Рішення

від 04.11.2022 по справі 922/1514/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2022 р.м. ХарківСправа № 922/1514/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕНД МАСТЕР», місто Харків, до Фізичної особи-підприємця Постельнік Ірини Вікторівни, місто Харків, про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «БРЕНД МАСТЕР», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Фізичної особи-підприємця Постельнік Ірини Вікторівни, про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень від 12 червня 2020 року у загальному розмірі 298221,05 грн., з яких 239000,00 грн. заборгованость за користування орендованим майном та 59221,05 грн. компенсація за отримані комунальні послуги.

09 вересня 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Мастер" до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/1514/22. Розгляд справи № 922/1514/22 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами та встановлено відповідачеві, згідно статті 251 Господарського процесуального кодексу України, строк п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позов.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався, ухвала суду від 09 вересня 2022 року є повернутою поштовою установою до суду із відміткою "за відсутністю адресата" за вказаною адресою. Водночас, до ч. 6ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пп. 5 ч. 6 ст. 242 кодексу). Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі від 09 вересня 2022 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідностатті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Як зазначено у позовній заяві, 12 червня 2020 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нежитлових приміщень № 05/Р (надалі «договір»). За вказаним договором орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення цокольного поверху №№ 27-31, 31а, першого поверху №№ 62, 64, 64а-70, 72, 74, 75, загальною площею 418,6 кв.м. в літері «А-4», розташовані за адресою: місто Харків, проспект Московський (Героїв Харкова), будинок 181 з необхідністю сплати орендної плати. 12 червня 2020 року відповідачка фактично прийняла в користування нежитлові приміщення за вищевказаним договором оренди. Протягом строку дії вказаного договору сторонами неодноразово вносились зміни. Так, у додатковій угоді № 09 від 26 жовтня 2021 року встановлено наступний розмір орендної плати за користування відповідачем орендованих приміщень для розміщення в ньому закладу харчування за період з 01 листопада 2021 року по 30 листопада 2021 року включно: 17000,00 грн. в т.ч. ПДВ; з 01 грудня 2021 року встановлено щомісячну орендну плату в розмірі 47000,00 грн. в т.ч. ПДВ. Частиною 2 пункту 3.1. статті 3 договору передбачено необхідність оплати орендної плати за користування орендованим майном щомісячно наперед не пізніше 7-го числа поточного місяця, за який справляється орендна плата. Як вказує позивач, на час звернення до суду із позовом сторонами не оформлено розірвання договору, при тому відповідач фактично залишив орендовані приміщення 12 травня 2022 року, яке використовував до зазначеної дати, в зв`язку з чим разом із вимогою на виконання зобов`язання позивачем відповідачці направлено на узгодження та підписання додаткову угоду № 10 від 12 травня 2022 року до договору та акт прийому-передачі орендованого майна від 12 травня 2022 року до договору, які повернути позивачу, як не вручені у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Позивач зазначає, що станом на 12 травня 2022 року заборгованість відповідача перед позивачем складала 312621,05 грн. в т.ч. ПДВ, що складалась з: - плати за користування орендованим майном в розмірі 239000,00 грн. в т.ч. ПДВ; вартості спожитих послуг під час користування орендованих майном: спожиті послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 8 923,82 грн. в т.ч. ПДВ; комплексні послуги 2 392,00 грн. в т.ч. ПДВ; спожиті послуги електричної енергії 62305,23 грн. в т.ч. ПДВ. Після фактичного розірвання договору оренди та залишення відповідачем орендованих приміщень відповідачкою на поточний банківський рахунок позивача сплачено наступні грошові кошти: 1) 5000,00 грн. в т.ч. ПДВ сплачено 27 липня 2022 року в якості відшкодування спожитої електричної енергії в орендованому майні в лютому місяці 2022 року; 2) 5000,00 грн. в т.ч. ПДВ сплачено 19 серпня 2022 року в якості відшкодування спожитої електричної енергії в орендованому майні в лютому місяці 2022 року. Як вказано у позовній заяві, залишок боргу відповідача перед позивачем станом на 29 серпня 2022 року складає 298221,05 грн. в т.ч. ПДВ, а саме: 1) заборгованість за користування орендованим майном в сумі 239000,00 грн., в т.ч. ПДВ (в грудні 2021 року 4000,00 грн. в т.ч. ПДВ; в січні-травні 2022 року по 47000,00 грн. в т.ч. ПДВ щомісяця); 2) вартості спожитих послуг під час користування орендованим майном: спожиті послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 8923,82 грн. в т.ч. ПДВ; комплексні послуги 2 392,00 грн. в т.ч. ПДВ; спожиті послуги електричної енергії - 47905,23 грн. в т.ч. ПДВ. Позивач зазначає, що вказане підтверджується інформацією з оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за період з 01 червня 2020 року по 29 серпня 2022 року. Додатково надаються виписки з банківського рахунку позивача у вигляді картки рахунку 361 за період з 01 червня 2020 року по 29 серпня 2022 року. Позивач вважає, що він виконав всі обов`язки, передбачені договором, проте відповідач систематично порушував умови договору щодо своєчасного внесення орендних платежів та відшкодування вартості спожитих послуг. Враховуючи той факт, що договором не визначено строк погашення заборгованості відповідача, позивачем направлено за зареєстрованою адресою відповідача листа з вимогою про виконання зобов`язання за вих. № 01-01/08 від 01 серпня 2022 року протягом 7 (семи) календарних днів з часу отримання вказаної вимоги. Зазначену вимогу відповідачем не отримано, лист повернуто позивачу. Додатково позивачем направлено вказану вимогу на виконання зобов`язання 03 серпня 2022 із додатковою угодою про розірвання договору на електронну адресу, зазначену відповідачем в договорі, як один із засобів зв`язку, та в мессенджер за наданим відповідачем номером телефону.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Відносно стягнення заборгованості за користування нежитловими приміщеннями.

