Рішення

від 18.10.2022 по справі 910/4305/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.10.2022Справа № 910/4305/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово фудз"</a>;

до Приватного підприємства "Укрптахосервіс";

про стягнення 364 722,96 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники:

Від позивача: Шелефост Т.М., адвокат, ордер серії АТ № 1026678 від 29.07.2022;

Від відповідача: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперово фудз"</a> звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Укрптахосервіс" про стягнення 364 722,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання з оплати вартості поставленого товару на підставі договору №ІФ-33/2019 від 15.05.2022, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 325 026,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 25 155,29 грн, 3% річних у розмірі 1 896,73 грн та пеню у розмірі 12 644,84 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 відкрито провадження у справі № 910/4305/22 та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

28.07.2022 до суду від Приватного підприємства "Укрптахосервіс" надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2022 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/4305/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.08.2022.

26.08.2022 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних доручень, які підтверджують проведення оплати за спірним договором.

12.09.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово фудз"</a> надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 308 026,00 грн основного боргу, 1 896,73 грн 3% річних, 25 155,39 грн інфляційні втрати, 12 644,84 грн пені та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36 000,00 грн. Крім того, позивач просить повернути надмірно сплачений судовий збір.

Відповідно до пункту другого частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вищезазначене суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог та постановив продовжувати розгляд справи з її урахуванням.

04.10.2022 від відповідача надійшло клопотання про надання часу для підготування доказів та заперечує проти задоволення позову. Клопотання подано на електронну адресу суду без електронно-цифрового підпису.

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Згідно із статтею 5 зазначеного Закону електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

За змістом частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Таким чином, незалежно від того, чи документ викладений на папері чи в електронній формі, він повинен бути підписаний.

Згідно з частиною 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Отже, саме електронний підпис є головним реквізитом такої форми подання електронного доказу. Відсутність такого реквізиту в електронному документі виключає підстави вважати його оригінальним, а, отже, й належним доказом у справі.

Надана відповідачем роздруківка з електронної пошти та фотокопії листування з мобільного додатку не є належними доказами замовлення товару, оскільки відсутні докази підписання цього листа електронним підписом.

При цьому відсутність електронного підпису на електронному доказі свідчить про те, що зміст такого документа не захищений від внесення правок та викривлення інформації.

У зв`язку з вищезазначеним, суд не приймає клопотання відповідача від 04.10.2022 до уваги.

04.10.2022 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів направлення відповідачу документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 18.10.2022.

18.10.2022 відповідач в судове засідання не з`явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про розгляд справи був повідомлений, правом на подання відзиву не скористався.

Позивач в судовому засіданні 18.10.2022 підтримав свою позовну заяву та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 18.10.2022, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

15.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперово фудз" (далі-позивач, постачальник) та Приватним підприємством "Укрптахосервіс" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № ІФ-33/2019 (далі - договір).

Пунктами 1.1., 1.2. договору передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар згідно видаткових накладних та заявок, що є невід`ємними частинами договору. Найменування товару: продукти з яєць.

Ціна та загальна вартість товару, асортименту, кількість визначаються сторонами у відповідності з видатковими накладними на товар. Всі видаткові накладні, за якими постачальником був поставлений товар покупцю протягом строку дії договору, є невід`ємною частиною договору (пункт 2.1. договору).

Відповідно до пунктів 2.3., 2.4. договору, рахунки за товар, який поставляється у відповідності до умов договору, здійснюється на банківський рахунок постачальника протягом 21 (двадцять одного) календарного дня з дати фактичного відвантаження товару розмірі 100% від вартості партії товару. Датою фактичного відвантаження є дата, яка вказана в видаткових накладних.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що відпуск товару здійснюється на підставі видаткових накладних. Датою поставки партії товару та датою прийняття партії товару вважається дата видаткової накладної на відпуск товару покупцю.

Згідно з пунктом 3.11. договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця одночасно з підписанням покупцем видаткової накладної на товар.

Як вбачається з пункту 5.2. договору, покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар на умовах та в строки відповідно до умов договору.

Пунктом 8.5. договору визначено, що договір набирає чинності від дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2019 року. Якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення терміну дії цього договору не повідомить іншу сторону у письмовій формі про розірвання договору, термін його дії автоматично продовжується на кожний наступний рік.

Доказів припинення дії договору до суду не надано.

На підтвердження поставки товару, позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні: № 114 від 01.02.2022 на суму 100 008,00 грн, №176 від 09.02.2022 на суму 125 010,00 грн, № 207 від 17.02.2022 на суму 100 008,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково погашено заборгованість у розмірі 17 000,00 грн.

Таким чином, за розрахунком суду відповідач не виконав своє зобов`язання з оплати вартості поставленого товару на суму 308 026,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту першого частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. Не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідачем, в свою чергу, проведено розрахунок з позивачем на загальну суму у розмірі 170 00,00 грн, що підтверджується матеріалами справи, однак часткова оплата була проведена з простроченням строку.

Відповідач не заперечив та не спростував будь-якими доказами розмір наявної заборгованості на суму 308 026,00 грн.

