Рішення

від 01.11.2022 по справі 904/2771/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2022м. ДніпроСправа № 904/2771/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: Єрмолаєва Я.І.;

Єрмолаєв Ю.А.;

від відповідача: Кадеров Ю.М.;

Притула В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омела" (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тейсті Корн" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 1360920ИО від 26.10.2020 у загальному розмірі 156 266 грн. 40 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Омела" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тейсті Корн" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 1360920ИО від 26.10.2020 у загальному розмірі 156 266 грн. 40 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 120 747 грн. 13 коп. - основний борг;

- 10 807 грн. 68 коп. - пеня;

- 21 635 грн. 02 коп. - інфляційні втрати;

- 3 076 грн. 57 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 1360920ИО від 26.10.2020 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 120 747 грн. 13 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 7.1.1. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 27.08.2021 по 26.02.2022 в сумі 10 807 грн. 68 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з вересня 2021 року по травень 2022 року у сумі 21 635 грн. 02 коп., а також 3% річних за період прострочення з 27.08.2021 по 02.07.2022 у сумі 3 076 грн. 57 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 06.09.2022 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (вх. суду № 30358/22 від 13.09.2022), в якій він просить суд здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, посилаючись на таке:

- в цій справі вартість товару вираховується не в гривнях, а в еквіваленті долару США, тобто за спірним договором вартість товару в доларах США є первинною, а вартість в гривнях є похідною. Вказане означає те, що ціна товару, наведена у видатковій накладній, не відображає остаточну ціну товару. Ціна товару, зазначена в видатковій накладній на обладнання, повинна була бути скоригована актом коригування ціни товару відповідно до курсу долару США на момент здійснення оплат, але постачальник відмовляється надавати акт коригування ціни товару у відповідності до вартості товару в доларах США та маніпулює ціною, наведеною в видатковій накладній;

- на думку відповідача розрахунок суми заборгованості позивача не є коректним і позивачем не враховані перерахунки за курсом долару США до гривні, що мали відбутись під час кожного платежу за обладнання;

- всього по спірному договору було зроблено 22 платежі, однак перерахунок по курсу долару США не був зроблений жодного разу. Так, в рамках судового процесу відповідач збирається довести, що позивачем не враховані суми переплат, які мають бути враховані при належному перерахунку по курсу долара США до гривні на момент оплати, які складають 95 513 грн. 18 коп., на які має бути зменшена сума заборгованості позивача. Таким чином, під час розгляду справи суду доведеться встановлювати обставини необхідності перерахунку ціни товару відповідно до долару США, перерахувати кожний з 22 платежів, здійснених покупцем для оплати товару, за курсом долару США, встановлювати факти наявності переплати або недоплати покупцем в еквіваленті долару США;

- існує вірогідність того, що під час розгляду справи може виникнути необхідність призначення судово-економічної експертизи, що неможливо зробити в межах спрощеного позовного провадження.

- відповідач звертає увагу на те, що документи, які будуть слугувати доказами у справі є складними. Договір поставки № 1360920ИО від 26.10.2020 на 8-ми аркушах, протокол розбіжностей (не наданий в матеріали справи позивачем, але буде наданий відповідачем разом з відзивом на позовну заяву) на 17-ти аркушах, 4 специфікації (не усі надані позивачем, але будуть надані відповідачем разом з відзивом на позовну заяву), які містять умови перерахунків вартості обладнання. Крім того, загалом сума договору, щодо якого виник спір в цілому складає 7 875 212 грн. 50 коп. Отже, спір з великим об`ємом складних документів і загальною сумою угоди близько 8-ми мільйонів гривень не може вважатися незначним, а потребує ретельного дослідження усіх матеріалів справи, а також потребує пояснення сторін в рамках судового процесу.

Розглянувши заперечення відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з огляду на таке.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи; у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті; при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Судом було враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги категорію та складність справи, обраний позивачем спосіб захисту, характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також надані сторонами пояснення та докази, суд не вбачав підстав для розгляду справи в порядку загального позовного провадження. В той же час, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, суд вважав за доцільне здійснювати подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 14.09.2022 було вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи; судове засідання було призначено на 04.10.2022.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 31798/22 від 23.09.2022), в якому він просить суд задовольнити позовну заяву частково в сумі підтверджених належним чином вимог, а саме: в частині основного боргу у розмірі 22 581 грн. 64 коп., пені в розмірі 2 021 грн. 21 коп., інфляційних втрат у розмірі 5 063 грн. 73 коп., 3% річних у розмірі 608 грн. 78 коп., разом - 30 275 грн. 36 коп., в іншій частині задоволення позовних вимог - відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на таке:

