Рішення

від 01.11.2022 по справі 912/1124/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 рокуСправа № 912/1124/22

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Бестаченко О.Л., за участю секретаря судового засідання Колісник Т.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу № 912/1124/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Украгротрейд", 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Миру, буд. 67, оф. 110,

до відповідача: Фермерського господарства "Віра", 26041, Кіровоградська область, Новомиргородський район, с. Мар`ївка,

про стягнення 2 328 788,16 грн,

представники:

від позивача - Крихта А.А., ордер від 10.08.22 АЕ № 1148197;

від відповідача - Березовська І.А., ордер від 14.09.22 ВА № 1039017.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Украгротрейд" (далі - ТОВ "Торгова фірма "Украгротрейд"), яка містить вимоги до Фермерського господарства "Віра" (далі - ФГ "Віра") про стягнення 2 328 788,16 грн, з яких: 1 172 455,68 грн основного боргу, 263 374,40 грн пені, 410 236,70 грн штрафу, 248 578,36 грн - 25% річних та 234 143,02 грн інфляційних втрат, з покладанням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки від 18.12.2020 №121801/КВ в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Ухвалою від 29.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/1124/22 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.09.2022 на 10:00 год; встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

19.09.2022 до господарського суду від ФГ "Віра" надійшов відзив, в якому відповідач зазначає про визнання суми основного боргу за договором, але не визнає штрафні санкції в заявленому позивачем розмірі через їх неспівмірність з сумою заборгованості та вказує на відсутність фінансової можливості для сплати, а також зазначає про форс-мажорні обставини в зв`язку із введенням в країні воєнного стану. Також відповідач наводить власний розрахунок штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних в період з 08.11.2022 до 23.02.2022. В зв`язку з викладеним, відповідач просить частково задовольнити позовні вимоги та зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій з 1 156 332,48 грн до 194 801,85 грн. В частині стягнення 1 172 455,68 грн основної суми боргу позовні вимоги відповідачем визнаються.

22.09.2022 до господарського суду від ТОВ "Торгова фірма "Украгротрейд" надійшло клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи від 21.09.2022 № б/н з проханням долучити до матеріалів справи копію листа ФГ "Віра" від 06.09.2022 № 1 з додатками.

Ухвалою від 22.09.2022 господарський суд закрив підготовче провадження у справі № 912/1124/22 та призначив справу № 912/1124/22 до судового розгляду по суті на 19.10.2022.

14.10.2022 до господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

19.10.2022 господарський суд відкрив судове засідання.

Протокольною ухвалою від 19.10.2022 в судовому засіданні оголошено перерву до 01.11.2022.

01.11.2022 господарський суд продовжив розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 01.11.2022 брали участь уповноважені представники сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.

18.12.2020 між ТОВ "Торгова фірма "Украгротрейд" (Постачальник) та ФГ "Віра" (Покупець) укладено Договір поставки № 121801/КВ (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність Покупця насіння соняшника, кукурудзи та засоби захисту рослин (надалі - "товар"), а Покупець зобов`язався прийняти і оплатити товар відповідно до умов договору (додаткових угод та Специфікацій до нього) (а.с. 11-12).

Пунктами 2.1., 2.3. Договору визначено, що найменування (асортимент) товару, що поставляється, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наводяться у Специфікаціях до Договору, які є його невід`ємними частинами. Ціна товару, що вказується у специфікаціях, визначається на дату їх укладення. Ціна Договору складається із суми всіх Специфікацій, підписаних в рамках цього Договору.

За змістом п. 4.2., п. 4.3., п. 4.4. Договору товар може поставлятися покупцеві партіями. Приймання товару за кількістю і якістю проводиться Покупцем у момент одержання його від Постачальника. Всі претензії повинні бути заявлені до закінчення приймання і підписання накладної. Після підписання накладної приймання товару вважається таким, що відбулося і претензії Покупця не приймаються. Датою поставки (передачі) товару є дата, вказана у видатковій накладній.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що оплата товару розміром 100 (сто) відсотків за даним Договором здійснюється строком до 01 листопада 2021 року, якщо інші умови та порядок оплати не передбачені специфікаціями.