Отже, згідно встановлених строків, відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання з оплати вартості товару за договором на загальну суму у розмірі 308 026,00 грн.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та доказів у спростування обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги. Про наслідки не подання відзиву був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

Обставини щодо наявності основної заборгованості за договором у розмірі 308 026,00 грн у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем належними доказами не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими на вказану суму.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо сплати коштів за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 896,73 коп. 3 % річних, 25 155,39 грн інфляційні збитки та 12 644,94 пені, що разом становить 39 697,06 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

У випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу, від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення (пункт 6.5.1 договору).

Пунктом 2.3. договору визначено, що розрахунки за товар, який поставляється у відповідності до умов договору, здійснюється на банківський рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з дати фактичного відвантаження товару у розмірі 100% від вартості партії товару.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 6.5.1. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат є вірним та підлягає стягненню, а саме: пеня у розмірі 12 644,84 грн, 3 % у розмірі 1 896,73 грн та інфляційні втрати у розмірі 25 155,39 грн.

Згідно із частинами 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

У позовній заяві позивачем зазначено про понесення ним витрат на правову допомогу та вказаної її орієнтовний розмір.

Відповідно до частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами 1-2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 2 статті 128 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До матеріалів справи долучено договір № 3/22 про надання правової допомоги від 04.01.2022 (далі - договір), укладений між Адвокатським об`єднанням "Перший правничий колегіум "Астрея" (далі - адвокатське об`єднання) в особі керуючого партнера Стасевича Степана Ярославовича та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперово фудз" (далі - клієнт), відповідно до пункту 1.1. якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Також, 11.05.2022 між Адвокатським об`єднанням "Перший правничий колегіум "Астрея" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперово фудз" було укладено додаткову угоду № 2 до договору № 3/22 від 04.01.2022, відповідно до пункту 1 якої адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту наступні послуги:

- підготувати позовну заяву до ПП "Укрптахосервіс" (код ЄДРПОУ 25661381) про стягнення заборгованості в розмірі 325 026,00 грн за поставлений товар клієнтом останньому на підставі договору поставки № ІФ-33/2019 від 15.05.2019;

- виконати розрахунок інфляційних втрат, 3-х процентів річних та пені, що підлягають сплаті ПП "Укрптахосервіс" на користь клієнта у зв`язку з несвоєчасною оплатою товару, отриманого на підставі договору поставки № ІФ-33/2019 від 15.05.2019;

- здійснити аналіз судової практики розгляду спорів, що виникають із аналогічних правовідносин;

- у разі необхідності готувати й інші процесуальні документи, які пов`язані з розглядом судом позовної заяви, підготовленої відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 цієї додаткової угоди;

- направити копію позовної заяви з додатками на адресу ПП "Укрптахосервіс";

- здійснювати представництво у встановленому законом порядку інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва у справі за позовом клієнта до ПП "Укрптахосервіс" щодо стягнення заборгованості за поставлений товар, інфляційних втрат, 3-х процентів річних та пені.

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди, вартість послуг адвокатського об`єднання, що передбачені цією додатковою угодою, складає фіксовану суму 36 000 грн 00 коп.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Суд зазначає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 36 000,00 грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Правові висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), у додатковій постанові від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 у справі №753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 у справі № 910/3929/18 та інших.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 36 000,00 грн. не є співмірними із ціною позову, складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній відповідачем сумі не відповідатиме критеріям розумності, необхідності, співмірності та справедливості.

Зважаючи на характер спірних правовідносин, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи малозначність цієї справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правову допомогу має бути зменшено до 10 000,00 грн.

З огляду на вищенаведене, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн, відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Позивач у своїй заяві від 12.09.2022 про зменшення позовних вимог просив суд повернути з державного бюджету надмірно сплачений судовий збір.

У відповідності до пункту першого частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на викладене, враховуючи положення пункту першого частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", суд приходить до висновку про задоволення клопотання позивача та повернення останньому з Державного бюджету України надмірно сплаченого судового збору в розмірі 255,15 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Укрптахосервіс" (03040, місто Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 68, квартира 142, ідентифікаційний код 25661381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово фудз"</a> (76019, місто Івано-Франківськ, вулиця Промислова, будинок 29, ідентифікаційний код 34845075) 308 206 (триста вісім тисяч двісті шість) грн 00 коп. основного боргу, 1 896 (одну тисячу вісімсот дев`яносто шість) грн 73 коп. 3 % річних, 25 155 (двадцять п`ять тисяч сто п`ятдесят п`ять) грн 39 коп. інфляційних втрат, 12 644 (дванадцять тисяч шістсот сорок чотири) грн 84 коп. пені, 5 215 (п`ять тисяч двісті п`ятнадцять) грн 85 коп. судового збору та 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово фудз"</a> (76019, місто Івано-Франківськ, вулиця Промислова, будинок 29, ідентифікаційний код 34845075) 255 (двісті п`ятдесят п`ять) грн 15 коп. надміру сплаченого судового збору (оригінал платіжного доручення № 9669642231 від 20.05.2022 міститься в матеріалах справи).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.11.2022.

Суддя О.В. Мандриченко