- відповідно до умов договору вартість обладнання вираховується не в гривнях, а в еквіваленті долару США, тобто за договором вартість обладнання в доларах США є первинною, а вартість в гривнях є похідною та залежною від оплат в еквіваленті долару США. Вказане означає, що ціна обладнання, наведена у видатковій накладній, не відображає остаточну ціну обладнання. Ціна обладнання, зазначена у видатковій накладній на обладнання, повинна бути скоригована актом коригування ціни товару відповідно до курсу долару США на момент здійснення оплат;

- при оплаті першого платежу по специфікації № 1 покупець переплатив еквівалент 32,0128 доларів США; при оплаті другого платежу по специфікації № 1 покупець переплатив еквівалент 263,3913 доларів США; при оплаті третього платежу по специфікації № 1 покупець переплатив еквівалент 135,4106 доларів США; при оплаті за лінію для виготовлення американського попкорну 136.102.01 покупець недоплатив еквівалент 4 908,4679 доларів США; при оплаті першого платежу по специфікації № 2 покупець переплатив еквівалент 818,0144 доларів США; при оплаті першого платежу по специфікації № 2 покупець переплатив еквівалент 702,8042 доларів США; при оплаті за лінію для пакування попкорну 136.102.01 покупець недоплатив еквівалент 3 763,0319 доларів США; при оплаті першого платежу по специфікації № 3 покупець переплатив еквівалент 72,98 доларів США; при оплаті другого платежу по специфікації № 3 покупець переплатив еквівалент 60,0501 доларів США; при оплаті третього платежу по специфікації № 3 покупець переплатив еквівалент 67,4547 доларів США; при оплаті за мультиголівковий дозатор 021.83.10 покупець переплатив еквівалент 200,4848 доларів США; при оплаті першого платежу по специфікації № 3 покупець переплатив еквівалент 49,5050 доларів США; при оплаті другого платежу по специфікації № 4 покупець переплатив еквівалент 22,4920 доларів США; при оплаті третього платежу по специфікації № 4 покупець переплатив еквівалент 31,9249 доларів США; при оплаті за просіювач для кукурудзи для американського попкорну покупець переплатив еквівалент 103,9219 доларів США; по специфікації № 1 покупець недоплатив постачальнику еквівалент 4 908,4679 доларів США; по специфікації № 2 покупець переплатив постачальнику еквівалент 3 763,0319 доларів США; по специфікації № 3 покупець переплатив постачальнику еквівалент 200,4848 доларів США; по специфікації № 4 покупець переплатив постачальнику еквівалент 103,9219 доларів США;

- враховуючи вказане, сума заборгованості відповідача перед позивачем, враховуючи всі переплати, становить: 4 908,4679 - 3 763,0319 - 200,4848 - 103,9219 = 841,0293 доларів США; в гривневому еквіваленті заборгованість відповідача складає: 841,0293 долара США (26,85) = 22 581 грн. 64 коп.;

- оскільки позивачем невірно вирахувана сума основної заборгованості відповідача, підлягає коригуванню і сума пені: за загальний період з 27.08.2021 по 26.02.2022 у розмірі 2 021 грн. 21 коп.;

- оскільки позивачем невірно вирахувана сума заборгованості відповідача, підлягає коригуванню й індекс інфляції: за загальний період з вересня 2021 року по липень 2022 року у розмірі 5 063 грн. 73 коп.;

- оскільки позивачем невірно вирахувана сума заборгованості відповідача, підлягає коригуванню і сума 3% річних: за загальний період з 27.08.2021 по 20.07.2022 у розмірі 608 грн. 78 коп.;

- відповідно до коректних розрахунків заборгованість відповідача перед позивачем складає: 22 581 грн. 64 коп., пені в розмірі 2 021 грн. 21 коп., інфляційних втрат у розмірі 5 063 грн. 73 коп., 3% річних у розмірі 608 грн. 78 коп.

У судове засідання 04.10.2022 з`явився представник відповідача, представник позивача у вказане засідання не з`явився, при цьому позивач про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, шляхом направлення на його електронну адресу ухвали суду від 14.09.2022, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено Довідку про доставку електронного листа, згідно з якою ухвалу суду доставлено до електронної скриньки позивача - 14.09.2022 (а.с. 52).

У судовому засіданні 04.10.2022 судом було відзначено, що станом на 04.10.2022 матеріали справи не містять відповіді на відзив на позовну заяву.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 04.10.2022 у судовому засіданні було оголошено перерву до 18.10.2022.