У відповідності до пункту 8.1 договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом року з моменту його укладання. Закінчення строку дії договору не звільняє покупця від виконання тих грошових зобов`язань, які залишилися невиконаними ним.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

18.12.2020 сторонами для узгодження асортименту, кількості, ціни, умов поставки і оплати товару, який поставляється окремими партіями, укладено та підписано три специфікації до вищезазначеного договору поставки, а саме:

1. Специфікація № 1 (а.с. 13):

- насіння кукурудзи ДКС 4590 у кількості 80 мішків вартістю без ПДВ 11466,67 дол. США;

- насіння кукурудзи ДКС 3939 у кількості 80 мішків вартістю без ПДВ 12200,00 дол. США;

- насіння соняшника СИ Барбаті у кількості 20 мішків вартістю без ПДВ 3216,67 дол. США;

- насіння соняшника Мирхей у кількості 20 мішків вартістю без ПДВ 3216,66 дол. США. Всього з ПДВ 36120 дол. США з ПДВ. Пунктом 2.3 даної специфікації визначено, що на дату укладення сторонами даної специфікації гривневий еквівалент загальної вартості товару з урахування ПДВ складає 1 035 199,68 грн. За змістом п. 4 даної специфікації Покупець зобов`язаний сплатити 100 відсотків загальної вартості товару до 01 листопада 2021 року.

2. Специфікація № 2 (а.с. 14):

- насіння соняшника Тунка у кількості 42 мішки вартістю без ПДВ 4900 Євро;

- насіння соняшника ЛГ 5542 у кількості 40 мішків вартістю без ПДВ 4833,33 Євро. Всього з ПДВ 11 680,00 Євро. Пунктом 2.3 даної специфікації визначено, що на дату укладення сторонами даної специфікації гривневий еквівалент загальної вартості товару з урахування ПДВ складає 404 245,06 грн. За змістом п. 4 даної специфікації Покупець зобов`язаний сплатити 100 відсотків загальної вартості товару до 01 листопада 2021 року.

3. Специфікація № 3 (а.с. 15):

- насіння кукурудзи Вієн у кількості 40 мішків вартістю без ПДВ 4000 Євро;

- насіння кукурудзи Раттен у кількості 40 мішків вартістю без ПДВ 4000 Євро. Всього з ПДВ 9 600,00 Євро. Пунктом 2.3 даної специфікації визначено, що на дату укладення сторонами даної специфікації гривневий еквівалент загальної вартості товару з урахування ПДВ складає 332 256,00 грн. За змістом п. 4 даної специфікації Покупець зобов`язаний сплатити 100 відсотків загальної вартості товару до 01 листопада 2021 року.

На виконання вказаних специфікацій позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 771 700,74 грн, що підтверджується видатковою накладною від 23.02.2021 № РН-022301, товарно-транспортною накладною від 23.02.2021 № 022301, видатковою накладною від 23.02.2021 № РН-022302, товарно-транспортною накладною від 23.02.2021 № 022302, видатковою накладною від 23.02.2021 № РН-022303 та товарно-транспортною накладною від 23.02.2021 № 022303 (а.с. 16, 17, 19, 20, 22, 23).

Однак, відповідач лише частково оплатив отриманий товар на суму 404 245,06 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 08.11.2021 №1210 та на суму 195 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 18.02.2022 №1343 (а.с. 25, 26).

Станом на день звернення ТОВ "Торгова фірма "Украгротрейд" з даним позовом до суду, відповідач свої зобов`язання з повної оплати отриманого Товару не виконав, що стало підставою для звернення "Торгова фірма "Украгротрейд" до господарського суду з позовом у даній справі.

