Рішення

від 04.11.2022 по справі 360/6615/21

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 листопада 2022 року Справа № 360/6615/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в порядку в порядку письмового провадження справу за позовом адвоката Пупиніна Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України в особі Ліквідаційної комісії, Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

02 листопада 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Пупиніна Олександра Миколайовича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України в особі Ліквідаційної комісії (далі Відповідач І), Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - Відповідач ІІ) з урахуванням уточненої позовної заяви від 15.11.2021 з такими вимогами:

1) визнати противоправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані відпустки: щорічної основної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 3 діб, додаткової оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 1 доби та додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2016 рік у кількості 14 діб, загальною кількістю 18 діб, індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 10.06.2016 по 10.10.2016, невключения при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні індексації грошового забезпечення у сумі 84,10 гривень;

2) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за 3 доби щорічної основної оплачуваної відпустки за 2015 рік, 1 добу додаткової оплачуваної відпустки за 2015 рік та 14 діб додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 рік, загальною кількістю 18 діб, індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 10.06.2016 по 10.10.2016 в сумі 339,20 гривень, а також здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції позивачу, з урахуванням індексації грошового забезпечення у сумі 84,10 грн, та виплатити позивачу різницю недоотриманої грошової допомоги, з урахуванням раніше виплачених сум, що складає 967,15 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу в період з 10.06.2016 по 10.10.2016 в Департаменті протидії наркозлочинності Національної поліції України.

Відповідно до наказу від 10.10.2016 № 145 о/с позивача було звільнено з посади заступника начальника оперативно-пошукового відділу управління з обслуговування Луганської області Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України за пунктом 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», установивши щомісячну премію за жовтень 2016 року в розмірі 70 відсотків, з виплатою компенсації за 22 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 11 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2016 році. Станом на день звільнення: стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції складає 23 роки 00 місяців 15 днів; вислуга років на пільгових умовах - 10 років 10 місяців 29 днів; усього для призначення пенсії - 33 роки 11 місяців 14 днів.

Представник позивача вважає бездіяльність Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України щодо невиплати на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з 10.06.2016 по 10.10.2016, і як наслідок не включення індексації грошового забезпечення в розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні, а також невиплати на користь позивача при звільненні компенсації за невикористані відпустки: щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015 рік та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 рік, противоправною, оскільки індексація грошових доходів та компенсації за невикористані відпустки передбачена нормами законодавства, проте Департаментом протидії наркозлочинності Національної поліції України не здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 10.06.2016 по 10.10.2016, і як наслідок не включено індексацію грошового забезпечення в розрахунок одноразової грошової допомоги позивачу при звільненні, а також не виплачено на користь позивача при звільненні компенсацію за невикористані відпустки.

Ухвалою від 08 листопада 2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 18 листопада 2021 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом ухвалено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 13 грудня 2021 року задоволено клопотання Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України про продовження процесуального строку, встановленого судом, у справі № 360/6615/21. Встановлено Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України п`ятиденний строк з дня вручення (отримання) копії даної ухвали для подання до суду додаткових доказів.

Ухвалою від 21 грудня 2021 року клопотання Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України в особі Ліквідаційної комісії про поновлення строку для подання письмових доказів у справі № 360/6615/21 повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою від 17 січня 2022 року залучено Головне управління Національної поліції в Луганській області як другого відповідача до участі у справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 15 лютого 2022 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду справи по суті.

Ухвалою від 29 липня 2022 року відкладено судове засідання у справі. Запропоновано учасникам справи надати до суду в електронній формі заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Ухвалою від 03 серпня 2022 року виправлено описки, допущені за текстом ухвали суду від 29 липня 2022 року.

Ухвалою від 04 листопада 2022 року вирішено розгляд справи здійснити в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідач І - Департамент протидії наркозлочинності в особі Ліквідаційної комісії, позов не визнав, про що подав відзив на позовну заяву.

В обґрунтування своєї позиції зазначив, що ОСОБА_1 проходив службу в Департаменті в період з 10 червня 2016 року до 10 жовтня 2016 року на посаді заступника начальника оперативно-пошукового відділу управління з обслуговування Луганської області.

Наказом Департаменту протидії наркозлочинності від 10.10.2016 № 145 о/с ОСОБА_1 був звільнений зі служби в поліції за пунктом 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, з виплатою компенсації за 22 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 11 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2016 році.