Стаття 11 Цивільного кодексу Українивказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Встатті 174 Господарського кодексу Українивизначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається зі змісту умов укладеного сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором оренди, тому окрім загальних положень Цивільного кодексу України щодо зобов`язань, правовідносини між сторонами мають бути врегульовані нормами глави 30 "Оренда майна та лізинг" Господарського кодексу України та главою 58 «Найм (оренда)» Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положенняЦивільного кодексу Україниз урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення цокольного поверху №№ 27-31, 31а, площею 48,8 кв.м., першого поверху №№62, 64, 64а-70, №72, 74, 75, площею 369,8 кв.м., загальною площею 418,6 кв.м. в літері «А-4», розташовані за адресою: місто Харків, проспект Московський, будинок №181.

Відповідно до п. 1.7. договору щомісячно орендар складає та надає орендодавцю на підпис акти здачі-прийняття послуг з надання орендованого майна в користування. Підписання орендарем актів здачі-прийняття послуг свідчить про отримання послуги від орендодавця з користування орендованим майном.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи не містяться акти здачі-прийняття послуг, що складені на виконання п. 1.7. договору. Водночас, до позовної заяви додано акт приймання-передачі орендованого майна за договором від 12 червня 2020 року зі змісту якого вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування вищезазначені приміщення. Також, за змістом цього акту вбачається, що орендоване майно знаходиться у задовільному стані, недоліків до стану орендованого майна сторонами не виявлено. Тобто, майно знаходиться у придатному для використання стані. Відповідно до п. 2.1. договору орендодавець протягом 5 днів з дня набрання чинності цим договором передає, а орендар приймає у користування орендоване майно, що оформлюється відповідним актом, який підписується сторонами. З моменту підписання зазначеного акта починається обчислення строку оренди за договором.

Суд констатує, що сторонами в належний спосіб, уповноваженими представниками сторін було передано в користування нежитлові приміщення. При цьому, сторони чітко визначили наслідки підписання акта приймання-передачі орендованого майна початок обчислення строку оренди.

Отже, відсутність в матеріалах справи актів здачі-прийняття послуг з оренди приміщень у відповідності до п. 1.7. договору не спростовує факту фактичного користування відповідачем нежитловими приміщеннями, адже позивачем підтверджено передання таких приміщень у користування відповідачу.

Відповідно до п. 3.1 договору за користування орендованим майном встановлюється наступний порядок оплати: - в період з 12 червня 2020 року по 30 червня 2020 року встановлюється орендна плата в розмірі 15000,00 грн., в т.ч. ПДВ; - в період з 01 липня 2020 року встановлюється щомісячна орендна плата в розмірі 27000,00 грн., в т.ч. ПДВ. Орендна плата перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавцем щомісячно наперед (не пізніше 7-го (сьомого) числа поточного місяця за який справляється орендна плата). До договору було укладено додаткову угоду № 09 від 26 жовтня 2021 року зі змісту якої вбачається, що в період з 01 грудня 2021 року встановлюється щомісячна орендна плата в розмірі 47000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Позивачем заявлено до стягнення орендну плату за період з грудня 2021 року по травень 2022 року (за грудень у розмірі 4 000,00 грн.).