При вирішенні даного спору господарський суд враховує наступне.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно, до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору, слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 599 цього Кодексу зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов`язання за Договором виконав, поставив відповідачу Товар на загальну суму 1 771 700,74 грн з ПДВ, термін оплати настав.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати виконав частково, з порушенням строку проведення розрахунку за поставлений (прийнятий) товар, сплативши в загальній сумі 599 245,06 грн. У відповідності до наданого відзиву на позов, відповідач визнав залишок заборгованості за Договором у розмірі 1 172 455,68 грн, однак станом на день розгляду даної справи заборгованість не сплатив.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням вищенаведеного, а також тієї обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги не заперечено, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, строк виконання зобов`язання за Договором є таким, що настав, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 1 172 455,68 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідачем за поставлений Товар, позивач нарахував 263 374,40 грн пені, 410 236,70 грн штрафу, 248 578,36 грн - 25% річних та 234 143,02 грн інфляційних втрат.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18.

Відповідно до п. 7.3 Договору сторони визначили, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов`язань покупець сплачує пеню у розмірі 0,5 % від простроченої суми грошового зобов`язання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від простроченої суми грошового зобов`язання.

Згідно п. 7.6. договору сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання покупцем зобов`язань за цим Договором, припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. У відповідності до п. 7.7. сторони домовились про збільшення до трьох років строку позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки, штрафу та пені, які виникають у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням покупцем зобов`язань за даним договором.

Здійснивши перевірку правильності розрахунку штрафу, суд встановив, що заявлені позивачем суми вказаних нарахувань не перевищують розмір, визначений судом, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 410 236,70 грн 30 % штрафу підлягають задоволенню.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань'' передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем нараховується пеня з урахуванням обмежень, встановлених зазначеною нормою, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, суд встановив наступне.

Позивачем нарахована пеня на суму заборгованості 1 771 700,74 грн у розмірі 5 776,23 грн за некоректно визначений період, а саме з 08.11.2021 до 07.11.2021, що в свою чергу унеможливлює стягнення пені за вказаний період, а тому у вказаній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В іншій частині розрахунок пені є правильним, а тому вимоги про стягнення пені у період з 08.11.2021 по 17.02.2022 на заборгованість 1 367 455,68 грн в сумі 69 684,04 грн та у період з 18.02.2022 по 16.08.2022 на заборгованість 1 172 455,68 грн в сумі 187 914,13 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п. 7.4. Договору сторони узгодили, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання покупець зобов`язаний сплатити постачальникові суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 25 процентів річних від простроченої суми.

Отже, сторонами у Договорі визначено інший відсоток річних від простроченої суми, ніж визначений у ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме: 25 %.

Разом з цим, при перевірці судом правильності нарахування позивачем 25% річних встановлено, що останнім визначено неправильний період нарахування.

Згідно правил ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Останнім днем для сплати заборгованості відповідно до умов Договору та Специфікацій є 01.11.2021. Отже, прострочення виконання зобов`язання починається з 02.11.2021.

Таким чином господарський суд проводить власний розрахунок 25% річних згідно умов Договору та ст. 253 Цивільного кодексу України, в межах періодів, визначених позивачем: з 02.11.2021 по 07.11.2021 на суму заборгованості 1 771 700,74 грн 25 % річних складають 7 280,96 грн.

В іншій частині розрахунок 25 % річних є правильним, а тому вимоги про стягнення 25 % річних у період з 08.11.2021 по 17.02.2022 на заборгованість 1 367 455,68 грн в сумі 95 534,57 грн та у період з 18.02.2022 по 16.08.2022 на заборгованість 1 172 455,68 грн в сумі 144 549,33 грн підлягають задоволенню.

Здійснивши перевірку нарахування інфляційних втрат судом встановлено, що відповідачем нараховано:

- у період з 08.11.2021 по 17.02.2022 на суму боргу 1 367 455,68 грн інфляційні нарахування - 59 716,79 грн, в той час за розрахунком суду за допомогою програми Ліга Закон інфляційні втрати складають 59 711,75 грн;

- у період з 17.02.2022 по 16.08.2022 на суму боргу 1 172 455,68 грн - 174 426,23 грн, в той час за розрахунком суду за допомогою програми Ліга Закон інфляційні втрати складають 189 243,34 грн. Оскільки, сума інфляційних втрат за вищезазначений період, яка встановлена судом (189 243,34 грн) є більшою від суми, заявленої позивачем (174 426,23 грн), суд розглядає вказану вимогу в межах заявленої суми позивачем - 174 426,23 грн.

