Рішення

від 05.09.2022 по справі 910/11319/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.09.2022Справа № 910/11319/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції столичного округу

до відповідача приватного акціонерного товариства «Леокон»

про стягнення 242225,93 грн збитків,

Представники:

від прокуратури Василюк О.Г.

від позивача Хазанов А.В.

від відповідача Мостовенко Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом керівник Київської місцевої прокуратури № 9 в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у місті Києві до приватного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Леокон» про стягнення 242225,93 грн збитків, заподіяних державі порушенням природоохоронного законодавства внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач з 19.07.2013 по 12.05.2016 здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без одержання дозволу спеціального уповноваженого органу виконавчої влади, що є наднормативними викидами. На підтвердження вищевказаних обставин прокурор посилається на акт планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 05/406/а від 07.06.2016. Розрахунок збитків (242225,93 грн) здійснено з урахуванням Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008 (далі - Методика). Для розрахунку використані звіт з інвентаризації викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел викидів ПАТ «Леокон» (розроблений ТОВ «Екоаудит» у 2015 році) та довідка ПАТ «Київгаз» № 499/20 від 01.03.2017 щодо об`єму використаного природного газу ПАТ «Леокон».

Відповідач у поданому суду відзиві позовні вимоги відхилив, з огляду на таке.

- позивач, в порушення п. 3.11 Методики, обчислив період заподіяння збитків не з моменту виявлення порушення (дата акта перевірки - 19.05.2016), а задовго до виявлення - з 19.07.2013;

- позивач, в порушення п. 2.2 Методики, не проводив інструментально-лабораторні методи контролю, що унеможливлює розрахунок збитків;

- позивач неправомірно здійснив розрахунок збитків на підставі звіту інвентаризації та довідки ПАТ «Київгаз» № 499/20 від 01.03.2017;

- у матеріалах перевірки відсутня інформація, що саме є джерелом викиду забруднюючої речовини в приватному акціонерному товаристві «Леокон» (розрахунок містить інформацію про наявність джерел № 1- № 9, при цьому не конкретизовано, що саме є джерелом утворення забруднюючих речовин).

Також відповідач зазначив, що у нього наявний дозвіл № 8038900000-037 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 04.06.2012, строк дії якого 5 років.

У свою чергу Державна екологічна інспекція у місті Києві зазначила, що термін дії дозволу № 8038900000-037 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 04.06.2012 скорочено до 19.06.2012. До 18.07.2013 був чинним дозвіл на викиди забруднюючих речовин з терміном дії з 18.07.2008. Новий дозвіл із необмеженим терміном дії відповідач отримав 13.05.2016. Отже, відповідач здійснював свою діяльність без дозволу у період з 19.07.2013 до 12.05.2016, що є порушенням норм Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Водночас перебіг строку позовної давності у спорах, пов`язаних із стягненням завданої природі шкоди, починається з дня складення акта про відповідне порушення, а у разі несвоєчасного складення акту - з дня, коли цей акт відповідно до вимог законодавства мав бути складений.

Таким чином перебіг позовної давності почався з 07.06.2016 - дня виявлення порушень, які зафіксовані в акті перевірки.

Відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності (т. 1 а.с. 223-224). За твердженням відповідача, позивач дізнався про порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства з листа Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 05.06.2012 № 06-07/4016, яким повідомлено про анулювання дозволу відповідача з 06.06.2012. Водночас позивач звернувся з позовом до суду 11.07.2017, через рік після спливу строку позовної давності до вимог про відшкодування шкоди за період з 19.07.2013 по 11.07.2014.

Під час розгляду справи суд витребував у Державної екологічної інспекції у місті Києві оригінал звіту інвентаризації викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел викидів приватного акціонерного товариства «Леокон» (розроблений товариством з обмеженою відповідальністю «Екоаудит» у 2015 році) та оригінал довідки публічного акціонерного товариства «Київгаз» №499/20 від 01.03.2017 щодо об`єму використаного природного газу приватного акціонерного товариства «Леокон».

Державна екологічна інспекція у місті Києві подала копію довідки публічного акціонерного товариства «Київгаз» №499/20 від 01.03.2017 щодо об`єму використаного природного газу приватного акціонерного товариства «Леокон» та копію звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферу на приватне акціонерне товариство «Леокон» (розроблений товариством з обмеженою відповідальністю «Екоаудит» у 2015 році).

