Рішення

від 25.10.2022 по справі 910/5418/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.10.2022Справа № 910/5418/21За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічний продукт", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд", м. Київ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Олкар", м. Чернігів

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Полтавське хлібоприймальне підприємство", м. Полтава

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фізична особа-підприємець Шитіков Олег Дмитрович, Чернігівська область, Сосницький район, с. Шаболтасівка

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Гримський О.В. (адвокат за ордером серія АІ №1101065 від 30.03.2022);

від відповідача: Новосад Т.О. (адвокат за ордером серія АІ№1229257 від 29.04.2022);

від третьої особи 1: не з`явились;

від третьої особи 2: не з`явились;

від третьої особи 3: не з`явились;

від третьої особи 4: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.04.2021 року до Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Екологічний продукт" (позивач) із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" (відповідач) суми боргу в розмірі 874 714,55 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору поставки №П-0839/8/18 від 17.11.2017 року, в частині оплати отриманого від позивача товару.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/5418/21 передані на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічний продукт" залишено без руху, надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.

19.04.2021 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 26.04.2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 13.07.2021 року.

13.05.2021 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що поставка насіння соняшнику відбулась на підставі видаткових накладних, а не на підставі договору, оскільки Договір №П-0839/8/18 від 17.11.2017 між сторонами не укладався та відповідачем не підписаний. Відповідачем також зазначено, що поданий позивачем акт звірки, підписаний ОСОБА_3., не є належним документом переривання позовної давності, оскільки зазначена особа не працює на підприємстві і документ виконаний російською мовою, в той час як документообіг на підприємстві відповідача ведеться українською мовою. Окрім того, відповідачем заявлено про застосування до правовідносин спливу строку позовної давності.

10.06.2021 року третьою особою-3 до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що факт поставки соняшникового насіння підтверджується доказами, які були вилучені в ході обшуку за ухвалою Октябрського районного суду м. Полтава від 07.12.2018 у справі №554/842/18. Третя особа-3 також зазначила, що позиція відповідача є хибною, оскільки поставка соняшникового насіння відбулась і останнім повинна бути оплачена.

14.06.2021 року третьою особою-4 до суду подано відзив на позовну заяву, в якому викладено аналогічну позицію, зазначену третьої особою-3 у поданому до суду 10.06.2021 року відзиві на позовну заяву.

07.07.2021 року позивачем подано до суду пояснення, в якому зазначено, що проставлений на акті від 31.05.2018 року підпис ОСОБА_3 ідентичний підпису, наявному на довіреностях від 08.11.2017 року та 22.11.2017 року. Окрім того, вказаний акт скріплений печаткою відповідача. Позивачем зазначено, що акт від 31.05.2018 року перериває перебіг строку позовної давності.

В засіданні 13.07.2021 року в справі було оголошено перерву до 28.09.2021 року.

27.07.2021 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що акт від 31.05.2018 року перериває перебіг строку позовної давності, а подані позивачем докази є достатніми для визначення наявності за відповідачем заборгованості зі спати вартості отриманого від позивача товару.

30.09.2021 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що в Полтавському регіоні працював ОСОБА_3 , якого звільнено 27.08.2020 року, проте ОСОБА_3 на підприємстві відповідача не працював. Відповідач також зазначив, що акт звірки не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Окрім того, відповідач повторно заявив про застосування до правовідносин в даній справі спливу строку позовної давності.

В засіданні 28.09.2021 року в справі було оголошено перерву до 09.11.2021 року.

В засіданні 09.11.2021 року в справі було оголошено перерву до 18.01.2022 року.

04.01.2022 року відповідачем подано до суду письмові пояснення, із зазначенням загальної позиції, викладеної у поданих до суду раніше заявах по суті спору.

В засіданні 18.01.2022 року в справі було оголошено перерву до 15.02.2022 року.

В засіданні 15.02.2022 року в справі було оголошено перерву до 15.03.2022 року.

Однак, підготовче засідання 15.03.2022 року не відбулось у зв`язку з введенням на території України воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", а в подальшому, продовженням строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Закону України про затвердження Указу президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №2119-ІХ (реєстр. №7168) та продовженням строку дії воєнного стану згідно Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 19.04.2022 №7300, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 години 25 квітня 2022 року строком на 30 діб до 25 травня 2022 року, а також продовженням 22 травня 2022 року Верховна Рада прийняла Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 година 25 травня 2022 року строком на 90 діб, - до 23 серпня 2022 року.

