Постанова

від 01.06.2023 по справі 160/7040/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 червня 2023 року м. Дніпросправа № 160/7040/22

головуючий суддя І інстанції Калугіна Н.Є.

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,

суддів: Коршуна А.О., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2022 року в адміністративній справі №160/7040/22 за позовом ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 за №470-13/VІІ Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1271 до переліку земельних ділянок, переданих відповідачу з державної власності, для подальшого їх об`єднання з метою створення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби (з кодом 01.08 згідно КВЦПЗ), на підставі наданого дозволу за цим рішенням відповідача;

-визнати протиправним та скасувати рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 02.06.2021 за №319-5/VІІІ Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби, в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1271 до складу новоствореної земельної ділянки площею 98,1227 га з кадастровим №1222384000:01:002:1406 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих з державної власності до комунальної власності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2022 року позов в адміністративній справі №160/7040/22 в частині визнання протиправним та скасування рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 за №470-13/VІІ «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби», в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1271 до переліку земельних ділянок, переданих відповідачу з державної власності, для подальшого їх об`єднання з метою створення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби (з кодом 01.08 згідно КВЦПЗ), на підставі наданого дозволу за цим рішенням було залишено без розгляду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2022 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 02.06.2021 за №319-5/VІІІ було прийнято з порушенням приписів чинного законодавства та є протиправним, що свідчить про необхідність його скасування.

Личківською сільськоою радою Новомосковського району Дніпропетровської області було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, остання просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 14.06.2018 року №4-2396/15-18 СГ ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства.

Товариством з обмеженою відповідальністю Геоленд-2000 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту) площею 2,00 га.

22.03.2019 року в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку, кадастровий номер 1222384000:01:002:1271, відомості про обмеження у використанні цієї земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051 не зареєстровані.

В подальшому позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою щодо затвердження розробленої документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, проте, за результатами розгляду такої заяви ГУ Держгеокадастр у Дніпропетровській області листом від 10.05.2019 року №Ц-2325/0-1567/0/20-19 повідомив позивача про те, що відповідно до розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60-р передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність здійснюється за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні). Личківська сільська рада увійшла в Личківську сільську об`єднану територіальну громаду. Виходячи із вищезазначеного, позивачеві запропоновано звернутися до Личківської сільської об`єднаної територіальної громади для отримання погодження та надати повторно проект для затвердження.

01.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області із заявою про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації із наданням її у приватну власність позивача.

За результатами розгляду вищевказаної заяви позивача, Личківська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області прийняла рішення за №1045-20/VII від 14.09.2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі в приватну власність, площею 2,000га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту виконавчого комітету Личківської сільської ради в зв`язку з тим, що:

- дозвіл на розроблення документації із землеустрою наданий ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області без погодження Личківської сільської ради, та без врахування звернення ради про резервування земельних ділянок для створення громадських пасовищ;

- розташування зазначеної у клопотанні земельної ділянки співпало із земельною ділянкою, яка передбачена для громадського пасовища;

- бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене заявником у клопотанні та проекті землеустрою, не відповідає вимогам та принципам техніко-економічного розвитку Личківської територіальної громади, зокрема: захисту і задоволення потреб мешканців громади у створенні громадського пасовища (яким вони добросовісно, відкрито і безперервно користувалися більше 15 років); збереженні та примноженні поголів`я худоби на території громади; стимулюванні створенню, розвитку та діяльності сімейних ферм.

Позивач оскаржив вказане рішення до суду, та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 у справі №160/4374/21 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та нечинним рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області за №1045-20/VII від 14.09.2020 року та зобов`язання вчинити певні дії було відмовлено.

Вказане рішення не було оскаржено в апеляційному порядку та набуло чинності 10.01.2022.

Разом з тим, судом у даній справі встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.06.2019 року №4-1565/15-19-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність передано Личківській сільській об`єднаній територіальній громаді (Личківській сільській раді) Магдалинівського району Дніпропетровської області у комунальну власність за актом-прийому-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7381,9934 га на території Личківської сільської об`єднаної територіальної громади Магдалинівського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту, згідно з додатком до акта приймання-передачі.

