Рішення

від 10.11.2022 по справі 160/7040/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року Справа № 160/7040/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Калугіної Н.Є.,

при секретарі судового засідання - Лисенко Н.О.,

за участю:

представника позивача Кохан В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 за №470-13/VІІ Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1271 до переліку земельних ділянок, переданих відповідачу з державної власності, для подальшого їх об`єднання з метою створення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби (з кодом 01.08 згідно КВЦПЗ), на підставі наданого дозволу за цим рішенням відповідача;

-визнати протиправним та скасувати рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 02.06.2021 за №319-5/VІІІ Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби, в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1271 до складу новоствореної земельної ділянки площею 98,1227 га з кадастровим №1222384000:01:002:1406 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих з державної власності до комунальної власності;

-судові витрати по справі покласти на відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 позовну заяву - залишено без руху та позивачем усунені недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 відкрито загальне позовне провадження у даній справі, підготовче засідання призначено на 23.06.2022 року об 11:00 год.

Цією ухвалою також запропоновано відповідачу у разі невизнання адміністративного позову подати до суду відзив на позов разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення (в разі неможливості їх подання - зазначити докази, які не можуть бути подані разом з відзивом із зазначенням причин їх неподання) та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, відповідно до вимог ст. 162 КАС України.

Також задоволено клопотання представника ОСОБА_1 про витребування доказів , витребувано від Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії:

рішення Личківської сільської ради від 15.05.2018 за №07-1/VІІ Про затвердження постійних комісій Личківської сільської ради;

Положення про постійні комісії Личківської сільської ради, затверджене рішенням Личківської сільської ради від 24.05.2018 №07;

Регламент Личківської сільської ради (об`єднаної територіальної громади) Магдалинівського району Дніпропетровської області VII скликання, затверджений рішенням Личківської сільської ради від 21.06.2018 № 17;

Положення про постійні комісії Личківської сільської ради VІІІ-го скликання, затверджене рішенням Личківської сільської ради від 18.11.2020 №7-1/VІІІ;

Регламент роботи Личківської сільської ради VIII скликання, затверджений рішенням Личківської сільської ради від 18.12.2020 №03-2/VІІІ;

проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Виконавчому комітету Личківської сільської ради для сінокосіння і випасання (код 01.08 згідно КВЦПЗ) за межами населеного пункту на території Виконавчого комітету Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області з кадастровим №1222384000:01:002:1406, розроблений інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_2 та затверджений рішенням Личківської сільської ради від 02.06.2021 за №319-5/VІІІ.

Запропоновано позивачу подати відповідь на відзив разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь (в разі неможливості їх подання - зазначити докази, які не можуть бути подані разом з відповіддю із зазначенням причин їх неподання) та документами, що підтверджують надіслання (надання) відповіді і доданих до неї доказів відповідачам - у п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на позов, у разі його подання відповідачем, дотримуючись вимог ст. ст. 162, 163 КАС України та відповідачу - подати заперечення у п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив, у разі його подання позивачем, дотримуючись вимог ст. ст. 162, 164 КАС України.

Також ухвалою від 06.06.2022 зобов`язано Личківську сільську раду Новомосковського району Дніпропетровської області опублікувати оголошення про відкриття провадження у справі №160/7040/22 щодо оскарження нормативно-правового акта у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання та роз`яснено, що оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи; зобов`язано Личківську сільську раду Новомосковського району Дніпропетровської області надати суду належні докази опублікування зазначеного оголошення не пізніше ніж протягом трьох днів з дати опублікування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірні рішення відповідача від 05.09.2019 за № 470-13/VII та від 02.06.2021 за № 319-5/VII не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки допущені порушення вимог законодавства з боку відповідача як при їх прийнятті, введені в дію та оприлюдненні. Зокрема, позивач зазначає, що спірні у даній справі рішення відповідача суперечать ст. 142 Конституції України, ст. 20, 34 Земельного кодексу України, ст. 327 Цивільного кодексу України, ст. 50 Закону України «Про землеустрій», ч. 4 ст. 42, ст. 47, п. 4, п.10 ст. 46, п. 2, ч. З ст.50, ч. 11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч.1 ст. 101, п. 2, 51, 12, ч.1, ч.2 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», п. З-10, 21 «Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 835, наказу Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель», Положенню про громадські пасовища на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, ст. 23, 31 «Регламенту Личківської сільської ради (об`єднаної територіальної громади) Магдалинівського району Дніпропетровської області VIII скликання», та положенням інших норм чинного законодавства.

У підготовче судове засідання, що призначене на 23.06.2020 об 11:00 представник відповідача не прибув, був повідомлений своєчасно та належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи. Доказів на підтвердження опублікування оголошення про відкриття провадження у справі №160/7040/22 щодо оскарження нормативно-правового акта у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений не надано.

Протокольною ухвалою суду 23.06.2022, із занесенням до протоколу судового засідання, зобов`язано відповідача виконати вимоги ухвали від 06.06.2022 та повторно витребувано у відповідача докази, підготовче судове засідання відкладено на 12.07.2022 о 13:00.