27.05.2022 року від позивача до суду надійшло клопотання про прискорення розгляду справи.

Ухвалою від 06.06.2022 року підготовче засідання у справі призначено на 14.06.2022 року о 14:00 годині.

07.06.2021 засобами поштового зв`язку до суду від позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" про розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В підготовчих засіданнях 14.06.2022 та 12.07.2022 судом оголошувались перерви до 12.07.2022 та до 23.08.2022 відповідно.

25.07.2022 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" надійшла заява про призначення справи до розгляду у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2022 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" про розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

22.08.2022 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічний продукт" надійшла заява про розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічний продукт" про розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 23.08.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.10.2022 року.

18.10.2022 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" надійшла заява про розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" про розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні 25.10.2022 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем додано до позовної заяви Договір поставки №П-0839/8/18 від 07.11.2017 (надалі також - Договір), в якому зазначено, що постачальником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Екологічний продукт», покупцем - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд».

Вказаний Договір не містить підпису представника відповідача та відбитку печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд», при цьому містить підпис заступника директора Кравця А.А. та директора Марінкович Д. Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічний продукт» і відбиток печатки останнього.

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 20 року на умовах, зазначених у цьому договорі.

Відповідно до п. 1.2. Договору товаром є насіння соняшнику загальною вартістю 1 491 000,00 грн з урахуванням ПДВ.

Згідно з п. 2.1. Договору умовами поставки товару є DAP Товариство з обмеженою відповідальністю Полтавське ХПП, уч. Бобринець (Полсід (Інтер Агро Лтдтд), 27200, Кіровоградська обл., м. Бобринець, вул. Промислова, 1 згідно з правилами Інкотермс 2010.

Відповідно до п. 2.3. Договору датою поставки товару вважається дата прийняття товару уповноваженими співробітниками вагової елеватора з відповідною відміткою на товарно-транспортній накладній.

Відповідно до п. 3.1. Договору оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі впродовж 3 банківських днів після надання постачальником покупцю документів, зазначених у п.п. 2.5., 2.6 цього договору. У разі ненадання цих документів (не здійснення дії) або неповного надання (здійснення) покупець має право затримати оплату товару або здійснити часткову оплату товару.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору не здійснив оплату за поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 874 714,55 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що текст Договору, який долучено позивачем до позовної заяви, ним не підписаний, відбиток печатки відсутній, а поставка товару відбувалась за видатковими накладними. Крім того, відповідач зазначив, що долучений позивачем до позовної заяви Акт звірки взаємних розрахунків підписаний зі сторони відповідача невстановленою особою та відсутні будь-які документи, які б свідчили про наявність повноважень у вказаної особи на вчинення дій від імені відповідача. Також, відповідачем у поданих до суду заявах по суті спору було заявлено про застосування спливу строку позовної давності.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Щодо тверджень відповідача про неукладеність Договору поставки №П-0839/8/18 від 07.11.2017 року суд зазначає таке.

Так, текст Договору, що наданий позивачем до позовної заяви, не містить підпису представника відповідача та відбитку печатки останнього.

Одним із основоположних принципів приватноправового регулювання є закріплений в пункті 3 статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України принцип свободи договору, відповідно до якого укладення договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 Цивільного кодексу України).

Статтею 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Тобто, в межах, наданих цивільним законом, учасники цивільного обороту можуть на власний розсуд врегулювати, чи співпадає момент укладення договору з моментом його підписання (та проставлення печаток).

Текст Договору поставки №П-0839/8/18 від 07.11.2017 року, долучений позивачем до позовної заяви, викладений на бланку відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд», з огляду на що, враховуючи що вказаний текст договору поставки підписаний позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю «Екологічний продукт»), суд приходить до висновку, що умови вказаного договору поставки були запропоновані саме відповідачем (викладені на бланку відповідача) та прийняті позивачем (шляхом підписання тексту договору), у зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати, що вказаний договір є неукладеним.

Більш того, відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. За положенням частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами частин першої, восьмої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Отже, у випадку, якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного.

Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини восьмої статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами (пункт 22 постанови Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №922/189/18). Аналогічної правової позиції також дійшов Верховний Суд України в постановах від 23.09.2015 у справі №914/2846/14 та від 06.07.2016 у справі №914/4540/14.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2017 позивач поставив відповідачу товар на суму 296 582,86 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000052 від 19.11.2017, 20.11.2017 - товар на суму 401 194,85 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000053 від 20.11.2017 та 29.11.2017 - товар на суму 176 936,84 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000055 від 29.11.2017, а також відповідними товарно-транспортними накладними (№12 від 17.11.2017 року, №13 від 17.11.2017 року, №14 від 17.11.2017 року, №15 від 17.11.2017 року, №17 від 23.11.2017 року), які містять підписи та відбиток печатки зернового складу, до якого було поставлено зерно.

При цьому, вказані видаткові накладні підписані уповноваженим представником відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» та відповідачем у заявах по суті спору було неодноразово визнано факт отримання від позивача товару саме за вказаними видатковими накладними.

Окрім того, на вказаних видаткових накладних міститься посилання на реквізити Договору поставки №П-0839/8/18 від 07.11.2017 року.

За таких обставин, суд критично оцінює твердження відповідача про неукладеність Договору поставки №П-0839/8/18 від 07.11.2017 року.

Отже, між сторонами було досягнуто всіх істотних умов договору поставки, що оформлено у вигляді єдиного документу - Договору поставки №П-0839/8/18 від 07.11.2017 року, посилання на який міститься у підписаних між сторонами видаткових накладних, що свідчить про те, що поставка товару відбувалась саме на умовах Договору поставки №П-0839/8/18 від 07.11.2017 року, тобто вказаний договір виконувався сторонами, що не заперечено належним чином відповідачем.

Дослідивши зміст Договору поставки №П-0839/8/18 від 07.11.2017 року, судом встановлено, що він за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 19.11.2017 позивач поставив відповідачу товар на суму 296 582,86 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000052 від 19.11.2017 року, 20.11.2017 - товар на суму 401 194,85 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000053 від 20.11.2017 та 29.11.2017 - товар на суму 176 936,84 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000055 від 29.11.2017, а також відповідними товарно-транспортними накладними, про які зазначено вище.

Таким чином, на умовах Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 874 714,55 грн., що підтверджено представником відповідача в судовому засіданні 25.10.2022 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.1. Договору оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі впродовж 3 банківських днів після надання постачальником покупцю документів, зазначених у п.п. 2.5., 2.6 цього договору. У разі ненадання цих документів (не здійснення дії) або неповного надання (здійснення) покупець має право затримати оплату товару або здійснити часткову оплату товару.

У п. 2.5. Договору зазначено, що при поставці товару постачальник забезпечує надання покупцю оригінал рахунку-фактури, оригіналу видаткової накладної, належно завірену копію транспортної накладної, копія свідоцтва платника ПДВ або копію витягу з реєстру платників ПДВ (якщо покупцю цей документ ще не надавався або з останньої подачі якого відбулись зміни в реєстраційних даних), реєстрацію в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у відповідності до вимог податкового законодавства, в тому числі при складанні податкової накладної та/або розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної обов`язково вказує не менше перше 4-х цифр коду УКТ ЗЕД у відповідності до п. 1.2 цього договору.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву не вказувалось про наявність підстав для затримання оплати товару, поставленого позивачем за Договором, зокрема, не зазначалось, що позивач не у повному обсязі надав документи, передбачені умовами договору.

При цьому, як вбачається з листа позивача вих. №79 від 28.12.2017 (адресований відповідачу), позивач вказує, що за експрес-накладною Нової пошти №59000298472901 від 24.11.2017 він направив відповідачу видаткові накладні №РН-0000052 від 19.11.2017 та №РН-0000053 від 10.11.2017, рахунки-фактури №СФ-0000041 від 19.11.2017 та №СФ-0000042 від 20.11.2017, за експрес-накладною Нової пошти №59000304205014 від 16.12.2017 він направив відповідачу видаткову накладну №РН-0000055 від 29.11.2017 та рахунок-фактуру №СФ-0000044 від 29.11.2017.

На накладній Нової пошти №59000298472901 міститься напис, що вказані документи були отримані відповідачем 27.11.2017, а на накладній Нової пошти №59000304205014 міститься напис, що вказані документи були отримані відповідачем 18.12.2017

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідні податкові накладні (копії долучені позивачем до позовної заяви) за спірними господарськими операціями були зареєстровані позивачем в ЄРПН 19.11.2017 року, 20.11.2017 року та 29.11.2017 року відповідно.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів висловлення відповідачем заперечень щодо неотримання ним від позивача всіх необхідних документів, вказаних у п. 2.5. Договору, та відсутність доказів висловлення про наявність підстав для затримання здійснених розрахунків, суд дійшов висновку, що всі документи, передбачені умовами Договору, наявність яких є підставою для здійснення розрахунку за придбаний товар, були наявні у відповідача.