Таким чином інфляційні втрати підлягають задоволенню частково в розмірі 234 137,98 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі: 1 172 455,68 грн основного боргу, 247 364,86 грн 25 % річних, 257 598,17 грн пені, 410 236,70 грн штрафу, 234 137,98 грн інфляційних втрат.

Суд критично оцінює контррозрахунок відповідача в частині визначення періоду нарахування санкцій, 25% річних та інфляційних втрат з 08.11.2021 до 23.02.2022, оскільки ФГ "Віра" не наведено правових підстав для обмеження періоду вказаних нарахувань до 23.02.2022. Більш того, нормами чинного законодавства України не встановлено обмеження вищезазначених нарахувань після введення в країні воєнного стану 24.02.2022, що також спростовує розрахунок відповідача.

Разом з цим, у відзиві на позовну заяву заявлено письмове клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 30 %.

У своїх доводах відповідач посилається на скрутне фінансове становище у зв`язку із введенням в країні воєнного стану, що унеможливлювало продаж сільськогосподарської продукції. Просить врахувати, що стягнення такої значної суми штрафних санкцій може призвести до неможливості відновлення платоспроможності відповідача, а також неможливості проведення посівної кампанії як восени 2022 року так і навесні 2023 року.

Також відповідач просить взяти до уваги наступні обставини:

- сума штрафних санкцій майже дорівнює сумі основного боргу;

- наявність форс-мажорних обставин;

- наявність кредитних зобов`язань.

Відповідачем надано копію листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1., звіту про посіви під урожай 2022 року, кредитного Договору від 25.04.2019 №46_2019, Договору від 10.05.2022 №808/2022/КОД-МСБ про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро-, малого, середнього та корпоративного бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб`єктів підприємства "Доступні кредити 5-7-9%" в АБ "Укргазбанк". Доказів наявності заборгованості за вказаними кредитними договорами відповідачем не надано.

Заперечення на клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій позивач не подав, однак в судовому засіданні представник позивача категорично заперечувала проти зменшення штрафних санкції, оскільки відповідач тривалий час користується коштами позивача, у зв`язку з чим позивач зазнає втрат.

Дослідивши доводи відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій, господарський суд вважає необхідним зменшити розмір пені та штрафу на 50 %, враховуючи наступне.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені і штрафу, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій та зменшити їх на 50 % від сум пені та штрафу.

З огляду на вищезазначене та з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 від 18.03.2020, в сукупності із об`єктивними обставинами складної ситуації у державі та економічного становища сторони, основним видом економічної діяльності якої є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, перешкод в реалізації продукції, з якими стикнулися сільгоспвиробники після початку військової агресії російської федерації, обставини, на які послався відповідач у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір стягнутих на користь позивача штрафу до 205 118,35 грн, а також пені до розміру 128 799,09 грн.

В той же час, підстав для зменшення всіх нарахувань за боргом до 30 % суд не вбачає зважаючи на ступінь виконання зобов`язання (сплачено 599 245,06 грн, борг за договором - 1 172 455,68 грн), період прострочення, який розпочався до введення в країні воєнного стану, економічної ситуації в державі, яка впливає не лише на відповідача, а й позивача.

В розрізі зазначеного вище суд вважає за необхідне вказати, що відповідне зменшення пені та штрафу є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені та штрафу як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/13801/19.

Також, позивач заявляє про понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.

Положеннями ст. 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, між Адвокатським об`єднанням "Легалітас" (далі - Виконавець) та ТОВ "Торгова фірма "Украгротрейд" (далі - Клієнт) укладено Договір про надання правничої допомоги від 05.08.2022 № 05/08/22, за умовами п. 1.1. якого Адвокатське об`єднання відповідно до вимог чинного законодавства України та доручення Клієнта приймає на себе зобов`язання в якості правничої допомоги забезпечити захист прав та представництво інтересів Клієнта при стягненні на користь Клієнта заборгованості за Договором поставки від 18.12.2020 № 121801/КВ, укладеним з ФГ "ВІРА" (а.с. 30-31).