Відповідач подав клопотання про призначення у справі судової екологічної експертизи, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Оскільки для визначення розміру заподіяних збитків потрібні спеціальні знання, суд призначив у справі судову екологічну експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Суд поставив на вирішення експертів поставити питання: який розмір збитків, заподіяних приватним акціонерним товариством «Леокон» державі порушенням природоохоронного законодавства внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 19.07.2013 по 12.05.2016 виходячи з маси викидів, зазначених у звіті по інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферу на приватне акціонерне товариство «Леокон», розробленому товариством з обмеженою відповідальністю «Екоаудит» у 2015 році?

Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали справи з висновком експертів № 13172/18-48/1739/21-23 від 11.02.2022 за результатами проведення комісійної судової інженерно-екологічної експертизи у господарській справі № 910/11319/17 (т.2 а.с. 124-130).

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Приватне акціонерне товариство «Леокон» є суб`єктом господарювання, що здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Ця обставина визнається сторонами та, відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, не потребує доказування.

Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначає Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 16 жовтня 1992 року

№ 2707-XII (далі - Закон). Атмосферне повітря, в розумінні Закону, це життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень.

Враховуючи життєву важливість атмосферного повітря, з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище, Законом (ст. 11) передбачена можливість здійснення викидів суб`єктом господарювання забруднюючих речовин в атмосферне повітря тільки після отримання дозволу на викиди.

Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві видало приватному акціонерному товариству «Леокон» дозвіл № 8038900000-037 від 18.07.2008 (переоформлений 04.06.2012 у зв`язку із зміною назви) на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами з терміном дії 5 років з 18.07.2008 по 18.07.2013. У зв`язку зі зміною відкритим акціонерним товариством «Елекон» назви на приватне акціонерне товариство «Леокон» 04.06.2012 вказаний дозвіл Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві переоформлено на приватне акціонерне товариство «Леокон». Строк дії дозволу залився незмінним - з 18.07.2008 по 18.07.2013.

З 18 травня 2013 року функцію з видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин здійснює Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Цією установою дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря приватному акціонерному товариству «Леокон» видано 13.05.2016 за номером 8038900000-10150 із терміном дії з 13.05.2016 по необмежений термін. Інших дозволів на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 19.07.2013 по 12.05.2016 приватне акціонерне товариство «Леокон» не отримувало, що також визнається сторонами.

Отже, в період з 19.07.2013 по 12.05.2016 приватне акціонерне товариство «Леокон», всупереч наведеним вище вимогам Закону щодо здійснення викидів суб`єктом господарювання забруднюючих речовин в атмосферне повітря тільки після отримання дозволу на викиди, здійснювало такі викиди за відсутності відповідного дозволу.

Факт здійснення в період з 19.07.2013 по 12.05.2016 відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу виявлено під час планової перевірки дотримання приватним акціонерним товариством «Леокон» вимог природоохоронного законодавства, яка проводилась з 19.05.2016 по 07.06.2016 Державною екологічною інспекцією у м. Києві (далі - Інспекція) на підставі наказу № 345 від 18.05.2016 та направлення на перевірку № 396 від 18.05.2016.

Станом на 2016 рік, відповідно до Указу Президента України від 13 квітня 2011 року № 454/2011 та постанови Кабінету Міністрів України № 995 від 14 вересня 2011 року, здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та

організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог

законодавства про охорону атмосферного повітря щодо наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин було покладено на Державну екологічну інспекцію України та її територіальні органи.

Порушення відповідачем вимог ст. 11 Закону зафіксовані Інспекцією у акті № 05/406а, складеному за результатами перевірки.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону є порушенням, за яке законом покладена відповідальність на осіб, винних у його вчиненні (ст. 33 Закону).

07.06.2016 Інспекцією складено протокол № 00888 про адміністративне правопорушення щодо головного енергетика приватного акціонерного товариства «Леокон» ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів). Цього ж дня Інспекцією винесено постанову, якою ОСОБА_1 за це правопорушення притягнуто до адміністративної відповідальності (накладено штраф). Постанова є чинна, відповідальність ОСОБА_1 понесена (штраф сплачено 09.06.2016).

Крім відповідальності осіб, винних у вчинені правопорушення, Закон (ст. 34) покладає на суб`єкта господарювання, що здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, обов`язок відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря. Шкода підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

За діяльність без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а саме: за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 19.07.2013 по 12.05.2016 Інспекцією розраховано збитки та виставлено претензію № 39 від 11.04.2017 на суму 242225,93 грн. Збитки розраховані за період з 19.07.2013 по 12.05.2016.