05.07.2022 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він зазначив, що розгляд по суті претензій позивача щодо земельної ділянки (кадастровий номер № 1222384000:01:002:1271) у межах цієї справи є неможливим, адже вказана земельна ділянка вже була предметом розгляду в адміністративній справі №160/4374/21.

Відповідач вказує, що питання наявності матеріально-правової заінтересованості позивача у цій справі № 160/7040/22 та питання наявності у позивача прав, свобод та законних інтересів, які могли б бути порушені оскаржуваними у цій справі рішеннями відповідача, наразі вже є вирішеними у іншому судовому процесі у іншій справі № 160/4374/21, за результатами розгляду якої позивачеві відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Крім того, відповідач не погоджується з доводами позивача щодо невідповідності спірних у даній справі рішень вимогам чинного законодавства, та зазначає, що вони прийняті із урахуванням наведених позивачем норм законодавства, з дотриманням відповідної процедури.

До того ж, відповідач у відзиві висловив заперечення щодо визначення судом спірних рішень як нормативно-правових актів, заперечував проти відкриття провадження у даній справі, зазначив, що провадження відкрито з порушенням строку звернення до суду, та разом з відзивом заявив клопотання про залишення позову без руху.

У підготовче судове засідання, що призначене на 12.07.2022 о 13:00 представники сторін не прибули, були повідомлені своєчасно та належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи. Відповідачем доказів на підтвердження опублікування оголошення про відкриття провадження у справі №160/7040/22 щодо оскарження нормативно-правового акта у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений не надано.

Розгляд справи перенесено на 26.07.2022 о 13:00 год.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без руху відмовлено, у зв`язку з відсутністю обґрунтованих підстав для його задоволення, адже, провадження у справі відкрито з урахуванням вимог статті 264 КАС України.

Також цією ухвалою відкладено розгляд справи та повідомлено сторін, що наступне судове засідання відбудеться 04.08.2022 об 11:00 год.

Крім того, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 застосовано до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області заходи процесуального примусу у вигляді штрафу. Стягнуто з Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (вул. Центральна, буд. 103, с. Личкове, Магдалинівський район, Дніпропетровська область, 51140, код ЄДРПОУ 04340112) в дохід Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795), отримувач коштів: УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA118999980313090106000026007, код класифікації бюджету: 21081100) суму штрафу в розмірі 7800,0 грн (сім тисяч вісімсот гривень). Встановлено строк подання суду належних доказів опублікування оголошення про оскарження рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 за №470-13/VІІ «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби», рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 02.06.2021 за №319-5/VІІІ «Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби», до 03.08.2022.

03.08.2022 від відповідача електронною поштою надійшли докази оголошення інформації про відкриття провадження у даній справі на сайті Личківської сільської ради.

Протокольною ухвалою від 04.08.2022 із занесенням до протоколу судового засідання, продовжено підготовче засідання, повідомлено сторін, що наступний розгляд справи відбудеться 16.08.2022 о 11:00 год.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2022 ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 про застосування до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області заходів процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 7800,0 грн скасовано, у зв`язку із тим, що відповідачем виправлено допущене порушення та надано докази опублікування оголошення про відкриття провадження у цій справі.

15.08.2022 від позивача надійшли пояснення по справі та клопотання про витребування інформації (доказів), в якому він просить витребувати від Комунального підприємства «Головний інформаційно-комунікаційний і науково-виробничий центр» Дніпропетровської обласної ради» (код ЕГРПОУ 13435515, адреса місцезнаходження: 49004, м. Дніпро, пр. О.Поля, 2, тел. (056) 742-88-70) інформацію з підтверджуючими її документами (доказами) про дату і час оприлюднення (опублікування, розміщення) на офіційному web-сайті Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області:

-розпорядження сільського голови Личківської СОТГ від 23.08.2019 за № 160р «Про скликання 13 сесії Личківської сільської ради VII скликання» (яке за посиланням відповідача міститься за адресою - https://lychksil.otg.dp.gov.ua/rishennya-gromadi/pro-sklikannya-13-sesiyi-lichkivskoyi-silskoyi-radi-vii-sklikannya);

-проект рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 № 469-13/VII (яке за посиланням відповідача міститься за адресою https://lychksil.otg.dp.gov.ua/rishennya-gromadi/pro-stvorennya-gromadskih-pasovishch-2);

-проект рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 № 470-13/УІІ (яке за посиланням відповідача міститься за адресою https://lychksil.otg.dp.gov.ua/rishennya-gromadi/pro-nadannya-dozvolu-na-skladannya-proektu-vidvedennya-zemelnoyi-dilyanki-dlya-sinokosinnya-i-vipasannya-hudobi-2);

-розпорядження сільського голови Личківської СОТГ від 26.05.2021 за № 58р «Про скликання чергової сесії сільської ради» (яке за посиланням Відповідача міститься за адресою - https://lychksil.otg.dp.gov.ua/rishennya-gromadi/pro-sklikannya-chergovoyi-sesiyi-silskoyi-radi-2);

-рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 02.06.2021 № 319-5/УІІІ «Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби» (яке за посиланням Відповідача міститься за адресою - https://lychksil.otg.dp.gov.ua/rishennya-gromadi/pro-zatverdzhennya-proektu-zemleustroyu-na-skladannya-proektu-vidvedennya-zemelnoyi-dilyanki-dlya-sinokosinnya-i-vipasannya-hudobi-2).

