Постанова

від 03.11.2022 по справі 727/4414/18

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2022 року м. Чернівці

справа № 727/4414/18

провадження 22-ц/822/705/22

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Перепелюк І. Б.

суддів Владичана А.І., Височанської Н.К.

секретар Петранюк Ю.Т.

розглянувши апеляційнускаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 26 липня 2018 року та на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 25 вересня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звернення стягнення,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення.

Позов обгрунтовано наступним. 10.03.2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір позики, згідно якого він передав відповідачу грошові кошти в сумі 10000,00 доларів США, що на день укладення договору становило 50000,00 грн. на термін до 30.03.2018 року. Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця до 5 числа позичальник повинен сплачувати відсотки за користування коштами у гривні за комерційним курсом. Розмір відсотків відповідно до п. 1.2. договору складає 24 % річних. В порушення умов договору позики, відповідач свої зобов`язання виконала частково, сплативши відсотки за користування коштами, передбачені договором, проте основну суму позики в розмірі 10000,00 доларів США - не повернула. В забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, між ним та ОСОБА_3 укладено договір застави майна, відповідно до якого, відповідач надала в заставу металоконструкцію (ангар) зеленого кольору, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 05.04.2004 року. Оскільки відповідач не виконала зобов`язання, забезпеченого заставою, вважає, що він як заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Просив в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 10 березня 2008 року в розмірі 10000,00 доларів США звернути стягнення на предмет застави: виробничої будівлі літ.А загальною площею 1917,9 кв.м., розташованої за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 7310136900:41:005:0006, що належить на праві власності ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 05.04.2004 року, шляхом продажу заставного майна з публічних торгів, що передбачено договором застави.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 2619,58 грн.

Короткий змістрішення таухвали судупершої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 26 липня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звернення стягнення задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за договором позики від 10 березня 2008 року в розмірі 10000,00 доларів США, що за курсом 26,195648 відповідно до службового розпорядження НБУ від 02.05.2018 року складає 261956,48 грн. - звернуто стягненняна предметзастави:металоконструкцію (ангар)зеленого кольору,розташованого за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 05 квітня 2004 року, шляхом продажу заставного майна з публічних торгів, що передбачено договором застави.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 2619,58 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 25 вересня 2020 року виправлено описку в другому абзаці резолютивної частини рішенняШевченківського районного суду м.Чернівціввід 26.07.2018 року та зазначено, що вірним вважати другий абзац резолютивної частини рішенняШевченківського районного суду м.Чернівціввід 26.07.2018 року: - «В рахунок погашення заборгованості за договором позики від 10 березня 2008 року - в розмірі 10000,00 доларів США, що за курсом 26,195648 відповідно до службового розпорядження НБУ від 02.05.2018 року складає 261956,48 грн. - звернути стягнення на предмет застави: виробничої будівлі літ.А загальною площею 1917,9 кв.м., розташованої за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 7310136900:41:005:0006, що належить на праві власності ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 05.04.2004 року шляхом продажу заставного майна з публічних торгів, що передбачено договором застави».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційнійскарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 26 липня 2018 року та ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 25 вересня 2020 року та відмовити в позові.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду та ухвалу вважає незаконними та необґрунтованим у зв`язку із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції,обставинам справи, що призвели до порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, та фактично позбавлення права власності на майно його законного володільця.

Суд першої інстанції задовольняючи позовну заяву, виходив з того що майно, на яке звернуто стягнення, належало на праві власності відповідачу ОСОБА_3 згідно договору купівлі продажу, укладеного між нею і ТОВ «Плафена» та акту приймання передачі майна від 05.04.2004 року.

Однак, станом на 11.03.2008 року ОСОБА_3 вже не була власницею придбаної нею металоконструкції (ангар) оскільки 21.07.2004 року передала її у власність свого брата ОСОБА_4 за договором дарування.

