Ухвала

від 03.11.2022 по справі 160/7040/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

03 листопада 2022 року Справа № 160/7040/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Калугіної Н.Є.,

при секретарі судового засідання Лисенко Н.О.,

за участю:

представника позивача - Кохана В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 за №470-13/VІІ Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1271 до переліку земельних ділянок, переданих відповідачу з державної власності, для подальшого їх об`єднання з метою створення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби (з кодом 01.08 згідно КВЦПЗ), на підставі наданого дозволу за цим рішенням відповідача;

-визнати протиправним та скасувати рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 02.06.2021 за №319-5/VІІІ Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби, в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1271 до складу новоствореної земельної ділянки площею 98,1227 га з кадастровим №1222384000:01:002:1406 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих з державної власності до комунальної власності;

-судові витрати по справі покласти на відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 відкрито загальне позовне провадження у даній справі, підготовче засідання призначено на 23.06.2022 року об 11:00 год.

Цією ухвалою також запропоновано відповідачу у разі невизнання адміністративного позову подати до суду відзив на позов разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення (в разі неможливості їх подання - зазначити докази, які не можуть бути подані разом з відзивом із зазначенням причин їх неподання) та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, відповідно до вимог ст. 162 КАС України.

Запропоновано позивачу подати відповідь на відзив разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь (в разі неможливості їх подання - зазначити докази, які не можуть бути подані разом з відповіддю із зазначенням причин їх неподання) та документами, що підтверджують надіслання (надання) відповіді і доданих до неї доказів відповідачам - у п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на позов, у разі його подання відповідачем, дотримуючись вимог ст. ст. 162, 163 КАС України та відповідачу - подати заперечення у п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив, у разі його подання позивачем, дотримуючись вимог ст. ст. 162, 164 КАС України.

Також ухвалою від 06.06.2022 зобов`язано Личківську сільську раду Новомосковського району Дніпропетровської області опублікувати оголошення про відкриття провадження у справі №160/7040/22 щодо оскарження нормативно-правового акта у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання та роз`яснено, що оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи; зобов`язано Личківську сільську раду Новомосковського району Дніпропетровської області надати суду належні докази опублікування зазначеного оголошення не пізніше ніж протягом трьох днів з дати опублікування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірні рішення відповідача від 05.09.2019 за № 470-13/VII та від 02.06.2021 за № 319-5/VII не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки допущені порушення вимог законодавства з боку відповідача як при їх прийнятті, введені в дію та оприлюдненні. Зокрема, позивач зазначає, що спірні у даній справі рішення відповідача суперечать ст. 142 Конституції України, ст. 20, 34 Земельного кодексу України, ст. 327 Цивільного кодексу України, ст. 50 Закону України «Про землеустрій», ч. 4 ст. 42, ст. 47, п. 4, п.10 ст. 46, п. 2, ч. З ст.50, ч. 11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч.1 ст. 101, п. 2, 51, 12, ч.1, ч.2 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», п. З-10, 21 «Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 835, наказу Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель», Положенню про громадські пасовища на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, ст. 23, 31 «Регламенту Личківської сільської ради (об`єднаної територіальної громади) Магдалинівського району Дніпропетровської області VIII скликання», та положенням інших норм чинного законодавства.

05.07.2022 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він зазначив, що розгляд по суті претензій позивача щодо земельної ділянки (кадастровий номер № 1222384000:01:002:1271) у межах цієї справи є неможливим, адже вказана земельна ділянка вже була предметом розгляду в адміністративній справі №160/4374/21.

Відповідач вказує, що питання наявності матеріально-правової заінтересованості позивача у цій справі № 160/7040/22 та питання наявності у позивача прав, свобод та законних інтересів, які могли б бути порушені оскаржуваними у цій справі рішеннями відповідача, наразі вже є вирішеними у іншому судовому процесі у іншій справі № 160/4374/21, за результатами розгляду якої позивачеві відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Крім того, відповідач не погоджується з доводами позивача щодо невідповідності спірних у даній справі рішень вимогам чинного законодавства, та зазначає, що вони прийняті із урахуванням наведених позивачем норм законодавства, з дотриманням відповідної процедури.

До того ж, відповідач у відзиві на позов висловив заперечення щодо визначення судом спірних рішень як нормативно-правових актів, заперечував проти відкриття провадження у даній справі, зазначив, що провадження відкрито з порушенням строку звернення до суду, та разом з відзивом заявив клопотання про залишення позову без руху.

В судовому засіданні 13.09.2022 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 27.09.2022 о 13-00 год.