В судовому засіданні 16.08.2022 представник позивача наполягав на задоволенні клопотання (від 15.08.2022), просив суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.08.2022 заперечувала проти заявленого позивачем клопотання про витребування доказів від 15.08.2022, просила суд відкласти розгляд справи для надання обґрунтованих письмових пояснень з питань заявленого клопотання.

Протокольною ухвалою від 16.08.2022 розгляд справи відкладено на 13.09.2022 о 11-00 год.

31.08.2022 від відповідача надійшла заява про надання додаткових пояснень, у зв`язку із поданням позивачем до суду пояснень в порядку ст. 44 КАС України та заперечення проти клопотання позивача про витребування інформації (доказів).

В заяві про надання пояснень, відповідач не погоджується із процесуальною формою пояснень позивача (вх. дата 15.08.2022), адже такому документу притаманні ознаки відповіді на відзив на позов, яку позивачем не надано ні в межах процесуального строку, ні поза межами процесуального строку. Відповідач просить не приймати такі пояснення судом до розгляду.

Заперечуючи проти клопотання позивача про витребування доказів, відповідач зазначає про порушення позивачем процесуальних норм при його поданні.

Представник відповідача в судове засідання 13.09.2022 року не з`явився, про причини неявки не повідомив, належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання.

Присутній в судовому засіданні 13.09.2022 представник позивача наполягав на задоволенні клопотання про витребування доказів від 15.08.2022.

В судовому засіданні 13.09.2022 протокольною ухвалою клопотання позивача про витребування доказів залишено без задоволення, адже воно подано з пропуском строку, передбаченого статтями 80, 79 КАС України. До того ж, у клопотанні не наведено обставин, які призвели до неможливості вчасного подання клопотання, відповідні докази до клопотання також не додані.

Судом також зауважено, що обставини, на які посилається позивач, та на підставі яких просить витребувати докази, виникли до подання позову, а тому були достеменно відомі позивачу, а отже у нього були відсутні перешкоди для вчасного подання клопотання про витребування доказів.

Також в судовому засіданні 13.09.2022 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 27.09.2022 о 13-00 год.

27.09.2022 від представника відповідача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі відповідача та його представника, в якій останнім висловлено прохання провести підготовче судове засідання призначене на 27.06.2022 без її участі.

Судове засідання 27.09.2022 не відбулось у зв`язку із неявкою представників сторін, судом відкладено розгляд справи на 06.10.2022.

05.10.2022 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із неможливістю бути присутнім в судовому засіданні через зайнятість представника в інших судових процесах.

Представник відповідача в судове засідання 06.10.2022 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою від 06.10.2022 розгляд справи відкладено на 13.10.2022.

13.10.2022 в судовому засіданні присутній представник позивача виступив зі вступним словом, підтримав позов та навів доводи в обгрунтування позовних вимог. Представник відповідача в судове засідання 13.10.2022 не з`явився, про причини нявки суд не повідомив, у зв`язку із чим судом визнані причини неявки представника відповідача в судове засідання неповажними, та з урахуванням позиції позивача про можливість проведення судового засідання за відсутністю представника відповідача, судом проведено судове засідання за даною явкою.

В судовому засіданні 13.10.2022 оголошено перерву до 27.10.2022.

В судове засідання 27.10.2022 представник відповідача не з`явився, про причини нявки суд не повідомив, у зв`язку із чим судом визнані причини неявки представника відповідача в судове засідання неповажними, та з урахуванням позиції позивача про можливість проведення судового засідання за відсутністю представника відповідача, судом проведено судове засідання за даною явкою.

В судовому засіданні 27.10.2022 судом роз`яснено позивачу, що після заслуховування представника позивача та вивчення матеріалів справи, судом встановлено, що рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 за №470-13/VІІ Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, яке є предметом позовних вимог у даній справі - не має ознак нормативно-правового акту, а тому на вказану частину позовних вимог не розповсюджуються норми частини 3 статті 264 КАС України. Враховуючи норми ч. 2 ст. 122 КАС України та дату звернення до суду з даним позовом 17.05.2022 позивачем пропущено строк звернення до суду із позовом в частині оскарження рішення сесії Личківської сільської ради від 05.09.2019. Разом з тим, до позову позивачем надано клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке судом не розглядалось, у зв`язку із застосуванням до позовних вимог правил ч.3 ст. 264 КАС України.