Від відповідача надійшли додаткові пояснення відповідача у справі (вх. суду № 34454/22 від 14.10.2022), в яких він зазначає про таке:

- згідно з правовою конструкцією пункту 3 специфікацій слід дійти висновку, що абзац 1 встановлює загальні принципи формування ціни, а саме: формулу визначення ціни в гривнях, виходячи з еквіваленту ціни в доларах США, тобто сторони фіксують вартість обладнання в еквіваленті доларів США, а оскільки розрахунки в Україні відбуваються в національній валюті - сплаті підлягає сума в гривнях виходячи з доларового еквівалента. При цьому, ціна в гривнях, зазначена в специфікаціях, має лише інформативне значення та ніяк не впливає на справжню вартість обладнання;

- щодо абзаців 2-5 пункту 3 специфікацій, то останні не визначаютьзагальні принципи формування ціни на обладнання (перераховувати ціну чи ні за курсом долара США, формула перерахунку), а носять лише процедурний характер, оскільки в них прописаний деталізований порядок взаємодії сторін для коригування ціни в разі збільшення курсу долара США до гривні;

- норми абзаців 2-5 пункту 3 Специфікацій були додані в специфікації для того, щоб врегулювати питання про строки перерахунку вартості обладнання у випадку збільшення курсу долару США щодо гривні, оскільки при виконанні попередніх договорів з ТОВ "Омела" (це не перший договір поставки обладнання, який укладався з ТОВ "Омела") постійно відбувалось збільшення курсу долару США щодо гривні, та у сторін виникали розбіжності стосовно строків перерахунку ціни (саме строків здійснення перерахунку, а не самої необхідності перерахунку). Під час виконання попередніх договорів з ТОВ "Омела" курс долару США щодо гривні ніколи не зменшувався, а тому врегульовувати питання строків перерахунку ціни (саме строків здійснення перерахунку, а не самої необхідності перерахунку) у випадку зменшення курсу долару США щодо гривні сторони не вважали за доцільне (вважаючи це малоймовірним);

- жодним чином із правової конструкції пункту 3 специфікацій не вбачається, що наявність процедури корегування ціни в разі збільшення курсу долару США щодо гривні унеможливлює коригування ціни в разі його зменшення.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 34777/22 від 18.10.2022), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:

- позивач направляв на адресу відповідача акт звірки у двох примірниках для підписання, надання своїх зауважень та повернення підписаного акту звірки на адресу позивача, але ані відповіді, ані акту звірки до теперішнього часу позивач від відповідача не отримав;

- предметом спору у даній справі є стягнення боргу за договором поставки за специфікацією № 1. Спору на специфікаціями № 2-4 у позивача до відповідача немає;

- вивчивши пункт 1 відзиву на позовну заяву, позивач звергає увагу суду, що предметом спору є заборгованість за договором поставки обладнання, саме: за специфікацією № 1, по специфікаціям № 2-4 заборгованості немає;

- відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на претензії щодо курсових різниць по розрахункам за договором, які не є валютою розрахунків у договорі та не є предметом спору у цьому провадженні, а отже такі доводи не є слушними;

- у зв`язку з невірним визначенням основної суми заборгованості за договором, неповідомлення суду, чому саме за специфікацією № 1 до договору рахується основна сума заборгованості, подальші розрахунки відповідача щодо пені та штрафних санкції є некоректними.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду № 34775/22 від 18.10.2022), в якому він просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку з неможливістю прибуття його представника у судове засідання.

Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 34926/22 від 18.10.2022), в якому він просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку із залученням нового представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Омела" та необхідністю надання часу для ознайомлення з матеріалами справи.

У судове засідання 18.10.2022 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні судом було задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 18.10.2022 у судовому засіданні було оголошено перерву до 01.11.2022.

Від відповідача надійшла заява (вх. суду № 35099/22 від 19.10.2022), в якій він просив суд долучити до матеріалів справи докази надсилання пояснень позивачу.

Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 35619/22 від 24.10.2022), в яких він просить суд відповідь на відзив на позовну заяву залишити без розгляду; позовну заяву задовольнити частково в сумі підтверджених належним чином вимог, а саме: в частині основного боргу у розмірі 22 581 грн. 64 коп., пені у розмірі 2 021 грн. 21 коп., інфляційних втрат у розмірі 5 063 грн. 73 коп., 3% річних у розмірі 608 грн. 78 коп., разом - 30 275 грн. 36 коп., в іншій частині позовних вимог - відмовити. У запереченнях відповідач посилається на таке:

- позивач мав подати відповідь на відзив на позовну заяву у строк до 03.10.2022. Відповідно до частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом. Отже, відповідь на відзив на позовну заяву позивача підлягає залишенню без розгляду;

- позивач невірно визначає предмет спору, а отже, його доводи не можуть бути взяті до уваги;