У період часу з 10 червня 2016 року до 10 жовтня 2016 року основні та додаткові оплачувані відпустки за 2015 рік та додаткову відпустку із збереженням заробітної плати (грошового забезпечення) як учаснику бойових дій за 2016 рік ОСОБА_1 не надавалися, оскільки останній з рапортами (заявою, тощо) щодо надання відпусток до ДПН не звертався.

За умов відсутності реалізованого ОСОБА_1 бажання використати у період служби таку відпустку шляхом подання письмового рапорту або заяви про надання йому відпустки як учаснику бойових дій згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є підстави стверджувати, що у 2016 році позивач своїм правом (пільгою) на отримання зазначеного виду додаткової відпустки не скористався.

Відповідач стверджує, що грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена.

Щодо індексації грошового забезпечення позивача та включення індексації грошового забезпечення в розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні відповідач вказав наступне.

Єдиним нормативно-правовим актом, який врегульовує порядок проведення індексації грошового забезпечення поліцейських є Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».

В період проходження позивачем служби в Департаменті Порядок № 1078 не міг застосовуватись для проведення індексації грошового забезпечення, оскільки лише 18 жовтня 2017 року Постановою Кабінету Міністрів України № 782 з метою проведення індексації грошового забезпечення поліцейських, внесено зміну до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078, та доповнено абзац п`ятий такою категорією осіб як поліцейські. Таким чином, з урахуванням норм чинного законодавства, що регулює порядок проведення індексації грошових доходів населення, у Департаменту в період виникнення спірних правовідносин не було правових підстав проводити індексацію грошового забезпечення поліцейських, така можливість виникла лише після набрання чинності вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782, якою внесено зміну до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078.

Відповідач також зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 981 «Про ліквідацію територіального органу Національної поліції» Уряд України постановив ліквідувати як юридичну особу публічного права Департамент протидії наркозлочинності як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції, а Національній поліції забезпечити здійснення функцій і повноважень Департаменту протидії наркозлочинності, що ліквідується.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Департамент протидії наркозлочинності Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40133934) з 05.01.2017 перебуває в стані припинення, номер запису 10701100003060525.

Наказом Національної поліції України від 30 грудня 2016 року № 1399 «Про утворення ліквідаційної комісії Департаменту протидії наркозлочинності» утворено та затверджено склад ліквідаційної комісії Департаменту.

Відповідач вважає, що Департамент не є належним відповідачем у справі.

На підставі викладеного, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідач ІІ - Головне управління Національної поліції в Луганській області, позов не визнав, про що подав відзив на позовну заяву.

В обґрунтування своєї позиції щодо визнання противоправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані відпустки: щорічної основної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 3 діб, додаткової оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 1 доби зазначив таке.

Відповідно до вимог Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» та Порядку та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських від 06 квітня 2016 року № 260, які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року.

Також передбачено вказувати кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку в наказі про звільнення, з яким обов`язково має бути ознайомлений під підпис поліцейський та має право на його оскарження в частині або повністю.

Відповідач ІІ зазначає, що наказом ГУНП в Луганській області від 10.06.2016 № 383 о/с за статтею 65, підпунктами 8, 9 Закону України «Про Національну поліцію» переведено до Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України, у зв`язку з чим, відповідач вважає, що у ГУНП в Луганській області відсутня протиправна бездіяльність відповідача щодо виплати грошової компенсації за невикористану відпустку за 2015 рік, у зв`язку з відсутністю передбаченого законодавством у нього такого обов`язку.

Відповідач ІІ зауважує, що позивач наказ ГУНП в Луганській області від 10.06.2016 № 383 о/с, у встановленому законом порядку не оскаржував. З урахуванням вищевикладеного відповідач ІІ вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 , необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню та є передчасними так як наказ ГУНП в Луганській області від 10.06.2016 № 383 о/с є чинним.

Щодо компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій, а саме за 2016 рік відповідач ІІ значив, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, яка надається відповідно до Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», законодавством не передбачена. Відповідач зауважує, що позивач з рапортами про надання йому додаткової відпустки у 2016 році, зі збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій не звертався.

Відповідач ІІ зазначає, що належність до виплати позивачу, компенсації за невикористані дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій за 2016 рік, в наказі ГУНП в Луганській області від 10.06.2016 № 383 о/с про звільнення останнього з Головного управління національної поліції та переведення до Департамент наркозлочинності Національної поліції України не визначена.