У зв`язку із тим, що судом встановлено відсутність ознак нормативного правового акту щодо спірного рішення сесії від 05.09.2019, суд запропоновував позивачу надати письмові пояснення щодо підстав пропуску строку звернення до суду із позовом в частині оскарження рішення сесії від 05.09.2019 з урахуванням поданого позивачем клопотання до позову про поновлення строку звернення до суду або надати інше клопотання із викладенням доводів, в обгрунтування підстав пропуску строку звернення до суду з позовом в частині визнання протиправним та скасування рішення сесії Личківської сільської ради від 05.09.2019 №470-13/VII.

У зв`язку із наведеним, в судовому засіданні 27.10.2022 оголошено перерву до 03.11.2022.

Ухвалою від 03.11.2022 позов в частині визнання протиправним та скасування рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 за №470-13/VІІ Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1271 до переліку земельних ділянок, переданих відповідачу з державної власності, для подальшого їх об`єднання з метою створення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби (з кодом 01.08 згідно КВЦПЗ), на підставі наданого дозволу за цим рішенням відповідача, залишено без розгляду.

В судовому засіданні 03.11.2022 оголошено перерву до 10.11.2022.

В судовому засіданні 10.11.2022 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини даного спору, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд встановив наступне.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 14.06.2018 року №4-2396/15-18 СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства.

Товариством з обмеженою відповідальністю Геоленд-2000 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту) площею 2,00 га.

22.03.2019 року в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку, кадастровий номер 1222384000:01:002:1271, відомості про обмеження у використанні цієї земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051 не зареєстровані.

В подальшому позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою щодо затвердження розробленої документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, проте, за результатами розгляду такої заяви ГУ Держгеокадастр у Дніпропетровській області листом від 10.05.2019 року №Ц-2325/0-1567/0/20-19 повідомив позивача про те, що відповідно до розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60-р передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність здійснюється за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні). Личківська сільська рада увійшла в Личківську сільську об`єднану територіальну громаду. Виходячи із вищезазначеного, позивачеві запропоновано звернутися до Личківської сільської об`єднаної територіальної громади для отримання погодження та надати повторно проект для затвердження.

01.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області із заявою про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації із наданням її у приватну власність позивача.

За результатами розгляду вищевказаної заяви позивача, Личківська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області прийняла рішення за №1045-20/VII від 14.09.2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі в приватну власність, площею 2,000га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту виконавчого комітету Личківської сільської ради в зв`язку з тим, що:

- дозвіл на розроблення документації із землеустрою наданий ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області без погодження Личківської сільської ради, та без врахування звернення ради про резервування земельних ділянок для створення громадських пасовищ;

- розташування зазначеної у клопотанні земельної ділянки співпало із земельною ділянкою, яка передбачена для громадського пасовища;

- бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене заявником у клопотанні та проекті землеустрою, не відповідає вимогам та принципам техніко-економічного розвитку Личківської територіальної громади, зокрема: захисту і задоволення потреб мешканців громади у створенні громадського пасовища (яким вони добросовісно, відкрито і безперервно користувалися більше 15 років); збереженні та примноженні поголів`я худоби на території громади; стимулюванні створенню, розвитку та діяльності сімейних ферм.

Позивач оскаржив вказане рішення до суду, та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 у справі №160/4374/21 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та нечинним рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області за №1045-20/VII від 14.09.2020 року та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Вказане рішення не було оскаржено в апеляційному порядку та набуло чинності 10.01.2022.

Разом з тим, судом у даній справі встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.06.2019 року №4-1565/15-19-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність передано Личківській сільській об`єднаній територіальній громаді (Личківській сільській раді) Магдалинівського району Дніпропетровської області у комунальну власність за актом-прийому-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7381,9934 га на території Личківської сільської об`єднаної територіальної громади Магдалинівського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту згідно з додатком до акта приймання-передачі.

Також, наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 08.11.2019 року №4-3522/15-19-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність передано Личківській сільській об`єднаній територіальній громаді (Личківській сільській раді) Магдалинівського району Дніпропетровської області у комунальну власність за актом-прийому-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 993,8641 га на території Личківської сільської об`єднаної територіальної громади Магдалинівського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту згідно з додатком до акта приймання-передачі.

На використання земельних ділянок встановлено обмеження та право власності обтяжено правами інших осіб згідно з додатком до акта прймання-передачі.

05.09.2019 року Личківська сільська рада на тринадцятій сесії сьомого скликання прийняла рішення №469-13/VII «Про створення громадських пасовищ», яким вирішила створити громадські пасовища на території виконавчого комітету Личківської сільської ради за рахунок земель комунальної власності та земель сільськогосподарського призначення, переданих із державної власності до комунальної власності Виконавчого комітету Личківської сільської ради та земель запасу комунальної власності в межах населених пунктів для забезпечення потреб власників худоби та здійснення випасання громадського поголів`я.

Також цим рішенням затверджено Положення про громадські пасовища на території Виконавчого комітету Личківської сільської ради.