- згідно з правовою конструкцією пункту 3 специфікацій слід дійти висновку, що абзац 1 встановлює загальні принципи формування ціни, а саме: формулу визначення ціни в гривнях виходячи з еквіваленту ціни в доларах США, тобто сторони фіксують вартість обладнання в еквіваленті доларів США, а оскільки розрахунки в Україні відбуваються в національній валюті - сплаті підлягає сума в гривнях, виходячи з доларового еквівалента. При цьому, ціна в гривнях, зазначена в специфікаціях, має лише інформативне значення та ніяк не впливає на справжню вартість обладнання;

- вказані умови договору приймалися на вимогу позивача, який стверджував, що оскільки обладнання має імпортне походження, необхідно передбачити в договорі механізмі перегляду ціни у зв`язку з коливанням курсу долару США, тому викликають подив заяви позивача про "валюту зобов`язання", що свідчить лише про недобросовісний підхід позивача до обопільних обов`язків сторін, адже якби коливання курсу було на користь позивача, він би навпаки вимагав перерахунку, а оскільки коливання курсу виявились йому не вигідні, він вирішив уникнути своїх обов`язків щодо перерахунку ціни, стверджуючи що курс долара не грає ролі у спорі сторін, хоча якраз це питання є ключовим і саме воно призвело до виникнення цього спору як такого.

Від позивача надійшли письмові пояснення (вх. суду № 36826/22 від 01.11.2022), в яких він просить суд врахувати у розгляді справи наступне:

- з аналізу пункту специфікацій вбачається, що перерахунок вартості обладнання у разі зміни курсу долару США на момент здійснення платежу по відношенню до курсу долару США, зафіксовано на дату підписання специфікацій, здійснюється лише у випадку його збільшення. Процедуру та механізм корегування ціни у випадку зменшення курсу долару США положення специфікацій не містять;

- за можливості перерахунку вартості обладнання у разі зміни курсу долара США у бік зменшення на момент здійснення платежу по відношенню до курсу долару США, зафіксованого на дату підписання специфікацій, між сторонами було б укладено додаткову угоду до договору поставки № 1360920ИО від 26.10.2020, чого зроблено не було, адже така можливість спірним договором не передбачена;

- зміни до специфікації № 1 до договору поставки № 1360920ИО від 26.10.2020 були внесені внаслідок укладання додаткових угод № 1 від 02.12.2020 та від 29.01.2020 до зазначеного договору;

- відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 02.12.2020 до договору поставки №1360920ИО від 26.10.2020 сторони погодились змінити суму першого платежу згідно з пунктом 3 додатку № 1 специфікації № 1 до договору, у зв`язку з тим, що протягом здійснення першого платежу, згідно з пунктом 2.1 додатку № 1 специфікації № 1 до договору курс долара на момент кожного платежу змінювався.

У судове засідання 01.11.2022 з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засідання 01.11.2022 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та всіх заявах по суті справи та додаткових поясненнях позивача.

У судовому засідання 01.11.2022 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

З приводу долучення позивачем та відповідачем додаткових доказів із порушенням процесуального строку суд зазначає таке.

В даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому, під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, під час прийняття рішення у даній справі судом було враховано та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи на час прийняття рішення у справі доказам та поясненням.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 01.11.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати та наявність підстав для застосування наслідків такого прострочення у вигляді стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 26.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Омела" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тейсті Корн" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 1360920ИО (далі - договір, а.с. 9-16), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця обладнання в певній кількості, відповідної якості і за узгодженою ціною в порядку і строки, встановлені договором, а також здійснити пусконалагоджувальні роботи такого обладнання в порядку і строки, передбачені договором, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити обладнання та виконанні роботи на умовах, обумовлених в договорі.

У пункті 10.1. договору сторони домовились, що договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін, скріплення їх печатками і діє до 15.09.2021. При цьому, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором, а також від відповідальності за невиконання цих зобов`язань.

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 1.2. договору Найменування обладнання, його кількість, комплектність, ціна, загальна вартість і порядок розрахунків вказуються у відповідних специфікаціях на поставку обладнання (типова форма специфікації передбачена додатком № 1 до договору), які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 2.1. договору загальна вартість договору визначається на підставі всієї вартості обладнання, зазначеної в специфікаціях, банківських виписках та накладних на обладнання, за якими покупцем було отримано та сплачено обладнання і які є невід`ємною частиною договору.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

У пункті 3.3. договору визначено, що датою поставки по договору вважається дата переходу права власності. Право власності на обладнання та ризик випадкової загибелі обладнання переходить від постачальника до покупця з моменту його передачі. передача обладнання оформлюється шляхом відмітки про отримання обладнання на примірнику накладної, скріпленої підписом уповноваженої особи покупця та печаткою покупця.