В судовому засіданні 27.10.2022 судом роз`яснено позивачу, що після заслуховування представника позивача під час розгляду справи по суті та вивчення матеріалів справи, судом встановлено, що рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 за №470-13/VІІ Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, яке є предметом позовних вимог у даній справі - не має ознак нормативно-правового акту, а тому на вказану частину позовних вимог не розповсюджуються норми частини 3 статті 264 КАС України. Враховуючи норми ч. 2 ст. 122 КАС України та дату звернення до суду з даним позовом 17.05.2022 позивачем пропущено строк звернення до суду із позовом в частині оскарження рішення сесії Личківської сільської ради від 05.09.2019. Разом з тим, до позову позивачем надано клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке судом під час відкриття провадження у даній справі не розглядалось, у зв`язку із застосуванням до позовних вимог правил ч.3 ст. 264 КАС України.

У зв`язку із тим, що судом встановлено відсутність ознак нормативного правового акту щодо спірного рішення сесії від 05.09.2019, суд запропоновував позивачу надати письмові пояснення щодо підстав пропуску строку звернення до суду із позовом в частині оскарження рішення сесії від 05.09.2019 з урахуванням поданого позивачем клопотання до позову про поновлення строку звернення до суду або надати інше клопотання із викладенням інших доводів, в обгрунтування підстав пропуску строку звернення до суду з позовом в частині протиправним та скасування рішення сесії Личківської сільської ради від 05.09.2019 №470-13/VII.

У зв`язку із наведеним, в судовому засіданні 27.10.2022 оголошено перерву до 03.11.2022.

03.11.2022 від позивача надійшли письмові пояснення, в яких викладені причини пропуску строку звернення до суду в частині оскарження рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 за №470-13/VІІ та пояснення по суті справи.

В судовому засіданні 03.11.2022 представник позивача надав усні пояснення щодо підстав пропуску строку звернення до суду з позовом в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 05.09.2019, підтримав доводи викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду, поданої разом з позовом, висловив доводи наведені поясненнях від 03.11.2022.

Представник відповідача не був присутній в судовому засіданні 03.11.2022, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши в судовому засіданні 03.11.2022 пояснення представника позивача стосовно підстав пропуску строку звернення до суду із позовом в частині визнання протиправним та скасування рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 за №470-13/VІІ Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1271 до переліку земельних ділянок, переданих відповідачу з державної власності, для подальшого їх об`єднання з метою створення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби (з кодом 01.08 згідно КВЦПЗ), на підставі наданого дозволу за цим рішенням, суд дійшов наступного висновку.

Згідно частиною 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

До суду з даним позовом в частині визнання протиправним та скасування рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 за №470-13/VІІ Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1271 до переліку земельних ділянок, переданих відповідачу з державної власності, для подальшого їх об`єднання з метою створення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби (з кодом 01.08 згідно КВЦПЗ), на підставі наданого дозволу за цим рішенням відповідача, позивач звернувся 17.05.2022, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого ч.2 ст. 122 КАС України.

Частиною 6 ст.161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Позивачем до позову надано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій він зазначає про те, що дізнався про оскаржуване рішення (від 05.09.2019 №470-3/VII) на початку грудня 2021 року, після того як відповідачем через свого представника до суду, в ході судового розгляду адміністративної справи №160/4374/21 була подана заява про надання додаткових пояснень з долученими до неї копіями додаткових документів (в том числі оскаржуваного в даній рішення від 05.09.2019 №470-3/VII).

В письмових поясненнях, поданих до суду 03.11.2022, позивачем також вказано, що

- упродовж 2018-2019 років позивачем були вжиті усі необхідні і залежні від нього дії і заходи, передбачені нормами Земельного кодексу України (ст.ст. 22, 81, 116, 118, 121, 122, 186, 186і), Закону України «Про землеустрій» (ст.ст. 20, 22, 50), Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» (ст.ст. 9, 21, 22, 31 - 35) та Закону України «Про Державний земельний кадастр» для отримання у власність земельної ділянки площею 2,00 га з кадастр. № 1222384000:01:002:1271 на території Личківськой сільської ради Магдалинівського (Новомосковського району) району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства, в порядку безоплатної приватизації;