05.09.2019 Личківська сільська рада на тринадцятої сесії сьомого скликання також прийняла рішення №470-13/VII «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби», яким надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту с. Личкове для сінокосіння та випасання худоби (код 01.08 згідно КВЦПЗ) для створення громадського пасовища орієнтовною площею 98,1227 га (розмір земельної ділянки може бути уточнено за результатами геодезичних робіт без порушення меж суміжних землекористувачів) за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих із державної власності до комунальної власності Виконавчого комітету Личківської сільської ради шляхом об`єднання раніше сформованих земельних ділянок з кадастровим номерами: 1222384000:01:002:1226; 1222384000:01:002:1225; 1222384000:01:002:1243; 1222384000:01:002:1270; 1222384000:01:002:1254; 1222384000:01:002:1265; 1222384000:01:002:1235; 1222384000:01:002:1272; 1222384000:01:002:1223; 1222384000:01:002:1230; 1222384000:01:002:1236; 1222384000:01:002:1252; 1222384000:01:002:1241; 1222384000:01:002:1269; 1222384000:01:002:1248; 1222384000:01:002:1267; 1222384000:01:002:1232; 1222384000:01:002:1268; 1222384000:01:002:1271; 1222384000:01:002:1237; 1222384000:01:002:1224; 1222384000:01:002:1239; 1222384000:01:002:1244; 1222384000:01:002:1240; 1222384000:01:002:1229; 1222384000:01:002:1253; 1222384000:01:002:1228; 1222384000:01:002:1251; 1222384000:01:002:1227; 1222384000:01:002:1238; 1222384000:01:002:1246; 1222384000:01:002:1247; 1222384000:01:002:1231; 1222384000:01:002:1266; 1222384000:01:002:1242; 1222384000:01:002:1234; 1222384000:01:002:1249; 1222384000:01:002:1273.

02.06.202 на п`ятій сесії восьмого скликання Личківської сільської ради прийнято рішення №319-5/VIII «Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння та випадання худоби», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту с. Личкове для сінокосіння і випасання худоби» (код 01.08 згідно КВЦПЗ) для створення громадського пасовища площею 98,1227 га кадастровий номер 12222384000:01:002:1406 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих із державної власності до комунальної власності Виконавчого комітету Личківської сільської ради згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.06.2019 №4-1565-15-19-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 08.11.2019 шляхом об`єднання раніше сформованих земельних ділянок з кадастровим номерами: 1222384000:01:002:1226; 1222384000:01:002:1225; 1222384000:01:002:1243; 1222384000:01:002:1270; 1222384000:01:002:1254; 1222384000:01:002:1265; 1222384000:01:002:1235; 1222384000:01:002:1272; 1222384000:01:002:1223; 1222384000:01:002:1230; 1222384000:01:002:1236; 1222384000:01:002:1252; 1222384000:01:002:1241; 1222384000:01:002:1269; 1222384000:01:002:1248; 1222384000:01:002:1267; 1222384000:01:002:1232; 1222384000:01:002:1268; 1222384000:01:002:1271; 1222384000:01:002:1237; 1222384000:01:002:1224; 1222384000:01:002:1239; 1222384000:01:002:1244; 1222384000:01:002:1240; 1222384000:01:002:1229; 1222384000:01:002:1253; 1222384000:01:002:1228; 1222384000:01:002:1251; 1222384000:01:002:1227; 1222384000:01:002:1238; 1222384000:01:002:1246; 1222384000:01:002:1247; 1222384000:01:002:1231; 1222384000:01:002:1266; 1222384000:01:002:1242; 1222384000:01:002:1234; 1222384000:01:002:1249; 1222384000:01:002:1273.

Пунктом 2 цього рішення залишено земельну ділянку для сінокосіння та випасання худоби у комунальній власності виконавчому комітету Личківської сільської ради площею 98,1227 га кадастровий номер 12222384000:01:002:1406 (код 01.08 згідно КВЦПЗ) для створення громадського пасовища в селі Личкове.

25.05.2021 земельна ділянка площею 98,1227 га з кадастровим номером 12222384000:01:002:1406 зареєстрована в Державному земельному кадастрі.

Не погодившись з рішеннями Личківської сільської ради від 05.09.2019 №470-13/VII «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби» та від 02.06.202 №319-5/VIII «Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння та випадання худоби», ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Як зазначалось, судом залишено без розгляду позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 за №470-13/VІІ Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1271 до переліку земельних ділянок, переданих відповідачу з державної власності, для подальшого їх об`єднання з метою створення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби (з кодом 01.08 згідно КВЦПЗ), на підставі наданого дозволу за цим рішенням відповідача.

