Постанова

від 02.11.2022 по справі 600/2816/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2816/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

02 листопада 2022 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці Держмитслужби на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємство "Медлогістик" до Чернівецької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2021 року Приватне підприємство Медлогістик звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернівецької митниці, Буковинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.05.2021 р. №57.2 19 Буковинської митниці Держмитслужби.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Чернівецька митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судомпершої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що листом від 19.11.2020 року № 11-27691/03-2020вих Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, звернулось до Державної митної служби України з проханням доручити підлеглим співробітникам митної служби в місячний термін провести перевірочні заходи щодо фактів порушень чинного законодавства службовими особами ТОВ Медекспортер та ПП Медлогістик за період з 01.01.2019 по теперішній час, в частині перевірки законності застосування преференцій зі сплати податку на додану вартість та достовірності наданої даними суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності документів, які стали підставою для митного оформлення медичного обладнання. При цьому, у вказаному листі наголошено, що під час проведення імпортних операцій ПП Медлогістик використовує завідомо недостовірні відомості щодо відповідності медичного обладнання Технічним регламентам (Постанова Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 року № 753), а саме внесення до Декларації про відповідність продукції вимогам технічних регламентів недостовірних даних з використанням листів компаній-виробників обладнання, що можуть мати ознаки підроблення, та як наслідок, безпідставно застосовує ставку ПДВ 7% (Т.1, а.с. 184-187).

Листом від 27.11.2020 року Державна митна служба України направила вищевказаний лист ДБР до Буковинської митниці Держмитслужби для опрацювання та організації, у разі наявності достатніх підстав, проведення документальних перевірок на вказаних підприємствах (Т.1, а.с. 183).

За результатами розгляду запиту Буковинської митниці Держмитслужби листом від 09.12.2020 року №11-29369/03-2020вих Територіальне управління ДБР, розташованого у місті Києві, направило Буковинській митниці Держмитслужби копії необхідних для проведення перевірки документів, в т.ч. копії листів: ТОВ Самсунг Електронік Україна Компані від 31.07.2020 року вих. № SEUC 20/07/2020, ТОВ АйЕмЕс Україна від 18.08.2020 року вих. № 20200801, ТОВ Сіменс Медицина від 07.08.2020 року №473_H, Представництва Кенон Медікал Сістем Б.В. від 31.07.2020 року вих.№19, а також копію відповіді Київської торгово-промислової палати № 1708-2а/603 від 09.11.2020 року та інших документів (Т.1, а.с. 187-192, 194).

На підставі п.7 ч.1 ст.336, п.1 ч.3 ст.345, п.1 ч.2 ст.351 Митного кодексу України та інформації, отриманої від уповноважених представників виробників товарів торгових марок SAMSUNG, Siemens та Toshiba (листи від 18.08.2020 року № 20200801, від 31.07.2020 року № SEUC 20/70/0602, від 07.08.2020 року № 473_H, та від 31.07.2020 року №19) щодо відсутності повноважень у ПП Медлогістик на складання декларацій по відповідальність виробів медичного призначення, 27.01.2021 року Буковинською митницею Держмитслужби прийнято наказ № 30 Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання Приватним підприємством Медлогістик (код ЄДРПОУ 35463564) вимог законодавства України з питань митної справи (Т.1, а.с. 182).

Зазначеним наказом вирішено провести документальну невиїзну перевірку дотримання Приватним підприємством Медлогістик вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщені виробів медичного призначення через митний кордон України за окремими митними деклараціями від 04.03.2019 року № UА 100030/2019/399468, від 04.03.2019 року № UА 100030/2019/399476, від 05.04.2019 року № UА 100030/2019/400651, від 03.06.2019 року № UА 400030/2019/403389, від 20.02.2020 року № UА 100120/2020/623792, тривалістю 5 робочих днів з 08.02.2021 року у Буковинській митниці Держмитслужби за адресою: м. Чернівці, вул. Руська, буд. 248М.

Листом від 27.01.2021 року №7.2-08/1/7.2-19/13 Буковинською митницею Держмитслужби надіслано ПП Медлогістик (на адресу: Заставнівський р-н., с. Веренчанка, вул. Шевченка, 23А/1) повідомлення від 10 березня 2021 року № 5 про проведення перевірки, згідно з наказом від 21.01.2021 року № 30, з 08 лютого 2021 року тривалістю 5 робочих днів (Т.1, а.с. 199-200). Однак, згідно довідки Укрпошти відправлення не отримано з підстав адресат відсутній за вказаною адресою (Т.1, а.с. 201).

