Постанова

від 03.11.2022 по справі 754/4533/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2022 року м. Київ

Унікальний номер справи № 754/4533/22

Апеляційне провадження № 22-ц/824/9474/2022

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гаврюшенко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 12 липня 2022 року, постановлену під головуванням судді Лісовської О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Шишторгбуд», ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, -

в с т а н о в и в :

У червні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати недійсним акт прийому-передачі нерухомого майна від 15 березня 2019 року, видавник ТОВ «Шишторгбуд», ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Шишторгбуд» та припинити право приватної власності та закрити розділ Державного реєстру прав та реєстраційної справи на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 ; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 та припинити право приватної власності та закрити розділ Державного реєстру прав та реєстраційної справи на нерухоме майно (а.с. 1-8).

У липні 2022 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: суб`єктам державної реєстрації прав; виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, записи про скасування речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 , площею 92,9 кв.м (а.с. 10-15).

Заява мотивована тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено ряд договорів позики. ОСОБА_2 своїх зобов`язань з повернення коштів не виконувала, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 24 вересня 2020 року у справі № 754/1174/19 з ОСОБА_2 було стягнуто суму заборгованості за договорами позики у розмірі 991 171,84 грн., на підставі якого було видано виконавчий лист та звернуто рішення до примусового виконання. Встановлено, що 21 серпня 2004 року відповідач ОСОБА_2 набула у власність квартиру АДРЕСА_2 . Проте вказана квартира неодноразово була відчужена відповідачем ОСОБА_2 , а тому є реальні підстави вважати вчинення наступних передач майна з метою ухилення від відповідальності щодо сплати заборгованості. Вважає, що наявні обґрунтовані припущення, що невиконання конкретних дій, а саме заборони відчуження квартири, як наслідок, істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, а разом з ним належного захисту прав і законних інтересів позивача.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 12 липня 2022 року у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову - відмовлено (а.с. 16-17).

Не погодившись з ухвалою районного суду, 19 липня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Халупний А.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та вжити заходів забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем у заяві про забезпечення позову (а.с. 19-24).

На обґрунтування скарги зазначав, що квартиру АДРЕСА_2 , яка є предметом оспорюваних правочинів, виставлено на продаж за ціною 60 000,00 доларів США на різних сайтах з продажу нерухомості. У разі відчуження вказаної квартири позивачу необхідно буде заявляти нові позовні вимоги про визнання недійсним правочинів, що призведе до ускладнення виконання рішення по справі, адже позивач не буде мати можливості належним чином захистити свої права. Вважає, що оскільки квартира двічі змінювала власника, при чому була продана ТОВ «Шишторгбуд», засновником якої є позивач, а потім сину позивача - відповідачу ОСОБА_3 під час відкритого провадження про стягнення з відповідача заборгованості, тому дані правочини були спрямовані лише на ухилення від виконання в майбутньому рішення по справі. Звертав увагу на те, що реальною можливістю виконання рішення суду по справі про стягнення з відповідача заборгованості за договорами позики є повернення квартири у власність ОСОБА_2 , а тому обраний позивачем спосіб забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам та необхідним для виконання рішення.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Наумов А.Є. заперечував проти скарги і просив її відхилити.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про розгляд справи апеляційним судом були сповіщені повідомленнями на зазначені ними адреси, у т.ч. адреси електронної пошти та телефонограмами із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень, тобто належним чином, про що у справі є докази. Представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Халупний А.В. подав письмову заяву в якій підтримав скаргу і просив її задовольнити, справу розглянути за його відсутності. Повідомлення відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Шишторгбуд» повернулось із відмітками працівників пошти про відсутність адресатів за зазначеними ними адресами, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від відповідачів до суду не надходили. Поряд з цим, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Наумов А.Є. в суді не заперечував факт належного сповіщення ОСОБА_2 та повідомив до суду, що її син ОСОБА_3 зареєстрований за одною адресою проживання із ОСОБА_2 про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (а.с. 56-75).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).

Зважаючи на вищезазначене та положення ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд визнав повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши копії наданих матеріалів справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовивши у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачами на даний час вчиняються будь-які дії, направлені на відчуження вказаного нерухомого майна, або про намір такого відчуження. Також судом зазначено, що позивачем не доведено наявності реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів ОСОБА_1 та ймовірність ускладнення виконання судового рішення у разі задоволення позову при невжитті таких заходів, оскільки з наданих документів не вбачається, що відповідачі вчиняють дії з відчуження нерухомого майна, а також здійснили заходи, спрямовані на нівелювання ризиків, пов`язаних із вчиненням дій, що можуть вплинути на цілісність і схоронність такого майна.