Позивач у встановленому порядку наказ ГУНП в Луганській області від 10.06.2016 № 383 о/с, який є актом індивідуальної дії та на підставі якого фінансовим підрозділом ГУНП в Луганській області проводиться виплата коштів, не оскаржив, а тому, на думку відповідача ІІ, позовні вимоги позивача є передчасними та такими, що суперечать законодавчо закріпленій процедурі проведення таких виплат, що узгоджується з приписами пункту 8 розділу III Порядку від 06.04.2016 № 260.

Відповідач ІІ зазначив, що позивача наказом ГУНП в Луганській області від 10.06.2016 № 383 о/с за статтею 65, підпункти 8, 9 Закону України «Про Національну поліцію» переведено до Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України та звільнявся вже з Депапертаменнту наркозлочинності Національної поліції України, які в свою чергу з останнім проводили остаточний розрахунок при звільненні.

Відповідач ІІ також зазначив, що індексація грошового забезпечення поліцейського проводиться у зв`язку зі збільшенням індексу споживчих цін, який встановлюється ні наказами роботодавця, а саме: відомостями (інформацією) Держстату, а тому у відповідача відсутні законні підстави для включення до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні індексації грошового забезпечення.

Просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі у зв`язку з необґрунтованістю та пропуском строку звернення з адміністративним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце мешкання: АДРЕСА_1 ) в період з 07.11.2015 по 09.06.2016 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області, з 10.06.2016 по 10.10.2016 - в Департаменті протидії наркозлочинності Національної поліції України.

Позивач з 08 жовтня 2015 року набув статусу учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 08.10.2015.

Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 10.06.2016 № 383 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 переведено за статтею 65, підпункти 8, 9 Закону України «Про Національну поліцію» до Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України звільнивши з посади старшого оперуповноваженого кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області.

Наказом Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України від 14.07.2016 № 76 о/с відповідно до статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» наказано призначити по управлінню з обслуговування Луганської області підполковника поліції ОСОБА_1 , який прибув за переведенням з Головного управління Національної поліції в Луганській області, заступником начальника оперативно-пошукового відділу, установивши йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 посадовий оклад у розмірі 3000,00 гривень та статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, станом на 10 червня 2016 року - 22 роки 08 місяців 16 днів, з 10 червня 2016 року.

Наказом Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України від 10.10.2016 № 145 о/с відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнити зі служби в поліції за пунктом 2 (через хворобу) частини першої статті 77, підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника оперативно-пошукового відділу управління з обслуговування Луганської області, установивши щомісячну премію за жовтень 2016 року в розмірі 70 відсотків, з виплатою компенсації за 22 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 11 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2016 році. Станом на день звільнення: стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції укладає 23 роки 00 місяців 15 днів; вислуга років на пільгових умовах - 10 років 10 місяців 29 днів; усього для призначення пенсії - 33 роки 11 місяців 14 днів.

Дослідженням копій витягу з наказу від 10 жовтня 2016 року № 145 о/с, довідки про проходження служби в Національній поліції України від 14 червня 2021 року, інформації Ліквідаційної комісії Департаменту протидії наркозлочинності від 18.11.2021 № 360/6615/21, трудової книжки від 06 листопада 2015 року серії НОМЕР_3 встановлено, що позивач у період з 07 листопада 2015 року по 09 червня 2016 року проходив службу в Національній поліції України, зокрема, в період з 10.06.2016 по 10.10.2016 в Департаменті протидії наркозлочинності, 10 жовтня 2016 року звільнений зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (через хворобу), з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 23 роки 00 місяців 15 днів, у пільговому обчисленні: 10 років 10 місяців 29 дні, загальний трудовий стаж: 33 роки 11 місяців 14 днів, з виплатою одноразової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати складає: 23 роки 00 місяців 15 днів, з виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку в кількості 22 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 11 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час.

Відповідно до інформації, зазначеної в листі Ліквідаційної комісії Департаменту протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції України від 04.10.2021 № 38мс/40/01-2021, в період з 10.06.2016 по 10.10.2016 основні та додаткові оплачувані відпустки за 2015, 2016 роки та відпустка як учаснику бойових дій за 2016 рік ОСОБА_1 не надавалися, оскільки він з відповідними рапортами (заявами) про надання зазначених відпусток не звертався. За невикористану у році звільнення відпустку у кількості 22 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 11 діб додаткової оплачуваної відпустки у 2016 році ОСОБА_1 виплачена компенсація відповідно до наказу від 10 жовтня 2016 року № 145 о/с.