За результатами проведеної у період з 08.02.2021 року по 12.02.2021 року перевірки, 16.02.2021 року Буковинською митницею Держмитслужби оформлено акт №1/7.2-19/35463564 про результати документальної невиїзної перевірки дотримання Приватним підприємством Медлогістик (код ЄДРПОУ 35463564) вимог законодавства України з питань митної справи. Вказаним актом встановлено порушення ПП Медлогістик частини 1 та 2 Закону України Про технічні регламенти та оцінку відповідності від 15.01.2015 року №124-VIII, частини 1 статті 257 МКУ, пункту 193.1. статті 193 ПКУ в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 335808,63 грн. (Т.1, а.с. 99-112).

Акт перевірки від 16.02.2021 року №1/7.2-19/35463564 Буковинською митницею Держмитслужби надіслано ПП Медлогістик листом від 18.02.2021 року №7.2-08/2/7.2-19/13/744 (Т.1, а.с. 98).

Листом від 25.02.2021 року ПП Медлогістик просило Буковинську митницю Держмитслужби надати можливість ознайомитися з матеріалами перевірки та продовжити строк на надання заперечень до акту перевірки (Т.1, а.с. 117-118). У відповідь на даний лист Буковинська митниця Держмитслужби листом від 10.03.2021 року №7.2-08/1/7.2-19/13/1062 повідомила про надання в обов`язковому порядку у будь-який зручний час для позивача можливості ознайомитися з матеріалами перевірки у приміщенні митного органу із можливістю застосування засобів фото фіксації, однак продовження строку на надання заперечень до акту перевірки знаходиться поза межами повноважень митного органу ((Т.1, а.с. 121-122).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки від 16.02.2021 року №1/7.2-19/35463564, Буковинською митницею Держмитслужби прийняте податкове повідомлення-рішення від 01.03.2021 року №0000017.219, яким ПП Медлогістик збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 516628,66 грн., а також застосовано штраф у розмірі 129157,17 грн. та визначено пеню у розмірі 645785,83 грн. (Т.1, а.с. 125).

Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним, ПП Медлогістик подало скаргу до Державної митної служби України (Т.1, а.с. 131-138).

Рішенням Державної митної служби України про результати розгляду скарги від 11.05.2021 року №08-1/10-06/13/4864 частково задоволено скаргу ПП Медлогістик від 11.03.2021 року б/н (дата отримання скарги 15.03.2021 року, вх. № 6300/13) та зменшено суму ППР Буковинської митниці Держмитслужби від 01.03.2021 року №0000017.219 на суму податкового зобов`язання з ПДВ, вже сплаченого підприємством за МД від 04.0.3.2019 року №UA100030/2019/399468, від 04.03.2019 року №UA100030/2019/399476, від 05.04.2019 року №UA100030/2019/400651, від 03.06.2019 року №UA100030/2019/403389, від 20.02.2020 року №UA100120/2020/623792, відповідно зменшено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та скасовано пеню. З урахуванням зазначеного визначено, що Буковинській митниці Держмитслужби необхідно прийняти нове ППР про визначення суми грошових зобов`язань (податкового зобов`язання та штрафних санкцій) за платежем ПДВ з товарів, ввезених на територію України, та про вжиті заходи повідомити Юридичний департамент Держмитслужби (Т.1, а.с. 139-145).

12.05.2021 року Буковинською митницею Держмитслужби прийняте нове податкове повідомлення-рішення №57.2 19, яким ПП Медлогістик збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 335808,63 грн., а також застосовано штраф у розмірі 83952,16 грн. (Т.1, а.с. 150-153).

Вказане податкове повідомлення-рішення №57.2 19 від 12.05.2021 року Буковинською митницею Держмитслужби надіслано ПП Медлогістик (на адресу: Заставнівський р-н., с. Веренчанка, вул. Шевченка, 23А/1) разом із супровідним листом від 12.05.2021 року №7.2-08/1/7.2-19/13/2170, та згідно даних Укрпошти по відстеженню відправлення, вручено ПП Медлогістик 14.05.2021 року (Т.1, а.с. 148-149, 154-155).