В 2013 році спірне майно було реалізоване при примусовому виконанні рішення Чернівецького окружного адміністративного суду на підставі виконавчого листа №2а/2470/3183/12 від 18.02.2013р. та власником цього майна з 23.10.2013 року стала ОСОБА_1 . Оскільки вона не брала участі у справі, рішенням та ухвалою суду порушені її права, як власника спірного майна.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 10.03.2008 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір позики, згідно якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 10000,00 доларів США, що на день укладення договору становило 50000,00 грн. на термін до 30.03.2018 року. Відповідно до договору, погашення заборгованості повинно здійснюватися щомісяця до 5 числа, позичальник повинен сплачувати відсотки за користування коштами у гривні за комерційним курсом. Розмір відсотків відповідно до п. 1.2. договору складає 24% річних.

На виконання договору позики, між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено 11.03.2008 року договір застави, відповідно до якого відповідач надала в заставу металоконструкцію (ангар) зеленого кольору, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 05.04.2004 року, який належить відповідачу та актом приймання-передачі майна за договором купівлі-продажу від 05.04.2004 року, відповідач ОСОБА_5 прийняла у власність збірно-розбірну металоконструкцію.

У відповідності до Звіту про незалежну оцінку рухомого майна: металоконструкція (ангар) по АДРЕСА_1 , має задовільний технічний стан, не використовується, ринкова вартість становить 256040,00 грн. без врахування ПДВ.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень статті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, якими можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Системний аналіз цих нормЦПК Українисвідчить про те, що саме на позивача покладено обов`язок визначити належний склад відповідачів у справі.

При цьому суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Згідно з частинами першою, другою та третьоюстатті 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню.

З матеріалів справи встановлено, що 10.03.2008 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір позики, згідно якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 10000,00 доларів США, що на день укладення договору становило 50000,00 грн. на термін до 30.03.2018 року. Відповідно до договору, погашення заборгованості повинно здійснюватися щомісяця до 5 числа, позичальник повинен сплачувати відсотки за користування коштами у гривні за комерційним курсом. Розмір відсотків відповідно до п. 1.2. договору складає 24% річних.

На виконання договору позики, між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено 11.03.2008 року договір застави, відповідно до якого відповідач надала в заставу металоконструкцію (ангар) зеленого кольору, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 05.04.2004 року, який належить відповідачу та актом приймання-передачі майна за договором купівлі-продажу від 05.04.2004 року, відповідач ОСОБА_5 прийняла у власність збірно-розбірну металоконструкцію.

У відповідності до Звіту про незалежну оцінку рухомого майна: металоконструкція (ангар) по АДРЕСА_1 , має задовільний технічний стан, не використовується, ринкова вартість становить 256040,00 грн. без врахування ПДВ.

Суд першої інстанції не встановив всі обставини справи, не визначив статус спірного майна та помилково прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судом не було з`ясовано того факту, що спірне майно було реалізоване при примусовому виконанні рішення Чернівецького окружного адміністративного суду на підставі виконавчого листа №2а/2470/3183/12 від 18.02.2013р. та власником цього майна з 23.10.2013 року стала ОСОБА_1 .

Зазначене підтверджується протоколом №18/191/13/А-1 від 14.10.2013 року проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна.

Колегія суддів вважає, що оцінці доказів, висновку щодо обраного способу захисту та встановленню норм матеріального права, що є релевантними до спірних правовідносин, передує визначення кола осіб, що порушують чи не визнають права позивачів та/або результати розгляду спору можуть вплинути на їх права і свободи.

Враховуючи, що апелянт не був залучений до справи, рішенням суду порушенні її права як власника спірного майна, рішення та ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, в позові відмовити.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень п. 1, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Пунктом 4 ч. 3 ст.376ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Щодо судових витрат

На підставі ч.13ст.141 ЦПК Україниякщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення та ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову в позові.

За подання апеляційної скарги апелянт сплатив 3929 гривні 37 копійок, що підтверджується квитанцією від 12 серпня 2022 року.

З огляду на зазначене, слід стягнути з позивача на користь апелянта 3929 гривні 37 копійок судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст.374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 26 липня 2018 року та на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 25 вересня 2020 року скасувати.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звернення стягнення відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3929 грн 37коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови 7 листопада 2022 року.

Головуючий І.Б. Перепелюк

Судді: А.І. Владичан

Н.К. Височанська