З матеріалів справи вбачається, що 29.01.2021 сторонами була підписана Специфікація №1 у новій редакції (додаток № 1 до договору поставки № 1360920ИО від 26.10.2020), умовами якої визначено найменування товару: лінія для виготовлення американського попкорну 136.102.01, вартість якого складає - 4 357 922 грн. 20 коп.

Пунктом 1 вказаної Специфікації визначена вартість обладнання - 4 357 922 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ 20%, яка складається з наступних сум:

а) еквівалент 151 736,00 доларів США, згідно курсом продажу долару США*

* тут і далі за текстом під курсом продажу долару США до гривні на певний день розуміється вартість продажу долару США на міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів в день, що передує дню, на який визначається курс. Для визначення курсу продажу долару на певну дату сторони використовують інформацію, зазначену на сайті http://www.udinform.com;

- на дату підписання первісної редакції даної специфікації (26 жовтня 2020 року) курс 1 долару США до гривні складав 28,325 гривень;

б) 60 000 грн. 00 коп.;

- в загальну вартість обладнання за даною специфікацією входить вартість доставки обладнання на об`єкт покупця та виконання пусконалагоджувальних робіт обладнання.

Пунктом 2 Специфікації № 1 від 29.01.2021 передбачені умови та порядок оплати:

-покупець здійснює перший платіж в розмірі 1 947 343 грн. 75 коп., в тому числі ПДВ 20%, що еквівалентно 68 750 доларам США протягом 45-ти банківських днів з моменту підписання даної специфікації (підпункт 2.1. специфікації);

-покупець здійснює другий платіж у розмірі 1 557 875 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 20%, що еквівалентно 55 000 доларам США, протягом 3-х банківських днів з моменту повідомлення постачальником про готовність обладнання до відвантаження покупцю (шляхом надсилання відповідного повідомлення на електрону пошту покупця) (підпункт 2.2. специфікації);

-покупець здійснює третій платіж у розмірі 403 234 грн. 70 коп., в тому числі ПДВ 20%, що еквівалентно 14 236 доларам США, в строк до 02.02.2021 включно (підпункт 2.3. специфікації);

-покупець протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних пусконалагоджувальних робіт здійснює третій платіж у розмірі 449 468 грн. 75 коп., в тому числі ПДВ 20%, який складається за наступних сум:

а) еквівалент 13 750,00 доларів США;

б) 60 000 грн. 00 коп.

У пункті 3 Специфікації № 1 від 29.01.2021 визначений перерахунок вартості обладнання:

- в разі зміни курсу долару США на момент здійснення платежу по відношенню до курсу долару США, зафіксованого на дату підписання даної специфікації, покупець здійснює оплату такого платежу згідно з формулою:

Пл = Еквівалент долару США х курс, де:

Пл - сума, котра фактично підлягає перерахуванню покупцем постачальнику, в тому числі, ПДВ;

Еквівалент долару США - еквівалент ціни обладнання в доларах США, зафіксований в специфікації;

Курс - курс продажу долару США на міжбанківському валютному ринку України, вказаний на веб-сайті http://www.udinform.com, на момент завершення торгів в день, що передує дню здійснення платежу покупцем.

При цьому сторони дійшли згоди, що у випадку збільшення курсу долару США порівняно з курсом, встановленим на момент підписання даної специфікації, покупець здійснює оплату за обладнання в розмірі, встановленому підпунктами 2.1., 2.2., 2.3. даної специфікації в гривнях, з подальшою доплатою на підставі наданого постачальником акту коригування ціни.

Постачальник, після отримання платежу, визначеного в пункті 2.1. та/або пункті 2.2. та/або пункті 2.3. специфікації, готує акт корегування ціни відповідно до формули, і надсилає на електронну пошту покупця, зазначену в договорі № 1360920ИО від 26 жовтня 2020 року, рахунок на суму такого коригування протягом 3-х робочих днів з дня, наступного за днем, в якому на його рахунок поступив платіж, передбачений в пункті 2.1. та/або пункті 2.2. та/або пункті 2.3. даної специфікації.

Покупець зобов`язаний сплатити курсову різницю згідно з рахунком протягом 3-х робочих днів з дня його отримання.

В разі, якщо постачальник не направить рахунок з коригуванням ціни протягом строку, передбаченого цим пунктом, він втрачає право в подальшому вимагати будь-які доплати, що пов`язані з різницею курсу долару до гривні.