Запитом від 07.06.2021 вих. № 5 представник позивача адвокат Пупинін О.М. просив Головне управління Національної поліції в Луганській області повідомити про нарахування та виплату позивачу сум індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 10.06.2016.

Згідно з листом Головного управління Національної поліції в Луганській області «Про розгляд запиту» від 16 липня 2021 року № 3480/111/22/05-2021 індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не виплачувалась за відсутністю підстав для її нарахування і виплати.

Згідно з довідкою Головного управління Національної поліції в Луганській області від 14.06.2021 № 667/111/22-2021 ОСОБА_1 в період з 07.11.2015 по 09.06.2016 індексація грошового забезпечення не нараховувалась і не виплачувалась.

Відповідно до інформації, зазначеної в листі Ліквідаційної комісії Департаменту протидії наркозлочинності від 18.11.2021 № 360/6615/21, нарахування суми індексації при виплаті позивачу одноразової допомоги не здійснювалось. Нормативно-правові акти, які передбачають нарахування сум індексації на одноразову грошову допомогу при звільненні відсутні. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 проведено нарахування і виплату компенсації за невикористану відпустку за 33 календарні дні у загальній сумі 14099,35 грн.

Згідно з довідкою Ліквідаційної комісії Департаменту протидії наркозлочинності про нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні позивачу від 06.12.2021 до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні 10.10.2016 зі служби в Національний поліції України ОСОБА_1 були враховані такі складові: посадовий оклад - 3000,00 грн, оклад за спеціальним званням - 2200,00 грн, надбавка за стаж служби в поліції 45% - 2340,00 грн, премія 70% - 5278,00 грн, а всього нараховано - 147407,00 грн, компенсація податку на доходи фізичних осіб 26533,26 грн.

Згідно з інформацією, зазначеною в довідці Головного управління Національної поліції в Луганській області від 21.12.2022 № 273/111/19-2022, за період проходження служби в ГУНП в Луганській області з 07.11.2015 по 10.06.2016 ОСОБА_1 не використав щорічну основну відпустку за 2015 рік у кількості 3 діб та додаткову оплачувану відпустку за 2015 рік у кількості 1 доби, а також додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2016 рік. Наказом ГУНП в Луганській області від 10.06.2016 № 383 о/с, ОСОБА_1 переведений за статтею 65, підпункти 8, 9 Закону України «Про Національну поліцію» до Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України, з 10.06.2016, та враховуючи положення частини одинадцятої статті 93 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якої за бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік, інформація про залишки вищевказаних невикористаних відпусток ОСОБА_1 за 2015 та 2016 рік потребує підтвердження з Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

До спірних правовідносин необхідно застосувати Закон України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР), Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХІІ), Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок № 260).

Закон № 504/96ВР установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР встановлено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону № 504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.

За приписами пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII, учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Закон № 580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону № 580-VIII).

Відповідно до частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Частиною першою статті 92 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки (частина друга статті 92 Закону № 580-VIII).

Статтею 93 Закону № 580-VIII визначено порядок обчислення тривалості відпусток поліцейських, зокрема:

- тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються (частина перша);

- тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки (частина друга);

- за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів (частина третя);

- тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби (частина четверта);

- відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році (частина п`ята);

- чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року (частина сьома);

- поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку (частина восьма);

- поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року (частина дев`ята);

- за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону (частина десята);

- відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік (частина одинадцята).

Частинами першою та другою статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Положення Порядку № 260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).

Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

З вищевикладеного слідує, що правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII, зокрема до яких, поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР.

Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 січня 2021 року в справі № 160/10875/19, від 31 березня 2021 року в справі № 320/3843/20.

З наведених підстав суд відхиляє як безпідставні твердження Відповідача І, що за спеціальним законодавством, якими є Закон № 580-VIII та Порядок № 260, поліцейські мають право на отримання виключно компенсацію за невикористану в році звільнення зі служби відпустку.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій з 2015 року. Відповідно, починаючи з 2015 року позивач має право на додаткову відпустку як учасник бойових дій із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

З наданих до матеріалів справи листа Ліквідаційної комісії Департаменту протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції України від 04.10.2021 № 38мс/40/01-2021, довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 21.12.2022 № 273/111/19-2022, судом встановлено, що в 2016 році додаткова відпустка як учаснику бойових дій позивачу не надавалась. Додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2015 рік позивачем використана. Залишок невикористаної позивачем в минулих роках відпустки становить 3 доби щорічної основної оплачуваної відпустки та 1 доби додаткової оплачуваної відпустки за 2015 рік.