При цьому, з листа відповідача вих. №4639 від 19.01.2018, адресованого позивачу, вбачається, що зерно, поставлене позивачем, було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Олкар», та перебувало в заставі відповідача.

Втім, вказані твердження відповідача суд вважає недоведеними.

Позивачем долучено до позовної заяви копію Договору поставки №06/11-НС від 06.11.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екологічний продукт» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олкар», відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати та поставити, а покупець прийняти та оплатити насіння соняшника урожаю 2017 року.

У п. 1.2 вказаного договору зазначено, що продавець гарантує покупцю, що товар є його власність і вільний від прав третіх осіб на нього, зокрема не є предметом застави, не знаходиться під арештом, не є спільною власністю.

В свою чергу, як вбачається з пояснень директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Олкар» - ОСОБА_1 та Фізичної особи-підприємця Шитікова О.Д. (наявні в матеріалах справи), зерно, яке було реалізоване позивачу, було придбано Товариством з обмеженою відповідальністю «Олкар» у Фізичної особи-підприємця Шитікова О.Д. на підставі відповідного договору купівлі-продажу від 01.11.2017.

З огляду на викладені обставини, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача, викладені у листі вих. №4639 від 19.01.2018, що саме те зерно, яке було поставлено позивачем на умовах Договору поставки №П-0839/8/18 від 07.11.2017, перебувало в заставі відповідача.

При цьому, наразі відповідач не обґрунтовує свої заперечення щодо позову вищевикладеними обставинами (наявністю застави на зерно).

Крім того, згідно з п. 2.6. Договору якщо постачальник безпосередньо придбав товар у сільськогосподарського підприємства-виробника і є першим набувачем права власності на товар з моменту його виробництва сільськогосподарським підприємством постачальник додатково на вимогу покупця зобов`язується надати копії документів: договорів поставки/купівлі-продажу товару, підписаний уповноваженим представником постачальника та виробника, видаткову накладну, підписану представником постачальника та виробника, податкову накладну, видану виробником постачальнику - зазначені копії повинні бути засвідчені підписами уповноважених осіб постачальника та виробника та їх печатками, копію свідоцтва платника ПДВ або копію витягу з реєстру платників ПДВ виробника, копію форми 4-сг «Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай» (в період червень-листопад) або копію форми 29-сг «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур» (в період грудень-травень).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач придбав зерно, що було поставлено відповідачу, не у безпосереднього сільськогосподарського підприємства-виробника, у зв`язку з чим, враховуючи умови Договору поставки №П-0839/8/18 від 07.11.2017 та встановлену судом дату отримання відповідачем всіх необхідних документів (27.11.2017 та 18.12.2017), які передбачені п. 2.5. Договору, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити товар (поставлений за видатковими накладними №РН-0000052 від 19.11.2017, №РН-0000053 від 20.11.2017 та №РН-0000055 від 29.11.2017).

Доказів сплати грошових коштів у загальному розмірі 874 714,55 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Окрім того, представником відповідача в судовому засіданні 25.10.2022 року зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел - Трейд» отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічний продукт» насіння соняшнику на суму 874 714,55 грн, проте оплату вказаного товару не проведено.

У відзиві на позовну заяву відповідачем було заявлено про застосування спливу строку позовної давності до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічний продукт».

Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: 1) має юридичний склад; 2) позначає сплив строку; 3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); 4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; 5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; 6) застосовується лише за ініціативою сторони спору.

Застосування позовної давності в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови:

1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, що б зводити нанівець саму сутність цього права;

2) таке обмеження повинно мати легітимну мету;

3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» за заявами № 22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France) за заявою № 23805/94, пункт 75 рішення від 07 грудня 2010 року у справі «Seal v. The United Kingdom» за заявою № 50330/07), а саме: - строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (unduly short) (пункт 76 рішення від 18 березня 2008 року у справі «Dacia S.R.L. v/ Moldova» за заявою № 3052/04); - застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Lelas v. Croatia» за заявою №55555/08); - механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20 грудня 2007 року у справі «Phinikaridou v. Cyprus» за заявою № 23890/02).