Відповідно до умов пункту 2.2. договору форма оплати: безготівковий розрахунок, шляхом перерахування грошових коштів покупцем на поточний банківський рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 2.3. договору оплата обладнання здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур в строки і в порядку, зазначених в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору. Покупець має право здійснювати попередню оплату за обладнання, що поставляється. Ціна обладнання, зазначена в специфікації, включає, крім вартості обладнання, вартість його упаковки (тари) та маркування, а також, вартість пусконалажоджувальних робіт.

Пунктом 7.1.1. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату обладнання, покупець сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого обладнання, за кожен день прострочення.

Так, звертаючись із позовом до суду, позивач зазначив, що між сторонами було укладено Специфікацію № 1 до договору (а.с.17), яку в подальшому було викладно в новій редакції (а.с.18). Загальна вартість товару за вказаною Специфікацією (у новій редакції) становить 4 357 922 грн. 20 коп. Позивач зазначає, що на виконання вказаної Специфікації позивачем 01.04.2021 було поставлено відповідачу товар, який в подальшому був оплачений відповідачем лише частково, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 120 747 грн. 13 коп.

При цьому, суд зазначає, що у позовній заяві позивач посилається на те, що між сторонами також були підписані Специфікації № 2, № 3, та № 4, на виконання яких позивачем було 25.05.2021, 19.05.2021 та 29.04.2021, відповідно, поставлено відповідачу товар.

В той же час, суд зазначає, що до позовної заяви позивачем не було долучено жодного доказу на підтвердження вказаних обставин.

Суд також відзначає, що в тексті позовної заяви позивач спочатку зазначає, що відповідач не здійснив розрахунки за Специфікаціями №№ 1-4 (з яких до суду надана лише одна специфікація № 1), а нижче вже посилається на те, що заборгованість в сумі 120 747 грн. 13 коп. утворилась внаслідок не оплати товару за Специфікацією № 1. Крім того, під час звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості за договором поставки № 1360920ИО від 26.10.2020 позивачем не було повідомлено суд та, відповідно, не долучено до матеріалів справи Протокол узгодження розбіжностей до договору поставки № 1360920ИО від 26.10.2020 (а.с.66-82), про існування якого повідомив суд саме відповідач та долучив вказаний Протокол до матеріалів справи. Крім того, посилаючись у тексті позовної заяви на поставку обладнання за Специфікацією № 1 на суму 4 357 922 грн. 20 коп., позивач долучив до позовної заяви видаткову накладну № ТОВ-000134 від 28.05.2021 про поставу товару - датчику рівня продукту на суму 950 грн. 00 коп. (рахунок-фактура № ТОВ-000147 від 18.05.2021), не обґрунтувавши суду, яким чином цей доказ має відношення до предмета спору. В той же час, зі складеного позивачем Акту звірки взаєморозрахунків від 02.11.2021 вбачається, що в бухгалтерському обліку позивача наявна видаткова накладна ТОВ-000075 на суму 4 357 922 грн. 20 коп., яка як до позовної заяви так і станом на момент розгляду справи по суті позивачем суду не надана, причин неможливості її надання суду також не повідомлено.

Вказані обставини, на думку суду, є проявом недобросовісної та суперечливої поведінки з боку позивача.

При цьому, пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Водночас необхідно зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20). Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - "non concedit contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі № 910/10444/20). Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Під час розгляду справи судом також встановлено, що поставлене на виконання договору поставки № 1360920ИО від 26.10.2020 обладнання оплачувалось відповідачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення, а саме:

- платіжне доручення № 80 від 11.11.2020 на суму 200 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу "плата за обладнання по рахунку № ТОВ-000342 від 19.10.2020, у тому числі ПДВ 20% - 33 333 грн. 33 коп." (а.с. 19);

- платіжне доручення № 84 від 13.11.2020 на суму 200 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу "плата за обладнання по рахунку № ТОВ-000342 від 19.10.2020, у тому числі ПДВ 20% - 33 333 грн. 33 коп." (а.с. 20);

- платіжне доручення № 86 від 24.11.2020 на суму 300 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу "плата за обладнання по рахунку № ТОВ-000342 від 19.10.2020, у тому числі ПДВ 20% - 50 000 грн. 00 коп." (а.с. 21);

- платіжне доручення № 97 від 25.11.2020 на суму 300 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу "плата за обладнання по рахунку № ТОВ-000342 від 19.10.2020, у тому числі ПДВ 20% - 50 000 грн. 00 коп." (а.с. 22);

- платіжне доручення № 106 від 30.11.2020 на суму 947 343 грн. 75 коп. з призначенням платежу "плата за обладнання по рахунку № ТОВ-000342 від 19.10.2020, у тому числі ПДВ 20% - 157 890 грн. 63 коп." (а.с. 23);