Судом першої інстанції також досліджено наданий Чернівецькою митницею Держмитслужби висновок експерта №045/21 про за результатами проведення судово-економічної експертизи по кримінальному провадженню №62020100000001450 від 26.04.2021 року, згідно якого судовим експертом Науково-дослідного центу судової експерти з питань інтелектуальної власності С.О. Поповою вказано, що за наявними матеріалами документально підтверджуються висновки Акту про результати невиїзної документальної перевірки Буковинської митниці Держмитслужби від 16.02.2021 року №1/7.2-19/35463564 щодо заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість ПП МЕДЛОГІСТИК (код ЄДРПОУ 35463564) за період 2019 - 2020 у розмірі 335808,63 грн., враховуючи надані листи уповноважених представників виробників медичних виробів в Україні щодо не уповноваження ПП Медлогістик на представлення інтересів виробників (детально дані наведені в дослідницькій частині) (Т.2, а.с. 3-15).

Не погоджуючись із правомірністю проведеної перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Даючи оцінку доводам апелянта з приводу правомірності винесення Щодо вимоги позивача Буковинською митницею Держмитслужби наказу № 30 від 27 січня 2021 року про проведення документальної невиїзної перевірки та документальної невиїзної перевірки Буковинської митниці Держмитслужби, що проводилась з 08.02.2021 р. по 12.02.2021 р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі №816/228/17 визнання наказу про проведення перевірки протиправним не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Слід наголосити, що у справі № 816/228/17 також оскаржувався наказ про проведення документальної невиїзної перевірки.

Щодо допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної невиїзної перевірки Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне.

Глава 8 розділу II ПК визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

При цьому приписи ПК в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової/ позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова/ позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77, пункт 78.5 статті 78 ПК).

Стаття 79 ПК визначає особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Пунктом 79.2 цієї статті встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Варто зазначити, що право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду перевірки. Реалізація такого права за відсутності обов`язку в контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Відповідно до пункту 79.3 статті 79 ПК присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Незважаючи на необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній все ж має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК, відповідно до якого платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка (пункт 79.5 статті 79 ПК).

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).

При цьому абзац другий пункту 79.2 статті 79 ПК визначає, що виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Аналогічні норми щодо проведення невиїзної документальної перевірки передбачені Митним кодексом України.

Відповідно до ч.3-6 ст.351 МК документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу. Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки. Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова.

З огляду на вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що висновки Великої Палати Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 щодо того, що такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства необхідно застосовувати і до цієї справи.

У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо закриття провадження в частині позовних вимог щодо оскарження наказу № 30 від 27.01.2021 р. та визнання незаконної самої перевірки.

Однак, суд наголошує, що це не позбавляє позивача права на судовий захист щодо доведення неправомірності дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена у наступних постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 826/17123/18 у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, сформульований такий правий висновок: оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Також у справі (постанова від 22 вересня 2020 року №520/8836/18) окрім наведених, палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду обґрунтувала відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом та встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Необхідно зазначити й те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 зазначила, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Такий підхід продовжений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06 жовтня 2021 року у справі №520/11315/18, від 20 жовтня 2021 року у справі №815/94/16, від 24 листопада 2021 року у справі №826/17043/18.

Отже, установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося (постанова ВС від 21 жовтня 2021 року у справі № 817/1314/17).

Аналізуючи доводи апелянта щодо правомірності дій митного органу при призначенні і проведенні перевірки за наказом Буковинської митниці Держмитслужби № 30 від 27 січня 2021 року про проведення документальної невиїзної перевірки та неправомірності документальної невиїзної перевірки Буковинської митниці Держмитслужби, що проводилась з 08.02.2021 р. по 12.02.2021 р., суд апеляційної інстанції вказує на слідуюче.

Згідно наказу Буковинської митниці Держмитслужби про проведення перевірки № 30 від 27 січня 2021 року перевірка призначена на підставі п.1 ч.2 ст.351 Митного кодексу України, інформації отриманої від уповноважених представників виробників товарів торгових марок SAMSUNG, Siemens та Toshiba (листи від 18.08.2020 № 20200801, від 31.07.2020 № SEUC 20/70/0602, від 07.08.2020 № 473_H, та від 31.07.2020 № 19).