Відповідно, судом встановлено, що позивач має право на отримання компенсації за невикористану ним додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2016 рік, а також за 3 доби щорічної основної оплачуваної відпустки та 1 доби додаткової оплачуваної відпустки за 2015 рік.

Однак, всупереч положень статті 24 Закону № 504/96-ВР та статті 83 КЗпП України, Департамент протидії наркозлочинності Національної поліції України при звільненні ОСОБА_1 зі служби в поліції не нарахував та не сплатив останньому компенсацію за всі дні невикористаної відпустки, як основної, так і додаткової.

Щодо посилань відповідача, що позивач під час проходження служби в спірний період не звертався з відповідними рапортами щодо надання йому додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 рік, залишку щорічної основної оплачуваної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки за 2015 рік, а також на відсутність в наказі про звільнення відомостей про виплату позивачу компенсації за невикористані дні відпустки минулих періодів, суд зазначає, що такі обставини не позбавляють позивача права на отримання відповідної гарантованої трудовим законодавством компенсації, тому жодним чином не впливають на результат розгляду даної справи. Крім того, відповідач наділений повноваженнями на самостійне внесення змін до наказу про звільнення позивача щодо кількості діб невикористаної відпустки.

Щодо посилання Ліквідаційної комісії Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України на те, що Департамент протидії наркозлочинності Національної поліції України не є належним відповідачем щодо позовних вимог про зобов`язання компенсувати невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2016 рік, а також за 3 доби щорічної основної оплачуваної відпустки та 1 доби додаткової оплачуваної відпустки за 2015 рік, суд зазначає таке.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення

З матеріалів поданого позову та доводів зазначених у ньому, судом встановлено, що позивача наказом Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України по особовому складу від 14.07.2016 № 76 о/с призначено на посаду як такого, що прибув в порядку переведення з Головного управління Національної поліції в Луганській області.

Системно аналізуючи вищевказані приписи норм права, які регулюють правовідносини, що склались між учасниками процесу, суд доходить висновку, що визначальною обставиною для нарахування позивачу грошової компенсації за дні не використаної відпустки є факт звільнення.

Тобто, суд зауважує, що лише під час звільнення зі служби, позивач набуває право на грошову компенсацію за невикористані дні відпуски.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зауважує, що переведення позивача на службу до іншого підрозділу Національної поліції України не позбавляє його права скористатись частиною не використаної відпуски за новим місцем роботи.

Отже, оскільки позивача було звільнено саме зі служби в поліції з Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України, відповідно Департамент протидії наркозлочинності Національної поліції України є останнім місцем проходження служби позивача.

Відповідно грошову компенсацію за дні не використаної відпустки має виплачувати саме Департамент протидії наркозлочинності Національної поліції України ни.

Щодо позовних вимог про нарахування і виплату індексації грошового забезпечення за період з 10.06.2016 по 10.10.2016.

Згідно із частинами першою, другою і п`ятою статті 94 Закону № 580 поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Відповідно до частини шостої статті 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За змістом статті 2 Закону № 1282 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до положень статті 4 Закону № 1282:

індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (частина перша);

обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (частина друга);

для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті (частина третя);

підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта).

Отже, безпосередньо законом визначено, що грошове забезпечення, як грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, підлягають індексації в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Частинами першою та другою статті 5 Закону № 1282 підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Статтею 6 Закону № 1282 встановлено, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації положень Закону № 1282 Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно із пунктом 1 Порядок № 1078 встановлено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Пунктом 1-1 Порядку № 1078 визначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 2 Порядку № 1078 визначено чіткий перелік видів грошових доходів громадян, що підлягають індексації.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 «Про внесення змін до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення» та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи із служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Суд наголошує, що статтею 94 Закону № 580 безпосередньо визначено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

У зв`язку з чим за спірний період з 10 червня 2016 року по 10 жовтня 2016 року стосовно позивача були визначені законом підстави для індексації грошове забезпечення як поліцейського.