Також, наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 08.11.2019 року №4-3522/15-19-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність передано Личківській сільській об`єднаній територіальній громаді (Личківській сільській раді) Магдалинівського району Дніпропетровської області у комунальну власність за актом-прийому-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 993,8641 га на території Личківської сільської об`єднаної територіальної громади Магдалинівського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту, згідно з додатком до акта приймання-передачі.

05.09.2019 року Личківська сільська рада на тринадцятій сесії сьомого скликання прийняла рішення №469-13/VII «Про створення громадських пасовищ», яким вирішила створити громадські пасовища на території виконавчого комітету Личківської сільської ради за рахунок земель комунальної власності та земель сільськогосподарського призначення, переданих із державної власності до комунальної власності виконавчого комітету Личківської сільської ради та земель запасу комунальної власності в межах населених пунктів для забезпечення потреб власників худоби та здійснення випасання громадського поголів`я.

Також, наведеним рішенням затверджено Положення про громадські пасовища на території виконавчого комітету Личківської сільської ради.

05.09.2019 року Личківська сільська рада на тринадцятої сесії сьомого скликання також прийняла рішення №470-13/VII «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби», яким надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту с. Личкове для сінокосіння та випасання худоби (код 01.08 згідно КВЦПЗ) для створення громадського пасовища орієнтовною площею 98,1227 га (розмір земельної ділянки може бути уточнено за результатами геодезичних робіт без порушення меж суміжних землекористувачів) за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих із державної власності до комунальної власності виконавчого комітету Личківської сільської ради шляхом об`єднання раніше сформованих земельних ділянок з кадастровим номерами: 1222384000:01:002:1226; 1222384000:01:002:1225; 1222384000:01:002:1243; 1222384000:01:002:1270; 1222384000:01:002:1254; 1222384000:01:002:1265; 1222384000:01:002:1235; 1222384000:01:002:1272; 1222384000:01:002:1223; 1222384000:01:002:1230; 1222384000:01:002:1236; 1222384000:01:002:1252; 1222384000:01:002:1241; 1222384000:01:002:1269; 1222384000:01:002:1248; 1222384000:01:002:1267; 1222384000:01:002:1232; 1222384000:01:002:1268; 1222384000:01:002:1271; 1222384000:01:002:1237; 1222384000:01:002:1224; 1222384000:01:002:1239; 1222384000:01:002:1244; 1222384000:01:002:1240; 1222384000:01:002:1229; 1222384000:01:002:1253; 1222384000:01:002:1228; 1222384000:01:002:1251; 1222384000:01:002:1227; 1222384000:01:002:1238; 1222384000:01:002:1246; 1222384000:01:002:1247; 1222384000:01:002:1231; 1222384000:01:002:1266; 1222384000:01:002:1242; 1222384000:01:002:1234; 1222384000:01:002:1249; 1222384000:01:002:1273.

02.06.2020 на п`ятій сесії восьмого скликання Личківської сільської ради прийнято рішення №319-5/VIII «Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння та випадання худоби», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту с. Личкове для сінокосіння і випасання худоби» (код 01.08 згідно КВЦПЗ) для створення громадського пасовища площею 98,1227 га кадастровий номер 12222384000:01:002:1406 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих із державної власності до комунальної власності виконавчого комітету Личківської сільської ради згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.06.2019 №4-1565-15-19-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 08.11.2019 шляхом об`єднання раніше сформованих земельних ділянок з кадастровим номерами: 1222384000:01:002:1226; 1222384000:01:002:1225; 1222384000:01:002:1243; 1222384000:01:002:1270; 1222384000:01:002:1254; 1222384000:01:002:1265; 1222384000:01:002:1235; 1222384000:01:002:1272; 1222384000:01:002:1223; 1222384000:01:002:1230; 1222384000:01:002:1236; 1222384000:01:002:1252; 1222384000:01:002:1241; 1222384000:01:002:1269; 1222384000:01:002:1248; 1222384000:01:002:1267; 1222384000:01:002:1232; 1222384000:01:002:1268; 1222384000:01:002:1271; 1222384000:01:002:1237; 1222384000:01:002:1224; 1222384000:01:002:1239; 1222384000:01:002:1244; 1222384000:01:002:1240; 1222384000:01:002:1229; 1222384000:01:002:1253; 1222384000:01:002:1228; 1222384000:01:002:1251; 1222384000:01:002:1227; 1222384000:01:002:1238; 1222384000:01:002:1246; 1222384000:01:002:1247; 1222384000:01:002:1231; 1222384000:01:002:1266; 1222384000:01:002:1242; 1222384000:01:002:1234; 1222384000:01:002:1249; 1222384000:01:002:1273.