Розрахунок збитків, завданих державі, здійснено Інспекцією на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008 (далі - Методика, при вирішенні спору судом застосована редакція Методики, чинна у червні 2016 року). У розрахунку збитків зазначено, що для здійснення розрахунку маси викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від паливовикористовувального обладнання використовувались значення показників емісії, зазначене в інвентаризації викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел викидів. Вказане свідчить про те, що розмір заподіяних збитків Інспекцією визначено розрахунковим методом. Вирішуючи правомірність такого способу визначення розрахунку збитків суд виходить з такого.

Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб`єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб)

У розумінні Методики (підпункт 2.1.2 пункту 2.1 розділу 2) викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких

підлягають регулюванню відповідно до законодавства, є наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Відповідно до пункту 2.2 Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб`єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Пунктом 3.6 Методики передбачена можливість проведення розрахунку збитків за спеціальною формулою, якщо є відомими параметри джерела викиду (джерела утворення), зафіксовані у відповідній документації суб`єкта господарювання (матеріалах інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічних регламентах виробництва, режимних картах роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Проведення інструментально-лабораторних вимірювань, за приписами п. 3.7 Методики, здійснюється в разі відсутності у відповідній документації суб`єкта господарювання інформації щодо параметрів джерел викидів та/або джерел утворення забруднюючої речовини розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення), який здійснюється без дозволу на викиди.

Отже, відповідно до Методики, параметри джерела викиду (джерела утворення), що зафіксовані у відповідній документації, та інструментально-лабораторні вимірювання є окремими самостійними методами, які при проведенні розрахунку збитків не застосовуються одночасно. Перевага надається визначенню розміру збитків за відомими параметри джерела викиду. Натомість, умовою застосування такого методу як інструментально-лабораторні вимірювання є відсутність зафіксованих у документації параметрів джерела викиду, що вказує на те, що наявність відповідних даних є достатньою підставою для визначення розміру збитків розрахунковим методом.

Станом на червень 2016 року чинна редакція пункту 3.11 Методики передбачала, що час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Правовий висновок щодо порядку застосування пункту 3.11 Методики при обчисленні періоду нарахування збитків, наведено Верховним Судом у постанові від 18.03.2019 у справі № 910/23296/17. Верховний Суд зазначив, що наявність дозволу у відповідача на момент здійснення позивачем перевірки не виключає обов`язку правопорушника відшкодувати в повному обсязі завдану шкоду за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел без дозволів на їх викиди. Свій висновок Верховний Суд обґрунтував тим, що пункт 3.11. Методики визначає момент початку правопорушення, що виявлений перевіркою, а стаття 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює принцип необхідності повної компенсації заподіяної шкоди внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

У суду відсутні підстави для відступу від цього правового висновку, а тому, виходячи з приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України, збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу, тобто за період з 19.07.2013 по 12.05.2016.

Відповідно до розрахунку збитків, складених Інспекцією, їх розмір становить 242225,93 грн. Цей розмір не спростований висновком експертів, складним в рамках експертизи № 13172/18-48/1739/21-23 від 11.02.2022 (за висновком експертів розмір збитків за ІІІ квартал 2013, 2014 (річний), 2015 (річний) становить 400376,13 грн). Тому суд знаходить обґрунтованим заявлений у позові розмір збитків (242225,93 грн).

Також суд не погоджується з доводами відповідача щодо пропущення позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Порушення вимог Закону (ст. 11) мало місце з 19.07.2013 та тривало по 12.05.2016. Факт порушення виявлено під час проведення перевірки Інспекцією, на яку було покладено здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та

організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог

законодавства про охорону атмосферного повітря.

Отже, перебіг позовної давності у спорі починається з дня складання акта про порушення, а саме з 07.06.2016.

На час звернення прокурора з позовом (11.07.2017) трирічний строк позовної давності не сплив.

Згідно з ч. 3 п. 7 ст. 29, п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України одним із джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; до находжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Таким чином, з приватного акціонерного товариства «Леокон» підлягає стягненню 242225,00 грн збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, з яких: 72667,78 грн - в дохід спеціального фонду Державного бюджету (30%) та 169558,15 грн - в дохід бюджету міста Києва (70%).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції столичного округу до приватного акціонерного товариства «Леокон».

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Леокон» (вул. Пост-Волинська, 5, м. Київ, 03061, код 04012000) на користь Державного бюджету України 72667,78 грн збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, та на користь бюджету міста Києва 169558,15 грн збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

3. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Леокон» (вул. Пост-Волинська, 5, м. Київ, 03061, код 04012000) на користь Київської міської прокуратури (вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150, код 02910019) 3633,39 грн судового збору.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 03.11.2022.

Суддя С. А. Ковтун