- рішення Личківської сільської ради від 14.09.2020 за №1045-20/VІІ про відмову ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим №1222384000:01:002:1271 та передачі йому у власність цієї земельної ділянки приймалося відповідачем з порушення принципів гласності і публічності, визначених для органів місцевого самоврядування нормами чинного законодавства, без відома та залучення позивача. У вступній частині (преамбулі) рішення Личківської сільської ради від 14.09.2020 №1045-20/VІІ, копія якого була долучена до позову, існує посилання на рішення Личківської сільської ради від 05.09.2019 за №469-13/VІІ та за №470-13/VІІ, але, посилання не містить в собі повної назви кожного з вказаних рішень відповідача, що не дозволяло встановити їх зміст, мету їх прийняття, чого і кого вони стосуються, яку сферу суспільно-громадського життя Личківської сільської об`єднаної територіальної громади регламентують, і яким чином перешкоджають затвердженню відповідачем підготовленого ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за кадастровим № 1222384000:01:002:1271. Разом з тим зазначає, що пошук текстів рішень Личківської сільської ради від 05.09.2019 за №469-13/VІІ та за №470-13/VІІ на офіційному вебсайті Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в мережі Інтернет лише за реквізитами результату не приніс, за період 2019-2020 роки позивач не знайшов необхідну і достатню інформацію, яка б підтверджувала факт дотримання відповідачем вимог чинного законодавства;

- з огляду на приписи норм КАС Україну та зміст рішення рішень Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 р. за №470-13/VІІ, позивач зазначає про те, що

- цей акт був прийнятий на підставі рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 за № 469-13/VІІ та з метою його реалізації задля створення «громадського пасовища» на території с. Личкове, яке входить до складу Личківської СОТГ;

- за цим актом передбачене створення земельного масиву, площею 98,1227 га, шляхом об`єднання раніше сформованих земельних ділянок (в т.ч. й земельної ділянки з кадастровим № 1222384000:01:002:1271, сформованої Позивачем), з певним правовим режимом її використання - виключно «для сінокосіння і випасання худоби» (01.08. за кодом КВЦПЗ);

- за цим актом уповноважено сільського голову Личківської СОТГ «провести документапьне оформлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби»;

- цей акт спрямований на невизначене коло осіб.

Дослідивши матеріали подані до позову, розглянувши заяву представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду подану разом з позовом та пояснення позивача від 03.11.2022, суд зазначає, що чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, що обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вже було встановлено судом, що позивач звернувся до суду, зокрема, щодо оскарження рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 за №470-13/VII Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1271 до переліку земельних ділянок, переданих відповідачу з державної власності, для подальшого їх об`єднання з метою створення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби (з кодом 01.08 згідно КВЦПЗ), на підставі наданого дозволу за цим рішенням відповідача.

Отже, враховуючи вимоги ч.2 ст.122 КАС України, з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 за №470-13/VII Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1271 до переліку земельних ділянок, переданих відповідачу з державної власності, для подальшого їх об`єднання з метою створення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби (з кодом 01.08 згідно КВЦПЗ), на підставі наданого дозволу за цим рішенням відповідача.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Щодо доводів позивача, що у рішенні №1045 містились лише посилання на рішення Личківської сільської ради від 05.09.2019 за №469-13/VІІ та за №470-13/VІІ, але, ці посилання не містили в собі повної назви кожного з вказаних рішень відповідача, що не дозволяло встановити їх зміст, суд вважає, що дані причини не є поважними, а викладені обставини не є підставою для поновлення строку звернення до суду.

До того ж, враховуючи вчинення позивачем протягом 2018 2022 років численних заходів та активних дій щодо реалізації права на безоплатну приватизацію земельної ділянки в межах Личківської об`єднаної територіальної громади, останній не був позбавлений можливості звернутись до відповідача із відповідним запитом щодо отримання інформації, зокрема, стосовно рішення на яке є посилання у преамбулі рішенні від 14.09.2020 за №1045-20/VІІ.

Щодо зазначених підстав для поновлення строку звернення, які вказав у поясненнях від 03.11.2022 представник позивача, а саме, оскарження в судовому порядку іншого рішення позивача рішення від 14.09.2020 №1045-20/VІІ у справі №160/4374/21, та викладенням обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги за даним позовом при оскарженні рішення від 05.09.2019 №470-13/VІІ щодо відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1271 площею 2,00 га, посиланням на судову практику з розгляду аналогічних справ та нормативно-правові акти, суд вважає, що викладені обставини не спростовують вимоги ч.2 ст.122 КАС України, якою передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

При цьому, судом встановлено що рішення відповідача від 05.09.2019 за №470-13/VII не містить ознак нормативно-правового акту, до якого не застосовувались би строки звернення до суду, тому посилання позивача на те, що це рішення має ознаки нормативно-правового акту не враховуються судом.

Всі інші доводи позивача, викладені у поясненнях від 03.11.202 не стосуються питання поновлення строку звернення до суду, тому судом під час встановлення наявності/відсутності підстав для поновлення строку для звернення до суду не розглядаються.