Пунктом 1 ч.2 ст.351 Митного кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Проте, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, до Державної митної служби України надійшов лист від Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві від 19.11.2020 №11-27691/03-2020, в якому останній зазначає про те, що ним здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62020100000001450 від 20.07.2020 р. В ході проведеного аналізу встановлено, що під час проведення імпортних операцій ТОВ "Медекспортер" та ПП "Медлогістик" використовує завідомо недостовірні відомості щодо відповідності медичного обладнання технічним регламентам (Постанова КМУ від 02.11.2013 п. № 753 Про затвердження Технічного регламенту щодо медичних виробів), а саме внесення до декларації про відповідність продукції вимогам технічних регламентів недостовірні дані, використовуючи листи компаній-виробників обладнання, що можуть мати ознаки підроблення та як наслідок, безпідставно застосовує ставку ПДВ 7 %. Цим листом ТУ ДБР у м.Києві просить:

- в місячний термін провести перевірочні заходи щодо фактів порушень чинного законодавства службовими особами ТОВ "Медекспортер" та ПП "Медлогістик" під час митного оформлення медичного обладнання за період з 01.01.2019 по теперішній час, в частині перевірки законності застосування преференцій зі сплати податку на додану вартість та достовірності наданої даними суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності документів, які стали підставою для митного оформлення медичного обладнання.

- вжити вичерпних заходів щодо забезпечення повноти сплати ТОВ "Медекспортер" та ПП "Медлогістик" податку на додану вартість під час проведення імпортних операцій.

Листом Держмитслужби від 27.11.2020 р. № 19/19-01/7.2/1409 "Щодо проведення перевірки" Буковинській митниці Держмитслужби надіслано лист ТУ ДБР у м.Києві від 19.11.2020 №11-27691/03-2020 для опрацювання та організації, у разі наявності достатніх підстав, проведення документальних перевірок дотримання ТОВ "Медекспортер" та ПП "Медлогістик" вимог законодавства України з питань митної справи.

Листом ТУ ДБР у м. Києві від 09.12.2020 р. № 11-29369/03-2020 на адресу Буковинської митниці Держмитслужби надано копії документів, зокрема листів від 18.08.2020 № 20200801, від 31.07.2020 №SEUC 20/70/0602, від 07.08.2020 № 473_H, та від 31.07.2020 № 19, які зазначені у наказі про проведення перевірки № 30 від 27 січня 2021 року, які підстава для проведення перевірки.

Таким чином, вказані обставини свідчать про те, що фактичною підставою для проведення перевірки слугував лист Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Києві, від 19.11.2020 №11-27691/03-2020 про проведення перевірки, що є порушенням порядку призначення перевірки та не відповідає вимогам ч.2 ст.351 МК України.

Відповідач стверджував, що листи, які зазначені в наказі на перевірку, складені уповноваженими особами виробників товарів торгових марок Siemens, SAMSUNG, Toshiba.

З метою встановлення зазначених доводів, судом першої інстанції ухвалою суду від 30 листопада 2021 року було витребувано від Чернівецької митниці оригінали листів виробників, які стали підставою для проведення оскаржуваної перевірки ПП Медлогістик.

Листом відповідача від 02.12.2021 р. № 7.2-08/1/7.2-10/8.19/3561 зазначено, що позивачем-декларантом (уповноваженою особою) під час декларування товарів використано саме електронне декларування. Документів, зокрема, оригіналів документів у паперовому варіанті не було надано Київській митниці. Відтак, оригінали документів торгових марок Siemens, SAMSUNG, Toshiba відсутні як у Київської митниці, так і у Чернівецької митниці. Стосовно оригіналів листів торгових марок, які надійшли як відповіді на запити у рамках досудового розслідування кримінального провадження, то вони знаходяться у Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Києві. Митниці надіслано копії відповідних листів, засвідчені належним чином слідчим ТУ ДБР у м. Києві Д.А. Призом.

Отже, у Митного органу відсутні оригінали листів виробників, на підставі яких видано наказ на перевірку № 30 від 27 січня 2021 року, що також підтверджує, що фактичною підставою для перевірки слугував лист ДБР від 19.11.2020 №11-27691/03-2020, а митний орган не отримував від виробників товарів інформації, яка може бути підставою для проведення перевірки за п.1 ч.2 ст.351 МК України.

При цьому, відповідач ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, не надав суду доказів того, що листи від 18.08.2020 № 20200801, від 31.07.2020 № SEUC 20/70/0602, від 07.08.2020 №473_H, та від 31.07.2020 № 19, які стали підставою перевірки дійсно видані уповноваженими представниками виробників.