- платіжне доручення № 120 від 07.12.2020 на суму 6 835 грн. 20 коп. з призначенням платежу "плата за обладнання по рахунку № ТОВ-000395 від 03.12.2020, у тому числі ПДВ 20% - 1 139 грн. 20 коп." (а.с. 24);

- платіжне доручення № 121 від 11.12.2020 на суму 500 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу "плата за обладнання по рахунку № ТОВ-000343 від 19.10.2020, у тому числі ПДВ 20% - 83 333 грн. 33 коп." (а.с. 93);

- платіжне доручення № 126 від 14.12.2020 на суму 162 868 грн. 75 коп. з призначенням платежу "плата за обладнання по рахунку № ТОВ-000345 від 19.10.2020, у тому числі ПДВ 20% - 27 144 грн. 79 коп." (а.с. 94);

- платіжне доручення № 127 від 14.12.2020 на суму 500 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу "плата за обладнання по рахунку № ТОВ-000343 від 19.10.2020, у тому числі ПДВ 20% - 83 333 грн. 33 коп." (а.с. 95);

- платіжне доручення № 128 від 15.12.2020 на суму 706 581 грн. 25 коп. з призначенням платежу "плата за обладнання по рахунку № ТОВ-000343 від 19.10.2020, у тому числі ПДВ 20% - 117 763 грн. 54 коп." (а.с. 96);

- платіжне доручення № 130 від 16.12.2020 на суму 70 812 грн. 50 коп. з призначенням платежу "плата за обладнання по рахунку № ТОВ-000344 від 19.10.2020, у тому числі ПДВ 20% - 11 802 грн. 08 коп." (а.с. 97);

- платіжне доручення № 176 від 28.01.2021 на суму 1 557 875 грн. 00 коп. з призначенням платежу "плата за обладнання по рахунку № ТОВ-000342 від 19.10.2020, договір № 1360920ИО від 26.10.2020, у тому числі ПДВ 20% - 259 645 грн. 83 коп." (а.с. 25, 98) ;

- платіжне доручення № 183 від 04.02.2021 на суму 130 295 грн. 00 коп. з призначенням платежу "плата за обладнання по рахунку № ТОВ-000345 від 19.10.2020, договір №1360920ИО від 26.10.2020, у тому числі ПДВ 20% - 21 715 грн.83 коп." (а.с. 99);

- платіжне доручення № 192 від 05.02.2021 на суму 400 387 грн. 50 коп. з призначенням платежу "плата за обладнання по договору № 1360920ИО від 26.10.2020, у тому числі ПДВ 20% - 66 731 грн. 25 коп." (а.с. 26, 100);

- платіжне доручення № 289 від 29.03.2021 на суму 56 650 грн. 00 коп. з призначенням платежу "плата за обладнання по рахунку № ТОВ-000344 від 19.10.2020, у тому числі ПДВ 20% - 9 441 грн. 67 коп." (а.с. 101);

- платіжне доручення № 290 від 29.03.2021 на суму 500 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу "плата за обладнання по рахунку № ТОВ-000343 від 19.10.2020, у тому числі ПДВ 20% - 83 333 грн. 33 коп." (а.с. 102);

- платіжне доручення № 291 від 31.03.2021 на суму 865 265 грн. 00 коп. з призначенням платежу "плата за обладнання по рахунку № ТОВ-000343 від 19.10.2020, у тому числі ПДВ 20% - 144 210 грн. 83 коп." (а.с. 103);

- платіжне доручення № 736 від 17.08.2021 на суму 32 573 грн. 00 коп. з призначенням платежу "плата за обладнання по рахунку № ТОВ-000345 від 19.10.2020, у тому числі ПДВ 20% - 5 428 грн. 83 коп." (а.с. 104);

- платіжне доручення № 759 від 19.08.2021 на суму 14 162 грн. 50 коп. з призначенням платежу "плата за обладнання по рахунку № ТОВ-000344 від 19.10.2020, у тому числі ПДВ 20% - 2 360 грн. 42 коп." (а.с. 105);

- платіжне доручення № 767 від 25.08.2021 на суму 100 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу "плата за обладнання по договору № 1360920ИО від 26.10.2020, у тому числі ПДВ 20% - 16 666 грн. 67 коп." (а.с. 31, 106);

- платіжне доручення № 813 від 08.09.2021 на суму 224 734 грн. 37 коп. з призначенням платежу "плата за обладнання по договору № 1360920ИО від 26.10.2020, у тому числі ПДВ 20% - 37 455 грн. 73 коп." (а.с. 32, 107);

- платіжне доручення № 814 від 14.09.2021 на суму 381 316 грн. 25 коп. з призначенням платежу "плата за товар по договору № 1360920ИО від 26.10.2020, у тому числі ПДВ 20% - 63 552 грн. 71 коп." (а.с. 108).