Пунктом 4.1. Договору визначено, що гонорар Адвокатського об`єднання визначається у фіксованому розмірі і складає 12 000 грн - за підготовку документів (адміністративного позову, відповіді на відзив, заяв, клопотань, письмових пояснень тощо) та представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції, 12 000 грн - за підготовку документів (апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, відповіді на відзив, клопотань, письмових пояснень тощо) та представництво інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанцій та 12 000 грн - за підготовку документів (касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, відповіді на відзив, заяв, клопотань, письмових пояснень тощо) та представництво інтересів Клієнта в суді касаційної інстанції.

Виплата гонорару здійснюється Клієнтом авансом на підставі виставленого Адвокатський об`єднанням рахунку протягом 3-х робочих днів з дня його отримання.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

На підставі Договору про надання правової допомоги від 05.08.2022 № 05/08/22 видано ордер від 05.08.2022 серія АЕ № 1148309 та ордер від 10.08.2022 №05/08/22 серія АЕ №1148197 (а.с. 34, 36).

Адвокатським об`єднанням виставлено рахунок позивачу на оплату від 05.08.2022 № 24 на суму 12 000,00 грн за послугу "Правнича допомога" (а.с. 32).

Позивачем оплачено вартість отриманої правової допомоги в сумі 12 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 08.08.2022 № 7 (а.с. 33).

За приписами ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Крім того, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Зазначеної позиції дотримується Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019.

В той же час, суд зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме представником складені наступні документи: позовну заяву з додатками, клопотання про доручення письмових доказів до матеріалів справи від 21.09.2022, всі копії документів завірені представником позивача.

Суд з огляду на умови Договору про надання правничої допомоги від 05.08.2022 №05/08/22, враховуючи складання адвокатом всіх процесуальних документів від імені та в інтересах позивача, участь представника позивача в засіданнях суду, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 12 000,00 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами Договору у фіксованому, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 28.12.2020 по справі № 640/18402/19.

Окремо слід зазначити, що за відсутності у матеріалах справи обопільно підписаного Адвокатом та Клієнтом Акта виконаних робіт за Договором про надання правової допомоги від 05.08.2022 № 05/08/22, господарський суд враховує позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, що необґрунтованою є вимога акта виконаних робіт (послуг) за умови, що надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.

Таку ж позицію підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій ухвалі від 09.09.2021 по справі № 910/7304/20.

Відповідач не заявляв про неспівмірність витрат на правову допомогу.

Таким чином, зважаючи на відсутність клопотання та заперечень відповідача стосовно розміру заявленої до стягнення суми грошових коштів, з огляду на предмет позову та розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих послуг, суд вважає, що витрати позивача на професійну правову (правничу) допомогу в розмірі 12 000,00 грн документально доведені, є співмірними з предметом позову, змістом та обсягом наданих послуг, тому разом із витратами позивача на сплату судового збору мають бути покладені на сторони пропорційно задоволених вимог згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України без врахування зменшення судом штрафних санкцій.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Віра" (26041, Кіровоградська область, Новомиргородський район, с. Мар`ївка, ідентифікаційний код 31446456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Украгротрейд" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Миру, буд. 67, оф. 110, ідентифікаційний код 42827485) заборгованість за договором поставки № 121801/КВ від 18.12.2020 у сумі 1 987 875,96 грн, з яких сума основного боргу - 1 172 455,68 грн, пеня - 128 799,09 грн, штраф - 205 118,35 грн, сума збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції - 234 137,98 грн та 25% річних - 247 364,86 грн, а також 34 827,02 грн сплаченого судового збору та 11 964,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Копії рішення надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Украгротрейд" (на електронну пошту: info@legalitas.com.ua, ІНФОРМАЦІЯ_2); Фермерському господарству "Віра" (електронною поштою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_1).

Повне рішення складено 07.11.2022.

Суддя О.Л. Бестаченко