Посилання представника Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України в особі Ліквідаційної комісії на ті обставини, що зміни до Порядку № 1078 в частині розповсюдження його дії і на поліцейських були внесені шляхом доповнення абзацу п`ятого пункту 2 після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення» є незмістовним, оскільки Порядок № 1078 є підзаконним нормативним актом порівняно з нормами Закону № 580, якими передбачена індексація грошового забезпечення поліцейських. Порядок № 1078 лише деталізує та розвиває норми законів, якими передбачений обов`язок індексувати грошові доходи населення. У зв`язку з чим вимоги про зобов`язання відповідача І нарахувати та виплатити суми індексації грошового забезпечення за період з 10 червня 2016 року по 10 жовтня 2016 року підлягають задоволенню.

Суд наголошує, що в силу положень частини другої статті 8 Закону № 1282 за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Критерії виплати грошового забезпечення, зокрема, поліцейським Національної поліції, визначають Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799.

Відповідно до пункту 11 розділу I вказаного Порядку грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Суд зазначає, що вказані відповідачем обставини (не включення поліцейських до переліку осіб, грошове забезпечення яких підлягає індексації) не позбавляють його обов`язку провести індексацію грошового забезпечення, оскільки право позивача на індексацію його грошового забезпечення передбачено статтею 94 Закону № 580, тобто нормативно-правовим актом, що має вищу юридичну силу, що спростовує доводи відповідача в цій частині.

Відтак, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.06.2016 по 10.10.2016 та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 10.06.2016 по 10.10.2016 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині зобов`язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення в сумі 339,20 грн є передчасними та задоволенню не підлягають, так як Департамент протидії наркозлочинності Національної поліції України в особі Ліквідаційної комісії ще не здійснив нарахування і виплату суми індексації та між сторонами відсутній спір щодо суми виплаченої індексації.

Щодо позовних вимог про включення індексації грошового забезпечення в розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Відповідно до статті 102 Закону № 580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 2262-XII виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їхнє утримання.

Відповідно до частини п`ятої статті 9 Закону № 2262-XII поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Відповідно до статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексацію доходів населення віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього ж Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

За визначенням статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 23 розділу І Порядку № 260 встановлено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.

При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

День звільнення вважається останнім днем служби.

Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, суд зазначає, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення позивача для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Такий висновок суду узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року в справі № 638/5794/17, від 27 грудня 2019 року в справі № 643/11749/17, предметом розгляду яких було, зокрема, включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації грошового забезпечення.

Також правовий висновок щодо включення до складу грошового забезпечення, з якого розраховується одноразова грошова допомога при звільненні, індексації грошового забезпечення висловлений Верховним Судом у постанові від 30 квітня 2021 року в справі № 620/561/20.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями позивача, що одноразова грошова допомога при звільненні мала розраховуватися Департаментому протидії наркозлочинності Національної поліції України з урахуванням індексації грошового забезпечення, установленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Разом з тим, що стосується визначеного позивачем розміру індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в сумі 84,10 грн, що підлягає включенню при розрахунку одноразової грошової допомоги, суд зазначає таке.

У відповідності до частин першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Предметом спору в даній справі є право позивача на включення при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні індексації грошового забезпечення. Отже, спір про розмір індексації грошового забезпечення виходить за межі предмету доказування.

З урахуванням вимог частини другої статті 9 КАС України, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині включення суми індексації до грошової допомоги при звільненні підлягаючими задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача І щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, установленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення»; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, установленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», з урахуванням раніше виплачених сум. Позовні вимоги про включення при здійсненні перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в сумі 84,10 грн задоволенню не підлягають, з огляду на їх передчасність.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Обраний позивачем спосіб захисту його порушених прав у повній мірі відповідає способу захисту, обраному Верховним Судом в зразковій справі № 620/4218/18.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262, 263, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Пупиніна Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце мешкання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України в особі Ліквідаційної комісії (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10, код ЄДРПОУ 40133934), Головного управління Національної поліції в Луганській області (місцезнаходження: 93406, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, буд. 1, код ЄДРПОУ 40108845) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану основну та додаткову відпустки.

Зобов`язати Департамент протидії наркозлочинності Національної поліції України в особі Ліквідаційної комісії нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 3 доби щорічної основної оплачуваної відпустки та 1 добу додаткової оплачуваної відпустки за 2015 рік, за 14 діб додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10 червня 2016 року по 10 жовтня 2016 року.

Зобов`язати Департамент протидії наркозлочинності Національної поліції України в особі Ліквідаційної комісії нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10 червня 2016 року по 10 жовтня 2016 року.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення, установленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Зобов`язати Департамент протидії наркозлочинності Національної поліції України в особі Ліквідаційної комісії здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, установленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Захарова