Як вбачається з акту перевірки та листа Держлікслужби від 28.08.2020 р. в Україні діє Реєстр осіб, відповідальних за введення медичних виробів, активних медичних виробів, які імплантують, та медичних виробів для діагностики invitro в обіг. Порядок ведення цього реєстру затверджений наказом МОЗ України від 10.02.2017 № 122. Крім того, відповідно до пункту 31 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 753, будь-який виробник, який під власним іменем вводить медичні вироби в обіг, згідно з процедурами, зазначеними у пунктах 18 і 19 цього Технічного регламенту, а також будь-яка інша фізична особа - підприємець або юридична особа, яка провадить діяльність, зазначену в пунктах 27-30 цього Технічного регламенту, зобов`язана повідомити Держлікслужбі щодо свого місцезнаходження і надати перелік та опис відповідних виробів.

Проте, відповідач не надав витягів з цього Реєстру, або підтвердження від Держлікслужби, або інших доказів того, що листи від 18.08.2020 № 20200801, від 31.07.2020 № SEUC 20/70/0602, від 07.08.2020 № 473_H, та від 31.07.2020 № 19, які стали підставою перевірки, видані уповноваженими представниками виробників або самими виробниками товарів торгових марок Siemens, SAMSUNG, Toshiba.

Суд звертає увагу, що у листі від 31.07.2020 № SEUC 20/70/0602 зазначено, що ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані" не є імпортером товарів медичного призначення торгової марки SAMSUNG.

Проте, відповідачем не надано пояснень, яким чином лист ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані" від 31.07.2020 № SEUC 20/70/0602 став підставою для проведення перевірки, якщо вказане Товариство зазначило про те, що воно не є імпортером товарів медичного призначення торгової марки SAMSUNG та не має жодного відношення до компанії SamsungMedisonCo. Ltd, та йому не відомо, хто є уповноваженими представляти будь-які інтереси компанії SAMSUNG на території України та складати декларації відповідності технічним регламентам від імені виробника.

Також, в листі ТОВ "АйЕмЕс Україна" від 18.08.2020 № 20200801 зазначило, що було уповноваженим представником SamsungMedison в Україні в період з 2019 по 30.06.2020 р. В цьому листі є посилання на відповідні сертифікати оцінювання відповідності та інші листи, що ніби підтверджують цю обставину.

Проте, відповідачем не надано суду копії вказаних сертифікатів та інших доказів, що підтверджують уповноваження ТОВ "АйЕмЕс Україна" бути представником виробника товарів медичного призначення торгової марки SAMSUNG.

Також відповідачем не надано доказів з якого саме числа 2019 року ТОВ "АйЕмЕс Україна" набуло повноваження представляти цього виробника та видавати декларації відповідності на такий товар.

Крім того, згідно ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки відповідач не надав суду оригінали листів, суд не може прийняти до уваги наявні в матеріалах справи копії листів: від 18.08.2020 № 20200801, від 31.07.2020 № SEUC 20/70/0602, від 07.08.2020 № 473_H, та від 31.07.2020 № 19, на підтвердження законності призначення перевірки.

Також відсутність в матеріалах справи оригіналів листів, які подавались позивачем під час декларування товарів за митними деклараціями, які були предметом перевірки, також унеможливлює призначення по цій справі судової експертизи для підтвердження або спростування доводів митного органу про підроблення таких листів позивачем (або уповноваженою особою).

Відповідно до ст.77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Разом із тим, факт підроблення документів може бути встановлено виключно у межах кримінального судочинства. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 473/2302/20 (п. 55 постанови).

Отже, Митним органом не доведено належними, допустимими та достатніми доказами правомірність призначення перевірки та наказу на перевірку № 30 від 27 січня 2021 року.

Також суд звертає увагу на неналежне оформлення рішень митного органу.

Згідно п.п.42.1 та 42.2 статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Відповідно до ч.11 ст.354 МК України рішення про визначення грошових зобов`язань підприємства, що перевірялося, приймається керівником митного органу або його заступником з урахуванням результатів розгляду заперечень підприємства (у разі їх наявності). Керівник підприємства або уповноважена ним особа можуть бути присутні під час прийняття такого рішення.

З матеріалів справи встановлено, що наказ на перевірку № 30 від 27.01.2021 р. підписано в.о. начальника митниці Георгієм Чік, але на завірений печаткою.

Висновок щодо протиправності наказів про проведення перевірок, які не засвідчені печаткою, зроблено у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 826/28170/15.

Також, колегія суддів звертає увагу, що акт про перевірку від 16.02.2021 р. та додатки до нього не завірені печаткою митного органу.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, позивач не приймав участь в перевірці та не отримував наказ на перевірку.