Тому, судом по суті розглянуті позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 02.06.2021 за №319-5/VІІІ Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби, в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1271 до складу новоствореної земельної ділянки площею 98,1227 га з кадастровим №1222384000:01:002:1406 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих з державної власності до комунальної власності;

Оскаржуючи вказане рішення та посилаючись на численні порушення своїх прав та законних інтересів, позивач зазначає, що воно прийнято з порушенням процедури його прийняття, передбаченої Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельним Кодексом України, Законом України «Про доступ до публічної інформації» тощо, посилається на допущення відповідачем порушень норм чинного законодавства при їх прийнятті, введенні в дію та оприлюдненні, а також на невідповідність та його суперечливість рішенню від 05.09.2019 за №470-13/VІІ.

Зокрема, як зазначає позивач, затвердження цим рішенням Проекту землеустрою щодо відведення Виконавчому комітету Личківської сільської ради земельної ділянки з кадастровим № 1222384000:01:002:1406 для сінокосіння і випасання худоби з кодом 01.08 згідно КВЦПЗ, виготовлений інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_2 на замовлення сільського голови ОСОБА_3 дозволяє подальше її використання не для шлей, що передбачалися у рішенні Личківської сільської ради від 05.09.2019 за № 469-20/УІІ та Положенні про громадські пасовища, затвердженому цим рішенням.

Також позивач зазначає, що станом на 02 червня 2021, і на момент складання позову:

не оприлюднене у встановленому законом порядку розпорядження сільського голови Личківської СОТГ про скликання 5 сесії Личківської сільської ради VIII скликання, воно відсутнє у формі відкритих даних як на веб-сайті Личківської СОТГ в мережі Інтернет, так й відсутнє на Єдиному державному веб-порталі відкритих оаних в мережі Інтернет;

не доведено до відома депутатів і населення Личківської СОТГ рішення про скликання 5 сесії Личківської сільської ради VIII скликання із зазначенням часу скликання, місця проведення та читань, які передбачається внести на розгляд ради,

не доведена до відома депутатів і населення Личківської СОТГ інформація про винесення на розгляд 5 сесії Личківської сільської ради VIII скликання проекту рішення «Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби».

До того ж, на думку позивача, затверджений рішенням № 319-5/VII від 02.06.2021 проект землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, не відповідає нормам Земельного кодексу України, не відповідає рішенням від 05.09.2019 №469-13/VII та від 05.09.2019 №470-13/VII, Класифікатору видів цільового призначення земель.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що розгляд по суті претензій позивача щодо земельної ділянки (кадастровий № 1222384000:01:002:1271) у межах цієї справи - № 160/7040/22 є неможливим, оскільки вони вже були предметом спору, судового розгляду та вирішення у іншій справі - № 160/4374/21.

Крім того, відповідач заперечує щодо доводів позивача про порушення процедури прийняття спірних рішень, адже на його думку, вони прийняті із дотриманням відповідної процедури, зокрема, із попереднім розглядом спірних питань на засіданнях профільних постійних комісій.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 02.06.2021 за №319-5/VІІІ Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби, в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1271 до складу новоствореної земельної ділянки площею 98,1227 га з кадастровим №1222384000:01:002:1406 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих з державної власності до комунальної власності, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Формами захисту, зокрема, є визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, кожна особа має право подати позов до будь-якого суб`єкта владних повноважень за єдиного обмеження, якщо це не суперечить закону, та при наявності мети, а саме забезпечення захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин.

До того ж, частина друга статті 46 КАС України деталізує, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Зазначене також підтверджується положеннями пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, яка передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Важливо, що в силу частин третьої, четвертої статті 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Наука адміністративного права визначає способи захисту порушених прав (свобод, інтересів) як передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права (свободи, інтересу). Такі дії є завершальними актами захисту у виді матеріально-правових або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права (свободи, інтересу) і є результатом діяльності щодо їх захисту.

Таким чином, захисту у адміністративному процесі підлягають порушені з боку суб`єкта владних повноважень права та охоронювані законом інтереси фізичних або юридичних осіб.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Праву на позов повинно відповідати певне конкретне порушене право чи охоронюваний законом інтерес.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16, від 15.08.2019 у справі №№1340/4630/18, від 30.08.2022 №813/3823/17.

До того ж, відповідно до усталеної судової практики обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення; вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача; під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2474/17-а та постанови Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 640/14623/20, від 18 березня 2021 року у справі № 826/3932/17, від 19 травня 2021 року у справі № 826/13229/16, від 21 грудня 2021 року у справі № 370/2759/18).

Крім того, у постановах Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі № 826/11415/16, від 2 листопада 2018 року у справі № 826/22323/15, від 22 листопада 2018 року у справі № 826/14323/16 та від 14 лютого 2019 року у справі № 820/10582/15 сформульовано висновок, відповідно до якого адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача; підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно до ч.2 ст. 264 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Отже, статті 2 та 5 КАС України визначають загальне правило, за яким особа має право звернутися до суду з адміністративним позовом виключно у разі порушення її прав, свобод або законних інтересів рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, стаття 264 КАС України, норма якої є спеціальною у випадку спірних правовідносин, конкретизує, що правом на звернення до суду з позовом про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень наділені особи, щодо яких його безпосередньо застосовано або особи, які є суб`єктами правовідносин, у яких буде застосовано цей нормативно-правовий акт.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець самостійно визначив, що порушення прав, свобод чи законних інтересів особи матиме місце виключно за наявності двох перелічених вище умов: 1) коли до цієї особи безпосередньо застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт; 2) коли ця особа є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт.

