Рішення

від 04.11.2022 по справі 907/520/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2022 р. м. Ужгород Справа № 907/520/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кропивницького Н.М.

Розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Маркет», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вейст Ту Оіл», м. Ужгород

про стягнення 468000,00 грн

За участю представників сторін:

позивача - Мічуріна О.В., адвокат, ордер серії АА №1224302 від 28.07.2022 (в режимі відеоконференції);

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Маркет» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вейст Ту Оіл» про стягнення 468000,00 грн - безпідставно набутих коштів. Окрім того, просить стягнути з відповідача судові витрати, які згідно з попереднім орієнтовним розрахунком позивача становлять: 7020,00 грн - зі сплати судового збору та 1000,00 євро - на професійну правову допомогу адвоката.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/520/22 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2022.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.07.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Маркет» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено на 25.08.2022 судове засідання у справі. Розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє на 04.11.2022 у зв`язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, відсутність належних доказів повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, зважаючи на об`єктивну неможливість вирішити спір між сторонами по суті, з метою забезпечення реалізації сторонами прав та обов`язків сторони в господарському процесі, що є складовою права на справедливий суд.

Присутній в судовому засіданні 04.11.2022 в режимі відеоконференції представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, що зазначені в позовній заяві.

Відповідач про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзву на позов не подав, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку. Так, про судові засідання 25.08.2022, 14.09.2022, 12.10.2022 відповідача у справі повідомлено шляхом отримання телефонограм від 28.07.2022, 26.08.2022 керівником ТОВ «Вейст Ту Оіл» - директором Горіновою М.В. Крім того, ухвала суду від 14.09.2022 надсилалася судом на електронну адресу відповідача, яка зазначена самим відповідачем у поданих суду клопотаннях: gorinova@wto-ua.com.

Ухвала суду про відкладення на 04.11.2022 судового засідання, яка була надіслана на офіційну юридичну адресу Відповідача (м. Ужгород, вул. Волошина Августині, 43) невручена Товариству з обмеженою відповідальністю «Вейст Ту Оіл» 17.10.2022 під час доставки, що вбачається з відомостей з вебсайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованого відправлення за трек-номером 8850101361848.

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 11 статті 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п. п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. п. 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 99-1 Правил).

Відповідно до п. п. 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, п. п. 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Водночас Суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 916/2349/17).

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

В даній частині суд також зважає, що керівником відповідача - Генеральним директором Горіновою М.В. подавалося суду клопотання №49 від 13.09.2022 про ознайомлення з матеріалами справи та 13 вересня 2022 відповідач ознайомився зі справою №907/520/22, зробив фотокопії матеріалів справи. Згідно з клопотанням №50 від 13.09.2022 відповідач просив відкласти розгляд справи для надання можливості подати відзив на позов. Дане клопотання було задоволено судом, при цьому ТОВ «Вейст Ту Оіл» не скористалося наданим йому правом заперечити проти задоволення позовних, виклавши власні міркування щодо пред`явлених до нього вимог, а відтак, суд висновує, що у відповідачу було достеменно відомо про розгляд даної справи в суді, в ТОВ «Вейст Ту Оіл» було достатньо часу та можливості для забезпечення представництва в даній справі, а неявка в судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позивач стверджує, що помилково на підставі платіжного доручення №23 від 12.05.2022 перерахував відповідачу в якості оплати рахунку №2 від 12.05.2022 грошові кошти в сумі 468 000,00 грн. Позивач наголошує, що немає жодних правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вейст Ту Оіл», діяльність ТОВ «АТ Маркет» ніяк не пов`язана з торгівлею харчовими продуктами, про що вказано в рахунку №2 від 12.05.2022, а саме перерахування коштів на рахунок відповідача відбулося через помилку бухгалтера.

У зв`язку з викладеним, просить стягнути з відповідача безпідставно отримані останнім грошові кошти в сумі 468 000,00 грн.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

На підставі рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Вейст Ту Оіл» №2 від 12.05.2022, Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ Маркет» відповідно до платіжного доручення №23 від 12.05.2022 здійснено оплату грошових коштів на належний відповідачу розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий в в АБ «Укргазбанк».

Як стверджує позивач, вказана оплата була здійснена внаслідок бухгалтерської помилки, а між сторонами відсутні будь які господарські правовідносини, в тому числі й щодо поставки відповідачем вказаного в рахунку №2 від 12.05.2022 товару - капусти молодої свіжої.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Маркет» 24.06.2022 звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вейст Ту Оіл» із претензією №1 від 22.06.2022 про повернення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 468 000,00 грн.

Вказана претензія залишилася без відповіді та реагування відповідача, що зумовило звернення позивача з даним позовом до господарського суду, предметом якого визначено стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів в сумі 468 000,00 грн.

ОЦІНКА СУДУ.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають:

1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого;

4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не грунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 468 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 12.05.2022 № 23 за відсутні між сторонами зобов`язальних правовідносин та, відповідно, відсутністю правової підстави перерахування таких грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Вейст Ту Оіл». В свою чергу, відповідачем неспростовано підставність перерахування йому позивачем грошових коштів в розмірі 468 000,00 грн, як і не подано суду доказів наявності між сторонами господарських (зобов`язальних) правовідносин, в тому числі, але не виключно, доказів поставки ТОВ «Вейст Ту Оіл» на користь позивача зазначеного в рахунку №2 від 12.05.2022 товару.

Зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку, що Відповідач без достатньої правової підстави отримав грошові кошти в розмірі 468 000,00 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення судом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в справі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 118, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вейст Ту Оіл» (88000, м. Ужгород, вул. Волошина Августина, 43, код ЄДРПОУ 44471303) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Маркет» (04053, м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, 14/16, код ЄДРПОУ 41690044) 468 000,00 грн (чотириста шістдесят вісім тисяч гривень 00 копійок) безпідставно отриманих грошових коштів та 7020,00 грн (сім тисяч двадцять гривню 00 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 07 листопада 2022 року.

Суддя Лучко Р.М.