Колегія суддів звертає увагу, що доводи відповідача про направлення ПП Медлогістик повідомлення про проведення перевірки рекомендованим листом з повідомленням про вручення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, згідно довідки Укрпошти вказаний лист повернуто відповідачу у зв`язку із тим, що адресат відсутній за вказаною адресою.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Разом із тим, таке швидке повернення поштового відправлення з відміткою про відсутність адресату порушує п.116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270. Згідно цього пункту Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.

Крім того, відповідачем не надано доказів та матеріали справи не містять доказів про отримання позивачем акту перевірки від 16 лютого 2021 року.

Тобто акт перевірки від 16.02.2021 р. не отриманий ПП Медлогістик, що позбавило позивача можливості подати свої заперечення на цей акт та в іншій спосіб представити свої інтереси під час проведеної перевірки.

Згідно до ч.1 ст.354 МК України результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою.

Частиною 2 цієї статті зазначено, що такий акт (довідка) після реєстрації в митному органі протягом трьох робочих днів вручається для підписання керівнику підприємства або уповноваженій ним особі чи надсилається підприємству в порядку, встановленому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.8 ст.354 МК України у разі незгоди керівника підприємства або уповноваженої ним особи з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті або довідці про результати перевірки, вони зобов`язані підписати акт або довідку з запереченнями, які вони мають право подати протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта або довідки. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта або довідки про результати перевірки. Заперечення розглядаються митним органом протягом п`яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях). За результатами розгляду підприємству надсилається відповідь у порядку, визначеному Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Керівник підприємства або уповноважена ним особа має право брати участь у розгляді заперечень. Про своє бажання взяти участь у розгляді заперечень ці особи зазначають у запереченнях.

Якщо керівник підприємства або уповноважена ним особа виявили бажання взяти участь у розгляді заперечень до акта або довідки про результати перевірки, митний орган зобов`язаний повідомити зазначених осіб про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається керівнику підприємства або уповноваженій ним особі не пізніше наступного робочого дня з дня отримання заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду (ч.9 ст.354 МК).

Враховуючи усю сукупність обставин, а також не повідомлення позивача про проведення перевірки, вручення акту перевірки неуповноваженій особі (працівнику охорони), що в кінцевому рахунку позбавило позивача можливості реалізації свого права на ознайомлення з документами, які слугували підставою для її призначення, до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень, заперечень на акт перевірки й документів на їх підтвердження, суд приходить до висновку про проведення відповідачем перевірки без наявності на те правових підстав.

Верховним Судом вже неодноразово зроблено правовий висновок щодо такого застосування аналогічних норм пунктів 86.7 та 86.8 статті 86 ПК України у подібних правовідносинах у постановах від 15 січня 2019 року у справі № 826/3576/15 та від 28 вересня 2020 року у справі № 520/2305/19. Аналогічна правова позиція про те, що порушення цього права призводить до незаконності податкового повідомлення-рішення, зазначена в постановах Верховного Суду від 17.11.2021 р. № 826/1533/17 та від 06.03.2018 р. в справі №815/2663/16.

Складений за результатами проведеної перевірки акт є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватись контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платнику податків грошових зобов`язань. При цьому, висновки акту перевірки не є остаточними, оскільки платник податків вправі надати свої зауваження до відповідного акту, які можуть в подальшому бути враховані податковим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов`язань за результатами перевірки.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 15.01.2021 № 824/563/19-а, від 30.01.2018 у справі № 2а/0470/12238/11, від 28.08.2018 у справі № 808/7415/14, від 16.10.2018 у справах № 804/10782/14, № 804/14330/14, від 26.02.2019 у справі № 2а/0470/2107/12.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12 травня 2021 року № 57.2 19 Буковинської митниці Держмитслужби прийняте без дотримання вимог чинного законодавства. Відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення рішення, не врахував право позивача на захист своїх прав під час перевірки.

Колегія суддів зазначає, що докази і доказування - один із найважливіших інститутів адміністративного права. Адже саме з допомогою доказів суд з`ясовує дійсні правовідносини сторін, обставини, що мають значення для справи

Суд зауважує, що докази це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність оспорюваних обставин. Тобто доказом є не факт, не обставина, а фактичні дані.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Достатність доказів визначається як наявність у справі такої сукупності зібраних доказів, яка викликає у суб`єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з`ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для встановлення об`єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів законність оскаржуваних дій та рішень.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Чернівецької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Матохнюк Д.Б.