При цьому, у позовній заяві вказано, що відповідач фактично залишив орендовані приміщення 12 травня 2022 року. Водночас, у пункті 1 акту приймання-передачі орендованого майна від 12 травня 2022 року за договором вказано, що в зв`язку із закінченням строку дії договору з 12 травня 2022 року орендар передав (повернув), а орендодавець прийняв нежитлові приміщення. Додатковою угодою № 10 від 12 травня 2022 року до договору визначено, що строк дії договору до 12 травня 2022 року. Тобто, з наданих до суду документів вбачається, що 12 травня 2022 року не включено до періоду користування нежитловими приміщеннями відповідачем. Тобто, з наявних документів вбачається, що відповідач користувався приміщенням до 11 травня 2022 року (включно). В свою чергу, позивачем до стягнення заявлено орендну плату за весь травень місяць у розмірі 47000,00 грн., з чим суд не може погодитися.

Враховуючи, що орендна плата за користування нежитловими приміщення на місяць складала 47000,00 грн., а відповідач використовував нежитлові приміщення у травні 2022 року 11 днів, то за цей місяць він повинен був сплатити позивачу 16677,42 грн. (47000,00 грн. * 11 днів фактичного використання/31 день у травні 2022 року).

Суд окремо зазначає, що хоча акт приймання-передачі орендованого майна від 12 травня 2022 року та додаткова угода № 10 від 12 травня 2022 року до договору не були підписані з боку відповідача, вони є належними документами, що підтверджують звільнення цього приміщення, адже відповідачем не представлено до суду іншого. При цьому, додаткова угода, акт та вимога про сплату заборгованості направлялися на належну адресу відповідача, однак не були отримані останнім.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення орендної плати за користування нежитловими приміщеннями і вирішив стягнути заборгованість в розмірі 208677,42 грн. (4000,00 грн. за грудень 2021 року, 47000,00 грн. за кожен місяць з січня по квітень 2022 року, 16677,42 грн. за травень 2022 року).

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження здійснення повної оплати. Також, суд окремо звертає увагу, що відповідачем не надано суду доказів того, що з 25 лютого 2022 року та в подальшому у спірний період ним не використовувалось орендоване приміщення через обставини, за які він не відповідає.

Відносно стягнення заборгованості за комунальні послуги.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що орендар відшкодовує орендодавцеві вартість спожитих послуг у орендованому майні, в тому числі і комунальних, з моменту укладення даного договору на підставі наданих орендодавцем рахунків шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця. Відшкодування та/або сплата за спожиті послуги розраховується наступним чином:

- електроенергія за даними встановлених у орендованих приміщеннях відлічуючих лічильників. Оплата відшкодування спожитої електричної енергії у орендованих приміщеннях здійснюється не пізніше наступного дня з моменту отримання рахунку, що надається орендодавцем протягом перших двох днів поточного розрахункового періоду, розрахунковим періодом для відшкодування спожитої електричної енергії є період з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця;

- водопостачання та прийняття стічних вод за даними встановлених у орендованих приміщеннях відлічуючих лічильників. Оплата відшкодування послуг водопостачання та водовідведення у орендованих приміщеннях здійснюється на підставі наданих орендодавцем рахунків до 30 числа поточного місяця, оплата здійснюється протягом двох календарних днів з моменту отримання рахунку, розрахунковим періодом для відшкодування послуг водопостачання та водовідведення є календарний місяць;

- газопостачання варочний газ за даними встановлених у орендованих приміщеннях відлічуючих лічильників; повітряне опалення за даними встановлених у орендованих приміщеннях відлічуючих лічильників; парове опалення пропорційно площі, яку займає орендар; втрати природного газу на підігрів води розраховуються відштовхуючись від кількості спожитої води на підставі формули витрат природного газу на підігрів води або за встановленими відлічуючими лічильниками тепла. Оплата відшкодування послуг газопостачання у орендованих приміщеннях здійснюється на підставі наданих орендодавцем рахунків до 30 числа поточного місяця, оплата здійснюється протягом двох календарних днів з моменту отримання рахунку;

- теплова енергія, в тому числі з альтернативних джерел за даними встановлених у орендованих приміщеннях відлічуючих лічильників тепла або пропорційно площі, яку займає орендар із розрахунку встановленої вартості тепла. Оплата відшкодування вартості отриманої теплової енергії у орендованих приміщеннях здійснюється на підставі наданих орендодавцем рахунків до 30 числа поточного місяця, оплата здійснюється протягом двох календарних днів з моменту отримання рахунку.