Касаційний адміністративний суду у складі Верховного Суду у постанові від 28.07.2022 у справі № 640/3185/20 висловив наступну позицію:

«Акт вважається застосованим до певної особи, якщо на його підставі іншими особами вчинені дії, прийняті рішення, чи має місце бездіяльність. Застосуванням нормативно-правового акта до особи є також виникнення на підставі цього акта правовідносин, які покладають на особу певні права чи обов`язки.

Особа є суб`єктом правовідносин, в яких буде застосовано нормативно-правовий акт, якщо вона безпосередньо є учасником правовідносин, для врегулювання яких прийнято нормативно-правовий акт».

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач фактично зазначає про порушення процедури при прийнятті спірного рішення зокрема, щодо порядку його попереднього обговорення та оприлюднення, визначення виду цільового призначення відведеної земельної ділянки, визначення власника землі, переданої в розпорядження від територіального управління Державного земельного кадастру.

Судом під час відкриття провадження у даній справі встановлено, що рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 02.06.2021 за №319-5/VІІІ Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби містять притаманні нормативно-правовому акту ознаки, а саме: встановлюють норми права (відведення земельної ділянки виключно для сінокосіння і випасання худоби, а тому й користування земельною ділянкою для цих потреб), носять загальний характер (розрахований на необмежену кількість суб`єктів) та підлягають довгостроковому та неодноразовому застосуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 року постановлено розглядати справу, з урахуванням статті 264 КАС України. В матеріалах справи містяться докази оголошення на офіційному сайті Личківської сільської ради про відкриття провадження у даній справі, а отже заінтересовані у цій справі особи повідомлені про розгляд цієї справи.

Суд зауважує, що ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні наступні ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.

Аналогічна правова позиція щодо визначення понять нормативно-правового та ненормативного актів викладена у рішеннях Конституційного Суду України від 27 грудня 2001 року № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини), 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування (пункт 4 мотивувальної частини).

Крім того, в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 зазначено, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Як вже зазначалось, рішенням від 02.06.2021 за №319-5/VІІІ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту с. Личкове для сінокосіння і випасання худоби (код 01.08 згідно КВЦПЗ) для створення громадського пасовища площею 98,1227 га кадастровий номер 12222384000:01:002:1406 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих із державної власності до комунальної власності Виконавчого комітету Личківської сільської ради згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.06.2019 №4-1565-15-19-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 08.11.2019 шляхом об`єднання раніше сформованих земельних ділянок з кадастровим номерами: 1222384000:01:002:1226; 1222384000:01:002:1225; 1222384000:01:002:1243; 1222384000:01:002:1270; 1222384000:01:002:1254; 1222384000:01:002:1265; 1222384000:01:002:1235; 1222384000:01:002:1272; 1222384000:01:002:1223; 1222384000:01:002:1230; 1222384000:01:002:1236; 1222384000:01:002:1252; 1222384000:01:002:1241; 1222384000:01:002:1269; 1222384000:01:002:1248; 1222384000:01:002:1267; 1222384000:01:002:1232; 1222384000:01:002:1268; 1222384000:01:002:1271; 1222384000:01:002:1237; 1222384000:01:002:1224; 1222384000:01:002:1239; 1222384000:01:002:1244; 1222384000:01:002:1240; 1222384000:01:002:1229; 1222384000:01:002:1253; 1222384000:01:002:1228; 1222384000:01:002:1251; 1222384000:01:002:1227; 1222384000:01:002:1238; 1222384000:01:002:1246; 1222384000:01:002:1247; 1222384000:01:002:1231; 1222384000:01:002:1266; 1222384000:01:002:1242; 1222384000:01:002:123.4; 1222384000:01:002:1249; 1222384000:01:002:1273.

Пунктом 2 цього рішення залишено земельну ділянку для сінокосіння та випасання худоби у комунальній власності виконавчому комітету Личківської сільської ради площею 98,1227 га кадастровий номер 12222384000:01:002:1406 (код 01.08 згідно КВЦПЗ) для створення громадського пасовища в селі Личкове.

Пунктом 3 цього рішення зобов`язано сільського голову ОСОБА_3 звернутись до органів та суб`єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав, для проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку.

Тобто даним рішенням юридично унормовано право користування земельною ділянкою необмеженою кількістю мешканців громади, що розташована на території Личківської сільської ради, для потреб сінокосіння та випасання худоби та після реєстрації цього рішення у органах, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав, таке право у них (мешканців громади) виникне.