При цьому, суд відзначає, що позивачем до позовної заяви було долучено лише частину із перелічених вище платіжних доручень.

Більше того, позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність заборгованості по договору за Специфікацією № 1 від 29.01.2021, оскільки надані позивачем платіжні доручення (а.с.19-26, 31-32) не дозволяють суду встановити за який саме товар (за якою Специфікацією) сплачував відповідач вказаними платіжними дорученнями, оскільки всі платіжні доручення в призначенні платежу містять реквізити рахунків, зокрема в тих платіжних дорученням, що були долучені позивачем до позовної заяви, в призначенні платежу вказані рахунки № ТОВ-000342 від 19.10.2020 та № ТОВ-000395 від 03.12.2020, а також договір №1360920ИО від 26.10.2020, при цьому, позивачем взагалі не було надано до суду жодного рахунку.

При цьому, як було вказано вище, відповідно до пункту 2.3. договору оплата обладнання здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур в строки і в порядку, зазначених в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Так, до відзиву на позовну заяву відповідачем була долучена частина видаткових накладних, а саме:

- видаткова накладна № ТОВ-000126 від 25.05.2021 на суму 3 453 162 грн. 50 коп. (з посиланням на рахунок-фактуру № 000343 від 19.10.2020) (а.с.109);

- видаткова накладна № ТОВ-000118 від 19.05.2021 на суму 325 737 грн. 50 коп. (з посиланням на рахунок-фактуру № 000345 від 19.10.2020) (а.с.110);

- видаткова накладна № ТОВ-000106 від 29.04.2021 на суму 141 625 грн. 00 коп. (з посиланням на рахунок-фактуру № 000344 від 19.10.2020) (а.с.111).

Зі змісту вказаних видаткових накладних судом встановлено, що за видатковою накладною № ТОВ-000126 від 25.05.2021 на суму 3 453 162 грн. 50 коп. (з посиланням на рахунок-фактуру №000343 від 19.10.2020) (а.с.109) було поставлено товар на виконання Специфікації № 2 від 26.10.2020, що була надана відповідачем (а.с.84). За видатковою накладною № ТОВ-000118 від 19.05.2021 на суму 325 737 грн. 50 коп. (з посиланням на рахунок-фактуру № 000345 від 19.10.2020) було поставлено товар на виконання Специфікації № 3 від 26.10.2020, що була надана відповідачем (а.с.85). За видатковою накладною № ТОВ-000106 від 29.04.2021 на суму 141 625 грн. 00 коп. (з посиланням на рахунок-фактуру № 000344 від 19.10.2020) було поставлено товар на виконання Специфікації № 4 від 26.10.2020, що була надана відповідачем (а.с.86).

В той же час, ні позивачем ні відповідачем до матеріалів справи не долучено рахунки фактури № ТОВ-000342 від 19.10.2020 та № ТОВ-000395 від 03.12.2020, з посиланням на які здійснював оплати відповідач, що унеможливлює встановлення обставин наявності чи відсутності заборгованості як за спірним договором в цілому так і за Специфікацією № 1 від 29.01.2021.

В той же час слід відзначити, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З аналізу наявних у справі доказів суд приходить до висновку, що, враховуючи, що частина оплат здійснена відповідачем з посиланням на конкретні рахунки, а частина оплат - в цілому на договір, наявність заборгованості як за договором в цілому так і за кожною окремою специфікацією до договору можливо встановити лише за результатом аналізу усіх Специфікацій, видаткових накладних, рахунків на оплату та платіжних доручень, складених в межах спірного договору.

З приводу правової позиції позивача, наданих ним доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити також наступне.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що:

- позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вимог про стягнення заборгованості за договором поставки № 1360920ИО від 26.10.2020 у розмірі 120 747 грн. 13 коп.;

- докази на підтвердження правомірності вказаних вимог є менш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.

На думку суду, все вище перелічене свідчить про необґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 120 747 грн. 13 коп. основного боргу, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні вказаних вимог.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 10 807 грн. 68 коп. пені, 21 635 грн. 02 коп. інфляційних втрат та 3 076 грн. 57 коп. 3% річних також не підлягають задоволенню, як такі, що є похідними вимогами від основної вимоги. Отже в задоволенні позову в цій частині також слід відмовити.

Отже, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 481 грн. 00 коп. покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Омела" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тейсті Корн" про стягнення заборгованості за договором поставки № 1360920ИО від 26.10.2020 у загальному розмірі 156 266 грн. 40 коп. - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Омела".

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 03.11.2022.

Суддя Ю.В. Фещенко