Також, у п. 3.3. договору зазначається, що детальне обґрунтування розрахунків вартості спожитих послуг може бути надане орендарю за його вимогою. Додатково орендодавець надає, за необхідності, комплексне обслуговування орендованого майна, комбіновані офісні адміністративні послуги, що відшкодовуються орендарем на підставі наданих орендодавцем рахунків до 30 числа поточного місяця, оплата здійснюється протягом двох календарних днів з моменту отримання рахунку.

Проаналізувавши вищезазначені положення договору, суд прийшов до висновку, що оплата за послуги електроенергії, водопостачання та прийняття стічних вод, газопостачання, теплової енергії, здійснюється на підставі рахунку, що складаються на підставі відомостей відлічуючих лічильників, встановлених у орендованих приміщеннях; послуги з комплексного обслуговування орендованого майна надаються додатково за необхідності та сплачуються на підставі наданих позивачем (орендодавцем) рахунків.

Позивачем, на обґрунтування отримання (споживання) вищезазначених послуг, надається оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за період з 01 червня 2020 року по 29 серпня 2022 року. Додатково надаються виписки з банківського рахунку позивача у вигляді картки рахунку 361 за період з 01 червня 2020 року по 29 серпня 2022 року.

З цього приводу суд вказує, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, лише первинними документами може бути підтверджена дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Водночас, надана до суду оборотно-сальдова відомість не є первинним бухгалтерським документом, а підпадає під визначення зведеного облікового документу, що складається на підставі первинних документів, а її формування необхідно для відображення процесу господарської діяльності суб`єкта господарювання. Тобто, оборотна-сальдова відомість формується самим суб`єктом господарювання за суб`єктивним сприянням первинних документів уповноваженою особою підприємства за ведення бухгалтерського обліку.

Враховуючи вищевикладене, оборотно-сальдова відомість не може вважатися первинним документів на підставі якого можливо встановити обсяг спожитих послуг і як наслідок визначити їх вартість.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем не надано інших документів на підтвердження обсягу спожитих (отриманих) послуг відповідачем, зокрема, рахунків на оплату, як це передбачено п. 3.3 договору, та доказів їх направлення/вручення відповідачу, актів фіксування показань відповідних приладів обліку на відповідну дату, тощо.

Окрім цього, позивач просить стягнути заборгованість за комплексні послуги у розмірі 2 393,00 грн. Водночас, договором надання такого виду послуг не передбачено, проте міститься посилання в п. 3.3. договору на можливість надання позивачем послуг з комплексного обслуговування орендованого майна та комбінованих офісних адміністративних послуг. Відповідно до п. 3.3. договору додатково орендодавець надає, за необхідності, комплексне обслуговування орендованого майна, комбіновані офісні адміністративні послуги, що відшкодовуються орендарем на підставі наданих орендодавцем рахунків до 30 числа поточного місяця, оплата здійснюється протягом двох календарних днів з моменту отримання рахунку. Навіть не враховуючи це, позивачем не доведено, що відповідач попрохав надання послуг з комплексного обслуговування орендованого майна та комбінованих офісних адміністративних послуг, хоча у договорі використовується словосполучення: «за необхідності». Тобто, позивачем не доведено необхідність надання цих послуг відповідачу.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення вартості спожитих послуг відповідно до п. 3.3. Договору, є необґрунтованими, не підтверджені доказами, а тому вони не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимогистатті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

У відповідності до частини 1статті 13 Господарського процесуального кодексу Українисудочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, пунктом 2 частини 1 статті 129, статтями 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарського суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Постельнік Ірини Вікторівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕНД МАСТЕР» (61068, місто Харків, проспект Героїв Харкова (Московський), будинок 181; код ЄДРПОУ: 38160026) заборгованість за користування орендованим майном за договором оренди нежитлових приміщень № 05/Р від 12 червня 2020 року у сумі 208677,42 грн. та судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 3 130,16 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "04" листопада 2022 р.

СуддяН.В. Калініченко