Суд зазначає, що п.19 ч.1 ст.4 КАС України чітко визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, строк на оскарження таких актів індивідуальної дії встановлений ч.2 ст.122 КАС України, та як вже було встановлено судом, пропущений позивачем при зверненні до суду з даним позовом в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 за №470-13/VII Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби. в частині.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19, зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Суд зауважує, що до позову позивачем подано копію рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 14.09.2020 року за №1045-20/VІІ Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі в приватну власність, в якому зазначено, що розглянувши клопотання гр. України ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу в приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та керуючись п.34 ст.26, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, ст.12, 118, 123 Земельного кодексу України, ст. 2, 6 Закону України Про землеустрій, Закону України Про охорону земель, стратегії розвитку Личківської ОТГ, рішення сесії Личківської сільської ради №469-13/VП та 470-13/VІІ від 05.09.2019 року, які прийняті для захисту прав та задоволення потреб мешканців громади у створенні громадського пасовища, та враховуючи рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, охорони навколишнього середовища, природокористування сесія сільської ради вирішила відмовити гр. ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі в приватну власність земельної ділянки площею 2,000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту виконавчого комітету Личківської сільської ради.

Таким чином, у вищевказаному рішенні Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 14.09.2020 року за №1045-20/VІІ, містилось посилання на рішення сесії Личківської сільської ради від 05.09.2019 року за №470-13/VII, яке оскаржує позивач у даній справі.

Отже що про існування рішення сесії Личківської сільської ради від 05.09.2019 року за №470-13/VII Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, позивач повинен бути обізнаним ще до оскарження в Дніпропетровському окружному адміністративному суді рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 14.09.2020 року за №1045-20/VІІ.

У заяві про поновлення строку звернення до суду представником позивача не зазначено жодних підстав, або непереборних обставин, які б перешкоджали позивачу подати позовну заяву в межах встановленого строку звернення до суду. Крім того, в заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази, які підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду щодо оскарження рішення Личківської сільської ради від 05.09.2019 року за №470-13/VII.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій, є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно із пунктами 3, 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо є підстави, визначені частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Проте слід зазначити, що системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС України).

До відкриття провадження у справі реалізація відповідних процесуальних гарантій відбувається шляхом залишення позовної заяви, поданої за межами строків звернення до суду, без руху з пропозицією подати заяву про його поновлення або вказати інші, ніж ті, що зазначені в позовній заяві, підстави для поновлення строку.

Подібним чином законодавець урегулював і механізм залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, факт якого встановлено після відкриття провадження у справі, закріпивши у частині третій статті 123 КАС України, що позов залишається без розгляду, якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними.

В даному випадку, судом встановлено, що рішення від 05.09.2019 №470-13/VII не має ознак нормативно-правового акту під час розгляду справи по суті, що виключає можливість залишити позовну заяву без руху з підстав пропуску строку звернення до суду з позовом в цій частині. Зазначене має наслідком дотримання приписів ст. 122 КАС України. Тому, встановивши, що позивачем пропущено строк звернення до суду із позовом в наведеній частині, судом вжито відповідних процесуальних заходів щодо надання позивачу можливості або підтримати доводи викладені в заяві про поновлення строку звернення до суду, поданої до позову, або надати інші причини поновлення строку через подання письмових пояснень.

Зокрема, судом запропоновано позивачу в судовому засіданні 27.10.2022 надати письмові пояснення з приводу підтримання заяви про поновлення строку звернення до суду з з позовом в частині оскарження рішення від 05.09.2019 поданої разом з позовом, або викласти у письмових поясненнях інші причини пропуску строку звернення до суду. З цією метою в судовому засіданні оголошено перерву до 03.11.2022.

Розглянувши доводи позивача щодо підстав поновлення строку звернення до суду в наведеній частині, судом не встановлено їх поважності та, відповідно, і підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом про оскарження рішення від 05.09.2019 №470-13/VII.

Відповідно до частини 4 статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 8 ч. 1 статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З урахуванням наведених норм процесуального закону, встановлених судом обставин, позов ОСОБА_1 до Личківської сільської ради в частині визнання протиправним та скасування рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 за №470-13/VІІ «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби», в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1271 до переліку земельних ділянок, переданих відповідачу з державної власності, для подальшого їх об`єднання з метою створення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби (з кодом 01.08 згідно КВЦПЗ), на підставі наданого дозволу за цим рішенням, має бути залишений без розгляду.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії", зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE №116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини Осман проти Сполученого королівства та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO №23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).

Керуючись ст.ст. 4, 6, 7, 122, 123, 169, 171, 240, 256, 295, 297 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов в адміністративній справі №160/7040/22 в частині визнання протиправним та скасування рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 за №470-13/VІІ «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби», в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1271 до переліку земельних ділянок, переданих відповідачу з державної власності, для подальшого їх об`єднання з метою створення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби (з кодом 01.08 згідно КВЦПЗ), на підставі наданого дозволу за цим рішенням, - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Калугіна