Пунктом 2 цього рішення залишено земельну ділянку для сінокосіння та випасання худоби у комунальній власності виконавчого комітету Личківської сільської ради площею 98,1227 га кадастровий номер 12222384000:01:002:1406 (код 01.08 згідно КВЦПЗ) для створення громадського пасовища в селі Личкове.

25.05.2021 земельна ділянка площею 98,1227 га з кадастровим номером 12222384000:01:002:1406 зареєстрована в Державному земельному кадастрі.

Не погодившись з рішеннями Личківської сільської ради від 05.09.2019 №470-13/VII «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби» та від 02.06.2020 №319-5/VIII «Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння та випадання худоби», ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є мешканцем територіальної громади, що розташована на території Личківської сільської ради, тобто згідно Положення про громадські пасовища на території виконавчого комітету Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області не може користуватись земельною ділянкою виділеною під пасовища, а отже, не є заінтересованою у цій справі особою. Процедурні ж порушення при прийнятті рішення не впливають на його законність.

Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Звертаючись до суду з позовом про скасування акту суб`єкта владних повноважень, позивач має обґрунтувати, яким чином даний акт порушує його права та охоронювані законом інтереси. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.

Таким чином, підставами для визнання протиправними актів суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких рішень протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спірних правовідносин є правомірність прийняття відповідачем рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 02.06.2021 за №319-5/VІІІ Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби, в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1271 до складу новоствореної земельної ділянки площею 98,1227 га з кадастровим №1222384000:01:002:1406 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих з державної власності до комунальної власності.

З пояснень позивача вбачається, що останній обґрунтовує факт порушення своїх прав посиланням на наявність у останнього інтересу на отримання земельної ділянки кадастровий номер 1222384000:01:002:1271 у власність, відповідно до приписів ст 118 Земельного кодексу України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до суду з позовом, яким просив:

- визнати протиправним та нечинним рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області за №1045-20/VII від 14.09.2020 року;

- зобов`язати Личківську сільську раду Магдалинівського району Дніпропетровської області, у строк визначений законодавством, затвердити проект землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1271, площею 2,0 га, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів), у власність ОСОБА_1 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 року по справі № 160/4374/21 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.

В наведеному судовому рішенні судом було зазначено, що відповідно до законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин, до повноважень відповідача, як розпорядника відповідними землями комунальної власності, належить прийняття рішення про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

В свою чергу, відповідач не погоджував ані дозвіл на розроблення проекту землеустрою, наданий Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 14.06.2018 року №4-2396/15-18 СГ, ані сам проект землеустрою, про що власне і вказав у оскаржуваному рішенні №1045-20/VІІ. Також відповідач не приймав рішення, передбачене Розпорядженням КМУ від 31 січня 2018 року № 60-р.

Зауважено, що рішенням Личківської сільської ради від 05 вересня 2019 року № 470-13/ VII «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби» надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту с. Личкове для сінокосіння та випасання худоби (код 01.08 згідно КВЦПЗ) для створення громадського пасовища орієнтовною площею 98,1227 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення переданих із державної власності до комунальної власності Виконавчого комітету Личківської сільської ради шляхом об`єднання раніше сформованих ділянок,у тому числі й земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1271.