З таким висновком колегія суддів не погодилась, визнала його помилковим.

Судом встановлено, що предметом заявлених вимог є визнання недійсним акта прийому-передачі нерухомого майна від 15 березня 2019 року, виданий ТОВ «Шишторгбуд», ОСОБА_2 ; визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 ; скасування державної реєстрації права власності та припинення права приватної власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Шишторгбуд» та ОСОБА_3 .

На обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що між сторонами виник спір щодо спірної квартири, яку відповідачі можуть незаконно відчужити, а тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Наумов А.Є. підтвердив набуття права власності на вищевказану квартиру ОСОБА_2 з серпня 2004 року на підставі договору купівлі-продажу про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (а.с. 74-75).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

За роз`ясненнями, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року № ETS № 005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини нагадує, що стаття 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, визначених у Конвенції, у якій би формі вони не забезпечувались у національному правовому полі.

Сфера зобов`язань Договірних держав за статтею 13 коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як на практиці, так і за законом (порівняйте: «Кудла проти Польщі» [GC], N 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI). Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності (див., крім іншого, «Міфсуд проти Франції» [GC], N 57220/00, ECHR 2002-VIII) (Рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України», заява N 11901/02 Страсбург).

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Посилання районного суду на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачами на даний час вчиняються будь-які дії, направлені на відчуження вказаного нерухомого майна, або про намір такого відчуження, колегія суддів визнала неспроможними та відхилила, оскільки поняття наміру власника квартири продати чи не продати спірне майно містить припущення, а останні не мають братись до уваги при обґрунтуванні висновків по справі.

Апеляційний суд врахував предмет позову та встановлені фактичні обставини, а саме що між сторонами існує спір щодо квартири АДРЕСА_2 , яка неодноразово відчужувалась, та дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є співмірним з заявленими вимогами та відповідає характеру правовідносин, а невжиття заходів щодо забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову судом.

Крім того, такий захід забезпечення позову, як заборона реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаної квартири, є співмірним із заявленими позивачем вимогами позовної заяви, оскільки обмежує відповідача лише у розпорядженні спірним нерухомим майном до вирішення спору по суті та ухвалення рішення у справі.

При цьому, негативним наслідком незабезпечення позову про визнання недійсним акта прийому-передачі нерухомого майна, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 та скасування державної реєстрації права власності, є можливість реалізації належного відповідачу нерухомого майна.

Тому у випадку набрання законної сили можливим рішенням суду про задоволення заявлених у цій справі позовних вимог, примусове виконання такого набравшого законної сили рішення суду може бути утруднено або визнано неможливим у зв`язку з відчуженням нерухомого майна третім особам.

Колегія суддів вважає, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи збалансованість інтересів сторін, колегія суддів дійшла висновку, що вжиття заходів забезпечення позову не завдасть настільки істотних наслідків для усіх зацікавлених осіб, ніж якщо такі заходи вжиті не будуть. При цьому головну передумову для вжиття заходів забезпечення позову - забезпечення виконання рішення суду, слід в даному випадку розуміти так, що незастосування таких заходів може позбавити сенсу звернення до суду з позовом, що розглядається, навіть за умови його задоволення, та матиме своїми наслідками остаточне порушення права позивача, в той час як застосування вказаних заходів забезпечення позову може запобігти порушенню прав всіх зацікавлених осіб.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала районного суду не може бути визнана законною і обґрунтованою, підлягає скасуванню із ухваленням постанови по суті заяви про забезпечення позову.

Інші доводи скарги не спростовують цих висновків, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 12 липня 2022 рокускасувати.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: суб`єктам державної реєстрації прав; виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб`єктам та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, записи про скасування речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 , площею 92,9 кв.м.

Стягувач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ).

Боржник: ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Шишторгбуд» (код ЄДРПОУ 42889536, адреса: м. Київ, вул. Радунська, 9-А, кв. 29).

Боржник: ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Строк пред`явлення постанови до виконання - три роки.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 04 листопада 2022 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова