райффайзен Банк" не погодившись з ухвалою суду першої інстанції звернулось з апеляційною скаргою в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 07.12.2021 року про задоволення клопотання ліквідатора - арбітражного керуючого Сашина О.А. про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ТОВ "АС", порядку оплати грошової винагороди та її стягнення з кредиторів пропорційно до розміру кредиторських вимог, включених до реєстру вимог кредиторів».

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 року ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 07.12.2021 у справі №5016/2651/2012(18/67) залишено без змін, а апеляційну скаргу АТ "Райффайзен Банк", без задоволення.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 07.12.2021 року та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 року у справі № 5016/2651/2012(18/67), в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження у разі пропуску; скасувати оскаржувані судові рішення; прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні клопотання ліквідатора - арбітражного керуючого Сашина О.А.; зупинити дію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 07.12.2021 року та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 року до закінчення перегляду у касаційному порядку.

З аналізу статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Розглянувши касаційну скаргу, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Законодавцем у статті 9 КУзПБ встановлено особливості застосування правил оскарження судових рішень, що ухвалюються місцевими та апеляційними господарськими судами в процесі провадження у справі про банкрутство (основне провадження).

Відповідно до частини першої ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019 року, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 9 КУзПБ визначено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню.

Наведений в частині 3 статті 9 КУзПБ, перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

Отже, частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції на момент прийняття оскаржуваного судового рішення та прийняття судом касаційної інстанції даної ухвали не передбачено можливості оскарження в касаційному порядку постанов апеляційних судів, прийнятих за результатом апеляційного перегляду ухвал судів першої інстанції в частині затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, порядку оплати грошової винагороди та її стягнення з кредиторів.

Водночас, абзацом 2 частини 3 статті 9 КУзПБ передбачено, що скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя статті 3 ГПК України).

За змістом частини третьої ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства при вирішенні питання про можливість касаційного оскарження процесуального документа суду апеляційної інстанції визначальним є саме судовий акт суду першої інстанції, а не результат його перегляду в апеляційному порядку, та відповідно, зміст резолютивної частини процесуального документа суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" на вказані судові рішення, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду.

Оскільки, Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" подано касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 року у справі № 5016/2651/2012(18/67) предметом перегляду якої була ухвала Господарського суду Миколаївської області від 07.12.2021 року, яка відповідно до частини третьої ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає самостійному касаційному оскарженню, то необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись частинами 1, 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 234, 235, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 07.12.2021 року та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 року у справі № 5016/2651/2012(18/67).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Ткаченко Н.Г.