Для спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки відповідач зобов`язаний був оплатити товар, поставлений позивачем у строк до 27.11.2017 та 18.12.2017, перебіг позовної давності розпочався 28.11.2017 та 19.12.2017 відповідно за зазначеними вище видатковими накладними.

У статті 264 Цивільного кодексу України визначено порядок переривання перебігу позовної давності. Так, згідно із цією статтею перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення позову особою до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Аналіз зазначеної норми статті 264 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що йдеться про дві підстави для переривання перебігу позовної давності: а) вчинення особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; б) пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Слід зауважити, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо у них є докази на підтвердження факту такого переривання. При цьому господарському суду слід мати на увазі таке.

У дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (частина 1 статті 264 Цивільного кодексу України), господарському суду необхідно врахувати, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає наявність боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у виді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №917/1421/18.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію «Акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.05.2018, в якому, зокрема, зазначено, що станом на 31.05.2018 заборгованість відповідача за Договором поставки №П-0839/8/18 від 07.11.2017 становить 874 714,55 грн.

Судом приймається до уваги, що вказаний акт звірки складений саме на бланку відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» та ньому міститься відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд».

Зазначено, що вказаний акт звірки з боку відповідача підписаний ОСОБА_3.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зауважив, що така особа як ОСОБА_3 не працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд», а отже акт звірки підписаний неуповноваженою особою.

Суд вважає вказані твердження відповідача неаргументованими, зважаючи на таке.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи викладені обставини та оцінюючи наявні в матеріалах справи докази (подані сторонами) в їх сукупності, керуючись принципами змагальності та вірогідності доказів, суд вважає заперечення відповідача відносно того, що акт звірки підписаний не уповноваженою особою відповідача, недоведеними та необґрунтованими.

Зокрема, акт звірки виготовлений на бланку відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» та містить відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд».

З електронного листування між сторонами вбачається, що одним з учасників листування зі сторони відповідача виступав також ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Особою, яка вказана у Договорі поставки №П-0839/8/18 від 07.11.2017 як така, що укладає вказаний договір від імені відповідача, є Керівник підрозділу закупівель у Полтавській області ОСОБА_3.

Зазначення ж в Акті звірки ОСОБА_3 , а не ОСОБА_3 не спростовують обставин підписання Акту звірки уповноваженою особою відповідача (з огляду на можливість допущення описки в акті та враховуючи наявність на акту відбитку печатки відповідача і складення акту на бланку відповідача).

При цьому, у письмових поясненнях, поданих до суду, позивач пояснив, що Акт звірки від 31.05.2018 ним не виготовлявся, а надійшов на поштову адресу позивача у двох примірниках від відповідача. Акт виготовлений на бланку відповідача та містить відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд».

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості тверджень відповідача про підписання акту звірки не уповноваженою особою від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд».

Отже, оскільки підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, є обставиною, що свідчить про визнання боржником свого боргу, суд дійшов висновку, що внаслідок підписання представником відповідача 31.05.2018 Акту звірки взаємних розрахунків, в тому числі за Договором поставки №П-0839/8/18 від 07.11.2017, відбулось переривання позовної давності та її перебіг розпочався заново.

Таким чином, зважаючи на дату звернення позивача з даним позовом до суду (02.04.2021 - дата направлення позовної заяви засобами поштового зв`язку), суд дійшов висновку, що відповідачем не було пропущено строк для звернення з даним позовом до суду, тобто позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» за Договором поставки №П-0839/8/18 від 07.11.2017 у сумі 874 714,55 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічний продукт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» про стягнення 874 714,55 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 874 714,55 грн.

Судовий збір у розмірі 13 120,72 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" (ідентифікаційний номер 31454383, адреса: 01001, м. Київ, пров. Тараса Шевченка, буд. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічний продукт" (ідентифікаційний код 37044902, адреса: 01014, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 13-15) суму основного боргу в сумі 874 714,55 грн (вісімсот сімдесят чотири тисячі сімсот чотирнадцять гривень 55 копійок) та суму витрат по сплаті судового збору в сумі 13 120,72 (тринадцять тисяч сто двадцять гривень 72 копійки).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 04.11.2022 року.

Суддя С. МОРОЗОВ