Відповідно до Положення про громадські пасовища на території Виконавчого комітету Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, що затверджене рішенням тринадцятої сесії сьомого скликання Личківської сільської ради від 05.09.2019 №469-13/VII, дане Положення розроблено з метою забезпечення потреби громади у випасанні худоби за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих із державної власності до комунальної власності Виконавчого комітету Личківської сільської ради, не наданих у власність і користування, з метою сприяння розвитку скотарства, зокрема молочного та м`ясного поголів`я власниками худоби, шляхом спільного використання пасовища власниками худоби, мешканцями громади Личківської ОТГ.

Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу - є їх коло. Адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установляюются права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення).

Між тим, позивач не є жителем територіальної громади, що розташована на території Личківської сільської ради, тобто згідно Положення про громадські пасовища на території Виконавчого комітету Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області не може користуватись земельною ділянкою виділеною під пасовища, а отже, не є заінтересованою у цій справі особою.

Станом на час подання позову та вирішення цієї справи, доказів набуття статусу мешканця громади позивачем до матеріалів справи не надано. Отже, користування спірними земельними ділянками як пасовищами з боку позивача є неможливим.

Втім, із обставин даної справи вбачається, що позивачем оскаржено до суду рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області №1045-20/VII від 14.09.2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі в приватну власність, площею 2,000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту виконавчого комітету Личківської сільської ради.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у справі №160/4374/21, Дніпропетровським окружним адміністративним судом фактично встановлено порушення позивачем процедури погодження проекту землеустрою із Личківською сільською радою, у зв`язку із чим рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області №1045-20/VII від 14.09.2020 року визнано законним та обгрунтованим.

Отже, доводи позивача щодо пов`язаності обставин, встановлених судом у справі №160/4374/21 з обставинами даної справи судом не приймаються.

Тому, враховуючи, що позивач не є жителем Личківської об`єднаної територіальної громади, який би міг користуватись спірною земельною ділянкою для потреб її відведення, суд зазначає про те, що позивач станом на час вирішення даної справи не є особою щодо якої буде застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт та не є учасником правовідносин, в яких він буде застосовуватись.

При цьому доводи позивача, викладені у позовній заяві стосовно протиправності рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області №1045-20/VII від 14.09.2020 року не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки вказаному рішенню була надання правова оцінка в межах справи № 160/4374/21, та яка не може піддаватись сумніву.

З урахуванням наведеного, суд не знаходить підстав вважати, що спірним у даній справі рішенням відповідача порушені права та інтереси позивача.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач у позові посилається на порушення процедури прийняття спірного рішення, зокрема, порядку введення його в дію та оприлюднення, а також на невідповідність та суперечливість одне одному.

Щодо наведених доводів позивача, суд зазначає таке.

Згідно Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Частиною першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обумовлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Частиною 11 ст. 59 вказаного закону, унормовано, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Абзацом другим частини першої статті 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

Виходячи із доводів позивача, що викладені в позові, порушення процедури оприлюднення рішення призвело до його протиправності.

В свою чергу, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно до п. 2 частини першої статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати, зокрема, 2) нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Частиною третьої цього закону також унормовано, що проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Право запитувача оскаржити до керівника розпорядника, вищого органу або суду невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону, інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача передбачено частиною другою статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

В частині третій статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зазначено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, законодавець не пов`язує невчасну публікацію проекту рішення органу місцевого самоврядування, з правильністю та законністю такого рішення в подальшому.

Законом України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону є підставою для притягнення винної особи до відповідальності. Проте, це не є підставою для скасування оскарженого рішення згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до статті 264 КАС України, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:

1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України (крім рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу), постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Отже, оскарження нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування в суді адміністративної юрисдикції можливо з питань законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили.

Під час перевірки питання законності нормативно-правового акту судом встановлюватиметься відповідність прийнятого на сесії рішення вимогам профільного законодавства, у відповідності до якого таке рішення приймається, а також відповідність рішення сесії правовим актам вищої юридичної сили.

Разом з тим, таких підстав для визнання рішення сесії Личківської сільської ради від 02.06.2021 №319 позивачем в позовній заяві не вказано.

До того ж, доданими відповідачем до матеріалів справи доказами (скріншоти із офіційного сайту відповідача) спростовуються доводи позивача про неоприлюднення або несвоєчасне оприлюднення спірного рішення. Крім того, також спростовуються доводи позивача про те, що порушено вимоги щодо попереднього обговорення питань, які винесені на сесію профільними постійними комісіями.

Частиною першою статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову.

Враховуючи наведені висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, судові витрати понесені позивачем під час розгляду справи розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (адреса: вул. Центральна, буд. 103, с. Личкове, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51140, код ЄДРПОУ 04340112) про визнання протиправним та скасування рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 02.06.2021 за №319-5/VІІІ «Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби», в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1271 до складу новоствореної земельної ділянки площею 98,1227 га з кадастровим №1222384000:01:002:1406 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих з державної власності до комунальної власності відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 21 листопада 2022 року.

Суддя Н.Є. Калугіна