Відповідний Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки виконавчому комітету Личківської сільської ради для сінокосіння і випасання худоби 01.08 за межами населеного пункту на території виконавчого комітету Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (кадастровий, номер земельної ділянки: 1222384000:01:002:1406) було розроблено ФОП ОСОБА_2 та погоджено Висновком про розгляд документації із землеустрою експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 21.05.2021р. №10288/82-21.

Рішенням Личківської сільської ради від 02 червня 2021 року №319-5/VІІІ «Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби»:

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту с. Личкове для сінокосіння та випасання худоби (код 01.08 згідно КВЦПЗ) для створення громадського пасовища площею 98,1227 га кадастровий номер 1222384000:01:002:1406 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих із державної власності до комунальної власності Виконавчого комітету Личківської сільської ради згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.06.2019 р. №4-1565/15-19-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 18.06.2019р. та наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 08.11.2019р. №4-3522/15-19-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 08.11.2019 р. шляхом об`єднання раніше сформованих земельних ділянок з кадастровими номерами, у тому числі і земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1271;

- ухвалено залишити земельну ділянку для сінокосіння і випасання худоби у комунальній власності виконавчого комітету Личківської сільської ради площею 98,1227 га кадастровий номер 1222384000:01:002:1406 (код 01.08 згідно КВЦПЗ) для створення громадського пасовища в селі Личкове.

Новоутворена земельна ділянка, площею 98,1227 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:1406, була зареєстрована 25.05.2021 року, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1216009842021 від 25.05.2021 року.

При цьому доводи позивача про протиправність та нечинність рішень Личківської сільської ради за №469-13/VII та №470-13/VII від 05.09.2019р. не можуть бути взяті судом до уваги, бо вказані рішення оскаржені не були, в тому числі і самим позивачем, та є чинними.

Отже, з зазначених обставин справи вбачається, що в судовому порядку було встановлено відсутність у позивача права на затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1271, зокрема з огляду на наявність рішень Личківської сільської ради від 05 вересня 2019 року № 470-13/ VII та від 02 червня 2021 року №319-5/VІІІ.

Відтак, з огляду на вказані обставини справи та зміст наведеного судового рішення, колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах спірних правовідносин позивач наділений правом на звернення до суду з даним позовом.

Що стосується правомірності прийняття відповідачем рішення від 02.06.2021 за №319-5/VІІІ, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до змісту останнього, воно прийняте на підставі рішення відповідача від 05.09.2019 року № 469, яке скасовано не було та є діючим, як і є діючим рішення №470-13/VII, яким надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, в тому числі з кадастровим номером 1222384000:01:002:1271.

Відносно посилань позивача на порушення процедури прийняття спірного рішення від 02.06.2021 за №319-5/VІІІ, а саме не опублікування його проекту, порядку введення його в дію та оприлюднення, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною одинадцятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» установлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Так, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Частиною третьою статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Право запитувача оскаржити до керівника розпорядника, вищого органу або суду невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону, інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача передбачено частиною другою статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

В частині третій статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зазначено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, законодавець не пов`язує невчасну публікацію проекту та самого рішення органу місцевого самоврядування, з правильністю та законністю такого рішення в подальшому.

Неоприлюднення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування проекту рішення, як акту індивідуальної дії, згідно вимог статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», не є підставою для безумовного скасування оскаржуваного рішення.

Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його не дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Стосовно ж процедурних порушень, то коли йдеться про порушення суто формальні, вони взагалі не впливають на дійсність акта.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 28.07.2022 року по справі №120/8017/20-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

В даному випадку, на переконання колегії суддів, наведене позивачем порушення не має наслідком протиправності рішення відповідача в цілому.

Інші доводи позивача, що вказані в апеляційній скарзі, до уваги колегією суддів не приймаються, тому як не мають правового значення для правильного вирішення справи.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції даної постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2022 року в адміністративній справі №160/7040/22 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2022 року в адміністративній справі №160/7040/22 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.М. Іванов

суддяА.О. Коршун

суддяВ.Є. Чередниченко